Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/10748/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 520/10748/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., повний текст складено 03.07.26 по справі № 520/10748/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі – ГУДСНС у Харківській області), в якому просив суд:

визнати протиправними дії ГУДСНС у Харківській області щодо безпідставного застосування до ОСОБА_1 під час виконання рішення по справі № 520/22581/25 ставки військового збору у розмірі 5 %;

стягнути з ГУДСНС у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману заборгованість з грошового забезпечення у сумі 6 157.65 грн, що є 3,5% безпідставно стягнутого військового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/22581/25 відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення на загальну суму 175 932.79 грн, проте виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 26.03.2026 на суму 167 136.15 грн, а отже з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5 %. Позивач вважає протиправними дії відповідача по утриманню з належних йому сум на виконання рішення суду по справі № 520/22581/2 військового збору. Зазначені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії ГУДСНС у Харківській області щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/22581/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026.

Зобов`язано ГУДСНС у Харківській області повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 6 157.65 грн (3.5 %) з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/22581/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДСНС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що виплачена позивачу на виконання судового рішення сума індексації грошового забезпечення підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1.5 відсотка як грошове забезпечення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Проте такий висновок не враховує правової природи спірної виплати та особливостей її фактичного нарахування. Спірні кошти були виплачені позивачу не як поточне грошове забезпечення особи, яка проходить службу, а як виконання судового рішення щодо усунення наслідків порушення прав, які виникли у минулих періодах. На момент здійснення виплати позивач уже тривалий час не перебував на службі, оскільки був звільнений ще у 2020 році. Отже, у 2026 році він отримував кошти не як особа рядового або начальницького складу служби цивільного захисту, а як фізична особа, на користь якої виконувалося судове рішення. Суд першої інстанції фактично ототожнив будь-яку виплату, що пов`язана з проходженням служби в минулому, із грошовим забезпеченням у розумінні підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, хоча зазначена норма такого висновку не містить. Натомість спеціальна ставка військового збору є винятком із загального порядку оподаткування та підлягає обмежувальному тлумаченню. Для її застосування необхідно встановити, що дохід виплачується саме як грошове забезпечення особі відповідного статусу в межах проходження служби, чого судом зроблено не було. Посилається на те, що судом неправильно застосовано підпункт 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Положення підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлюють спеціальну ставку військового збору у розмірі 1.5 відсотка щодо доходів, одержаних у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України військовослужбовцям та працівникам визначених законом військових формувань. Зазначена норма не містить положень про поширення спеціального режиму оподаткування на будь-які виплати, які проводяться колишнім працівникам після їх звільнення зі служби. Фактично суд розширив зміст податкової пільги шляхом її поширення на випадок, який прямо не передбачений законом. Вказує, що суд першої інстанції не встановив жодної норми законодавства, яка б прямо покладала на відповідача обов`язок застосувати до спірної виплати саме ставку військового збору у розмірі 1.5 відсотка. За таких умов висновок про протиправність дій відповідача є необґрунтованим, оскільки відповідач виконував покладені на нього законом функції податкового агента. Також зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд стягнув з ГУДСНС України у Харківській області на користь позивача суму, яку визнав надмірно утриманим військовим збором. Водночас утриманий військовий збір не залишається у розпорядженні відповідача, а підлягає обов`язковому перерахуванню до Державного бюджету України. Отже, після виконання податковим агентом обов`язку щодо перерахування військового збору відповідні кошти перестають перебувати у його володінні. Податковий кодекс України передбачає спеціальну процедуру повернення надміру або помилково сплачених податків і зборів, яка здійснюється за участю контролюючих органів. Отже, навіть у випадку наявності підстав вважати військовий збір надміру утриманим, його повернення не може здійснюватися шляхом стягнення коштів із податкового агента.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив службу у ГУ ДСНС у Харківській області.

Згідно наказу ГУ ДСНС у Харківській області від 09.07.2025 № 440 позивача звільнено зі служби.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/22581/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано ГУ ДСНС України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 по 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із збереженням відсотковості показників надбавки за особливості проходження служби та премії та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 апеляційну скаргу ГУ ДСНС України в Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/22581/25 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДСНС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та зобов`язання Головного управління ДСНС України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/22581/25 залишено без змін.

Судом встановлено, що на виконання рішення по справі № 520/22581/25 відповідач здійснив нарахування індексації грошового забезпечення з компенсацією ПДФО на загальну суму 175 932.79 грн.

При цьому, виплату індексації грошового забезпечення здійснив 26.03.2026 на суму 167 136.15 грн, зокрема, з відрахуванням військового збору на загальну суму 8 796.64 грн (5 %), що підтверджується платіжною інструкцією від 26.03.2026 № 14669, № 14667.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо безпідставного утримання з нього військового збору у розмірі 5% з донарахованої на виконання рішення суду по справі № 520/22581/25 індексації грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024, застосовується ставка військового збору 1.5 % незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Відтак, відповідач безпідставно надмірно утримав 3.5 відсотки військового збору (5 % замість 1.5 %) з виплаченої індексації грошового забезпечення позивача. Також, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, необхідно зобов`язати ГУ ДСНС України в Харківській області повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 6 157.65 грн (3.5 %) з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/22581/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, зо за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1.5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України № 4113 від 04.12.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1.5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Як встановлено судом, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 по справі 520/16611/24 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5% у розмірі 5 442.92 грн.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення позивача, є протиправними.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3.5% військового збору у розмірі 6 157.65 грн з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Натомість 1.5 відсотки військового збору у розмірі 2 638.99 грн утримано правомірно.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій ГУДСНС у Харківській області щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/22581/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для виплати позивачу недоотриманої заборгованості з грошового забезпечення з посиланням на те, що виплата відбулась на виконання рішення суду, а тому такий дохід не пов`язаний з виконанням ним обов`язків несення служби суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачу коштів сталась з вини саме відповідача, що встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/2246/25.

Доводи апеляційної скарги про те, що утриманий військовий збір не залишається у розпорядженні відповідача, а підлягає обов`язковому перерахуванню до Державного бюджету України, таким чином, після виконання податковим агентом обов`язку щодо перерахування військового збору відповідні кошти перестають перебувати у його володінні, а Податковий кодекс України передбачає спеціальну процедуру повернення надміру або помилково сплачених податків і зборів, яка здійснюється за участю контролюючих органів, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Позивач у даній справі не заявляє вимогу про повернення з Державного бюджету помилково або надміру сплаченого податкового зобов`язання у порядку статті 43 Податкового кодексу України.

Предметом спору є протиправність дій відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/22581/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026.

Тому спірна сума є не предметом повернення позивачу з бюджету надміру сплаченого податку, а є частиною грошового забезпечення, яку позивач не отримав унаслідок протиправних дій відповідача.

Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 щодо обрання способу відновленого порушеного права та необхідності визначення судом у рішенні відповідних сум. При цьому суд вказав, що враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту права позивача в даному випадку є зобов`язання ГУДСНС у Харківській області повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 6 157.65 грн (3.5 %) з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/22581/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі № 520/10748/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий