Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №400/8629/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8629/26

Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В. Г.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 06.07.2026 ВП № 81046160, -

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відповідача від 06.07.2026 у виконавчому провадженні № 810046160 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова від 06.07.2026 про накладення штрафу, яка винесена у межах виконавчого провадження № 810046160, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач вчинив усі можливі дії в межах наданих повноважень, задля можливості проведення виплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 31.02.2023, яка нарахована під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі № 540/1039/22 Виплата заборгованості здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Так, за додатковими відомостями проведено виплату частини заборгованості за минулі періоди (за рахунок коштів Державного бюджету України, пропорційно виділеним коштам на цю мету): 30.10.2025 – 187,35 грн, 26.11.2025 – 187,35 грн, 31.12.2025 – 187,35 грн, 24.02.2026 – 103,00 грн, 23.03.2026 – 101,00 грн, 20.04.2026 – 100,00 грн, 18.05.2026 – 100,00 гривень. В подальшому виплата частини боргу за минулі періоди Заявнику буде здійснюватись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету згідно Затвердженого Порядку та інших нормативних актів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що рішення суду по справі № 540/1039/22 виконано Головним управлінням в спосіб та в межах повноважень, які передбачені чинним законодавством України.

Вказує, що судом І інстанції не враховано, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання рішення Суду від 23.09.2022 у справі №?540/1039/22, ухваленого на користь Заявника, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету згідно затвердженого Порядку та інших нормативних актів.

Судом І інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення проігноровано той факт, що за додатковими відомостями проведено виплату частини заборгованості за минулі періоди (за рахунок коштів Державного бюджету України, пропорційно виділеним коштам на цю мету): 30.10.2025 - 187,35 грн, 26.11.2025 - 187,35 грн, 31.12.2025 - 187,35 грн, 24.02.2026 - 103,00 грн, 23.03.2026 - 101,00 грн, 20.04.2026 - 100,00 грн, 18.05.2026 - 100,00 грн. Апелянтом було поінформовано Суд І інстанції, що в подальшому виплата частини боргу за минулі періоди Заявнику буде здійснюватись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету згідно затвердженого Порядку та інших нормативних актів.

На адресу суду від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, тобто без участі сторін.

Від представника відповідача, будь-яких клопотань не надходило.

Учасники справи про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2026 відповідач відкрив виконавче провадження № 81046160 з примусового виконання виконавчого листа № 540/1039/22, виданого 25.02.2026 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання позивача провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області” №33/42-Т-11 о/п від 20.05.2021, з урахуванням раніше проведених виплат.

Також у постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2026 № 81046160 зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 27.05.2026 № 2100-0306-5/21959 позивач повідомив відповідача про неможливість виконати рішення суду у зв`язку з тим, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.

06.07.2026 у межах вказаного виконавчого провадження відповідач прийняв постанову про накладення штрафу, яким за невиконання рішення суду без поважних причин на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 гривень.

Не погоджуючись із правомірністю вищенаведеної постанови, позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування постанови від 06.07.2026 у виконавчому провадженні № 81046160 про накладання штрафу в розмірі 5100,00 гривень, оскільки у матеріалах справи відсутні достовірні і достатні докази відсутності у позивача у 2026 році кошторисних призначень на погашення заборгованості з виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Спірним у даній справі є правомірність прийняття постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 81046160.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України “Про виконавче провадження”. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як слідує зі змісту листа, рішення суду виконано частково, а саме: в частині проведення перерахунку пенсії.

Також листом від 27.05.2026 № 2100-0306-5/21959 позивач повідомив відповідача про неможливість виконати рішення суду у зв`язку з тим, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.

Отже, в обґрунтування неможливості виконати рішення суду в частині виплати нарахованої пенсії боржник посилається на відсутність відповідних коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Суду від 23.09.2022 у справі № 540/1039/22 адміністративний позов задоволено, а саме:

Визнано протиправними дії Головного управління щодо відмови Заявнику в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» №33/42-Т-11 о/п від 20.05.2021 року.

Зобов`язано Головне управління провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії Заявника на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» №33/42-Т-11 о/п від 20.05.2021 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, фактично, Головним управлінням вчинено лише перерахунок пенсії та її часткову виплату, оскільки за додатковими відомостями проведено виплату частини заборгованості за минулі періоди (за рахунок коштів Державного бюджету України, пропорційно виділеним коштам на цю мету): 30.10.2025 - 187,35 грн, 26.11.2025 - 187,35 грн, 31.12.2025 - 187,35 грн, 24.02.2026 - 103,00 грн, 23.03.2026 - 101,00 грн, 20.04.2026 - 100,00 грн, 18.05.2026 - 100,00 грн.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 у справі № 540/1039/22 є невиконаним в частині виплати у повному розмірі ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.02.2023 в сумі 145082,80 гривні. Причиною невиконання рішення суду в цій частині позивач у позовній заяві вказав недостатність кошторисних призначень на 2026 рік вказані цілі.

Слід зазначити, що обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.

Як зазначено державним виконавцем у спірній постанові про накладення штрафу, що станом на 06.07.2026 державним виконавцем встановлено невиконання без поважних причин боржником рішення, про що складено відповідний акт державного виконавця.

У відзиві на позов вказано, що з дати набрання рішенням у справі №540/1039/22 законної сили (25.10.2022) до дати відкриття виконавчого провадження (20.05.2026), ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ, з метою виконання рішення суду не вжито жодних активних та достатніх дій направлених на повне та фактичне виконання рішення суду у справі №540/1039/22 та що державному виконавцю не надано інформацію та докази відсутності на рахунках коштів необхідних для здійснення виплати нарахованої ОСОБА_1 заборгованості.

За наведених обставин, старший державний виконавець дійшов висновку, що незважаючи на наявний обов`язок виконати судове рішення, Головне управління не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення, а невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.

Апеляційний суд наголошує, що пенсійний орган зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, проте, таких доказів Головним управлінням не надано ані відповідачу, ані до суду першої та апеляційної інстанцій.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно включення нарахованих органом Пенсійного фонду сум пенсії до відповідного реєстру судових рішень та поставлення у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, оскільки в підтвердження зазначених обставин позивачем не надано жодних доказів, а матеріали справи таких не містять.

Відтак, відповідно до установлених у справі обставин, пенсійним органом не здійснено належних заходів, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі №540/1039/22

Означене свідчить про невиконання боржником судового рішення у справі №540/1039/22 без поважних причин, що є законодавчо передбаченою підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до приписів статті 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Доводи Скаржника (відповідача) про те, що виплата заборгованості на виконання рішення суду здійснюється виключно в межах бюджетних асигнувань, є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Сам по собі брак коштів у бюджеті автоматично не є поважною причиною. Боржник (державний орган) повинен довести, що він вчинив усі можливі дії для отримання фінансування: подав бюджетні запити до вище стоячого органу, звернувся до Мінфіну чи Кабміну, заклав ці суми у проект кошторису на наступний рік.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в Україні діє Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за яким кошти мають стягуватися через Державну казначейську службу України (ДКСУ) за окремою бюджетною програмою.

Щодо посилання Відповідача (ПФУ) зокрема на постанови Верховного Суду у справах № 814/2655/14, № 754/3105/17, № 0840/3476/18 та № 140/784/19, то колегія суддів зазначає, що такі висновки дійсно вказують, що відсутність фінансування може бути поважною причиною, однак виключно у випадку, якщо Боржник доведе, що він вчинив усі залежні від нього дії для отримання такого фінансуванняорган ПФУ не може просто констатувати факт відсутності коштів. Натомість Боржник зобов`язаний надати суду належні та допустимі докази активних дій, спрямованих на виконання рішення суду

Оскільки Головним управлінням ПФУ не надано жодного доказу направлення таких запитів чи вчинення інших активних дій для фінансування цього боргу, посилання на відсутність коштів є спробою виправдати тривалу протиправну бездіяльність. З огляду на це, згадана Відповідачем судова практика не може бути застосована до цих правовідносин, а доводи Боржника підлягають відхиленню

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що спірна постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 810046160 є правомірною та не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 287, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ПФУ у Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 01 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова