Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №461/6370/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6370/25 Головуючий у 1 інстанції: Кітов О.В.

Провадження № 22-ц/811/256/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

06.08.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонаті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 102208,97 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Позов позивач обґрунтовував тим, що 10.10.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №P25.00212.004422220, згідно якого відповідачці у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 50000,00 грн. Надавши грошові кошти позичальниці, банк виконав свої зобов`язання за умовами зазначеного вище кредитного договору. Однак, відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 102208,97 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту - 48664,66 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 17420,77 грн, прострочена заборгованість за комісіями - 36123,54 грн. У подальшому, Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило право вимоги за вищезазначеним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Сонаті» на підставі договору факторингу №25/07 від 25 липня 2023 року. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонаті» надіслало відповідачці вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором та надало їй можливість добровільно сплатити заборгованість, однак така вимога позичальницею не виконана. Відповідачка продовжує ухилятись від виконання покладених на неї зобов`язань та не погашає заборгованість за кредитом, чим порушує законні права та інтереси позивача.

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованість за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 року в розмірі 66085 (шістдесят шість тисяч вісімдесят п`ять) гривень 43 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» суму понесених витрат на оплату судового збору у розмірі 1566 (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) гривень 26 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Заочне рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що постановляючи оскаржуване рішення, суд не врахував, що договір кредиту між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено 10.10.2018 року зі строком кредитування на 24 місяці з моменту підписання сторонами кредитного договору, тому строк дії такого закінчився 10.10.2020 року. Звернувшись до суду 06.08.2025 року з позовом до ОСОБА_1 , ТзОВ «Сонаті» пропустило строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених позивачем позовних вимог. Крім того, задовольняючи позов ТзОВ «Сонаті», суд першої інстанції не врахував, що позивачем до позовної заяви не було долучено виписки по рахунку відповідачки, що в свою чергу свідчить про відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження переказу зазначених в позовній заяві кредитних коштів первісним кредитором ОСОБА_1 , а також доказів користування відповідачкою кредитними коштами в зазначеному в позовній заяві розмірі. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «СОНАТІ» не надало суду належних доказів на підтвердження того, що ТОФ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» на виконання умов договору факторингу №25/07 від 25 липня 2023 року сплатило АТ «Ідея Банк» суму, визначену договором, а також, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 року. Долучений до матеріалів справи витяг з реєстру боржників №1 до договору факторингу №25/07 від 25.07.2023 року, який підписаний одноособово директором ТОВ «ФК «СОНАТІ» - ОСОБА_3 , з зазначенням даних про укладений відповідачем кредитний договір, не свідчить про те, що саме за зазначеним кредитним договором відбувся перехід права вимоги до позивача. Враховуючи наведене, вважає, що надані позивачем докази не підтверджують переходу права вимоги за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 року від Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті», що свідчить про відсутність передбачених законом підстав для задоволення пред`явлених позивачем позовних вимог.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, представник ОСОБА_1 - Ковальчук А.О. подав клопотання про розгляд справи без їх участі, тому, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по наявних матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 10.10.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №P25.00212.004422220, згідно якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 50000,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язувався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору банком надано позичальнику кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяці. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.

За користування кредитом позичальник зобов`язувався сплачувати проценти в розмірі 10,0000% річних від залишкової суми кредиту (п. 1.3. кредитного договору №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 року).

Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 25.07.2023 року.

Відповідачка зі своєї сторони не виконала умови кредитного договору, а саме не здійснила належним чином погашення кредиту, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка згідно наданого АТ «Ідея Банк» розрахунку станом на 27.07.2023 року становить 102208,97 грн, з яких: 48664,66 грн - заборгованість за основним боргом, 17420,77 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 36123,54 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» (Фактор) укладено договір факторингу №25/07, згідно якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ», а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» прийняло права вимоги та в їх оплату зобов`язувалося передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.2. договору факторингу №25/07 від 25.07.2023 року права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною договору.

Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №25/07 від 25.07.2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 року в сумі 102208,97 грн, з яких: 48664,66 грн - заборгованість за основним боргом; 17420,77 грн - заборгованість за відсотками; 36123,54 грн - заборгованість за комісіями.

29.01.2025 року ТОВ «СОНАТІ» на адресу відповідачки направлено письмову вимогу (повідомлення) про відступлення права вимоги за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 року до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» та про необхідність погашення заборгованості перед стягувачем у розмірі 102208,97 грн.

Відповідачка вимогу ТОВ «СОНАТІ» не виконала, наявну у неї заборгованість за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 року не погасила.

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 рокуу ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 66 085,43 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту та нарахованиим процентами за користування кредитними коштами та підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті», до якого перейшло право вимоги до боржника на підставі договору факторингу №25/07 від 25 липня 2023 року, який не визнаний судом недійсним, а відтак, враховуючи закріплену статтею 204 ЦПК України презумпцію правомірності правочину, є правомірним. При цьому, суд враховував відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією в сумі 36123,54 грн та вважав умови договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Заперечуючи щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Сонаті», відповідачка, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі, а також - відсутності у неї заборгованості за кредитними договорами, чи наявної заборгованості в іншому розмірі.

Заперечуючи суму заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, а саме виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідку-розрахунок заборгованості станом на 27.07.2023 року, власних розрахунків заборгованості не надала, як і доказів наявності спору між сторонами щодо неотримання нею кредитних коштів.

При цьому, згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності переходу права вимоги за кредитними договорами від Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» спростовуються матеріалами справи, зокрема долученим до матеріалів справи чинним договором факторингу №25/07 від 25 липня 2023 року та витягом з реєстру боржників, які за відсутності доказів виконання кредитиних зобов`язнь позичальником є належними та достатніми доказами на підтвердження переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 рокувід АТ «Ідея Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті».

Доводи скарги про те, що матеріали справи не містять доказів виконання ТзОВ «Сонаті» умов договору факторингу №25/07 від 25.07.2023 року, а саме факту оплати договору факторингу, колегією суддів не враховуються, оскільки зазначена обставина не може свідчити про недійсність правочину та не стосується правовідносин, що виникли між позивачем та з відповідачем, який при цьому не є стороною зазначеного договору факторингу.

Що стосується доводів скарги в частині пропуску ТзОВ «Сонаті» строку звернення до суду з позовом, то такі колегією суддів не враховуються, виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжувались на строк дії карантину та на час дії воєнного стану, а їх перебіг відновлено лише з 04 вересня 2025 року, підстави вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №P25.00212.004422220 від 10.10.2018 рокувідсутні.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Ковальчука Андрія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра