Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/9603/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р.Справа № 520/9603/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 24.04.26 по справі № 520/9603/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-6144 від 07.12.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-6144 від 07.12.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23, яке набрало законної сили 28.07.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-6144 від 07.12.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-6144 від 07.12.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Представником позивача подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Харківський окружний адміністративний суд від 27.06.2023 у справі №520/9603/23, із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-6144 від 07.12.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 191049,05 грн.

В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23, яке набрало законної сили 28.07.2023, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь позивача перерахованої пенсії у розмірі 191049,05 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 та ухвалити постанову, якою заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23 задовольнити, а саме: змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Харківський окружний адміністративний суд від 27.06.2023 у справі №520/9603/23, із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-6144 від 07.12.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 191049,05 грн; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання до суду заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в розмірі 798,72 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2662,40 грн, всього 3461,12 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Вказує, що законодавець прямо передбачає єдиний варіант зміни способу виконання, який був спершу заявлений до суду та відображений в рішенні (в даному випадку «зобов`язати здійснити перерахунок та виплату») виключно на «стягнення». Отож, зміна способу виконання не може вважатися прийняттям нового рішення. Стверджує, що результатом перерахунку завжди буде виплата різниці між «поточними» (тобто показники з довідки про розмір грошового забезпечення) показниками та «попередніми» показниками (те, що суд назвав «з урахуванням раніше виплачених сум»). Звертає увагу, що виключно з метою виконання рішення суду відповідач самостійно розрахував цю різницю у розмірі 191049,05 грн та відобразив це в окремому письмовому документі, доданому до матеріалів справи. Тому зазначення саме цієї суми, як предмету стягнення, узгоджується з позицією відповідача , - як існування в цілому, так і її розмір. Наголошує, що судом першої інстанції не враховано зміни у процесуальному законодавстві, які мають застосовуватися відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, за якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме що з 19.12.2024 законодавцем шляхом внесення змін до КАС України Законом №4094-ІХ унормовано питання невиконання суб`єктом владних повноважень судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, й наслідком такого невиконання є зміна способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

ОСОБА_1 подав до суду заву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито залежних від нього заходів щодо виконання судового рішення, зокрема, відповідачем з 01.12.2019 здійснено перерахунок пенсії позивачу, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Харківській області від 17.02.2026 №2000-0203-8/29062.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення у тому вигляді, у якому просить заявник, не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та відновленню порушеного права позивача. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення в частині здійснення необхідних виплат через брак коштів на них не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 29-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21.

Частиною 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон №4901-VI; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі Постанова №845).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Колегія суддів зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (частина 3 статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати» за перерахованою пенсією на «стягнення» з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23, яке набрало законної сили 28.07.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-6144 від 07.12.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , різниця в пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2023 склала 191611,10 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2003010458.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2000-0203-8/29062 від 17.02.2026 нараховану різницю в пенсії внесено до Реєстру судових рішень. Суму доплати в розмірі 187,35 грн за рішенням суду включено до виплатної відомості жовтня 2025 року та профінансовано. Суму доплати в розмірі 187,35 грн за рішенням суду включено до виплатної відомості листопада 2025 року та профінансовано. Суму доплати в розмірі 187,35 грн за рішенням суду включено до виплатної відомості грудня 2025 року та профінансовано. Залишок невиплачених коштів, які нараховано на виконання рішення суду, виплачуватиметься за умов надходження відповідного фінансування.

Відповідачем як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів виплати різниці пенсії у розмірі 191049,05 грн, як і не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду по справі №520/9603/23 або роблять його неможливим.

Тобто, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23, що набрало законної сили 28.07.2023, в частині виплати на користь заявника перерахованої пенсії, не виконується у повному обсязі тривалий час, вже понад три роки. Згідно з наявними в матеріалах справи письмовими доказами, залишок невиплачених коштів складає 191049,05 грн.

Тож, враховуючи вимоги частини 3 статті 378 КАС України у чинній редакції, колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 191049,05 грн.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухваленого судового рішення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 27.06.2023 у справі №520/9603/23, суми доплати пенсії у розмірі 191049,05 грн.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315, пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваній ухвалі, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 27.06.2023 у справі №520/9603/23 суми доплати пенсії у розмірі 191049,05 грн, а не у спосіб, визначений позивачем, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 191049,05 грн,, наявні підстави для часткового задоволення заяви та, відповідно, часткового задоволення апеляційної скарги.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання до суду заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в розмірі 798,72 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2662,40 грн, всього 3461,12 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Питання розподілу судових витрат регулюється статтею 139 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що суд має право стягнути з суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору лише при ухваленні рішення про задоволення позову, тобто при вирішенні спірних правовідносин по суті спору, проте, у даному випадку суд апеляційної інстанції не ухвалює у цій справі судове рішення по суті спору та не вирішує позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому, підстави для розподілу судових витрат відсутні, у зв`язку з чим, відповідні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 по справі № 520/9603/23 скасувати.

Ухвалите нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити частково.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/9603/23.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 27.06.2023 у справі №520/9603/23 суму доплати пенсії у розмірі 191049,05 грн.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 02.09.2026 року