Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №480/6990/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 480/6990/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Рай" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 09.01.25 по справі № 480/6990/24

за позовом Малого приватного підприємства "Рай"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "РАЙ" (далі – позивач, МПП “РАЙ”, апелянт) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі – відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просило:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Сумській області щодо не скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 38 із кадастровим номером 5910136300:06:002:0004;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Сумській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 38 із кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 та закрити Поземельну книгу, яка була відкрита на земельну ділянку за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 38 із кадастровим номером 5910136300:06:002:0004.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просив суд скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі, виходив з помилкових мотивів, що не є підставою для задоволення позову підстава «якщо державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі скасовується у разі, коли протягом одного року з дня здійснення такої реєстрації заявником не зареєстровано речове право на відповідну земельну ділянку».

Вважає, що всупереч приписам ст. 79-1 ЗК України, статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, що був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за № 1051 Відповідач не вчинив дії відносно скасування державної реєстрації земельної ділянки номер 5910136300:06:002:0004 загальною площею 0,1301 га за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 38, що вказує про протиправну бездіяльність Відповідача.

Зазначає, що відповідно ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (яка є основною по даній справі, і на яку позивач посилається в своєму позові) якби попередній власник майна ТОВ «Колумб» на протязі року не оформив би права користування, то відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004, відповідач (Держгеокадастр) повинен був би скасувати. Тим самим підштовхнувши та зобов`язавши ТОВ «Колумб» вдруге сплатити до бюджету за оформлення земельної ділянки на якій знаходиться його майно. І якщо б знову протягом року ТОВ «Колумб» не оформило б права користування, то відповідач знову повинен був би скасувати земельну ділянку, чим би виконував свої обов`язки та поповнював бюджет за рахунок недобросовісного ТОВ «Колумб». Але цього не відбулося, тому що ТОВ «Колумб» влаштовував розмір земельної ділянки під його майном в розмірі 13 соток.

Стверджує, що його як нового власника майна не влаштовує розмір земельної ділянки 13 соток, на якій розташоване його майно, бо розмір майна складає 9 соток і для повноцінного його обслуговування МПП «РАЙ» необхідно не менше 25 соток, тобто вдвічі більше чим існує, за які МПП «РАЙ» добросовісно сплачувало би, і які хоче в законний спосіб оформити законно, скасувавши попередній розмір земельної ділянки 13 соток, що вимагає Закон. Тобто ТОВ «Колумб», оформляючи під своїм майном земельну ділянку площею 13 соток не могло знати, що через декілька років МПП «РАЙ» знадобиться тепер вже під її майном більша земельна ділянка. Тому і існує ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для врегулювання цього питання, бо нового власника МПП «РАЙ» не влаштовує розмір земельної ділянки, так як МПП «РАЙ» не могло вплинути на розмір земельної ділянки насамперед при її формуванні.

Вказує на порушення судом першої інстанції процесуальних норм в частині застосування принципів офіційного з`ясування обставин справи, рівності та змагальності сторін.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу відповідач вказав, що відповідно до інформації наданої відділом № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин, відомості про земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Черепіна, 38, м. Суми, яка перебувала в оренді ТОВ «Колумб» на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.08.2008 № 40861200119, термін дії договору до 28.05.2013, перенесені в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру з Державного реєстру земель та присвоєний кадастровий номер 5910136300:06:002:0004. Земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 сформована на підставі Технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ «Колумб» під розміщення магазину за адресою: вул. Черепіна, 38, м. Суми, яка розроблена Приватним підприємством «КАДАСТР-С» у 2007 році.

Зазначив, що Державні кадастрові реєстратори не володіють інформацією щодо підстав реєстрації, або не реєстрації прав на конкретну земельну ділянку. При розгляді заяви про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 державний кадастровий реєстратор не мав можливості та повноважень визначити вину заявника, щодо не реєстрації права на спірну земельну ділянку. Доказів вини заявника у не реєстрації права на спірну земельну ділянку протягом одного року до заяви не додавалось.

Тобто кадастровий реєстратор при вчиненні зазначених дій діяв лише в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом, а отже підстав для скасування реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 у нього не було.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

МПП "РАЙ" є власником складу з магазином літ "А-1" загальною площею 896,4 кв. м., розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:06:002:0004 загальною площею 0,1301 га за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 38.

В лютому 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004.

Листом від 15.02.2024 № 28-18-0.222-530/2-24 відповідач відмовив у скасуванні вказаної земельної ділянки та зазначив, що "Відповідно до статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відомості про земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0.1301 га, яка перебувала в користуванні ТОВ "Колумб" згідно договору оренди земельної ділянки від 01.08.2008 № 040861200119, термін дії договору до 28.05.2013 перенесені в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру з Державного реєстру земель 5910136300:06:002:0004 та присвоєний кадастровий номер.

Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. В той же час повідомлено, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.".

Враховуючи відмову відповідача скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді заяви про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 державний кадастровий реєстратор не мав можливості та повноважень визначити вину заявника, щодо не реєстрації права на спірну земельну ділянку. Доказів вини заявника у не реєстрації права на спірну земельну ділянку протягом одного року до заяви позивачем додано не було.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр” від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон № 3613-VI; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частинами 1, 2 ст. 6 Закону № 3613-VI передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частинам першою та четвертою статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Статтею 16 Закону № 3613-VI передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 3613-VI відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру (Порядок №1051).

Відповідно до пункту 109 Порядку №1051 до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать: 1) внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення; 2) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; 3) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання поземельних книг; 4) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; 5) здійснення реєстрації: заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру; повідомлень про виявлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру; 6) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства; 7) узагальнення відомостей про землі в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; 8) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону; 9) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту; 10) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства: відомостей щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту; дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду.

Положеннями ч. 10 ст. 24 Закону №3613-VI визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п. 114 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Додатком 23 до Порядку №1051 передбачено форму повідомлення про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Згідно із ст. 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

- особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

- власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

- органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

- замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву);

- замовника документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки державної, комунальної власності, у випадках, коли розроблення такої документації відбувається без дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування;

- власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

- особи, визначені частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника нерухомого майна (будівлі, споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця.

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

У разі якщо відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена.

Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

У разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови).

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим частини шостої цієї статті, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

- поділу чи об`єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Позивач наголошує на тому, що реєстрація його земельної ділянки мала бути скасована саме з підстав того, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Як повідомили сторони у наданих ними процесуальних документах, земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Черепіна, 38, м. Суми, перебувала в оренді ТОВ «Колумб» на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.08.2008 № 40861200119, термін дії договору до 28.05.2013, перенесені в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру з Державного реєстру земель та присвоєний кадастровий номер 5910136300:06:002:0004.

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 була сформована у 2007 році на підставі Технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ «Колумб» під розміщення магазину за адресою: вул. Черепіна, 38, м. Суми, яка розроблена Приватним підприємством «КАДАСТР-С».

Сторони вказують, що ТОВ «Колумб» на законних підставах вчинило дії з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер та протягом одного року з дня здійснення такої державної реєстрації земельної ділянки зареєструвало речове право на неї.

Оскільки речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 було зареєстроване ТОВ «Колумб» як заявником здійснення державної реєстрації земельної ділянки упродовж відповідного строку, відсутні законні підстави для скасування реєстрації земельної ділянки.

При цьому, чинне законодавство (ч. 6 ст. 16 Закону № 3613-VI) не дозволяє скасування реєстрації земельної ділянки у разі переходу речового права на вже сформовану земельну ділянку, речове право на яку вже було зареєстровано, новому землекористувачу.

Вказане дає підстави для висновку про необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для задоволення як позову так і апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі позивач посилається на наявність правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 06.10.2022 у справі № 260/2081/21 та від 21.08.2023 в справі №818/555/18.

Надаючи оцінку можливості застосування наведених позицій Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Дослідивши зміст постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 260/2081/21, колегія суддів встановила, що вказана постанова була ухвалена за інших обставин, оскільки у її п. 22 вказано таке: «У справі, яка розглядається суди встановили, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173 за заявою ОСОБА_2 була здійснена у Державному земельному кадастрі 17.12.2018, однак у встановлений законом річний строк реєстрації речового права на таку земельну ділянку здійснено не було та не повідомлено нею орган Держгеокадастру про відповідні причини.».

Подібні обставинам справи № 260/2081/21, викладені й у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2023 року у справі №818/555/18, а саме: «У справі, яка розглядається, судами встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, здійснена 23.12.2014, однак, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин та на час звернення позивача до суду в лютому 2018 року, речове право на неї не зареєстровано.».

Натомість у цій справі № 480/6990/24 попереднім землекористувачем, який ініціював реєстрацію земельної ділянки було зареєстроване речове право на земельну ділянку у встановлений законом строк.

Отже, з огляду на невідповідність обставин справ № 260/2081/21, №818/555/18 обставинам цієї справи №480/6990/24, застосування висновків Верховного Суду у наведених справах є неможливим.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та, відповідно до ч. 1 ст. ст. 317 КАС України є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції у спосіб її викладення у редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 313, 315, 317, 313, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Рай" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 480/6990/24 - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій