Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/11185/21 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р.Справа № 520/11185/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/11185/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019 за раніше ухваленими судовими рішеннями відносно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з 01.04.2019 з урахуванням раніше прийнятих по відношенню до ОСОБА_1 судових рішень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2022, яке набрало законної сили 20.09.2022 позов задоволено.

14.07.2026 позивач звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якому просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/11185/21 від 19.08.2022;

- накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідального за виконання рішення, штраф у розмірах, передбачених ч. 2 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування заяви зазначив, що пенсійний орган всупереч судовому рішенню продовжує виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 70%, а також не виплачує заборгованість з перерахованої пенсії на його виконання. Зауважив, що вчинення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання судового рішення не призвели до поновлення прав позивача.

Наведені обставини, на думку заявника, свідчать про неналежне виконання боржником судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 заяву залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку, просить її скасувати та задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки обставинам виконання чи невиконання судового рішення, доводам позивача щодо не виплати відповідачем заборгованості з пенсії, перерахованої на виконання судового рішення та продовження виплати пенсії в розмірі, меншому ніж встановлено відповідним судовим рішенням.

Вважає, що наведені ним обставини у заяві та надані докази підтверджують невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, як наслідок, суд першої інстанції мав встановити судовий контроль.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів, які б вказували, що ГУ ПФУ в Харківській області вчиняє перешкоди для виконання рішення суду.

Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що чинним законодавством України встановлено право, а не обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 у справі № 520/11185/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію:

- в розмірі 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019;

- у розмірі 80% грошового забезпечення з 01.04.2019 з урахуванням раніше прийнятих по відношенню до ОСОБА_1 судових рішень.

Як вказував позивач, пенсійний орган всупереч судовому рішенню не проводить нарахування і виплату пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення та не виплачує заборгованість з перерахованої пенсії за минулий період.

Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд першої інстанції вважав, що позивач не надав жодних доказів, які підтверджують створення пенсійним органом перешкод для виконання судового рішення.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав жодної оцінки наданим позивачем доказам в підтвердження невиконання судового рішення, зокрема, листам пенсійного органу від 08.11.2024, від 27.02.2025, розрахункам на доплату пенсії, витягам з пенсійної справи, не дослідив чи дійсно наведені докази свідчать про невиконання судового рішення, не перевірив доводи позивача щодо не проведення відповідачем виплати заборгованості з пенсії та продовження її виплати у меншому розмірі, а лише обмежився висновками щодо не доведення позивачем факту невиконання відповідачем судового рішення.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 382 КАС України, в редакції, що діє з 19.12.2024 в частині обов`язку суду встановити судовий контроль за письмовою заявою заявника у справах, зокрема, з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Колегія суддів зазначає, що справа № 520/11185/21 стосується питання перерахунку пенсії, як наслідок, суд першої інстанції, отримавши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, мав покласти обов`язок на суб`єкта владних повноважень , не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Висновки суду першої інстанції про наявність у суду права, а не обов`язку зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення колегія суддів відхиляє, оскільки в межах спірних правовідносин нормами ст. 382 КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за його виконанням у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав відмови у задоволенні заяви є помилковим, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами.

Отже доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 382 КАС України та не повного встановлення обставин справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 у справі № 520/11185/21.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду заяви від 14.07.2026 до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 по справі № 520/11185/21 скасувати.

Адміністративну справу № 520/11185/21 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.07.2026.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц