Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/26290/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 520/26290/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 19.11.25 у справі № 520/26290/25

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (надалі також – позивач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також – відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 451.687,50 гривень на рахунок: UA228999980314000512000020631, назва банка отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, назва отримувача: ГУК Харків обл/СТГ Вільхів/18010300.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь державного бюджету України податковий борг у сумі 451.687,50 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, рішення ухвалене за недоведоності обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги те, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів перебування у власності відповідача належних до оподаткування об`єктів нерухомого майна. Крім того, селище Затишшя Вільхівської сільської територіальної громади Харківського району Харківської області, де розташовані об`єкти нерухомого майна, що оподатковані позивачем, відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, відносяться до територій, на яких велись бойові дії. Зазначає, що правомірність податкових повідомлень-рішень, які були підставою для складення податкової вимоги, не підтверджена належними і допустимими доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом доказування у цій адміністративній справі, а отже, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правових аналіз. Зазначає, що податкові повідомлення-рішення, які були підставою для складення податкової вимоги, як і податкова вимога №0001006-1313-2040 від 19.04.2023, не скасовані у судовому чи адміністративному порядку, а відтак, грошове зобов`язання набуло статусу податкового боргу та підлягає сплаті платником податків у повному обсязі. Крім того, зауважує, що відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Вільхівська сільська територіальна громада з 30.04.2022 по теперішній час відноситься до територій можливих бойовий дій. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом установлено, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності відповідача, ОСОБА_1 , перебувають об`єкти нерухомого майна, за якими сформовані податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік:

- податкове повiдомлення-рiшення № 0035049-2405-2034 вiд 13.04.2023 на суму 20 857,50 гривень (будiвлi торговельнi площею 834,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 );

- податкове повiдомлення-рiшення № 0035055-2405-2034 вiд 13.04.2023 на суму 259 152,00 гривень (будiвлі промисловостi та склади площею 4319,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 );

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003908-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 60 828,00 гривень (нежитлова будiвля площею 1013,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ,);

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003899-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 79 356,00 гривень (нежитлова будiвля площею 1322,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 );

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003905-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 3 960,00 гривень (будiвлi торговельнi площею 66 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 );

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003902-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 5 706,00 гривень (нежитлове примiщення площею 95,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 ); -

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003907-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 1 668,00 гривень (будiвлi офiснi площею 27,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 );

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003904-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 6 738,00 гривень (нежитлова будiвля площею 112,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_6 ); -

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003895-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 6 012,00 гривень (нежитлова будiвля площею 100,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 );

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003906-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 3 870,00 гривень (будiвлi торговельнi площею 64,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 );

- податкове повiдомлення-рiшення № 0003900-2405-2034 вiд 12.01.2023 на суму 3 540,00 гривень (нежиле примiщення площею 59 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 ).

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_1 , та ним отримані.

19.04.2023, на підставі таких податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з несплатою відповідних сум податку, ГУ ДПС у Харківській області сформована податкова вимога №0001006-1313-2040, яка надіслана на податкову адресу платника податків і вручена відповідачу 26.04.2023.

Згідно з листом контролюючого органу від 10.09.2025 за №19391/5/20-40-13-10-13 податковий борг відповідача з моменту направлення податкової вимоги існував постійно і безперервно.

Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював цей спір, заявивши вимогу про стягнення з відповідача коштів за податковим боргом у сумі 451.687,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів статті 266 Податкового кодексу України (надалі також – ПК України) платниками податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Не сплачені платником податків, у встановлений ПК України строк, суми узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання в установлений законом строк. Своєю чергою невиконання обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що податковий борг, вимоги про стягнення якого є предметом цього позову, включає несплачені податкові зобов`язання узгоджені за наслідками закінчення строків оскарження рішень органу контролю про нарахування грошових зобов`язань.

За матеріалами справи, контролюючим органом відповідачу направлялася податкова вимога від 19.04.2023 за №0001006-1313-2040 та ним отримана.

Доказів того, що вказана податкова вимога відповідачем оскаржувалася, у тому числі у судовому порядку, сторонами не надано.

З моменту направлення податкової вимоги від 19.04.2023 за №0001006-1313-2040 податковий борг не переривався.

Також відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що податковий борг в період з 19.04.2023 (формування податкової вимоги) по 02.10.2025 (звернення Головного управління ДПС у Харківській області з позовом про стягнення до суду) зменшувався до нуля.

Отже, ОСОБА_1 має податковий борг у сумі 451.687,50 грн, який на час розгляду справи відповідачем не сплачено.

Наявність вказаного податкового боргу підтверджується розрахунком, що міститься в матеріалах справи (а.с.11, зворот).

З огляду на встановленні обставини щодо наявності у відповідача непогашеного податкового боргу у сумі 451.687,50 грн, що відповідачем не спростовано, зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Водночас питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом позову у цій справі, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Як свідчить зміст апеляційної скарги, відповідач обґрунтував її протиправністю здійснених позивачем нарахувань сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі податкових повідомлень-рішень, натомість такі рішення не оскаржені відповідачем ані в адміністративному, ані у судовому порядку.

В апеляційній скарзі не зазначено доводів, які б вказували на недотримання відповідачем встановленої Податковим кодексом України процедури стягнення податкового боргу, відсутності узгодження відповідних сум, або про сплату відповідного податку відповідачем.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням положень чинного законодавства, на всі ключові питання судом надано оцінку.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 також на те, що оцінку всім доводам, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкових повідомлень-рішень.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.08.2018 у справі № 820/1878/16, від 28.03.2019 у справі № 809/1299/16, від 10.04.2020 у справі №804/2994/16, від 12.12.2019 у справі № 500/960/19.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 520/26290/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц