Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №303/2233/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/2233/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача – Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року (суддя Полянчук Б.І.) у справі №303/2233/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 13.03.2026 звернувся в Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. В заяві ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову до ОСОБА_2 , шляхом накладення арешту на транспортний засіб – автомобіль Volkswagen Touran, д.н.з.: 2015 року випуску, VIN НОМЕР_1 , який належить клієнту ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження транспортного засобу – автомобіля Volkswagen Touran, д.н.з.: 2015 року випуску, VIN НОМЕР_1 , а також розпоряджатися ним, укладати будь-які правочини та договори, предметом яких є вищевказаний автомобіль.

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до ст. 152 ЦПК України, він має намір та зобов`язується протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову пред`явити позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання адвокатських послуг. Так, 30.12.2023 між ним - адвокатом Печункою В.О., та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги №343. Відповідно до умов договору він зобов`язався надавати необхідні адвокатські послуги по захисту законних прав та інтересів клієнта в судах різних юрисдикцій, в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, в будь-яких установах і організаціях незалежно від форм власності, а клієнт, у свою чергу, зобов`язувався виплатити адвокату гонорар за надання адвокатських послуг.

Вказав, що ним надавались адвокатські послуги у цивільній справі №303/236/24, 2/303/44/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Предметом даного позову, в тому числі, був транспортний засіб – автомобіль Volkswagen Touran, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_1 , який належить Клієнту ОСОБА_2 . Зазначає, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2025 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння було частково задоволено, а саме - визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.12.2023 транспортного засобу – автомобіля Volkswagen Touran, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також витребувано з чужого незаконного володіння вищевказаний автомобіль. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У передбачений законом строк він подав до Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також сплатив за власні кошти судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки клієнт повідомив, що коштів у нього немає. 10.02.2026 постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2025 скасовано, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Отже, у цивільній справі винесено судове рішення, яке набуло законної сили 10.02.2026. Таким чином, у ОСОБА_2 , згідно положень п. 3.1. - 3.3, 4.1. – 4.4 договору про надання правової допомоги №343, виникло зобов`язання з оплати наданих адвокатських послуг за цим договором. Стверджує, що ОСОБА_2 всупереч умовам договору про надання правової допомоги свої зобов`язання не виконала, тобто не розрахувалася. Сума заборгованості за надані адвокатські послуги становить 95 374,25 гривень.

До заяви додано акт наданих послуг по справі №303/236/24 від 10.02.2026, копію договору купівлі-продажу транспортного засобу, лист-претензію, договір про надання правової допомоги № 343 від 30.12.2023, ордер.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2026, на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - повернуто заявнику з підстав невідповідності заяви вимогам ст. 151 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2026, заявник ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що його заява не містила недоліків, при яких суд повинен її повернути заявнику. Вказує, що суд може вирішити питання застосування зустрічного забезпечення в ухвалі про забезпечення позову, тобто без відповідного клопотання заявника чи відповідача, відповідно до п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України. Таким чином вважає, що не зазначення в заяві про зустрічне забезпечення не є обов`язковою підставою для повернення заяви.

Щодо сплати судового збору заявник вказує, що ним фактично сплачено судовий збір, що підтверджується квитанцією від 13.03.2025 №3790-2092-6203-0260, а кошти зараховані до відповідного бюджету. Стверджує, що сам по собі зміст графи «призначення платежу», в якій зазначено «за позов», не свідчить про несплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, оскільки закон не встановлює вимог щодо буквального формулювання призначення платежу.

На підставі п.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначеної в п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України та частини 1 статті 369 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Повертаючи заяву про забезпечення позову на підставі ч.10 ст. 153 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України. Судом зазначено, що заявником, відповідно до вимог п.4 та п. 6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, не зазначено пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення позову та сплачено судовий збір не за подання заяви про забезпечення позову, а «за позов».

Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 151 ЦПК України встановлено зміст та форму заяви про забезпечення позову.

Так, згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмові формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У ч.10 ст.153 ЦПК України зазначено, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно з ч.6 ст.154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Аналіз змісту статті 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки, за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (ч.1 ст.154 ЦПК України); обов`язком суду (ч.3 ст.154 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі №643/14180/21 (провадження №61-11379св22), вказано, що: «зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів. Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку».

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2020 року у справі №487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі №752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі №760/34352/2.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18), «відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову».

Колегія суддів звертає увагу, що положення п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України не вимагають від особи, яка подає заяву про забезпечення позову, зазначати саме конкретний вид зустрічного забезпечення, який вона просить застосувати.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просив у заяві застосувати заходи забезпечення позову та не просив застосовувати зустрічне забезпечення позову, що розцінюється як відсутність пропозицій зустрічного забезпечення позову.

У разі відсутності у заяві про забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення, таке не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Більше того, ч.3 ст.154 ЦПК України передбачає випадки, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення. Однак, зміст оскаржуваної ухвали не містить відомостей про те, що такі обставини були встановлені судом і саме ці обставини слугували правовою підставою для прийняття оскаржуваної ухвали.

Згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті.

Щодо підстав повернення заяви у зв`язку з відсутністю належного підтвердження оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з квитанцією про сплату №3790-2092-6203-0260 ВІД 13.03.2026, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 998,40 грн, де отримувач ГУК у Зак.обл/Мукачівська тг/22030101 (а.с.6). Така сума сплаченого судового збору не відповідає положенню п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої ставка за подання фізичною особою заяви про забезпечення позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році становить 665,60 грн. Оскільки ОСОБА_1 подав заяву через підсистему Електронний суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, до сплати підлягало 532,48 грн.

А отже, підстав вважати, що відповідна оплата була здійснена саме за подання заяви про забезпечення позову – немає. При цьому, колегія вважає безпідставним доводи апелянта, що визначальним є, зокрема, те, що сплачена сума є достатньою, тобто не меншою за встановлений розмір.

За відсутності належних і допустимих доказів щодо сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо повернення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви та підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.

Крім того, з відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 у березні 2026 року ще раз звертався до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання правничої допомоги, і ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2026 таку заяву було задоволено – накладено арешт на транспортний засіб автомобіль Volkswagen Touran, 2015 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 та заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження вказаним транспортним засобом, у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни, дарування, застави, оренди та видавати довіреності на право розпорядження ним (справа №303/2385/26, https://reyestr.court.gov.ua/Review/134987866).

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.04.2026 було відкрито провадження у справі (справа № 303/2589/26, https://reyestr.court.gov.ua/Review/135693476).

У такій справі № 303/2589/26 ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду та одночасно просив скасувати заходи забезпечення позову вжиті судом до подання позовної заяви у справі №303/2385/26.

У зв`язку з цим ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2026 у справі № 303/2589/26 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2026 по цивільній справі №303/2385/26, 2з/303/7/26 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136404014).

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: