Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №520/1139/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. Справа № 520/1139/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.06.26 по справі № 520/1139/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати Позивачу одноразової грошової за 98 днів участі у бойових діях у розмірі 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та здійснити виплату Позивачу одноразової грошової за 98 днів участі у бойових діях у розмірі 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за призовом під час мобілізації. Зазначає, що у зв`язку із тим, що він був призваний на військову службу у віці до 25 років та брав безпосередню участь у бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації, та на момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» загальна тривалість участі позивача у вказаних заходах склала 98 днів, він набув права на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях. Проте відповідач протиправно не виплатив вказану винагороду, що зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючи на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 року у справі №520/1139/26 та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової за 98 днів участі у бойових діях у розмірі 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та здійснити виплату позивачу одноразової грошової за 98 днів участі у бойових діях у розмірі 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що жодною нормою постанови КМУ №153 не встановлено, що особа втрачає право на зазначену винагороду лише через те, що до введення воєнного стану вже проходила військову службу. Більше того, постанова КМУ №153 не містить жодної заборони щодо виплати винагороди військовослужбовцям, які уклали перший контракт до 24.02.2022, але під час воєнного стану продовжили проходження служби або уклали новий контракт.

Вказує, що позивач за власною ініціативою уклав контракт та, хоча і менше шести місяців, але брав безпосередню участь в бойових діях, що документально підтверджено. Також, станом на день укладення першого контракту, та під час проходження військової служби, позивач знаходився у віці 21 - 24 роки. Отже, позивач має право на виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Також зазначає, що Кабінет Міністрів України, визначаючи випадки, коли одноразова винагорода не виплачується, прямо передбачив відповідні винятки у самому пункті 4 Постанови №153. Серед таких винятків відсутня будь-яка вказівка на те, що особа, яка проходила військову службу до введення воєнного стану, втрачає право на відповідну соціальну гарантію. Застосовуючи протилежний підхід, суд першої інстанції фактично розширив перелік законодавчих обмежень, що є неприпустимим.

Отже, висновок суду про відсутність у позивача права на одноразову грошову винагороду ґрунтується не на положеннях Постанови №153, а на умові, яка у зазначеному нормативному акті відсутня, що саме по собі свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 05.04.2021 з Військовою Частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України укладено контракт «про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу», строк дії контракту узгоджено на 3 (три) роки.

13.12.2024 між позивачем та відповідачем укладено новий контракт «про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу», строк дії контракту до демобілізації.

08.07.2025 згідно з наказом № 169 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.07.2025 № 4485, що видана в.ч. 3005, позивач, дійсно, в період з 01.03.2022 по 30.04.2022; з 22.09.2022 по 25.09.2022; з 18.12.2024 по 22.12.2024; з 24.12.2024 по 15.01.2025; з 31.01.2025 по 04.02.2025, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Донецькій області, Луганській області.

В подальшому, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом від 10.10.2025 № 40/05/13-1-928 позивачу відмовлено у виплаті вищевказаних коштів, у зв`язку з тим, що позивач був прийнятий на військову службу по першому контракту 05 квітня 2021 року, тобто до введення воєнного стану, а на момент укладання другого контракту йому виповнилось 25 року, а тому він не підпадає під дію постанову Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду із цим позовом.

Залишаючи без задоволення позовну заяву, суд першої інстанції виходив з підстав її необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі за текстом - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII).

Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153).

Пунктом 4 Постанови №153 визначено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 набрала чинності 13.02.2025, з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Зі змісту положень Постанови № 153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн. можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

- вік призову на військову службу до 25 років;

- бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років;

- проходити військову службу;

- брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

- відсутності притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строку дії яких не закінчився.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся із відповідною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової допомоги винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Однак, листом від 10.10.2025 № 40/05/13-1-928 позивачу відмовлено у виплаті вищевказаних коштів, оскільки позивач був прийнятий на військову службу по першому контракту 05 квітня 2021 року, тобто до введення воєнного стану, а на момент укладання другого контракту йому виповнилось 25 року, а тому він не підпадає під дію постанову Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 05.04.2021 з Військовою Частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було укладено контракт «про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу», строк дії контракту узгоджено на 3 (три) роки.

13.12.2024 між позивачем та відповідачем було укладено новий контракт «про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу», строк дії контракту до демобілізації.

Отже, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу та з ним було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України строком на 3 (три) роки, тобто позивач прийнятий на військову службу за контрактом 05.04.2021 до введення воєнного стану(24.02.2022) , що не підпадає під вимогу п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153.

Так, аналізуючи надані позивачем документи, встановлено, що позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

З матеріалів справи також встановлено, що датою народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.12.2024 між позивачем та відповідачем було укладено новий контракт «про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу», строк дії контракту до демобілізації.

Станом на день укладення другого контракту ОСОБА_1 досяг 25 - річного віку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції , що позивач вперше був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог.

Доводи позивача, що постанова КМУ № 153 не містить жодної заборони щодо виплати винагороди військовослужбовцям, які уклали перший контракт до 24.02.2022, але під час воєнного стану продовжили проходження служби або уклали новий контракт, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зі змісту пункту 4 постанови № 153 прямо вбачається, що право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. виникає у чітко визначеної категорії осіб, а саме: громадян України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64.

Отже, визначальною ознакою для виникнення права на зазначену винагороду встановлено саме факт прийняття або призову особи на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану, тобто починаючи з 24.02.2022, а не факт проходження служби у період дії воєнного стану.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви без задоволення.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 по справі № 520/1139/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова