Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/7544/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 520/7544/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивачка про ухвалення додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 , головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/7544/24

за позовом Споживчого товариства «ЖБК «Авантаж»

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "ЖБК Авантаж" (далі - СТ "ЖБК Авантаж", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС в Харківській області, апелянт), в якому просило:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області, щодо відмови СТ «ЖБК «Авантаж» у застосуванні положень п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України (далі - ПК України), оформленої листом від 19.01.2024 року за №2276/6/20-40-07-11-10;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення від 22.12.2023 за №22/12/23 про втрату первинних документів на відповідність Споживчого товариства «ЖБК «Авантаж» п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 по справі № 520/7544/24 адміністративний позов СТ "ЖБК Авантаж" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області, викладене у формі листа від 19.01.2024 № 2276/6/20-40-07-11-10 про відмову СТ "ЖБК Авантаж" у застосуванні положень пп.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення від 22.12.2023 за №22/12/23 про втрату первинних документів СТ «ЖБК «Авантаж» згідно п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України з урахуванням висновків суду, які викладені в цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 липня 2024 року по справі № 520/7544/24 - залишено без змін.

До Другого апеляційного адміністративного суду від представника СТ "ЖБК Авантаж" – Лукашиної І.А., надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вона просить суд вирішити питання стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом Другим апеляційним адміністративним судом справи, а саме стягнути на користь СТ "ЖБК Авантаж" за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідачем на вказану заяву було подано до суду заперечення, в яких зазначено, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим часом. Також відповідач посилається на відсутність належних доказів фактичного понесення таких витрат, детального опису наданих послуг та попереднього розрахунку судових витрат, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Також відповідачем було подано до суду клопотання про залишення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду, мотивоване тим, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач не зробив попередньої заяви про намір понести витрати на професійну правничу допомогу, а заяву та відповідні докази подав із пропуском установленого законом строку, не порушивши питання про його поновлення та не навівши поважних причин такого пропуску.

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

В іншому випадку на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години роботи адвоката та час витрачений на певний вид послуги.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона довести неспівмірність розміру таких витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення позивачем судових витрат у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 62 від 05.02.2024; додаткової угоди № 1 від 30.08.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 62 від 05.02.2024; акту приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 30.01.2025.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 30.01.2025, у відповідності до умов договору адвокатом було надано послугу зі складання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 520/7544/24 за адміністративним позовом СТ «ЖБК «Авантаж» до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Кількість годин роботи адвоката становить 2 години. Вартість вказаної послуги – 3000 грн.

Таким чином, наданими до суду доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Надаючи оцінку заявленим до відшкодування витратам у розмірі 3 000 грн за складення відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів враховує, що поданий представником позивача відзив є змістовним, містить виклад обставин справи, заперечення щодо наведених в апеляційній скарзі доводів, аналіз положень податкового законодавства та посилання на правові висновки Верховного Суду.

Водночас зі змісту відзиву вбачається, що значна його частина відтворює фактичні обставини справи, положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та правову позицію позивача, яка вже була сформована й викладена під час розгляду справи судом першої інстанції. Представник позивача був обізнаний з обставинами справи та наявними у ній доказами, а підготовка відзиву не потребувала збирання нових доказів, проведення додаткових розрахунків чи опрацювання нового значного обсягу фактичних даних.

Враховуючи характер і складність спору, зміст та обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, часткове повторення у відзиві раніше сформованої правової позиції позивача, а також заперечення відповідача щодо співмірності заявлених витрат, колегія суддів доходить висновку, що вартість послуги зі складення відзиву в розмірі 3 000 грн є дещо завищеною та не повною мірою відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності й розумності.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, до 2 000 грн. Такий розмір є співмірним зі складністю справи, обсягом наданої адвокатом послуги та часом, об`єктивно необхідним для її надання.

З огляду на викладене заява представника СТ «ЖБК «Авантаж» про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, з прийняттям додаткової постанови про стягнення на користь позивача за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., що є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на складність даної справи та обсяг виконаної адвокатом роботи.

Клопотання відповідача про залишення заяви без розгляду колегія суддів відхиляє, оскільки заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами їх розміру була подана позивачем до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови по суті спору. Повторне звернення з такою заявою не свідчить про пропуск установленого частиною сьомою статті 139 КАС України строку, а тому підстав для подання клопотання про його поновлення не було.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Споживчого товариства "ЖБК Авантаж" - задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути на користь Споживчого товариства "ЖБК Авантаж" (вул. Культури, буд.20-В, м. Харків, Харківська область, 61058, ЄДРПОУ 38493539) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Любчич Л.В.

Судді Макаренко Я.М. Жигилій С.П.