Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №331/1789/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.09.2026 Справа № 331/1789/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/1789/25 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.

Провадження № 22-ц/807/1949/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Буділкою Павлом Всеволодовичем, на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергіїта просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 61291,88 грн., понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.

Другого жовтня 2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об`єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення № 17 загальною площею 56,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір № 76206601 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 є укладеним. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до наведеного у п. 3 визначення Вимог, абонентський номер споживача – це номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено. Відповідно до наведеного в Методиці визначення опалюване приміщення – це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Житловий будинок оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення відповідача обладнано розподільчим приладом обліку теплової енергії.

Позивачем було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.07.2024 на загальну суму 61291,88 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості. Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 374 від 11.10.2021 (зі змінами). Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги. Відповідач за період з 01.11.2021 по 31.07.2024 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим у нього виникла грошова заборгованість у розмірі 61291,88 грн. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення боржника підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку. У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ» міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю, опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії.

У відзиві на позов від 27.05.2025 відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували повноваження Астапенкова С.В., як генерального директора Концерну «МТМ», та його повноваження на видачу довіреності. Крім того, наявний в матеріалах справи розрахунок основного боргу невідомо ким підписаний і по суті не є розрахунком суми, що стягується. Наведені у даному розрахунку суми спростовуються Актом звіряння взаємних розрахунків за договором № 76206602. Акт звіряння взаємних розрахунків підписано цифровим підписом уповноваженої особи позивача та передано через платформу електронного документообігу «ПТАХ документ». Відсутність обґрунтованого розрахунку, виконаного у відповідності до вимог наказу Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 позбавляє відповідача права як перевірити правильність самого розрахунку, так і впевнитись в тому, що позивач у розрахунку використовує достовірні та підтверджені належним чином технічні дані на будинок. Позивачем не надано інформації про прилад обліку спожитої теплової енергії вузлу комерційного обліку, який має бути своєчасно повіреним уповноваженою на це установою. Позивачем не зазначено кому належить зазначений прилад і хто надає щомісячні показники спожитої теплової енергії. Відповідач не є підприємцем і не використовує об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 у підприємницькій діяльності.

Двадцять сьомого травня 2025 року відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

У відзиві від 28.10.2025 представник відповідача, адвокат Буділка П.В., також просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив вмотивований тим, що наявний в матеріалах справи документ «Розрахунок основного боргу за договором №76206601» невідомо ким підписано і по суті не є розрахунком суми, що стягується, а є складеною у стовбець сумою щомісячних нарахувань. Крім того, зазначений додаток підписано невідомим юрисконсультом та С. Фещенко, фахівцем не зазначено в якій галузі та невідомо в яких відносинах він з позивачем. Тому цей додаток не може вважатися належним доказом. У додатку до позовної заяви «Інформація щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором 76206601» наявна колонка «Загальний обсяг Гкал на приміщення». У цій колонці зазначені помісячні обсяги, але ніяких пояснень стосовно походження цих обсягів не зазначено. Аркуш ніким не підписано, він не є належним доказом. Інформація по нарахуванням споживача – це окремий лист на якому не зазначено відносно якого споживача в ньому наведена інформація. Він містить відому позивачу інформацію та не є розрахунком. Якщо припустити, що інформація стосується відповідача по справі, то невідомо звідки з самого початку таблиці вказано «Загальний обсяг Гкал по приміщенню». Саме його і повинен позивач підтвердити розрахунковим шляхом згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018. Саме на цю методику і посилається позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи суму заборгованості. Також цей аркуш підписано невідомим юрисконсультом та ОСОБА_2 , фахівцем не зазначено в якій галузі та не відомо в яких відносинах він з позивачем. Саме тому цей додаток не може вважатися належним доказом. Наведені у розрахунку суми спростовуються Актом звіряння взаємних розрахунків за договором №76206602 від 01.11.2021. Акт звіряння взаємних розрахунків підписано цифровим підписом уповноваженої особи позивача та передано через платформу електронного документообігу «ПТАХ документ». Відсутність обґрунтованого розрахунку, виконаного у відповідності до вимог наказу Мінрегіону № 315 від 22.11.2018, суперечить вимогам п. 3 ст. 175 ЦПК України та позбавляє відповідача права як перевірити правильність самого розрахунку, так і впевнитись в тому, що позивач у розрахунку використовує достовірні та підтверджені належним чином технічні дані на будинок. Наданий позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом та не може бути підставою для нарахувань суми заборгованості.

Архів показів опалення напевно стосується не обсягу споживання теплової енергії приміщення відповідача, а стосується всього будинку. Такий висновок він робить з того, що приміщення 17 (56,1 м.кв.) в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не обладнано приладом обліку теплової енергії та, судячи з показників споживання за місяць, наприклад, у грудні 2021 року (39,1885 Гкал), вартість цієї енергії, за тарифом Концерну МТМ (2448,85 грн/Гкал), складає 95966,76 грн. без ПДВ і 115160,11 грн. з ПДВ. Таке споживання більше схоже на споживання всього будинку. Щомісячні показники в Інформації щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором 76206601 відрізняються від аналогічних даних вказаних в наданій позивачем таблиці «Архів показів опалення по дог./сп. НОМЕР_1 – АДРЕСА_1 ». Інформація щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором 76206601 в колонці 2 таблиці містить дані про щомісячне споживання теплової енергії приміщення, імовірно відповідача. Але походження зазначених обсягів споживання не наведено. Колонка 5 таблиці містить поодинокі «знижки по постанові», які мають позитивне, так і негативне значення. Які саме постанови регламентують вказані знижки не наведено, постанови суду не надані. Колонка 6 таблиці містить поодинокі «перерахунки суми». Зазначені перерахунки не кореспондуються зі знижками (колонка 5) та мають як позитивне, так і негативне значення. Походження вказаних знижок невідоме. Обидва «перерахунки суми» збільшують суму до сплати. Походження вказаних перерахунків невідоме.

Позивачем не надано інформацію про прилад обліку спожитої теплової енергії вузлу комерційного обліку, який має бути своєчасно повіреним уповноваженою на це установою, що передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства розвитку і торгівлі України № 193 від 08.02.2016. Позивачем не зазначено кому належить прилад і хто надає щомісячні показники спожитої теплової енергії.

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 61291,88 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Буділку П.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2026 скасувати, ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відмовити у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не дослідив та не надав жодної оцінки Акту звірення взаємних розрахунків, який спростовує розмір заявленої заборгованості. Ще у відзиві на позовну заяву та у подальших поясненнях відповідач посилався на наявний у матеріалах справи Акт звіряння взаємних розрахунків за договором № 76206602, відповідно до якого за даними самого виконавця (Концерну «МТМ») станом на 01.01.2024 заборгованість відповідача становить лише 110,00 грн., а не 61291,88 грн., як зазначено у позові. Цей Акт підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноваженої посадової особи позивача та переданий через систему електронного документообігу «ПТАХ», тобто походить від самого позивача і має самостійну доказову силу як документ, що містить визнання позивачем певного розміру заборгованості. У мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд жодним чином не згадує цей доказ, не аналізує його, не зіставляє з наданим позивачем Розрахунком основного боргу та не наводить мотивів, з яких він відхилений. Таке уникнення оцінки доказу, що безпосередньо спростовує позовні вимоги, є порушенням ст. 89 ЦПК України.

Наданий позивачем Розрахунок заборгованості не відповідає вимогам процесуального закону та не є належним і допустимим доказом. Наявний у матеріалах справи документ «Розрахунок основного боргу за договором № 76206601» не містить підпису уповноваженої особи позивача і фактично є довільно складеним переліком щомісячних нарахувань без розкриття методики обчислення.

«Інформація щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії» та «Інформація по нарахуванням споживача» підписані невстановленим юрисконсультом та особою Фещенко, стосовно якої не зазначено ані фаху, ані займаної посади, ані підстав, з яких вона наділена повноваженнями формувати та підписувати такі документи від імені позивача.

Наданий позивачем документ не розкриває застосовану формулу розподілу обсягу теплової енергії відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018, на яку сам позивач посилається як на підставу нарахувань. Суд першої інстанції визнав цей документ достатнім доказом розміру заборгованості, не перевіривши повноважень осіб, що його підписали, та не з`ясувавши, чи відповідає він вимогам допустимості доказів.

Висновки суду щодо загальної опалюваної площі будинку не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на недоведених даних. Розмір нарахувань позивача побудований на розподілі обсягу спожитої у будинку теплової енергії пропорційно опалюваній площі приміщень відповідно до Методики № 315, для чого визначальне значення має саме загальна опалювана площа будинку АДРЕСА_1 . У поданих 20.05.2026 та 15.06.2026 поясненнях позивач визначив цю площу (1729,37 кв.м) самостійно шляхом підсумовування площ, зазначених у типових індивідуальних договорах зі споживачами, а не на підставі документів технічної інвентаризації. Відповідачем документально доведено, що надана позивачем Інформаційна довідка є неповною, до неї не включено наявне у підвалі другого під`їзду опалювальне нежитлове офісне приміщення № 33, а також тамбури з маршовими сходами, які є частиною будинку та підлягають врахуванню в його загальній опалюваній площі. Крім того, позивач не має і не використовує у своїй діяльності технічної документації на будинок, а особа, яка склала Інформаційну довідку, не має підтверджених повноважень чи кваліфікації для визначення технічних характеристик будівлі. Незважаючи на ці обставини, суд у рішенні визнав встановленим розмір нарахувань, що ґрунтується на такій довідці, і не навів жодних мотивів, з яких відхилив наведені вище доводи відповідача щодо недостовірності вихідних даних розрахунку. Це свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Необґрунтована відмова у витребуванні доказів позбавила відповідача можливості довести свої заперечення. Відповідачем 27.05.2025 подано клопотання про витребування у ТОВ «ЗМБТІ» технічної документації на будинок АДРЕСА_1 , яка б об`єктивно підтвердила його дійсну загальну площу. Протокольною ухвалою від 20.08.2025 у задоволенні цього клопотання відмовлено. Водночас сам позивач у судовому засіданні підтвердив, що технічної документації на будинок він не має і даними, що в ній містяться, у своїй діяльності не користується. За таких обставин єдиним джерелом об`єктивних відомостей про загальну площу будинку залишалася технічна документація, витребування якої відповідач ініціював, а суд безпідставно відмовив у її витребуванні, чим порушив принцип змагальності сторін та обов`язок суду сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, позбавивши відповідача процесуальної можливості довести обґрунтованість своїх заперечень проти розрахунку заборгованості.

Позивач не надав суду інформації про прилад обліку теплової енергії, встановлений на вводі до будинку, зокрема відомостей про його своєчасну повірку уповноваженою установою, що є обов`язковим відповідно до Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 193 від 08.02.2016, а також відомостей про те, кому належить цей прилад і хто саме здійснює зняття та передачу його показань. За відсутності таких відомостей покази приладу обліку, покладені в основу розрахунку заборгованості, не можуть вважатися достовірно підтвердженими.

У відзиві на апеляційну скаргу від 12.08.2026 Концерн «Міські теплові мережі» не погодився із доводами апеляційної скарги. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням усіх норм матеріального та процесуального права. Рішення спирається на всебічно з`ясовані обставини, підтверджені належними доказами, які були досліджені та оцінені під час судового розгляду. З аргументами апелянта позивач не погоджується. Акт звіряння взаємних розрахунків за договором № 76206602 від 01.11.2021 складений за договором № 76206602 від 01.11.2021. За цим договором здійснюється облік відповідних нарахувань та розрахунків за квартирою відповідача, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 . Натомість предметом спору у даній справі є правовідносини, які виникли на підставі іншого договору № 76206601, та стосуються зовсім іншого об`єкта. Таким чином, вже з самого змісту зазначених договорів та об`єктів обліку видно, що мова йде про два різні договори та два різні об`єкти нерухомості.

Концерн «Міські теплові мережі» не погоджується з доводами апелянта про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості нібито не відповідає вимогам процесуального закону та не може бути належним і допустимим доказом у справі. Зазначені доводи зводяться до формального заперечення проти форми та оформлення розрахунку, без урахування змісту інших доказів, наданих позивачем у сукупності, та без спростування самого факту проведення нарахувань за договором № 76206601. Апелянт посилається на те, що документ «Розрахунок основного боргу за договором № 76206601» не містить підпису уповноваженої особи позивача, а тому, на думку апелянта, не може бути належним доказом. З таким твердженням погодитися неможливо, оскільки сам по собі факт відсутності підпису на окремому розрахунковому документі не означає автоматичної втрати ним будь-якого доказового значення та не свідчить про недопустимість усіх відомостей, що містяться у цьому документі. Доказове значення розрахунку повинно оцінюватися у взаємозв`язку з іншими документами, які містяться в матеріалах справи та підтверджують відповідні нарахування.

Щодо документів «Інформація щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії» та «Інформація по нарахуванням споживача» апелянт також посилається на те, що додані до позовної заяви документи підписані особами, щодо яких нібито неможливо встановити їхні повноваження. Однак цей довід не може бути підставою для автоматичного виключення відповідних документів із доказової бази. Зміст документів повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, зокрема з договором, даними щодо об`єкта, інформацією про нарахування, розрахунковими документами та іншими матеріалами справи. Сам факт того, що в конкретному документі не зазначено розгорнуту інформацію про посаду особи, яка його підписала, ще не свідчить про те, що така особа не мала відповідних повноважень. Апелянт не надав доказів того, що особи, які підписали зазначені документи, фактично, не мали відповідних посадових обов`язків або не були уповноважені формувати відповідну інформацію. Фактично апелянт ґрунтує свої заперечення на припущенні про відсутність у таких осіб повноважень. Питання достатності розрахунку та доказів його правильності має вирішуватися судом з урахуванням усіх доказів у справі. Апелянт помилково намагається ототожнити вимогу до змісту позовної заяви з критеріями допустимості доказів, передбаченими ст. 78 ЦПК України.

Апелянт мав би надати власний розрахунок, зазначити конкретні помилки позивача, визначити періоди та суми, з якими він не погоджується, а також пояснити, яким чином ці помилки впливають на кінцевий розмір заборгованості. Самого лише твердження про те, що розрахунок складено позивачем і не містить певних відомостей, недостатньо для встановлення факту його неправильності.

Концерн «Міські теплові мережі» не погоджується з доводами апелянта щодо неправильності визначення загальної опалюваної площі будинку АДРЕСА_4 та співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , з 01.11.2021 укладені типові Індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії, які є публічними договорами приєднання. Відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, у разі укладення публічних договорів приєднання детальні вимоги до якості послуги та іншу необхідну інформацію (адреса, опалювана площа (об`єм) будинку, максимальне теплове навантаження будинку, наявність чи відсутність індивідуального теплового пункту, наявність чи відсутність вузла (вузлів) комерційного обліку тощо) для кожного багатоквартирного будинку окремо виконавець розміщує на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/ або на власному веб-сайті. Концерном «МТМ» приймається до нарахувань опалювана площа приміщень будинку, сформована на підставі документів наданих споживачами (технічні паспорти та дані, зазначені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), оскільки саме на споживачів відповідно до вимог чинного законодавства покладено обов`язок надання інформації про опалювану площу виконавцю послуги. Посилання апелянта на лист ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 26 від 08.01.2026 та витяг щодо приміщення № 33 також не підтверджує, що зазначене приміщення, тамбури та сходові марші повинні бути включені саме до тієї розрахункової величини, яка застосовується при визначенні частки теплової енергії відповідача. Апелянтом не надано конкретного альтернативного розрахунку, який би підтверджував інший розмір загальної опалюваної площі та показував, яким саме чином її зміна вплинула на розмір нарахувань за договором № 76206601. Сам факт наявності у будинку приміщення № 33 не доводить неправильності нарахувань позивача. Апелянтом не доведено, що визначена позивачем площа 1729,37 кв.м є неправильною та що саме ця обставина призвела до завищення розміру заборгованості відповідача.

Доводи апелянта про те, що відмова суду першої інстанції у витребуванні технічної документації на будинок АДРЕСА_1 порушила право відповідача на доказування, є безпідставними. Обов`язок щодо утримання та збереження технічної документації на житлові будинки чинним законодавством покладено на управителя або особу, уповноважену співвласниками багатоквартирного будинку. Технічна документація на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з зазначенням загальної площі будинку, площі МЗК та допоміжних приміщень будинку, площі перших та верхніх поверхів будівлі, площі будівлі з прокладеними тепловими мережами до Концерну «МТМ» не надавалась. Тому при розподілі обсягів спожитої у будинку послуги з постачання теплової енергії Концерн «МТМ» застосовує п. 8 розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Апелянт не наводить конкретного альтернативного розрахунку та не зазначає, якою саме повинна бути правильна площа будинку і на яку конкретну суму внаслідок цього має зменшитися заборгованість. Саме по собі твердження про те, що технічна документація могла б підтвердити іншу площу будинку, є припущенням.

Посилання апелянта на те, що позивач не надав доказів повірки приладу комерційного обліку теплової енергії, не відповідає дійсності. Другого квітня 2026 року представником Концерну «МТМ» було подано доповнення до клопотання, до якого долучено документи щодо приладу обліку, у тому числі акти приймання його в експлуатацію від 19.10.2018 та 21.09.2022, а також свідоцтво (паспорт) про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та довідку на теплолічильник Sonometer 2000.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу.

Апеляційний суд розглядає справу без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. З 01.11.2021 між позивачем та відповідачем був укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з теплової енергії № 76206601. Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , в якому розташоване нежитлове приміщення, обладнано вузлом комерційного обліку. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2024 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії відповідачу з 01.11.2021 по 31.07.2024 на загальну суму 61291,88 грн. Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії № 76206601 з 01.11.2021 по 31.07.2024 на суму 61291,88 грн. Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді. Площа нежитлового приміщення, яка належить відповідачу, становить 56,1 кв.м. Подача теплоносія на об`єкт відповідача – нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у спірному періоді підтверджується інформацією зняття показань приладів обліку теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2024 року. Відповідач не був позбавлений права та можливості звернутися до позивача стосовно роз`яснень щодо здійснених нарахувань за надані послуги з постачання теплової енергії, а також вказаної опалювальної площі приміщення. Відповідне листування в матеріалах справи відсутнє та відповідачем не подано. За вказаний період заперечень з боку споживача щодо неналежної якості надання послуг з централізованого опалення на адресу Концерну «МТМ» не надходило.

Щодо застосування строків позовної давності суд першої інстанції зазначив, що згідно Відомості про нарахування та оплату за спожиту теплову енергію відповідач здійснював періодичне часткове погашення заборгованості у листопаді 2022 року. Перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов`язку. Отже, позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було подано в межах строку позовної давності, тому у суду відсутні підстави для відмови у позові із підстав пропуску строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні суду висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут тощо.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії.

02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Індивідуальний споживач – це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У зв`язку з тим, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем, як споживачем послуги з постачання теплової енергії, було фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Як видно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 319822830 від 10.01.2023, ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення площею 56,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . а тому є споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються за цією адресою.

Факт належності відповідачу вказаного нежилого приміщення сам ОСОБА_1 в ході судового розгляду в суді першої інстанції не оспорював.

З матеріалів справи судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , в якому розташоване нежитлове приміщення відповідача, обладнано вузлом комерційного обліку.

Відповідно до п. 11 Договору обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку, які зазначені в рахунках за надані послуги або розрахунком до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії відповідачу з 01.11.2021 по 31.07.2024 на загальну суму 61291,88 грн.

Відомості щодо спожитої теплової енергії та розмір нарахувань містяться в «Інформації про нарахування за послуги з постачання теплової енергії» та «Інформації по нарахуванням споживача». Дані, які містяться у вказаних документах, не спростовані відповідачем.

Формальні посилання апелянта на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам процесуального закону та не є належним й допустимим доказом, суд вважає необґрунтованими. Цивільний процесуальний кодекс України не визначає вимог до розрахунків заборгованості. Сам лише факт незазначення в розрахунку заборгованості методики обчислення, не позбавляло відповідача можливості надати суду контррозрахунок заборгованості, адже під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач надав детальні письмові пояснення щодо методики нарахувань за послуги з постачання теплової енергії.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання оцінки Акту звіряння взаємних розрахунків, який, на переконання апелянта, спростовує розмір заявленої заборгованості, колегія суддів вважає безпідставними. Як видно зі змісту вказаного Акту, який був наданий суду відповідачем, він відображає взаємні розрахунки за договором № 76206602 від 01.11.2021. Разом із тим, звертаючись до суду, позивач послався на Типовий індивідуальний договір № 76206601 від 01.11.2021, обґрунтувавши позовні вимоги доказами щодо розміру заборгованості, у яких міститься посилання саме на договір № 76206601 від 01.11.2021. Отже, слушними є доводи відзиву на апеляційну скаргу у якому зазначено, що Акт звіряння взаємних розрахунків стосується зовсім іншого об`єкта.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що відповідачем документально доведено, що надана позивачем інформаційна довідка є неповною, апелянт посилається на лист ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 26 від 08.01.2026 та витяг щодо приміщення № 33. Такі посилання позбавлені логічного сенсу. Так, у листі № 26 від 08.01.2026 ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» лише зазначає, що надання копій документів – виготовлення технічного паспорта на багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , буде можливим на підставі відповідної ухвали суду та після укладення відповідного договору. Отримана представником відповідача за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» довідка містить лише інформацію щодо власника приміщення АДРЕСА_6 . Самі по собі ці докази не свідчать про помилковість відомостей щодо загальної опалювальної площі. У цьому контексті слід зауважити, що надана позивачем інформаційна довідка (а.с. 149) містить лише перелік нежитлових приміщень щодо яких здійснено корегування площі, а не, як помилково вважає апелянт, перелік усіх нежитлових приміщень, які опалюються у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови у витребуванні доказів також є безпідставними. В обґрунтування даного доводу апелянт зазначив, що відповідачем 27.05.2025 подано клопотання про витребування у ТОВ «ЗМБТІ» технічної документації на будинок АДРЕСА_1 , яка б об`єктивно підтвердила його дійсну загальну площу. Протокольною ухвалою від 20.08.2025 у задоволенні цього клопотання відмовлено. Такі посилання є хибними, оскільки 27.05.2025 відповідачем подано клопотання про витребування доказів у позивача, а не у ТОВ «ЗМБТІ». Розгляд даного клопотання у суді першої інстанції відбувався 20.08.2025. За наслідками розгляду клопотання суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у його задоволенні. У протоколі судового засідання за 20.08.2025 відображені мотиви відмови, якими керувався суд відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування доказів, які у достатній мірі є обґрунтованими.

Таким чином, у матеріалах справи немає клопотання про витребування у ТОВ «ЗМБТІ» технічної документації, тож нерозгляд клопотання, яке відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не подавалось, не мало і не могло мати жодних негативних наслідків для відповідача та не свідчить про порушення його прав.

Під час розгляду справи позивачем суду були надані докази щодо встановлення та експлуатації приладу обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (Акт перевірки стану вузла обліку теплової енергії по закінченню опалювального періоду 2022-2023 роки від 11.04.2023, Акт перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2022-2023 роки від 22.08.2022, Акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії після повірки від 19.10.2018, Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2-5417-22 тощо). Також до позову Концерн «МТМ» долучив архів показів опалення по договору № 76206601. У даному документі відображені показання приладу обліку теплової енергії. Наявність у справі наведених доказів спростовує доводи апеляційної скарги щодо ненадання суду інформації про прилад обліку теплової енергії, встановлений на вводі будинку, а також відомостей про його своєчасну повірку.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Врахувавши наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пп. «б» та «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Буділкою Павлом Всеволодовичем, на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії – залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан