Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №440/5440/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 440/5440/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/5440/25

за позовом ОСОБА_1

до Головне управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якій просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про анулювання реєстрації платником єдиного податку від 01.04.2025 року № 77;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи, за ставкою 5%, без реєстрації ПДВ, з 31.12.2024 року до реєстру платників єдиного податку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про анулювання реєстрації платником єдиного податку від 01.04.2025 року № 77.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи, за ставкою 5%, без реєстрації ПДВ, з 31.12.2024 року до реєстру платників єдиного податку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 3028,00 грн судових витрат.

17.06.2025 року представником позивача подана до суду першої інстанції заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі № 440/5440/25, яким стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 року стягнуто на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати на правову допомогу у загальній сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).

Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного висновку в частині стягнення витрат на професійну допомогу, просить скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 року по справі № 440/5440/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Стягуючи на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд першої інстанції, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, виходив з обґрунтованості вказаного розміру, співмірності і пропорційності судових витрат, співмірності такого розміру судових витрат з наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, ціна позову та (або) значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача було надано суду: копію договору №19/02-25 про надання професійної правничої допомоги від 19.02.2024 року, акт прийому-передачі до Договору про надання професійної правничої допомоги від 17.06.2025 року.

19.02.2024 року між позивачем (Клієнт) та адвокатом Слуцьким О.В. було укладено договір №19/02-25 про надання професійної правничої допомоги.

Пунктом 1.1. умов договору передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з пунктом 4.3. умов договору, за надання правової допомоги, відповідно до даного Договору, Клієнт сплачує адвокату гонорар, що зазначається у додатках до цього Договору.

Пунктом 4.2. договору визначено, що при визначеннi розмiру гонорару враховується обсяг i час роботи, що потрiбний для належного виконання доручення.

Пунктом 5.4. вказаного договору передбачено, що попереднi розрахунки вартостi надання послуг оформлюються у виглядi додаткiв до договору та є його невiд`ємною частиною.

Згідно попереднього розрахунку вартості професійної правничої допомоги, що є додатком №1 до договору №19/02-25 про надання професійної правничої допомоги, вартість професійної правничої допомоги складає 5000,00 грн.

Згідно акту прийому-передачі від 17.06.2025 року, складеного на виконання договору №19/02-25, позивачу адвокатом було надано послуги з правничої допомоги, а саме: консультацію та написання позовної заяви, при цьому, часу витраченого на вказані послуги, що передбачено умовами договору, акт не містить.

Згідно п. 1. акту вартiсть послуг адвоката складає 5000,00 грн та пiдлягає сплатi протягом 15 днiв з моменту пiдписання цього акту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на викладене, питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, підлягає вирішенню з огляду на складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо відшкодування витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката враховано заяву відповідача про зменшення таких витрат.

Враховуючи наведене вище та виходячи з принципу обґрунтованості, співмірності судових витрат з наданими адвокатом послугами, які зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, складністю цієї справи, яка не потребує встановлення значного обсягу фактичних обставин справи та вжиття дій щодо збирання значного обсягу доказів, а також те, що справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 3 000,00 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 10.02.2022 по справі № 440/7120/20, про те, що відсутність документального підтвердження судових витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, а враховуючи, що до заяви представником позивача не додано належних доказів на підтвердження оплати гонорару, то висновки суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення витрат є передчасними, колегія суддів до уваги не бере та зазначає, що згідно п.1 акту прийому-передачі від 17.06.2025 року, складеного на виконання договору №19/02-25, вартiсть послуг адвоката складає 5000,00 грн та пiдлягає сплатi протягом 15 днiв з моменту пiдписання цього акту. Враховуючи, що акт складено в день подання заяви про ухвалення додаткового рішення, то представником позивачем обгрунтовано не додано до заяви доказів оплати гонорару. При цьому, до заяви про ухвалення додаткового рішення було долучено попередній розрахунок вартості послуг.

Доводи апеляційної скарги про те, що для обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне підтвердження адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки на час укладення договору між позивачем та адвокатом Слуцьким О.В. про надання правової допомоги №19/02-25 вказаний наказ № 481 втратив чинність 16.07.2021 року, а отже до спірних правовідносин, визначених вказаним договором, такий наказ застосуванню не підлягав.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині вирішення питання щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 по справі № 440/5440/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій