Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №591/480/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 591/480/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026 (суддя Северинова А.С., повний текст складено 19.06.26) по справі № 591/480/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6424723 від 28 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що під час здійснення вимірювання швидкості спостерігалися складні погодні умови, а саме липкий сніг. Це є критичним фактором, який згідно з технічною документацією TruCAM LTI 20/20 унеможливлює отримання точного результату. Щодо недостовірності показників приладу TruCAM позивач вказує, що саме, враховуючи напрямок руху автомобіля позивача, під час фіксації швидкості інспектор стояв на значній відстані від краю проїзної частини на перпендикулярній другорядній дорозі, що створило значний кут вимірювання виробником приладу. TruCAM передбачено, що для коректного вимірювання пристрій має бути встановлений з урахуванням компенсації кута, або кут має бути мінімальним. Даний кут залежить від кривизни дороги, відстані на якому розташований прилад від краю дороги і відстані між приладом і автомобілем. Крім того, в постанові серії ЕНА №6424723 не зазначено, чи вносилися в налаштування приладу корективи щодо кута («L-діапазон» або кутова поправка), та на якій саме відстані від дороги перебував інспектор. А також вимірювання швидкості було здійснено на відстані 400 метрів. Позивач наполегливо стверджує, що результати вимірювання на такій дистанції є недопустимими з огляду на те, що під час фіксації його автомобіля прилад TruCAM знаходився в руках інспектора. Прилад, який тримає в руках людина, за визначенням не може працювати в автоматичному режимі, оскільки саме людина обирає ціль, момент натискання на кнопку та тривалість фіксації.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026 позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову серії ЕНА №6424723 від 28 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП – закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665 грн 60 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не подавав до суду першої інстанції жодних матеріалів на оптичному диску. Фото - та відеозаписи були подані виключно в електронній формі через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи як додатки до відзиву на позовну заяву, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

Таким чином, на переконання представника відповідача, висновок суду про недопустимість електронних доказів з підстав відсутності електронного підпису на самих відеофайлах ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права та суперечить пункту 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС. Крім того, посилання суду на пошкодження оптичного диска не відповідає матеріалам справи, оскільки жодного оптичного носія Відповідачем до суду не подавалося.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що Верховний Суд у справах 554/1946/21 та 554/4836/22 висловив правову позицію, що застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam у ручному режимі не відповідає статті 40 Закону України "Про Національну поліцію".

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28 грудня 2025 року відповідачем винесено постанову серії ЕНА №6424723 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн (а.с. 27).

Зі змісту постанови вбачається, що 28 грудня 2025 року о 12-годині 29 хв. у селищі Недригійлів на дорозі Н 07 232 км водій, керуючи транспортним засобом MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті рухався зі швидкістю 111 км/год., чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 50 км/год., що зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості trucam lti 20/20 tc 008384, нагрудним відео реєстратором 470825, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Не погодившись із винесеною постановою інспектора патрульної поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій, отже неможливо встановити факт правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення і, як наслідок, протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 4 ст. 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в постанові серія ЕНА №6424723 від 28 грудня 2025 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пункт 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Визначення терміну «безпечна швидкість» наведене у п. 1.10 ПДР.

Так, безпечна швидкість – це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Визначення терміну «дорожня обстановка» наведене у п. 1.10 ПДР.

Так, дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Факт порушення Позивачем встановленого обмеження руху в населеному пункті зафіксовано приладом LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 008384).

З відеозапису та фотокартки наявних в матеріалах справи, створених за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 008384) зафіксовано, що 28.12.2025 року о 12 год. 28 хв. на автомобільній дорозі Н-07, км. 232 в Сумській області, Роменського району, селище Недригайлів в зустрічному напрямку рухається один транспортний засіб чорного кольору MAZDA 6, номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 111 (сто одинадцять) км/год та поряд немає інших схожих транспортних засобів. Під час фіксування перевищення швидкості транспортним засобом MAZDA 6, номерний знак НОМЕР_1 , лазерний вимірювач сфокусовано та зафіксовано саме на ньому, інші схожі транспортні засоби відсутні, що підтверджує, що за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС 008384) зафіксовано перевищення швидкості транспортного засобу під керуванням позивача.

А відеозапис правопорушення, у свою чергу, є належним, допустимим та достатнім доказом, оскільки отриманий з дотриманням закону, містить інформацію щодо предмету доказування та дає змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Після зупинки поліцейським було ідентифіковано транспортний засіб та водія, що зафіксовано у винесеній поліцейським постанові.

Як вбачається з інформаційного файлу з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384) та відеозапису долученого до відзиву на позовну заяву, зафіксовано рух автомобіля чорного кольору MAZDA 6, номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 111 км/год., що мало місце 28.12.2025 року о 12 год. 28 хв. на автомобільній дорозі Н-07, км. 232 в Сумській області, Роменського району, селище Недригайлів. Фіксація перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача була здійснена за GPS координатами 50°50'17.47"N, 33°54'06.04"E. Згідно координат, які автоматично визначає прилад LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384), за допомогою влаштованого GPS навігатора, під час фіксування швидкості автомобіль під керуванням позивача знаходився на відстані 421,2 м. від приладу LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384).

Під час фіксації перевищення швидкісного руху в приладі TruCAM використовується GPS-система, базована на супутниках, що надає можливість автоматично встановлювати та синхронізувати координати та час. Тобто, фіксація перевищення швидкісного режиму поліцейськими здійснювалася в межах населеного пункту і цей факт можливо перевірити через інтернет мережу на офіційному сайті (https:www.google.com.ua/maps) ввівши зазначену адресу. Дослідивши вказані GPS координатами за допомогою ресурсу Google Maps, можна дійти до висновку, що фіксування швидкості автомобіля під керуванням позивача здійснено в межах населеного пункту - селище Недригайлів, Роменського району, Сумської області.

Разом з цим, з метою підтвердження фактичної наявності дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту», які інформують про початок населеного пункту селище Недригайлів, Роменського району, Сумської області на зазначеній ділянці дороги, де рухався позивач до суду надана копія листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Сумській області від 24.02.2026 року за вих. № 02/362 щодо офіційного підтвердження встановлення вказаних дорожніх знаків.

Відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивач не обрав безпечної швидкості руху, в результаті чого перевищив встановлені обмеження руху в населеному пункті, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Стосовно доводів позивача, що вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом не у автоматичному режимі, а у ручному, всупереч вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціальне програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Тобто на час вчинення правопорушення позивачем поліція мала повноваження розміщувати по зовнішньому периметру доріг технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також фото- і відеотехніку, у тому числі (але не виключно) техніку, що працює в автоматичному режимі.

Словосполучення, наведене у п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в частині права поліції «монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото – і відеотехніку» не вказує на спосіб її розміщення (стаціонарним способом, на тринозі, у ручному режимі і т. ін.), а лише вказує на місце такого розміщення (по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, надані представником відповідача до суду відеозапис та фотокартка, зроблені за допомогою приладу LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384) є належними та допустимими доказами вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Крім того, відповідно до листів ДП «Укрметртестстандарт» від 01.07.2025 року за вих. № 22-38/30, від 01.10.2019 за вих. 22-38/49 лазерні вимірювачі LTI 20/20 TruCam II конструктивно створені для утримання в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів. Їхнє основне призначення – це експлуатація в ручному режимі за утримуванням приладу в руках за безпосередньої участі оператора.

Прилади TruCam можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному. Алгоритм підрахунку одного результату вимірювань передбачає близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості. Тільки у разі, якщо ці проміжні результати збігаються, прилад TruCam формує остаточний результат вимірювань. В іншому випадку прилад TruCam бракує таке вимірювання (наприклад у разі тремтіння приладу, за неналежного прицілювання на цільовий транспортний засіб і т.ін.).

У разі наявності чинного свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки дозволяється використовувати прилад TruCam за призначенням як в ручному режимі так і в автоматичному режимі. Зазначення максимально допустимих похибок під час вимірювань зазначені в свідоцтві про повірку.

Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.

Нахил приладу - не викликає більшу похибку, що передбачено свідоцтвом про повірку та технічною характеристикою приладу. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15,5 м до 1200 м.

Отже, при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384) експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Таким чином, враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 61 км/год., що значно перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею.

Коливання приладу LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384 ) при вимірюванні не можуть привести до більшої похибки ніж передбачено виробником у свідоцтві про повірку. При цьому, у випадку недостатньої стійкості лазеру, прилад показує повідомлення про помилку, а не видає результат з хибними даними вимірювання.

З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача про порушення поліцейським порядку використання вимірювача швидкості, оскільки законодавство не містить імперативних приписів стосовно стаціонарного розміщення приладу LTI 20/20 TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі.

Таким чином, вимірювання швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача було здійснено поліцейськими за допомогою приладу LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384) відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недопустимість наданих відповідачем електронних доказів, неправильно застосувавши положення статті 99 КАС України та неповно з`ясувавши обставини справи.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що надані відповідачем матеріали містяться на оптичному диску, який є пошкодженим, а відеозаписи не містять електронного цифрового підпису, у зв`язку з чим неможливо встановити факт вчинення адміністративного правопорушення.

Проте такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з матеріалів справи встановлено, що відповідач не подавав до суду першої інстанції жодних матеріалів на оптичному диску.

Дійсно, фото- та відеозаписи були подані в електронній формі через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи як додатки до відзиву на позовну заяву, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

Відповідно до пункту 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо).

Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Отже, чинним законодавством не передбачено накладення окремого кваліфікованого електронного підпису безпосередньо на кожний файл фото- чи відеозапису, який подається через підсистему «Електронний суд», оскільки такі файли підписуються кваліфікованим електронним підписом разом із процесуальним документом.

Колегія суддів зазначає, що висновок суду про недопустимість електронних доказів з підстав відсутності електронного підпису на самих відеофайлах ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права та суперечить пункту 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2025 року на автомобільній дорозі Н-07, км 232, у межах селища Недригайлів Роменського району Сумської області, транспортний засіб MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача рухався зі швидкістю 111 км/год, тобто перевищив установлене в населеному пункті обмеження швидкості на 61 км/год. Факт правопорушення зафіксовано приладом LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС008384), при цьому на фото- та відеоматеріалах чітко ідентифікуються транспортний засіб, його державний номерний знак, швидкість руху, час та місце фіксації.

Доводи позивача щодо недостовірності результатів вимірювання у зв`язку зі складними погодними умовами, значною відстанню до транспортного засобу, можливим кутом вимірювання та утриманням приладу поліцейським у руках не знайшли свого підтвердження. Надані матеріали та технічні характеристики приладу свідчать про можливість його використання у ручному режимі, а проведення вимірювання на відстані близько 421 м відповідає допустимому діапазону роботи приладу. При цьому максимально допустима похибка вимірювання становить ±2 км/год, що є неспівмірно меншою за встановлене перевищення швидкості на 61 км/год та не могла вплинути на кваліфікацію дій позивача.

Посилання позивача на відсутність автоматичного режиму фіксації також є безпідставними, оскільки чинне законодавство не встановлює вимоги щодо обов`язкового використання приладу LTI 20/20 TruCAM II виключно в автоматичному режимі або його стаціонарного розміщення. Навпаки, технічні характеристики зазначеного приладу допускають його використання оператором шляхом утримання в руках.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недопустимості фото- та відеоматеріалів з підстав відсутності на кожному окремому файлі кваліфікованого електронного підпису. Зазначені електронні докази були подані відповідачем через підсистему «Електронний суд» як додатки до процесуального документа, який підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи. Відповідно до пункту 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС окреме накладення кваліфікованого електронного підпису безпосередньо на кожний доданий фото- чи відеофайл не вимагається.

Отже, суд першої інстанції безпідставно не врахував надані відповідачем електронні докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту адміністративного правопорушення. У сукупності наявні у справі докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують як факт перевищення позивачем установленої швидкості руху.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду у справах № 554/1946/21 та № 554/4836/22, у яких, на думку позивача, висловлено правову позицію щодо невідповідності застосування лазерного вимірювача швидкості TruCAM у ручному режимі вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, судове рішення у справі № 554/1946/21 у касаційному порядку Верховним Судом не переглядалося, а тому посилання позивача на нього як на правовий висновок Верховного Суду є безпідставним. Водночас, справа № 554/4836/22 на яку посилається позивач, взагалі розглядалася у порядку кримінального судочинства за ознаками кримінального правопорушення.

За таких обставин наведені позивачем судові рішення не є належним підтвердженням існування правової позиції Верховного Суду щодо неправомірності застосування лазерного вимірювача швидкості TruCAM у ручному режимі та не спростовують висновків суду у цій справі.

Щодо доводів позивача про те, що інспектором поліції не дотримано порядку розгляду справи передбаченого статтями 279,280 КУпАП чим позбавлено його права на ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі, користування юридичною допомогою, подання клопотань та доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, належним та допустимим доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме перевищення швидкості у населеному пункті, є відеозапис та фото, зроблені за допомогою приладу LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008384).

Доводи позивача про наявність недоліків під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, що позивачем було вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху України, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17. від 11 вересня 2018 року у справі № 826/11623/16, а також від 14 серпня 2018 року у справі № 826/15341/15.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, порушення цієї процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Інакше кажучи, процесуальні порушення, допущені поліцейським під час розгляду справи, самі по собі не спростовують факт вчинення водієм порушення ПДР, якщо цей факт підтверджується іншими належними та допустимими доказами

Стосовно того, що позивач не зміг подати поліцейському клопотання, колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права під час судового розгляду справи, зокрема надати докази, заявляти клопотання, подавати заперечення та надавати пояснення щодо обставин притягнення його до адміністративної відповідальності.

При цьому саме по собі недотримання поліцейським окремих процедурних вимог під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо такі порушення не призвели та об`єктивно не могли призвести до неправильного вирішення справи. У даному випадку позивачем не доведено, що зазначені ним процедурні недоліки вплинули на правильність встановлення обставин адміністративного правопорушення або позбавили його можливості ефективно захищати свої права.

Посилання позивача на те, що йому не було надано можливості подати клопотання, ознайомитися з усіма матеріалами справи та скористатися правовою допомогою, не підтверджені належними та допустимими доказами та, крім того, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу, що судовий контроль за рішенням суб`єкта владних повноважень не зводиться виключно до перевірки формального дотримання процедури його прийняття. При вирішенні питання щодо правомірності постанови у справі про адміністративне правопорушення суд має встановити, чи підтверджується сам факт правопорушення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

У цій справі факт перевищення позивачем встановленого обмеження швидкості руху підтверджується сукупністю доказів, а саме постановою про адміністративне правопорушення, фото- та відеоматеріалами, інформаційним файлом з приладу LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС008384), даними щодо місця, часу та швидкості руху транспортного засобу, а також іншими матеріалами справи. Вказані докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності підтверджують, що 28 грудня 2025 року позивач, керуючи автомобілем MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , у межах населеного пункту рухався зі швидкістю 111 км/год, чим перевищив установлене пунктом 12.4 ПДР України обмеження швидкості на 61 км/год.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова серії ЕНА №6424723 від 28.12.2025 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП є правомірним.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026 року по справі № 591/480/26, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2026 по справі № 591/480/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 02.09.26.