Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №686/37588/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/37588/25

Провадження № 22-ц/820/1625/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину та дружину за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 травня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину та дружину.

ОСОБА_1 зазначила, що з 9 липня 2022 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Наразі нею подано до суду позов про розірвання шлюбу. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою та перебуває на її повному утриманні. На теперішній час позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не працює, не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги. Водночас ОСОБА_3 добровільно кошти на утримання дитини та дружини не надає. Відповідач ОСОБА_3 проживає за кордоном і працює водієм міжнародних рейсів, його щомісячний заробіток складає 2 000 – 2 500 євро, що еквівалентно 99 040 – 123 800 грн, а тому він спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

стягнути з ОСОБА_3 на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття;

стягнути з ОСОБА_3 на свою користь аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн, починаючи з дня подання заяви та до досягнення сином ОСОБА_4 трирічного віку – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 24 грудня 2025 року і до його повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 24 грудня 2025 року та до досягнення сином ОСОБА_5 трирічного віку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд керувався тим, що ОСОБА_3 не надає матеріальної допомоги на утримання дитини та дружини, хоча за своїм матеріальним становищем він спроможний сплачувати позивачці аліменти у визначеному розмірі.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на її користь щомісячно аліментів на дитину в розмірі 20 000 грн і аліментів на дружину в розмірі 10 000 грн. При цьому ОСОБА_1 послалася на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 проживає та працює за кордоном, отримує значну заробітну плату, не має інших утриманців, а тому за своїм матеріальним становищем спроможний сплачувати аліменти на дитину та дружину у заявленому позивачкою розмірі. Визначений судом першої інстанції розмір аліментів є заниженим і необґрунтованим. Суд не з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про лише часткову обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності відповідача та його представника

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою від 24 червня 2026 року справа була призначена до розгляду в апеляційному суді на 1 вересня 2026 року о 16 годині 30 хвилин.

26 червня 2026 року відповідач ОСОБА_3 і його представниця, адвокатка Панькова О.Ю., одержали судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (т. 2 а.с. 31). Крім того, направлена на адресу ОСОБА_3 судова повістка повернулася до суду з відміткою у поштовому повідомленні про відсутність адресата за місцем проживання (т. 2 а.с. 24). Тобто відповідач і його представниця були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.

Адвокатка ОСОБА_6 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на свою зайнятість в іншій справі. Водночас відповідач ОСОБА_3 і адвокатка Панькова О.Ю. не з’явилися в судове засідання.

Оскільки поважність причини неявки відповідача ОСОБА_3 та адвокатки Панькової О.Ю. не підтверджена, а останні реалізували своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі та мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою.

ОСОБА_1 є працевлаштованою, перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує відповідну соціальну допомогу.

ОСОБА_3 є здоровою та працездатною особою, працює водієм-механіком у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мустанк» (Республіка Польща). Протягом жовтня-грудня 2025 року його дохід склав 5 895 злотих 18 грошів (згідно з офіційним курсом НБУ станом на 1 травня 2026 року еквівалентно 71 204 грн 34 коп.).

Відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_4 та дружини ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як передбачено частиною першою статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 75 СК України встановлено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Із положень статті 80 СК України слідує, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені з батька або матері дитини у частці від їх доходу або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом із яким проживає дитина. При цьому розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, визначених статтею 182 СК України.

Право на утримання виникає у дружини, з якою проживає дитина, що не досягла трьох років, за наявності у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу.

Аліменти на дружину присуджуються у частці від доходу другого з подружжя або у твердій грошовій сумі. При цьому розмір аліментів одному з подружжя визначається судом із урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , який проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 і потребує утримання від батька ОСОБА_3 . Водночас ОСОБА_1 проживає разом із малолітнім сином ОСОБА_4 , який не досяг трирічного віку, та має право на утримання від ОСОБА_3 як батька дитини.

Встановивши, що ОСОБА_3 не надає дитині ОСОБА_4 та дружині ОСОБА_1 відповідного утримання, хоча за своїм матеріальним становищем спроможний надавати їм таку допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини та дружини.

При визначенні розміру аліментів судом враховано матеріальне становище дитини та дружини, а також платника аліментів.

При цьому суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_3 працює за кордоном та отримує заробітну плату, його середньомісячний дохід становить близько 23 734 грн 78 коп. (71204,34:3).

Твердження ОСОБА_1 про отримання відповідачем доходу у розмірі 2 000 – 2 500 євро на місяць, у зв`язку з чим судом неправильно визначено розмір аліментів, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Посилання ОСОБА_1 на спроможність ОСОБА_3 надавати утримання дитині та дружині у заявленому в позові розмірі є необґрунтованими.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 2 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції – Карплюк О.І.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 50