Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/7808/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 520/7808/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Рубан В.В.) від 14.10.2025 по справі № 520/7808/25

за позовом Головного управління ДПС у Івано-Франківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Івано-Франківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив стягнути в дохід бюджету заборгованості на суму 129497,03 грн. з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач є платником податків і зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законодавством терміни, однак всупереч вимогам Податкового кодексу України, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносить податки до бюджету, внаслідок чого має заборгованість в загальній сумі 129497,03 грн., який виник на підставі несплати узгоджених податкових зобов`язань.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 520/7808/25 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто до бюджету України з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 129497 (сто двадцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 03коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що з 22.05.2025 року існує відкрите та належним чином зареєстроване в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі адміністративне провадження по справі № 520/7092/25 щодо оскарження правомірності податкового повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 018534/0706. Вказує, що попри наявність та обізнаність судового спору щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2024 року № 018534/0706 Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області, контролюючий орган звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сум податкового боргу, визначених саме на підставі вищезазначеного податкового повідомлення-рішення. Вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є платником податків.

Відповідач має заборгованість у загальному розмірі 129497,03 грн. Даний податковий борг відповідача виник в результаті несплати узгоджених податкових зобов`язань, а саме:

штрафних санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код бюджетної класифікації 21080900), на суму 129483,99 грн., згідно: податкового повідомлення - рішення форми "С" № 018534/0706 від 21.08.2024р., на суму 129483,99 грн., що винесене на підставі акта № 89062/26/15/07/3524911962 від 15.07.2024 року;

пені по адміністративних штрафах та штрафних санкціях (код бюджетної класифікації 21081103), у розмірі 13,04 грн., що нарахована відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України, підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків.

Сума заборгованості обліковується в інтегрованих картках відповідача за відповідним платежем.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлені строки, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (даті - ПКУ), платнику направлено податкову вимогу форми “Ф” № 0010272-1303-0919 від 07.11.2024 року.

Враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку сума заборгованості сплачена не була, податковий орган звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи, доказів сплати вказаної суми боргу відповідачем у добровільному порядку, матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Положеннями пункту 59.1. статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач має заборгованість у загальному розмірі 129497,03 грн., яка виникла в результаті несплати узгоджених податкових зобов`язань, а саме:

штрафних санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код бюджетної класифікації 21080900), на суму 129483,99 грн., згідно: податкового повідомлення - рішення форми "С" № 018534/0706 від 21.08.2024р., на суму 129483,99 грн., що винесене на підставі акта № 89062/26/15/07/3524911962 від 15.07.2024 року;

пені по адміністративних штрафах та штрафних санкціях (код бюджетної класифікації 21081103), у розмірі 13,04 грн., що нарахована відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України, підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків.

Сума заборгованості обліковується в інтегрованих картках відповідача за відповідним платежем.

Також судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлені строки, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (даті - ПКУ), платнику направлено податкову вимогу форми “Ф” № 0010272-1303-0919 від 07.11.2024 року.

При цьому, судом також встановлено, що вважаючи протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.08.2024 за № 018534/0706, ОСОБА_1 оскаржила це податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 520/7092/25, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено.

Отже, оскільки рішення у справі № 520/7092/25 набрало законної сили 27.07.2026, сума податкового зобов`язання у розмірі 129497,03 грн є узгодженою.

Доказів оскарження податкової вимоги форми “Ф” № 0010272-1303-0919 від 07.11.2024 року матеріали справи не містять.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що несплачені у встановлений законом строк податкові зобов`язання є податковим боргом платника податків, тобто по завершенню відповідного строку, якщо у контролюючого органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 129497,03 грн, вказана сума заборгованості є узгодженою та не сплаченою відповідачем у добровільному податку порядку, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 520/7808/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло