Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №677/626/26 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/626/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02.09.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого – судді Васільєва С.В., за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

представника позивача – адвоката Біжко Ю.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач через систему “Електронний суд” звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за Договором позики грошових коштів від 14.12.2023 у розмірі 8 871 200 грн., яка складається з: 520 000 грн. – сума основного боргу; 8 351 200 грн. – 2 % від суми позики (п. 4 Договору).

Позовна заява мотивована тим, що 14.12.2023 між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 було укладено Договір позики грошових коштів, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Думанською Анною Василівною та зареєстровано в реєстрі за №700.

Станом на дату звернення до суду, незважаючи на настання строку повернення позики, який сплинув 31 січня 2024 року, відповідач отримані грошові кошти у повному обсязі не повернув, що свідчить про невиконання ним умов Договору та порушення взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 4 Договору, при неповерненні суми позики своєчасно позикодавець вправі буде вимагати повернення позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 2% (двох відсотків) від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно, вбачається, що сторонами Договору позики було погоджено підстави та обставини, за яких нараховуються відсотки за користування позикою та які підлягають сплаті відповідачем.

Положеннями пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (у редакції ЦК України від 17.03.2022) відповідач не звільняється від обов`язку сплати суми основного боргу та відсотків, передбачених умовами договорів, в тому числі за користування та прострочення виконання взятого на себе зобов`язання.

Кількість днів прострочення обрахована за період 01.02.2024 – 13.04.2026 становить 803 дні. 2% =520,000 * 0.02 = 10,400 грн / день; 10,400 * 803 дні = 8 351 200, 00 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 17.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.08.2026.

Судова кореспонденція, яка направлялась на адресу реєстрації відповідача, повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній».

Враховуючи норми п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Інші засоби зв`язку з відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Відзиву на позов, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Також повідомила про відсутність інших засобів зв`язку з відповідачем, у тому числі актуальних засобів телефонного зв`язку. Вказала, що відповідач уникає спілкування з позивачем, фактичне місцезнаходження або засоби зв`язку з відповідачем невідомі.

Представник позивача не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, суд, керуючись ч.1 ст.280 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

14.12.2023 між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 було укладено Договір про позику грошей, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Думанською А.В. та зареєстровано в реєстрі за №700.

Відповідно до п. 1 Договору ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 520 000 (п`ятсот двадцять тисяч) гривень без нарахування відсотків, зі строком виплати боргу до 31 січня 2024 року. Передача грошей була здійснена до підписання цього договору.

Згідно з п. 2 Договору, сторони домовилися про наступне:

- договір позики є безпроцентним;

- остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснений не пізніше тридцять першого січня дві тисячі двадцять четвертого року;

- виконання зобов`язання за договором може бути здійснено у готівковій або безготівковій формі на картку Позикодавця.

Відповідно до п. 3 Договору, Позичальник має право повернути повну суму позики достроково, а Позикодавець зобов`язується прийняти повернуті кошти і раніше визначеного строку.

Відповідно до п. 4 Договору, при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до тридцять першого січня дві тисячі двадцять четвертого року) Позикодавець вправі буде пред`явити вимоги щодо стягнення боргу в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України, у тому числі звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису) та вимагати повернення позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати 2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 5 Договору сторони підтвердили, що усвідомлюють значення своїх дій, розуміють зміст правочину, укладають договір добровільно, без будь-якого фізичного чи психологічного тиску, та що правочин не є фіктивним або удаваним.

Згідно п.6 Договору, після повернення всієї суми боргу позикодавцем буде надана позичальнику заява про факт підтвердження повного розрахунку. Без цієї заяви борг вважається таким, що не повернутий.

Відповідно до п.9 Договору строк повернення позики,установлений в п.2, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформлюється договором про внесення змін до цього договору.

Позивач стверджує, що відповідач отримані грошові кошти не повернув (навіть частково), строк договору не продовжувався (докази іншого відсутні).

Позивачем, згідно наданих до позовної заяви розрахунків, за період 01.02.2024 – 13.04.2026 (803 дні), нараховано 2% річних за кожен день прострочення, тобто 520,000 * 0.02 = 10,400 грн / день; 10,400 * 803 дні = 8 351 200 грн.

ІV. Оцінка суду

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Даними нотаріально посвідченого договору позики грошових коштів підтверджується, що відповідач 14.12.2023 взяв у позику (до підписання цього договору) в позивача 520000 грн., і зобов`язався повернути їх до 31 січня 2024 року.

Таким чином, між позивачем, з однієї сторони, та відповідачем, з іншої, виникли правовідносини з договору позики.

Відсутність розписки/заяви про одержання виконання частково або в повному обсязі, згідно з положеннями статті 545 ЦК України та п.6 договору, свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

А тому відповідач зобов`язаний повернути позивачу позику у розмірі 520000 гривень.

Як наслідок, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 8 351 200 відсотків за затримку в поверненні коштів, суд звертає увагу на таке.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі встановлено, що при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до тридцять першого січня дві тисячі двадцять четвертого року) позикодавець вправі буде вимагати сплати 2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Водночас, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася, та такий триває по теперішній час.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22, від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22 та від 06 травня 2025 року у справі №464/2647/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 /пункти 53-54, 90-91/).

Велика Палата Верховного Суду у п.6.28 постанови від 4 лютого 2020 у справі №912/1120/16 вказала, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Верховний Суд у п.62-66 постанови від 21 травня 2025 у справі № 308/2494/15-ц зазначив, зокрема, що:

«Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо (можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу) позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Водночас, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту останній позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Таким чином, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

При цьому щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважила, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України…».

Відповідно до умов договору позики позика є безпроцентною, водночас у разі несвоєчасного повернення суми позики позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати 2 процентів за кожен день від простроченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, оцінюючи правову природу зазначеного платежу, суд виходить із того, що проценти, передбачені частиною першою статті 1048 ЦК України, є платою за користування грошовими коштами та нараховуються за період правомірного користування позикою. Натомість обумовлені сторонами 2 проценти виникають виключно у разі порушення позичальником встановленого договором строку повернення позики та визначаються від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України. Зазначена у договорі позики домовленість, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду, за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Заявлена до стягнення сума процентів (неустойка) нарахована за період з 01.02.2024 по 13.04.2026, тобто за період, у якому на території України введено воєнний стан.

Зважаючи на вказане, підстави для стягнення з відповідача вказаної суми, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов підлягає частковому задоволенню (520000/8871200 * 100% = 5,86%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 780,08 грн. (13312 грн х 5,86%:100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 14.12.2023 у розмірі 520000 (п`ятсот двадцять тисяч) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 780 (сімсот вісімдесят) грн. 08 коп. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його складення.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення оголошено 02.09.2026 о 13:50.

Суддя С. В. Васільєв