Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/3112/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 520/3112/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Олексій Котеньов) від 15.05.2026 по справі № 520/3112/26

за позовом ОСОБА_1

до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

визнати протиправними Рішення від 15.12.2025р. № 82397402 «Про залишення заяви без руху» і Рішення від 02.03.2026р. № 83528253 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» прийнятими державним реєстратором Солоніцевської селищної ради Харківського району, Харківської області (код ЄДРПОУ – 04398821);

зобов`язати Солоніцевську селищну раду Харківського району, Харківської області (код ЄДРПОУ – 04398821), внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Заявою ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ), від 04.12.2025 року, подану в електронній формі через Єдиний портал державних послуг «ДІЯ» за № 120030 (послуга зареєстрована за № 649950-04122025) та змінити відомості Державного реєстру речових прав об`єкту нерухомого майна (Актуальна інформація про об`єкт речових прав), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна– 1792886663101: в частині зміни назви об`єкта нерухомого майна – з «Житлові приміщення» на «Квартира 1»; в частині зміни адреси - з «вулиця Пушкінська» на «вулиця Григорія Сковороди».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником об`єкта нерухомого майна – житлових приміщень технічного поверху нежитлової будівлі літ. “Б-4”, загальною площею 146,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з перейменуванням вул. Пушкінської на вул. Григорія Сковороди та на підставі технічного висновку щодо можливості об`єднання житлових приміщень у самостійний об`єкт нерухомого майна - квартиру, позивач 04.12.2025 через портал “Дія” подав заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Державного реєстру речових прав щодо зміни найменування об`єкта з “Житлові приміщення” на “Квартира” та зміни адреси об`єкта. Заяву було передано на розгляд відповідачу, однак станом на 16.02.2026 будь-яке рішення за результатами її розгляду прийняте не було.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 520/3112/26 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними Рішення від 02.03.2026р. № 83528253 “Про відмову в проведенні реєстраційних дій” прийнятими державним реєстратором Солоніцевської селищної ради Харківського району, Харківської області.

Зобов`язано Солоницівську селищну раду Харківського району Харківської області (вул. Визволителів, буд. 6, смт. Солоницівка, Харківський район, Харківська область, 62370, код ЄДРПОУ 04398821) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) від 04.12.2025 №120030, зареєстровану за № 649950-04122025, з урахуванням висновків суду.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Визволителів, буд. 6, смт. Солоницівка, Харківський район, Харківська область, 62370, код ЄДРПОУ 04398821) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору 1064 (одна тисяча шістдесят чотри) грн 96 коп.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та викласти резолютивну частину цього рішення в наступній редакції: визнати протиправним Рішення від 02.03.2026р. №83528253 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» прийнятим державним реєстратором Солоніцевської селищної ради Харківського району, Харківської області (код ЄДРПОУ – 04398821); зобов`язати Солоніцевську селищну раду Харківського району, Харківської області (код ЄДРПОУ – 04398821), внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Заявою ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ), від 04.12.2025 року, подану в електронній формі через Єдиний портал державних послуг «ДІЯ» за №120030 (послуга зареєстрована за № 649950-04122025) та змінити відомості Державного реєстру речових прав об`єкту нерухомого майна (Актуальна інформація про об`єкт речових прав), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна– 1792886663101: в частині зміни назви об`єкта нерухомого майна – з «Житлові приміщення» на «Квартира 1»; в частині зміни адреси - з «вулиця Пушкінська» на «вулиця Григорія Сковороди», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції достеменно встановив та вказав, що позивачем виконано всі умови та вимоги встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо внесення до державного реєстру речових прав змін стосовно вже існуючого та зареєстрованого в державному реєстрі речових прав об`єкта нерухомого майна, який належить позивачу на праві приватної власності. Одночасно суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, дослідив наявність дискреційних повноважень відповідача, з посиланням на Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, крізь призму встановлених фактичних обставин у цій справі, вказав, у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас, апелянт вважає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - житлових приміщень технічного поверху нежитлової будівлі літ. “Б-4”, що складається з приміщень: 3а, 3б, 3в, 3г, 4, 4а, 4б, 4в, загальною площею 146,0 кв.м, житловою площею 48,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1792886663101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2023 № 339535459.

Рішенням 24 сесії Харківської міської ради VIII скликання від 26.01.2024 № 536/24 “Про впорядкування найменувань об`єктів топонімії” АДРЕСА_3 перейменовано на АДРЕСА_4 .

Відповідно до технічного висновку щодо можливості об`єднання житлових приміщень технічного поверху нежитлової будівлі літ. “Б-4” в єдиний об`єкт нерухомого майна – квартиру від 10.07.2024, складеного ФОП ОСОБА_2 , встановлено відсутність самочинного будівництва, реконструкції чи перепланування, а також можливість визначення зазначеного об`єкта як самостійного об`єкта нерухомого майна – квартири.

Відомості щодо технічної інвентаризації внесено до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером ТІ01:9752-1199-7089-1299.

04 грудня 2025 року позивач через Єдиний державний вебпортал електронних послуг “Дія” звернувся із заявою про державну реєстрацію змін щодо існуючого об`єкта нерухомого майна, які полягали у зміні найменування об`єкта нерухомого майна з “житлові приміщення” на “квартира” та зміні адреси у зв`язку з перейменуванням вулиці. Заяві присвоєно № 120030, послугу зареєстровано за № 649950-04122025.

За результатами автоматизованого розподілу заяву направлено до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Рішенням державного реєстратора від 15.12.2025 № 82397402 заяву позивача залишено без руху з підстав ненадання документа, що відповідно до законодавства підтверджує набуття права на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

У подальшому рішенням державного реєстратора від 02.03.2026 № 83528253 “Про відмову у проведенні реєстраційних дій” позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації з підстав неподання документа про прийняття об`єкта в експлуатацію, відсутності документа про присвоєння адреси та ідентифікатора об`єкта нерухомого майна, а також несплати адміністративного збору.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення від 02.03.2026р. № 83528253 “Про відмову в проведенні реєстраційних дій” прийнятими державним реєстратором Солоніцевської селищної ради Харківського району, Харківської області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вимоги державного реєстратора щодо подання документа про прийняття об`єкта в експлуатацію, документа про присвоєння адреси та ідентифікатора об`єкта нерухомого майна як для новоствореного об`єкта нерухомості не відповідають характеру звернення позивача до відповідача. Також суд зазначив, що позивач не був належним чином повідомлений про прийняття рішення про залишення заяви без руху та, відповідно, був позбавлений можливості своєчасно усунути вказані недоліки шляхом подання документа про оплату адміністративного збору.

Щодо заявленої позовної вимоги в іншій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.12.2025 № 120030, зареєстровану за № 649950-04122025, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди позивача із обраним судом першої інстанції способу захисту порушеного права, рішення суду першої інстанції переглядається у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі – Закон № 1952-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Приписами абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Приписами ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV визначено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Судовим розглядом встановлено, що 04.12.2025 позивач через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» звернувся із заявою про державну реєстрацію змін щодо існуючого об`єкта нерухомого майна, які полягали у зміні найменування об`єкта нерухомого майна з «житлові приміщення» на «квартира» та зміні адреси у зв`язку з перейменуванням вулиці. Заяві присвоєно № 120030, послугу зареєстровано за № 649950-04122025.

За результатами автоматизованого розподілу заяву направлено до Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Разом з тим, рішенням державного реєстратора від 15.12.2025 № 82397402 заяву позивача залишено без руху з підстав ненадання документа, що відповідно до законодавства підтверджує набуття права на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

Приписами ст. 23 Закону № 1952-IV визначено, що заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 11) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху.

Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до рішення № 83528253 від 02.03.2026 державний реєстратор прав на нерухоме майно Новохатська Ірина Володимирівна, Солоницівська селищна рада Харківського району Харківської області, Харківська обл., розглянувши заяву від 09.12.2025 за реєстраційним номером 70410000 (далі – Заява) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій:

після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме:

до заяви не подано документ, що підтверджує прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, відсутній документ про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна та ідентифікатор об`єкта нерухомого майна (ОНМ), не сплачено адміністративний збір за проведення державної реєстрації речових прав. Заявнику було надано строк для усунення зазначених недоліків шляхом залишення заяви без руху. Проте у встановлений строк виявлені підстави не усунено, необхідні документи не подано, адміністративний збір не сплачено.

Надаючи оцінку висновкам відповідача щодо наявності підстав для залишення поданої позивачем заяви без руху, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про внесення змін до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вже зареєстрованого об`єкта нерухомого майна, а саме: зміни найменування об`єкта з “житлові приміщення” на “квартира” та зміни адреси об`єкта у зв`язку з перейменуванням вулиці.

Отже, суть поданої заяви стосувалася коригування відомостей про вже існуючий об`єкт нерухомого майна, а не державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомості.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції та відповідачем не спростовано, що у матеріалах справи відсутні належні докази своєчасного та належного повідомлення позивача про прийняте рішення про залишення заяви без руху, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 23 Закону № 1952-IV та порушує право заявника на усунення недоліків у встановлений законом строк та свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Колегія суддів зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення – це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Оскільки приписами ч. 2 ст. 23 Закону № 1952-IV прямо передбачено, що державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника, а у матеріалах справи докази сповіщення позивача про залишення його заяви без руху відсутні, наведені вище порушення процедури є суттєвими, оскільки призвели до порушення права заявника на усунення недоліків у встановлений законом строк та в подальшому призвели до прийняття рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Крім того, надаючи оцінку змісту рішення від 02.03.2026 № 83528253 “Про відмову у проведенні реєстраційних дій”, судом першої інстанції правильно встановлено, що підставою для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав відповідач визначив неусунення недоліків, які, на думку державного реєстратора, були встановлені при залишенні заяви без руху.

При цьому, як вказувалося вище за змістом рішення від 15.12.2025 № 82397402, підставою для залишення заяви без руху було неподання документа, що підтверджує набуття права на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , в той час як за змістом рішення від 02.03.2026 № 83528253 державний реєстратор послався вже на інші обставини, а саме: неподання документа про прийняття об`єкта в експлуатацію, документа про присвоєння адреси та ідентифікатора об`єкта нерухомого майна, а також несплату адміністративного збору, незважаючи на те, що позивачем надано докази здійснення відповідної оплати 16.12.2025.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про зміну державним реєстратором підстав, які покладено в основу відмови у проведенні реєстраційних дій, що суперечить положенням Закону № 1952-IV, оскільки рішення про відмову у державній реєстрації у зв`язку з неусуненням недоліків може ґрунтуватися виключно на тих недоліках, які були зазначені у рішенні про залишення заяви без руху та доведені до відома заявника у встановленому законом порядку.

На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення від 02.03.2026р. № 83528253 “Про відмову в проведенні реєстраційних дій” прийнятими державним реєстратором Солоницівської селищної ради Харківського району, Харківської області є протиправним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в цій частині, судом першої інстанції зроблений висновок, що рішення від 02.03.2026р. № 83528253 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» прийнятими державним реєстратором Солоніцевської селищної ради Харківського району, Харківської області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В свою чергу, в резолютивній частині тексту судового рішення суд першої інстанції лише визнав протиправними Рішення від 02.03.2026р. № 83528253 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» прийнятими державним реєстратором Солоніцевської селищної ради Харківського району, Харківської області.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту права позивача в цій частині є визнання протиправним та скасування Рішення від 02.03.2026р. № 83528253 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» прийнятими державним реєстратором Солоніцевської селищної ради Харківського району, Харківської області, а тому рішення суду першої інстанції, у відповідності до ч. 4 ст. 317 КАС України, в цій частині підлягає зміні.

Що стосується висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про зобов`язання Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2025 № 120030, зареєстровану за № 649950-04122025, з урахуванням висновків суду, колегія суддів зазначає таке.

Так, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, з аналізу вказаної норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, а суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для досягнення справедливого результату внаслідок розгляду відповідного звернення заявника за отриманням адміністративної послуги та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення у межах дискреційних повноважень.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення № 83528253 від 02.03.2026 державний реєстратор прав на нерухоме майно Новохатська Ірина Володимирівна, Солоницівська селищна рада Харківського району Харківської області, Харківська обл., розглянувши заяву від 09.12.2025 за реєстраційним номером 70410000 (далі – Заява) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій:

після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме:

до заяви не подано документ, що підтверджує прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, відсутній документ про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна та ідентифікатор об`єкта нерухомого майна (ОНМ), не сплачено адміністративний збір за проведення державної реєстрації речових прав. Заявнику було надано строк для усунення зазначених недоліків шляхом залишення заяви без руху. Проте у встановлений строк виявлені підстави не усунено, необхідні документи не подано, адміністративний збір не сплачено.

Наведене свідчить про те, що фактичною підставою прийняття рішення № 83528253 від 02.03.2026 слугувало невиконання заявником вимог рішення державного виконавця № 82397402 від 15.12.2025 про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Отже, фактично державним реєстратором заява Ханіна В.А. про державну реєстрацію змін щодо існуючого об`єкта нерухомого майна, які полягали у зміні найменування об`єкта нерухомого майна з “житлові приміщення” на “квартира” та зміні адреси у зв`язку з перейменуванням вулиці, якій присвоєно № 120030 (послугу зареєстровано за № 649950-04122025), по суті розглянута не була.

На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.12.2025 № 120030, зареєстровану за № 649950-04122025, з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують, а тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 520/3112/26 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини тексту судового рішення в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.03.2026 № 83528253 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій», прийняте державним реєстратором Солоніцевської селищної ради Харківського району, Харківської області».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 520/3112/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло