Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №520/18715/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа № 520/18715/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 29.01.26 по справі № 520/18715/25

за позовом Приватного підприємства "Видавничий будинок Перлина"

до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України

про скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Видавничий Будинок Перлина» (далі – ПП «Видавничий Будинок Перлина», Підприємство, декларант, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- скасувати рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000415;

- скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000423;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного підприємства «Видавничий Будинок Перлина» (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 12, кв. 49, код ЄДРПОУ 34018010) судові витрати, а саме:

- витрати на оплату судової товарознавчої експертизи – 18 000,00 грн;

- витрати на оплату експертного висновку ТПП щодо вартості товару – 4 200,00 грн;

- витрати на оплату професійної правничої допомоги – 16 000,00 грн;

- витрати зі сплати судового збору – 9689,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність оскаржуваного рішення Одеської митниці щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025, оскільки при його винесенні відповідач діяв всупереч вимогам митного законодавства, що визначають правила класифікації товарів за УКТ ЗЕД, у зв`язку з чим припустився помилкових висновків відносно їх класифікаційних характеристик та відповідно невірно змінив їх опис та товарні коди.

Зауважив, що імпортований позивачем товар - Машина для тиснення RV-75 фактично було класифіковано митним органом, як палітурне обладнання в товарній позиції 8440 «Машини палітурні, включаючи машини для зшивання книжкових блоків», а саме в товарній підпозиції 8440 10 90 00 «Обладнання: -- Інше», що не відповідає фактичним характеристикам та призначенню товару, оскільки така класифікація абсолютно не відповідає ані опису цього обладнання, ані принципам його роботи.

Переконував, що відповідно до інформації, зазначеної у керівництві з експлуатації машин для тиснення серії RV та у специфікації № 25017/1 від 16.01.2025, машина для тиснення RV-75 призначена для виконання операцій тиснення (холодне конгревне тиснення), здійснює механічне вдавлювання об`ємних малюнків та штампів, використовується для декоративного оздоблення поліграфічної продукції, не виконує жодних функцій зі зшивання чи скріплення книжкових блоків та не є палітурним обладнанням за своїм основним призначенням, що повністю відповідає товарній позиції за УКТЗЕД 8441 80 00 00 та підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 15/06/2025 від 02.07.2025.

З огляду на викладене, вважав наявними підстави для скасування рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025 та прийняту на його підставі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000415.

З огляду на протиправність вищевказаного рішення вважав неправомірним і рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025 а також прийнятої на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000423.

Наполягав також, що при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України товару за митною декларацією № 25UA500500013318U9 від 24.04.2025 позивачем було надано відповідачу всі необхідні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару за ціною угоди, які не були належним чином досліджені митним органом, що мало наслідком протиправне витребування додаткових документів у Підприємства та застосування резервного методу визначення митної вартості замість першого, що призвело до безпідставної переплати позивачем мита та податку на додану вартість та зумовлює скасування спірного рішення та картки відмови.

Переконував, що факт здійснення оплати за товар підтверджується відповідними банківськими виписками від 20.02.2025, 24.03.2025, 02.04.2025, які засвідчені уповноваженою особою банку та подавались при митному оформленні, що спростовує твердження відповідача про відсутність доказів оплати вартості товару та не може слугувати підставою для коригування митної вартості.

Крім того, зазначив, що у спірних правовідносинах коносамент не може виступати документом, який підтверджує митну вартість товарів, оскільки згідно з умовами укладеного декларантом зовнішньоекономічного контракту витрати на транспортування вже включені у вартість товару, що не було враховано митним органом при складенні спірного рішення.

Вважав необґрунтованими посилання Одеської митниці у спірному рішенні на недоліки наданої позивачем експортної декларації країни відправлення, оскільки декларант об`єктивно не впливає на процес заповнення такого документу, а тому не може відповідати за правильність її оформлення та нести тягар негативних наслідків за результатами можливого виникнення розбіжностей з певними даними інших товаросупровідних документів.

Звернув увагу, що спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Крім того, у рішенні не вказано докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість такого рішення.

Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000423 є похідною від прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025, яке є неправомірним, наполягав, що вказана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Зауважив, що з метою обґрунтування своїх позовних вимог позивачем було замолено, сплачено та надано до суду Висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 15/06/2025 від 02.07.2025, вартість якого склала 18000,00 грн, що підтверджується пунктом 4.2. договору про надання послуг № 250610-01 від 10.06.2025, рахунком на оплату № 16 від 09.06.2025, актом надання послуг № 13 від 08.07.2025 та платіжною інструкцією № 62 від 20.06.2025 на суму 18 000,00 грн.

Крім того, зазначив, що на замовлення позивача експертами Харківської торгово – промислової палати було підготовлено експертний висновок № 26-ЦВ/25 від 30.06.2025 щодо підтвердження вартості товару, вартість якого відповідно до рахунку на оплату № 26-ЦВ/25 від 25.06.2025 та акту № 26-ЦВ/25 від 30.06.2025 склала 4200,00 грн, яка була оплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією № 68 від 25.06.2025 та підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також повідомив, що позивач очікує понести витрати на оплату правничої допомоги адвоката Коваля О. Ю., які за попереднім (орієнтовним) розрахунком складають 16000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №520/18715/25 адміністративний позов Приватного підприємства «Видавничий Будинок Перлина» (вул. Дарвіна, буд. 12, кв. 49, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, Одеса, Одеська область, 65078) про скасування рішення, картки відмови - задоволено в повному обсязі.

Скасовано Рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025.

Скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000415.

Скасовано Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025.

Скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000423.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Приватного Підприємства «Видавничий Будинок Перлина» сплачений судовий збір у сумі 9689 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Приватного Підприємства "Видавничий Будинок Перлина" витрати на оплату судової товарознавчої експертизи у сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Приватного Підприємства "Видавничий Будинок Перлина" витрати на оплату експертного висновку ТПП щодо вартості товару у сумі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі № 520/18715/25 – скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Видавничий Будинок Перлина» до Одеської митниці у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що Одеська митниця під час здійснення перевірки правильності класифікації товарів та прийняття рішення №25UA50050000029-КТ від 01.05.2025 щодо класифікації товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000415, контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000423 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «Видавничий Будинок Перлина».

Посилаючись на Основні правила інтерпретації УКТЗЕД (далі – ОПІ), затверджені Законом України «Про митний тариф України» від 19.10.2022 № 2697-ІХ (далі – Закон № 2697-ІХ), стверджував, що до визначеної позивачем товарної позиції 8441 – «Інше обладнання для виробництва товарів з паперової маси, паперу або картону, включаючи різальні машини будь-якого типу» - включається все обладнання, яке використовується для різання (не враховуючи палітурного обладнання), усі машини для обробки продукції, зробленої на устаткуванні для підготовлення паперової маси, виготовлення паперу або картону, починаючи від машин для різання на потрібну ширину або на аркуші промислового розміру і закінчуючи машинами, які використовуються для виробництва різних виробів, у той час, як імпортована декларантом машина RV-75 є спеціалізованим устаткуванням, яке використовується у виробництві книжкової та поліграфічної продукції, а саме, машиною для тиснення написів чи малюнків на палітурках і друкованій продукції, що відповідає визначеній відповідачем товарній позиції 8440.

З огляду на викладене, переконував, що зміна відповідачем класифікації товару на код 8440 10 90 00 є обґрунтованою як з точки зору правозастосування, так і з позиції технічного аналізу характеристик товару, у той час як класифікація, запропонована декларантом, базується на формальній ознаці обробки паперу, але не враховує специфіку функціонального призначення обладнання, що є визначальним у контексті правил класифікації за УКТЗЕД.

Стверджуючи про правомірність рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025, також зазначив, що у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, які були оформлені у максимально найближчий термін, було встановлено, що рівень митної вартості товару згідно з ЄАІС за тим же кодом товарів за УКТЗЕД, країною походження, вагою, описом складає 6,0054 дол.США/ за кг нетто (джерело - МД від 08.04.2025 № UA100300/2025/322835), що є вищим ніж задекларований рівень митної вартості позивачем - 2,2175 дол. США/ за кг нетто.

Повідомив, що відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, за наслідками чого позивача було повідомлено про можливість надання за власним бажанням або уповноваженою ним особою додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, під час проведення з позивачем консультацій додаткової інформації ПП «Видавничий Будинок Перлина» не повідомило, у зв`язку з чим Одеською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів за резервним методом, у відповідності до статей 54, 55, 57-63 МК України, за основу яких взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Наполягав, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також вказано джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості (спеціалізовані програмно інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю), у зв`язку з чим, аргументи позивача про необґрунтованість та невмотивованість спірного рішення є безпідставними та підлягають відхиленню.

Зауважив, що під час розгляду судової справи судом першої інстанції не виносилось ухвал щодо проведення товарознавчої експертизи, а тому експертиза, яка здійснена позивачем поза межами судового процесу, не може вважатися судовою, у зв`язку з чим, витрати на її проведення у розмірі 18000 грн не підлягають стягненню, що не було враховано судом першої інстанції, чим порушено норми матеріального права. Стосовно оплати витрат на виготовлення експертного висновку торгово - промислової палати щодо вартості товару у розмірі 4200,00 грн зазначив, що такий висновок складено не в рамках цієї судової справи, а тому такі витрати також не підлягали стягненню, оскільки не пов`язані з розглядом цієї справи.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/18715/25 – без змін.

В обґрунтування відзиву, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 квітня 2018 року по справі № 810/2823/17, від 20 березня 2018 року по справі № 814/1256/17, від 03 травня 2018 року по справі № 814/978/17, від 07 серпня 2018 року по справі № П/811/849/17, від 07 серпня 2018 року по справі № 808/2133/17, від 19 червня 2020 року по справі № 826/13937/15, стверджував, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію, а митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Тобто, повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Разом з цим, у спірних правовідносинах правильність класифікації товару саме за кодом УКТЗЕД 8440109000 підтверджена наданими до митного оформлення Керівництвом з експлуатації Машин для тиснення серії RV (моделі 75 , 80, 93, 104, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 180, 200), Специфікацією № 25017/1 від 16.01.2025, Інформаційним листом виробника від 25.01.2026, інформацією з сайту виробника та висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 15/06/2025 від 02.07.2025, які не були враховані відповідачем при винесенні спірного рішення щодо класифікації товарів.

Наполягав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Переконував, що жоден з наведених відповідачем недоліків не впливає на арифметичні показники визначення митної вартості та не викликає сумнівів у правильності її формування, що свідчить про безпідставність вимоги відповідача про необхідність надання додаткових документів та подальше прийняття рішення про коригування митної вартості.

Зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, обґрунтувань неможливості застосування таких методів відповідачем не надано, а відтак, оскаржуване рішення, на переконання позивача, є необґрунтованим та невмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Стверджував, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000415 та № UA500500/2025/000423 прийняті на підставі неправомірних рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025, а тому є також протиправними та підлягають скасуванню.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2023 по справі № 712/4126/22, наголосив, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат, а висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи, що свідчить про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення на його користь витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Видавничий Будинок Перлина» та фірмою NINGBO MINMETALS & MACHINERY IMP. & EXP. CORP. (Китай) було укладено Контракт № 21 від 13.01.2025 на поставку обладнання – Машина для тиснення RV-75.

Для митного оформлення товару уповноваженим представником ПП «Видавничий Будинок Перлина» було подано до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України Електронну митну декларацію № 25UA500500013318U9 із зазначенням наступних відомостей: «Машина для тиснення RV-75 - 1од., сер.ном. 2499, макс. формат 750х520мм, макс. довжина біговальних елементів 15м, споживана потужність 2,2кВт. Призначені для пресувальних робіт, використовуються для видавлювання, створення неглибоких об`ємних випуклостей(холодне конгревне тиснення), формовки, бігування картонних виробів (тиснення відбувається при стисненні двох плит, до однієї з яких прикріплена матриця), не містять ножів, без функції друку. У частково розібраному стані на час транспортування. Нова. Торговельна марка: нема даних. Країна виробництва: CN. Виробник: NINGBO MINMETALS & MACHINERY IMP. & EXP. CORP. -

У графі 33 ЕМД № 25UA500500013318U9 «Код товару» вказано – код 8441800000.

За результатами розгляду поданої позивачем ЕМД № 25UA500500013318U9 та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025, відповідно до якого, правильним є зазначення коду УКТ ЗЕД 8440109000.

Також, відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2025/000415.

Крім того, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025 за «резервним методом», відповідно до положень статті 64 МК України.

За змістом вказаного рішення, відповідачем було визначено митну вартість товару на рівні 10809,72 доларів США, що за курсом 41,436 за 1 долар становить 447911,56 грн, у зв`язку з чим, сума митних платежів була збільшена до 111082,06 грн.

У зв`язку з цим, відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000423.

Через неможливість тривалого перебування товару під митним контролем, позивач здійснив митне оформлення товару відповідно до вимог, визначених рішенням та карткою відмови та подав на оформлення нову електронну митну декларацію № 25UA500500016313U4 з урахуванням оскаржуваних рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки позивач здійснив декларування імпортованого товару відповідно до вимог чинного законодавства та правильного визначення коду УКТ ЗЕД, водночас, митний орган не підтвердив належними та допустити доказами наявність підстав для зміни вказаного позивачем та підтвердженого висновком експерта коду товару УКТ ЗЕД.

Скасовуючи рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025, суд першої інстанції, врахувавши протиправність рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025, дійшов висновку, що вказане рішення є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки окрім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладної інформації і джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваних рішень щодо класифікації товарів №25UA50050000029-КТ від 01.05.2025 та про коригування митної вартості №UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025 слугувало підставою для видання карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд першої інстанції вважав, що скасування вищевказаних рішень відповідача є підставою для скасування карток відмови №UA500500/2025/000415 та № UA500500/2025/000423.

З огляду на те, що надані позивачем висновки експертів були предметом дослідження у суді під час розгляду справи, факти надання таких висновків підтверджуються відповідними доказами, стосувалися предмету спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на їх підготовку у розмірі 18000,00 грн та 4200,00 грн, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.01.2022 по справі № 640/9076/21.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

Частиною 1 статті 266 МК України передбачено, що декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до пункту 5 частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) назва країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Разом з тим, за змістом статті 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Наявність рішення митних органів щодо класифікації товарів не є підставою для відмови у прийнятті рішення щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів.

У разі якщо рішення щодо класифікації товарів суперечить рішенню щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів щодо товарів з ідентичними характеристиками, рішення щодо класифікації товарів підлягає скасуванню. У такому разі рішення щодо класифікації товарів втрачає чинність з моменту набрання чинності рішенням щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів, а підприємство не несе відповідальності за негативні наслідки застосування рішення щодо класифікації товарів з моменту його прийняття до моменту його скасування.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Для цілей митного оформлення класифікація товарів здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом № 2697-ІХ, з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428 (далі – Порядок № 428), якою передбачено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Згідно з Основними правилами УКТ ЗЕД, класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (а) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщується через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397 (надалі – Порядок № 650), декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності, зокрема: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Митного кодексу України; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо): зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Митного кодексу України.

Згідно з пунктом 5 Розділу III Порядку № 650 у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Слід зауважити, що оскільки перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис, слід застосувати Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, які затверджено наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543 (далі по тексту - Пояснення № 543) на виконання положень статті 68 МК України, Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428 “Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

Пояснення до УКТ ЗЕД є одним допоміжних робочих матеріалів, що запроваджуються в Україні з метою забезпечення однакової інтерпретації і застосування УКТ ЗЕД.

Пояснення до УКТ ЗЕД містять тлумачення змісту позицій УКТ ЗЕД, терміни, короткі описи товарів і галузі можливого застосування цих товарів, класифікаційні ознаки та конкретні переліки товарів, що включені або виключені з тих чи інших товарних позицій, методи визначення різних характеристик товарів та іншу інформацію, як є необхідною для однозначного віднесення конкретного товару до певної товарної позиції УКТ ЗЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем класифіковано імпортований ним товар за кодом 8441 80 00 00 за наступною ознакою: «Iнше обладнання для виробництва товарiв з паперової маси, паперу або картону, включаючи рiзальнi машини будь-якого типу: -iнше обладнання».

У свою чергу, відповідачем застосовано кодування по товару 8440109000 – «Машини палітурні, включаючи машини для зшивання книжкових блоків, обладнання: - інше».

Так, згідно з інформацією, наведеною в керівництві з експлуатації Машин для тиснення серії RV (моделі 75 , 80, 93, 104, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 180, 200): «Машина для тиснення RV належить до серії машин, структура яких практично однакова за винятком розміру столу. Ця машина була спеціально розроблена для тиснення та висікання з різними видами картону, шкір, пластмас і т.д. Головним чином машину використовують для операцій пресувальних робіт, біговки та висікання картонних виробів, також для створення неглибоких об`ємних опуклостей (холодне конгревне тиснення). Серія машин RV має стіл великого розміру, високий тиск, стійкість, легка в експлуатації, має швидке і чутливе гальмо.»

Відповідно до інформації зазначеної у Специфікації № 25017/1 від 16.01.2025: «Машина для тиснення застосовується в оздоблювальних процесах для тиснення паперу, картону, мікрогофрокартону. Призначений для пресувальних робіт, використовується для видавлювання, створення неглибоких об`ємних випуклостей (холодне конгревне тиснення),формовки, бігування картонних виробів (тиснення відбувається при стисненні двох плит, до однієї з яких прикріплена матриця), матриця може бути виконана в різних конфігураціях, що дозволяє виконувати широкий спектр малюнків. Не містить ножів, без функції друку. У частково розібраному стані на час транспортування.»

Згідно з інформацією, наведеною на сайті виробника: «Машина для тиснення RV Вступ: Машина для тисненя застосовується в оздоблювальних процесах для тиснення паперу, картону, мікрогофрокартону. Призначений для пресувальних робіт, використовується для видавлювання, створення неглибоких об`ємних випуклостей (холодне конгревне тиснення), формовки, бігування картонних виробів (тиснення відбувається при стисненні двох плит, до однієї з яких прикріплена матриця), матриця може бути виконана в різних конфігураціях, що дозволяє виконувати широкий спектр малюнків.».

Колегія суддів зауважує, що підгрупа 8441 групи 84 розділу XVI кодів товарів УКТ ЗЕД включає:

- 8441 Інше обладнання для виробництва товарів з паперової маси, паперу або картону, включаючи різальні машини будь-якого типу:

- 8441 10 - машини різальні:

- 8441 10 10 00 - верстати комбіновані поздовжньо-різальні та перемотувальні:

- 8441 10 20 00 - інші верстати поздовжньо-різальні або поперечно-різальні:

- 8441 10 30 00 - машини гільйотинні паперорізальні:

- 8441 10 70 00 – інші

- 8441 20 00 00 - машини для виробництва мішків, пакунків або конвертів:

- 8441 30 00 00 - машини для виробництва картонних коробок, ящиків, труб, барабанів або аналогічної тари іншим способом, ніж формування:

- 8441 40 00 00 - машини для формування виробів з паперової маси, паперу або картону

- 8441 80 00 00 - інше обладнання.

З огляду на вищенаведене, машина для тиснення RV-75:

- призначена для виконання операцій тиснення (холодне конгревне тиснення);

- здійснює механічне вдавлювання об`ємних малюнків та штампів;

- використовуються для декоративного оздоблення поліграфічної продукції;

- не виконує жодних функцій зі зшивання чи скріплення книжкових блоків;

- не є палітурним обладнанням за своїм основним призначенням.

Отже, машина для тиснення RV-75 не передбачає виконання палітурних операцій; не має механізмів для зшивання або скріплення книжкових блоків; не має ножів та функції друку, за технологічними можливостями не відповідає функціональним вимогам до палітурного обладнання, а відтак, класифікація відповідачем імпортованого товару за кодом 8440109000 – «Машини палітурні, включаючи машини для зшивання книжкових блоків, обладнання: - інше» є необґрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 20 березня 2018 року у справі № 814/1256/17, від 03 травня 2018 року у справі № 814/978/17, від 07 серпня 2018 року у справі № П/811/849/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17, від 19 червня 2020 року у справі № 826/13937/15, у разі наявності складного випадку класифікації товару у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару, при виникненні суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, необхідно застосовувати спеціальні знання, проводити дослідження.

Класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Так, на обґрунтування власної правової позиції позивачем було замовлено судову товарознавчу експертизу, з метою отримання відповіді на питання: «Яким характеристикам відповідає товар – Машина для тиснення RV-75 – 1 шт., серійний номер 2499, країна виробництва: CN, виробник: NINGBO MINMETALS&MACHINERY IMP.& EXP. CORP, згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?».

За змістом частин 1-2 статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Положення частини 3 статті 101 КАС України передбачають, що висновок експерта може бути наданий, зокрема, на замовлення учасника справи.

Відповідно до частин 6-7 статті 101 КАС України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Норми частини 6 статті 104 КАС України визначають, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Колегією суддів встановлено, що Висновок складений для подання до Харківського окружного адміністративного суду судовим експертом Гавриловою К.В., яка має відповідне Свідоцтво та відомості про яку містяться в Реєстрі атестованих судових експертів, а також відповідає вимогам статтям 101 та 104 КАС України, а експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 КК України.

Відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 15/06/2025 від 02.07.2025:

«Наданому на дослідження товару «Машина для тиснення RV-75 – 1 шт., серійний номер 2499, країна виробництва: CN, виробник: NINGBO MINMETALS&MACHINERY IMP.& EXP. CORP», за УКТЗЕД, відповідають наступні товарні характеристики: «Iнше обладнання для виробництва товарiв з паперової маси, паперу або картону, включаючи рiзальнi машини будь-якого типу:-iнше обладнання» товарної підкатегорії «8441 80 00 00».

Порівнявши пояснення до товарних позицій 8441800000 та 8440109000 з характеристиками та властивостями Машини для тиснення RV-75, експерт дійшов висновку про правильність визначеного позивачем коду УКТЗЕД – 8441800000.

Колегія суддів зауважує, що митний орган за наявності сумніву у правильності визначення декларантом коду УКТ ЗЕД не звертався до Спеціалізованої експертної установи із запитом на вирішення складного питання класифікації товару.

А відтак, колегія суддів з огляду на вищенаведене вважає, що позивач здійснив декларування імпортованого товару відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі, щодо визначення коду УКТ ЗЕД. Водночас митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами наявність підстав для зміни вказаного позивачем коду товару УКТ ЗЕД, що свідчить про протиправність рішення щодо класифікації товарів № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на вказане, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000415, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про визначення коду товару № 25UA50050000029-КТ від 01.05.2025, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог у вищенаведеній частині.

Щодо правомірності рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025 колегія суддів зазначає наступне.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 по справі № 520/458/25.

Так, зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів колегією суддів встановлено, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з виявленими розбіжностями у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а також з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв`язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З посиланням на приписи статей 54, 55, 57, 58 - 63 МК України, відповідачем зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у статті 58 МК України, в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.

В якості фактичних підстав для здійснення митним органом коригування митної вартості імпортованих позивачем партій товарів у спірному рішенні вказано, зокрема, що:

- платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 20.02.2025 №1, від 24.03.2025 № 6, від 02.04.2025 № 8 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять відомостей про підпис(и) власноручні або ID ключ особи платника та ID ключ уповноваженої особи банку;

- в платіжних інструкціях від 24.03.2025 № 6, від 02.04.2025 № 8 платником зазначена особа ОСОБА_1 , відомості про яку відсутні в обліковій картці ПП «Видавничий Будинок Перлина» (код ЄДРПОУ 34018010)

- номер коносамента BW25010880A зазначений в копії декларації походження від 24.01.2025 № 310120250519484290, але вказаний коносамент складено пізнішою датою 28.01.2025;

- у копії декларації країни відправлення від 24.01.2025 № 310120250519484290 відсутнє посилання на комерційні документи (рахунок-фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт)), що унеможливлює ідентифікацію поставки товару;

Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт № 21 від 13.01.2025 на поставку обладнання – Машина для тиснення RV-75, колегія суддів встановила, що відповідно до пунктів 1.1. та 2.1. Контракту продавець зобов`язаний поставити покупцю на умовах CIF Одеса (Україна) Товар вартістю 3980,00 доларів США.

До вказаного Контракту був оформлений Інвойс BMED25017 від 16.01.2025 на загальну суму 48597,00 доларів США, до якої входить вартість товару машина для тиснення RV-75 в розмірі 3980,00 доларів США.

Позивачем було перераховано на користь фірми NINGBO MINMETALS & MACHINERY IMP. & EXP. CORP. (Китай) грошові кошти в сумі 48597,00 доларів США, що підтверджується банківськими виписками від 20.02.2025, 24.03.2025, 02.04.2025, а також платіжними інструкціями в іноземній валюті:- № 1 від 20.02.2025 на суму 10120,00 доларів США; - № 6 від 24.03.2025 на суму 31460,00 доларів США; - № 8 від 02.04.2025 на суму 7017,00 доларів США.

Посилання відповідача на відсутність у платіжних інструкціях відомостей про підпис(и) власноручні або ID ключ особи платника та ID ключ уповноваженої особи банку та зазначення уповноваженої особи - Стриги Тетяни Олександрівни, відомості про яку відсутні в обліковій картці ПП «Видавничий Будинок Перлина», на думку колегії суддів, не є підставою для неприйняття таких платіжних документів до уваги з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі – Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3).

На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції № 22.Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у платіжних інструкціях в іноземній валюті № 1 від 20.02.2025 на суму 10120,00 доларів США, № 6 від 24.03.2025 на суму 31460,00 доларів США, № 8 від 02.04.2025 на суму 7017,00 доларів США, міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суми операції у валюті, найменування банку відправника і банку отримувача, та код відправлення. Крім того, в платіжних інструкціях міститься графа «Підпис платника/ініціатора», в якій вказано - «Підписано з використанням електронного підпису» та зазначено прізвище, ім`я та по-батькові представника позивача ( ОСОБА_1 ) та дату.

Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством не передбачено проставлення власноручного підпису уповноваженої особи або зазначення ID ключа особи платника та ID ключа уповноваженої особи банку на SWIFT повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 є уповноваженим представником підприємства та має право підпису платіжних інструкцій, що підтверджується Наказом № 1-п від 21.03.2025.

Крім того, у вищезазначених платіжних інструкціях в якості платника вказано саме позивача та зазначено його код ЄДРПОУ, у зв`язку з чим обставина підписання платіжної інструкції електронним цифровим підписом уповноваженого представника підприємства навіть за умови не зазначення відомостей про нього в обліковій картці не спростовує сам факт здійснення позивачем оплати за товар.

У постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

У постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. З огляду на зазначене, твердження Відповідача про те, що надані платіжні інструкції не підтверджують факт оплати є безпідставними, оскільки здійснення фактичної оплати взагалі не впливає на ціну товару, що вказана в контракті.

Враховуючи викладене, оскільки сплату позивачем здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг», роздруковані та надані до митного органу електронні квитанції, які містять визначені пунктом 10.5 Інструкції № 22 обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, а отже доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Надаючи оцінку обставинам складання коносамента BW25010880A пізнішою датою ніж зазначено в копії декларації походження від 24.01.2025 № 310120250519484290 (28.01.2025) колегія суддів зауважує, що номер коносамента присвоєно в електронній базі коносаментів перевізника (судохідної лінії). Після бронювання контейнеру вантажовідправник отримує драфт коносамента з номером, який у подальшому не може бути змінено. Інформацію, що вказана в драфті коносамента, вантажовідправник може використовувати для цілей митного оформлення, а саме під час складання експортної митної декларації, що є усталеною практикою для митних формальностей стосовно товарів, які експортуються з КНР. Дата складання коносаменту проставляється під час оформлення оригіналу та може співпадати з датою завантаження товару на борт судна. Наведене пояснює наявність реквізиту коносамента (номер) в експортній декларації країни відправлення, що видана раніше

Отже, посилання відповідача на те, що експортна декларація датована раніше, а коносамент пізніше не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки така розбіжність у датах не впливає на формування вартості товару.

Крім того, поданий разом з митною декларацією № 25UA500500013318U9 від 24.04.2025 коносамент BW25010880A складений у країні експорту товару - в Китаї, за нормами та правилами цієї країни, тому за зміст цього документу та правильність його оформлення ПП «Видавничий Будинок Перлина» не може нести відповідальність.

Щодо тверджень митного органу, викладених у спірному рішенні про відсутність у копії декларації країни відправлення від 24.01.2025 № 310120250519484290 посилання на комерційні документи (рахунок-фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт)), що унеможливлює ідентифікацію поставки товару, колегія суддів зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу або не зазначення у ньому певної інформації не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.

Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішенні не проведено детальне дослідження ЕМД від 08.04.2025 № UA100300/2025/322835з доданими до них документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.

Слід зауважити, що посилаючись в апеляційній скарзі та спірному рішенні про коригування митної вартості на ЕМД від 08.04.2025 № UA100300/2025/322835, відповідач не надав її копії до матеріалів справи, що також свідчить про не доведення митним органом правомірності здійснених коригувань.

Окремо слід врахувати, що відповідно до поданої позивачем до митного оформлення ЕМД імпортований позивачем товар визначено штуками, в той час як відповідачем застосовано одиницю виміру кг, що взагалі не відповідає якісним і кількісним характеристикам, заявленого до митного оформлення товару.

Колегія суддів наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Стверджуючи про наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству відповідач не зазначив ані у рішенні про коригування митної вартості товарів, ані в апеляційній скарзі жодних реквізитів таких рішень та не надав їх копій до матеріалів справи, що унеможливлює перевірку, підтвердження або спростування існування таких обставин під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів зазначає, що за умови непідтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, митним органом не було доведено обґрунтованість сумніву у достовірності відомостей про заявлену позивачем митну вартість товарів у поданій митній декларації № 25UA500500013318U9 від 24.04.2025, згідно з ціною поставки, яка узгоджується з відомостями контракту № 21 від 13.01.2025 на поставку обладнання – Машина для тиснення RV-75, та інвойсу BMED25017 від 16.01.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару та дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та мають об`єктивні і достовірні числові дані, що піддаються обчисленню, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, а тому не можуть викликати сумнів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000216/1 від 21.05.2025, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000423, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на оплату судової товарознавчої експертизи суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно із частиною п`ятою статті 137 КАС розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з висновками, викладеними Великою палатою Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 системний аналіз положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Так, разом із позовною заявою позивачем надано суду на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 15.06.2025 від 02.07.2025, складений судовим експертом ТОВ "Офісу незалежних експертиз" Гавриловою К.В., обізнаною про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок, про що міститься відповідна розписка у цьому висновку. Вказаним експертним висновком підтверджено код задекларованого позивачем товару за МД № 25UA500080006536U3.

На підтвердження понесених витрат на проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 18000,00 грн позивач надав копії договору про надання послуг № 250610-01 від 10.06.2025, рахунку на оплату № 16 від 09.06.2025, акту надання послуг № 13 від 08.07.2025 та платіжної інструкції № 62 від 20.06.2025 на суму 18000,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що експертиза була проведена з метою подання позову, що зумовлено змістом спірних правовідносин та необхідністю підтвердження доводів позову про помилковість висновків відповідача щодо визначення коду товару оскаржуваним рішенням.

Зазначений висновок експерта враховано судом при вирішенні справи по суті як доказ відповідно до статті 72 КАС України.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування судових витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони в сумі 18000,00 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Крім того, на замовлення позивача експертами Харківської ТПП було підготовлено експертний висновок № 26-ЦВ/25 від 30.06.2025 щодо підтвердження вартості товару.

Відповідно до рахунку на оплату № 26-ЦВ/25 від 25.06.2025 та акту № 26-ЦВ/25 від 30.06.2025 вартість висновку склала 4200,00 грн, яка була оплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією № 68 від 25.06.2025, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачу вказаних витрат.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/18715/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій