Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №400/2254/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2254/26

Категорія: 114000000 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:27.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2026 року Одеський державний університет внутрішніх справ (далі – ОДУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 113 163,85 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач, звільнений з органів поліції, не відпрацювавши три роки після закінчення навчання в ОДУВС, повинен відшкодовувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням її у навчальному закладі.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позов ОДУВС до ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОДУВС витрати, пов`язані з його утриманням в ОДУВС у розмірі 113 163,85 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- у матеріалах справи міститься розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача з період навчання з 01 вересня 2020 року по 12 квітня 2023 року, яка свідчить, що загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, нібито становить 113 163,85 грн.;

- саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку, натомість, позивачем не надано доказів ознайомлення відповідача із розрахунком витрат, які є предметом стягнення у даній справі;

- надана до позовної заяви "довідка про розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта" не містить підпису курсанта щодо ознайомлення з такою та зобов`язання (або відмову) сплатити такі витрати добровільно, відтак, ураховуючи наведене нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справах з подібними правовідносинами залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати;

- лише обізнаність відповідача з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням, не може вважатися достатньою підставою для стягнення таких витрат у судовому порядку, оскільки позивачем не дотримано законодавчої вимоги щодо надання відповідачу строку на добровільне відшкодування витрат на утримання;

- у зв`язку з відсутністю доказів повідомлення відповідачеві розміру фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, які необхідно відповідачу відшкодувати за його утримання в академії, звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним, тому не підлягає задоволенню;

- при формуванні вказаного розрахунку позивачем не враховано періоди, коли навчання у навчальному закладі здійснювалося у дистанційній формі, у зв`язку з чим відповідач фактично не перебував на території навчального закладу та не користувався відповідними видами забезпечення (проживання у казармі, харчування, комунальні послуги тощо); крім того, мали місце періоди, коли відповідач фактично не проживав у казармі, що виключає можливість віднесення на його рахунок витрат на житлово-комунальне забезпечення та інші пов`язані витрати за відповідний час;

- водночас, поданий позивачем розрахунок має узагальнений характер, не містить деталізації за видами витрат, періодами їх нарахування та не підтверджений належними та допустимими доказами, що унеможливлює перевірку правильності його здійснення;

- таким чином, розрахунок витрат є умовним, не відображає реального обсягу фактично понесених витрат щодо відповідача та не може вважатися належним доказом у розумінні процесуального законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

У 2020 році ОСОБА_1 було зараховано на навчання до ОДУВС, присвоєно йому первинне спеціальне звання "рядовий поліції".

01 вересня 2021 року між ГУНП у Миколаївській області, ОДУВС та відповідачем укладено Додатковий договір (нова редакція Контракту №К-131/20 від 31 серпня 2020 року) "Про здобуття освіти за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" в Одеському державному університеті внутрішніх справ", предметом якого є підготовка за державним замовленням за денною формою здобуття освіти здобувача ступеня вищої освіти "бакалавр" за спеціальністю "Правоохоронна діяльність".

Пунктом 3.3.6. Контракту передбачено, що у разі його дострокового розірвання, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу або скорочення штатів, особа зобов`язується відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України, в особі Виконавця (ОДУВС), витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п.4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію".

ОДУВС виконав свої зобов`язання за Контрактом, відповідач здобув ступінь вищої освіти "бакалавр" та проходив службу в ГУНП в Херсонській області.

Наказом ГУНП у Миколаївській області від 14 січня 2025 року №443 о/с ОСОБА_1 звільнено за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася. На виконання приписів п.5 Порядку №261 15 січня 2026 року керівництвом ГУНП у Миколаївській області відповідачу вручено повідомлення про зобов`язання відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному заклад із зазначенням суми, яка згідно з розрахунком підлягає відшкодуванню, із пропозицією здійснити відшкодування у добровільному порядку.

Суд першої інстанції вказав, що позивач надав з позовом розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача за період навчання з 01 вересня 2020 року по 12 квітня 2023 року, яка свідчить, що загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, становить 113 163,85 грн. Відповідача у 2020 році зараховано курсантом ОДУВС зі строком навчання 3 роки. Відтак, у 2023 році закінчився строк закінчення навчання відповідача. Зі служби в поліції відповідача звільнено з 14 січня 2025 року, тобто протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних. Тому відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 113 163,85 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про Національну поліцію", Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62, Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII (далі – Закон №580-VI) визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно пункту 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62, початком проходження служби в органах внутрішніх справ вважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України особа проходить публічну службу в поліції.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.74 Закону №580-VI підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Курсанти вищих навчальних закладів МВС України проходять підготовку на підставі договору про підготовку фахівця, затвердженого наказом МВС України від 14 травня 2007 року №150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України".

Відповідно до умов договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі – Договір), відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання та протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі – вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі – витрати) встановлений Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (далі – Порядок №261).

Відповідно до абз.2 п.1 Порядку №261 дострокове розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі – поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів є підставою для відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України (п.2 Порядку №261).

Згідно п.3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (п.4 Порядку №261).

Відповідно до п.5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

Згідно п.6 Порядку № 261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року.

У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУНП у Миколаївській області від 14 січня 2025 року №443 о/с ОСОБА_1 звільнено за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).

Таким чином, відповідач не відпрацював три роки після закінчення навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ, що ним не заперечується.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що при достроковому розірванні контракту у ОСОБА_1 виник обов`язок відшкодувати ОДУВС витрати, пов`язані з його утриманням у закладі освіти, про що відповідачу було відомо при підписанні контракту.

Відповідно до ч.5 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Аналогічні норми містяться у п.8 Порядку №261.

Матеріалами справи підтверджено (а.с.24-25), що на виконання приписів п.5 Порядку №261, для забезпечення відповідачу можливості відшкодувати витрати у добровільному порядку, на його адресу університетом (03 березня 2026 року, відправлення (ШКІ) №0505569035427) надсилалося відповідне повідомлення, яке ОСОБА_1 отримав 06 березня 2026 року, що підтверджується інформацією з веб-порталу AT "Укрпошта".

З матеріалів справи, зокрема з розрахунку №06 від 27 січня 2026 року фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в ОДУВС за період навчання з 01 вересня 2020 року по 12 квітня 2023 року, вбачається, що сума витрат пов`язаних з утриманням позивача складається з:

- грошове забезпечення військовослужбовців – 60 683,94 грн.;

- предмети, матеріали, обладнання та інвентар – 11 201,53 грн.;

- продукти харчування – 30 481,55 грн.;

- оплата теплопостачання – 4 285,89 грн.;

- оплата водопостачання та водовідведення – 2 191,66 грн.;

- оплата електроенергії – 4 319,28 грн.

Таким чином, загальна сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням позивача в ОДУВС за період навчання з 01 вересня 2020 року по 12 квітня 2023 року становить 113 163,85 грн.

Щодо правомірності стягнення грошового забезпечення як складової витрат на навчання, колегія суддів вказує, що п.3 Порядку №261 прямо визначено, що грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Підсумовуючи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОДУВС.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.