Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/4466/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 520/4466/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 03.06.26 по справі № 520/4466/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області(далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просила суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації.

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 - 2025 рік, сум індексації.

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 - 2025 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) та індексації, а також у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 - 2025 рік, сум індексації.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток сум індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 - 2025 рік, сум індексації.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 - 2025 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у відповідній частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суми індексації грошового забезпечення поліцейських не віднесені до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Індексація та додаткова винагорода на період дії воєнного стану відповідно до законодавства не належать до складу грошового забезпечення, які повинні бути враховані при обчисленні матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також для розрахунку грошової компенсації за невикористані відпустки. Всі виплати, які були проведені ОСОБА_1 під час проходження служби в поліції відповідають чинному законодавству. Індексація є лише державним соціальним гарантійним компенсаційним механізмом захисту доходів громадян в умовах зростання цін (інфляції), а не сталою, постійною складовою щомісячного заробітку чи грошового забезпечення поліцейського. Вона має тимчасовий характер, оскільки її нарахування та розмір безпосередньо залежать від індексу споживчих цін, встановленого Державною службою статистики, та не відображають виконання поліцейським його безпосередніх службових обов`язків, професійної кваліфікації чи умов служби. З огляду на це, включення індексації до розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки є прямим порушенням імперативних вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) та призводить до штучного й безпідставного розширення бази нарахування виплат із бюджетних коштів, що фінансуються в межах видатків державного бюджету на утримання Національної поліції.

Відповідач зазначає, що матеріальна допомога для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і якщо коштів на її виплату недостатньо, виплачувати її немає можливості. Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції. Під час проходження служби в ГУ НП Харківської області ОСОБА_1 неодноразово надавалась матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань. При нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2024, 2025 роки, а також при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток при звільненні, не враховувались індексація грошового забезпечення та додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 за період з 01.03.2022 року по день звільнення.

Також відповідач звертає увагу, що частиною третьою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) прямо встановлено, що соціальні виплати, які мають цільовий та разовий характер, зокрема матеріальна допомога, одноразові виплати та інші аналогічні виплати, індексації не підлягають. Отже, законодавець чітко розмежував грошове забезпечення, яке підлягає індексації, та одноразові соціальні виплати, до яких належать матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальнопобутових питань.

Разом з тим суд першої інстанції фактично дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення автоматично повинна включатися до бази розрахунку одноразових видів матеріальної допомоги. Зазначений висновок є помилковим, оскільки Закон № 1282-ХІІ не передбачає включення індексації як самостійного елемента, що підлягає окремому врахуванню при визначенні розміру одноразових виплат. Таким чином, суд першої інстанції поширив правовий режим індексації грошового забезпечення на правовідносини щодо визначення розміру одноразових соціальних виплат, що суперечить змісту статті 2 Закону №1282-XII.

На думку відповідача, включення індексації до розміру матеріальної допомоги призвело б до подвійного компенсаційного ефекту, оскільки індексація вже виконує функцію компенсації знецінення доходу, а матеріальна допомога є окремою, разовою соціальною виплатою, розмір якої визначається керівником органу поліції в межах бюджетних асигнувань. Отже, висновки суду призводять до подвійного компенсаційного механізму, який не передбачений чинним законодавством. Натомість матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є самостійними одноразовими виплатами, які надаються один раз на рік у межах бюджетних асигнувань та не належать до щомісячних виплат. Таким чином, матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є складовою щомісячного грошового забезпечення поліцейського, мають разовий та необов`язковий характер, надаються за наявності відповідного фінансування та в межах бюджетних асигнувань. У зв`язку з цим матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не підлягають індексації, а відсутність їх перерахунку з урахуванням сум індексації не може вважатися протиправною бездіяльністю відповідача. Включення сум індексації до розрахунку таких видів матеріальної допомоги фактично призводить до повторного врахування компенсації інфляційних втрат, що не передбачено ні Законом № 1282-ХІІ, ні Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), ні Порядком №260.

Крім того, в додаткових поясненнях відповідач просить суд апеляційної інстанції під час вирішення справи врахувати правовий висновок виклалений у постанові Верховного Суду від 17.08.2026 у справі №520/8118/25.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В свою чергу, позивач також не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та подав свою апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що додаткова винагорода, визначена як складова грошового забезпечення Постановою № 168, є невід`ємною складовою грошового забезпечення та фінансується за рахунок видатків саме на грошове забезпечення. Проте, при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, до складу грошового забезпечення відповідач включив лише складові грошового забезпечення визначені Постановою № 988. Така бездіяльність є незаконною та суперечить приписам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Отже, на думку позивача, грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток має обути обчислена із грошового забезпечення з урахуванням усіх складових, в тому числі з урахуванням додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168. Отже для розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, має враховуватися повне місячне грошове забезпечення з усіма його складовими. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 06 квітня 2023 року за справою № 260/3564/22.

Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 р. № 988 (далі - Постанова № 988) визначено вичерпний перелік складових грошового забезпечення поліцейських серед яких відсутня додаткова винагорода на період дії воєнного стану. Вважає, посилання позивача на практику щодо військовослужбовців Збройних Сил України є повністю безпідставними через відсутність тотожності правового регулювання. Правовий статус поліцейських визначається спеціальним Порядком № 260, а не нормами Міністерства оборони України. Застосування аналогії права тут є процесуально недопустимим. Таким чином за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Отже, виплата додаткової винагороди залежить від певних умов та її виплата здійснюється у період дії воєнного стану, тобто не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить від певних обставин і від виконаних завдань, що визначається наказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційних скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом ГУ НП в Харківській області від 06.11.2025 № 666 о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції з 10.11.2025.

Відповідно до наказу позивачу виплачено компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у кількості 3 діб, за невикористану додаткову відпустку у кількості 5 діб за 2021 рік, за невикористану додаткову відпустку у кількості 3 діб за 2022 рік, за невикористану додаткову відпустку у кількості 9 діб за 2024 рік, за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 30 діб та 8 діб додаткової відпустки за період з 01.01.2025 по 10.11.2025.

Відповідно до інформації, яка міститься у відповіді ГУ НП в Харківській області на адвокатський запит від 10.03.2026 № 117325-2026 з додатками, встановлено, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2024, 2025 роки, а також при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток при звільненні, не враховувались індексація грошового забезпечення та додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 за період з 01.03.2022 року по день звільнення.

Не погоджуючись із розміром вказаних виплат, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення, а також компенсації за невикористані дні відпусток.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд першої інстанції дійшов висновку, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, вона позбавлена ознак постійності та не входить до структури місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток, а тому відсутні правові підстави при здійсненні розрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та додаткових відпусток, обчислювати її розмір із урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Частинами першою, другою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Щодо включення сум індексації при обчисленні матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також для розрахунку грошової компенсації за невикористані відпустки, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доході населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельне спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом № 1282-XII.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Статтею 6 Закону № 1282-XII встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно із ст. 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078), передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошовою утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства пре загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін з місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Необхідно зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошовою забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплат розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Субсидіарне застосування зазначених правових норм вказаних Законів дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд керується тим, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Відповідно до абзаців 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку виплат поліцейського.

Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 420/19450/21, від 11.04.2024 у справі № 240/34639/22.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована сума грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні відпусток.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції в цій частині позовних вимог правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 92 Закону України №580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

За приписами ч. 9 ст. 93 Закону України № 580-VІІІ, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України №580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

Пунктом 1 Постанови №988 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу.

Згідно з п. 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 8 Порядку №260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду даної справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.

Відповідно до п. 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану зокрема, поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

На виконання Постанови №168, наказом МВС України від 28.11.2022 №775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі - Порядок №775).

За приписами п. 2 Порядку №775, на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується, серед іншого, у розмірі до 30 000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської області пропорційно в розрахунку на місяць.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем виплачено позивачу за період 2015, 2021, 2022, 2024 та 2025 роки грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, що підтверджується наказом ГУ НП в Харківській області від 06.11.2025 №666 о/с (а.с. 30).

З наданих ГУ НП в Харківській області довідок №№249, 250, 251, 252 від 24.02.2026 встановлено, що позивач отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168 під час проходження служби (а.с. 84-87).

У складі грошової компенсації за невикористані позивачем дні щорічних основних та додаткових відпусток відповідачем не враховано додаткову винагороду, передбачену вищевказаною Постановою №168, що підтверджується листом ГУ НП в Харківській області від 10.03.2026 №117325-2026 (а.с. 77-80).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 15 Порядку №775, додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Виходячи із приписів п. 3 розділу І Порядку №260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, варто врахувати, що п.1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена п. 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23.

З огляду на зміст п. 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

У спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом (Порядок №775) віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмірі місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.08.2026 у справі №520/8118/25 в подібних правовідносинах.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, вона позбавлена ознак постійності та не входить до структури місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних і додаткових відпусток.

Відтак, відповідачем правильно здійснено розрахунок позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних основних та додаткових відпусток, без урахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, оскільки правовідносини та предмет правового регулювання у зазначеній справі не є тотожними спірним правовідносинам, а сформульований у ній правовий висновок стосувався питання виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, а не порядку її включення до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Натомість безпосередню правову позицію щодо включення до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки Верховний Суд висловив у постанові від 17 серпня 2026 року у справі № 520/8118/25, яка є релевантною до спірних правовідносин саме у цій справі.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційних скарг, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційних скарг отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/4466/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий