Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №420/6900/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6900/26

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:03.07.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Одеській області про:

- визнання протиправними дій ГУПФ України у Одеській області, щодо обмеження максимальним розміром (зменшення) виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням нарахованої індексації у довідки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" (далі – Постанова №236), без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01 березня 2026 року;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області, провести з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, передбаченої ОСОБА_1 , з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №236, без обмеження максимальним розміром пенсії, згідно розрахунку пенсії по пенсійній справі №ЮО102167, а також з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 березня 2026 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що пенсія йому була призначена довічно, на умовах та у розмірі, встановлених ст.ст.12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. На 01 березня 2026 року підсумок пенсії ( з надбавками ) у довідці позивача склав 40073 грн, (37 425,04 грн. розмір пенсії + 2 595,00 грн. розмір індексації встановленого з 01 березня 2026 року). Пониження суми 37 425,04 грн згідно Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" (далі – Постанова №1778), на руки позивач з 01 січня 2026 року отримує 30 430 грн. У січні, лютому, з 01 березня розмір виплаченої пенсії не змінився – 30 430 грн. Протиправні є дії ГУПФ України в Одеській області щодо застосування обмеження максимальним розміром пенсії позивача, у відмові застосування до виплати з 01 березня 2026 року встановленої Кабінетом Міністрів України індексації у розмірі – 2 595 грн. в загальний розмір пенсії ( у довідці індексація була врахована, але до щомісячних виплат її немає). Один до одного схожі встановлені чотири щорічні індексації на 2022, 2023, 2024, 2025 роки та протиправні дії ПФ – нарахували у довідках, а виплат не здійснювали. Позивач вимушений був свої законі права у Пенсійного фонду України ( відповідача ) відстоювати через рішення чотирьох судів Одеського окружного адміністративного суду по адміністративним справам - на 2022 рік 420/2790/23 від 01 травня 2023 року, на 2023 рік №420/10367/23 від 27 липня 2023 року, на 2024 рік 420/13775/24 від 07 серпня 2024 року, на 2025 рік 420/8422/25 від 23 квітня 2025 року. 13 лютого 2026 року позивач звернувся до ГУПФ України в Одеський області з проханням провести перерахунок пенсії з урахуванням індексації з 01 березня 2026 року, 11 березня 2026 року була отримана відмова відповідача на подану заяву.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що безпідставною є вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-ІV "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі – Закон №3668-ІV) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 01 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають ст. 17 Конституції України положення першого речення ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ саме в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VII, однак редакція Закону №3668-ІV залишилась діючою. Уряд 30 грудня 2025 року ухвалив Постанову №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану", якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. На зазначених підставах виплата пенсії з 01 січня 2026 року проводиться в розмірі, визначеному вищезазначеними законодавчими актами та становить – 30 430,51 грн. У березні 2025 року, відповідно до вимог п.2 Постанови №236, ГУПФ України у Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2025 року встановлено та нараховано індексацію у розмірі 2 595,00 грн. Звернення до негайного виконання рішення суду не може бути реалізоване в порядку п.1 ч.1 ст. 371 КАС України, оскільки, в даному випадку, суд в межах ст. 245 КАС України може зобов`язати вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій, однак не прийняти рішення про стягнення з Головного управління певних сум.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області у вигляді обмеження з 01 березня 2026 року максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням нарахованої індексації відповідно до Постанови №236.

Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області провести з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №236, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених йому сум пенсії.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- безпідставною є вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-ІV "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі — Закон №3668-ІV) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався;

- посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ саме в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VII, однак редакція Закону №3668-ІV залишилась діючою.

- станом на 10 серпня 2026 року Постанова №1778 є чинною та неконституційною не визнавалась. Тобто Головне управління діяло на законних підставах застосувавши Постанову №1778. Як результат, перерахунок пенсії Позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, наразі основний розмір пенсії - 92% сум грошового забезпечення.

13 лютого 2026 року позивач звернувся із заявою від 13 лютого 2026 року до відповідача, у якій, зокрема, просив згідно щорічної Постанови №236 провести йому нарахування та виплату з 01 березня 2026 р. до складу пенсії розміру індексації на 2026 року.

У відповідь отримав лист від 11 березня 2026 року, у якому відповідач повідомив, що відповідно до Постанови №236 з 01 березня 2026 нарахована індексація пенсії в сумі 2 595 грн. Пенсія призначена, перерахована та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства.

Згідно:

- перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2026 року підсумок пенсії становить 37478,86грн, з урахуванням максимального розміру пенсії – 37 425,04грн. та до цієї суми застосовано понижуючі коефіцієнти згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року до суми 30430,51грн.(а.с.15);

- перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2026 року підсумок пенсії становить 48803,74грн, з урахуванням максимального розміру пенсії – 37425,04грн. та до цієї суми застосовано понижуючі коефіцієнти згідно Постанови КМУ №1778 від 30.12.2025 року наявна індексація ОСНП за 2026 року – 2595грн.; підсумок пенсії 30430,51грн. (а.с.16).

Підстава перерахунку – індексація з 01 березня 2026 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2026 року відповідачем було застосовано обмеження пенсії максимальним розміром із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно Постанови №1778, чим знівельовано підвищення пенсії у зв`язку з проведеною індексацією. Таким чином, оскаржувані дії відповідача щодо застосування обмеження перерахованої та виплачуваної позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними, ними порушені права позивача щодо належного пенсійного забезпечення особи, на яку поширюється дія Закону №2262-ХІІ. Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю (із внесенням редакційних правок).

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану", Рішенню Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2022 від 12 жовтня 2022 року, Рішенню Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року за №4-рп/2015.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

За змістом ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.

Статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" №4695-IX встановлено, що у 2026 році, у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п.1 Постанови №1778, у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та Постановою №1778 установлені додаткові підстави для обмеження розміру пенсії шляхом застосування коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, зокрема, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено ч.3 ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03 грудня 2025 року №4695-IX та Постанова №1778 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що порушує соціальні гарантії гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.

Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4695-ІХ, який приймається на один фінансовий рік та метою якого не є врегулювання пенсійних правовідносин.

У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абз.3 п.4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч.2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону №4695-ІХ та Постанови №1778.

Колегія суддів зазначає, що приписи ст. 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними, згідно з рішенням Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2022 від 12 жовтня 2022 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 2015 року за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст. 63 Закону №2262-ХІІ наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.