Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №646/4157/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 646/4157/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Основ`янського районного суду міста Харкова від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Іщенко О.В., м. Харків, по справі № 646/4157/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якому просив:

визнати протиправною постанову № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 14.04.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом зазначення підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.

30 квітня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника позивача адвоката Бєлєвцової О. О. надійшла заява про поновлення процесуального строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку ОСОБА_3 зазначила, що позовна заява була написана 13 квітня 2026 року о 23:51 годині, однак у зв`язку з технічними «збоями» в роботі системи «Електронний суд» була підписана та надіслана спочатку стороні, а згодом до суду лише о 00:01 годині.

Окрім того, ОСОБА_3 звернула увагу на те, що протягом 13 квітня 2026 року у місті Харкові Харківської області неодноразово оголошувалась повітряна тривога через загрозу атак безпілотних літальних апаратів, а також лунали вибухи. У зв`язку з цим вона та позивач були змушені перебувати в укритті, що ускладнило доступ до мережі Інтернет, скоротило робочий час та призвело до подання позовної заяви наприкінці дня.

Також просила урахувати, що з 19 березня 2026 року по теперішній час вона перебуває на тривалому лікарняному після операції.

З огляду на наведені вище обставини ОСОБА_3 просила визнати причини пропуску строку на подання позовної заяви поважними та поновити пропущений процесуальний строк.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 30.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Основ`янського районного суду міста Харкова від 30.04.2026 скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що копія постанови № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (вих. № 1/853 від 09 лютого 2026 року) була отримана вперше ОСОБА_1 і його представником 01 квітня 2026 року разом з відповіддю ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 вих. № 1/1651 від 28 березня 2026 року. Таким чином, ОСОБА_1 з поважних причин було пропущено строк на оскарження постанови № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (вих. № 1/853 від 09 лютого 2026 року), а тому такий строк має бути поновлений.

Крім того, позивач зазначає, що як вбачається з інформації, яка міститься в особистому кабінеті адвоката Бєлєвцової О.О. в електронній підсистемі “Електронний Суд” позовна заява у справі № 646/4157/26 була написана 13 квітня 2026 року о 23 год. 51 хв.. Однак через технічні перебої в роботі електронної підсистеми “Електронний Суд” позовна заява була підписана і надіслана спочатку стороні, а потім вже до суду о 00 год 01 хв.. Тобто саме з технічних причин позовна заява у справі № 646/4157/26 надіслана до Основ`янського районного суду м. Харкова із запізненням на 1 хв., що є поважною причиною пропуску процесуального строку на подання даної позовної заяви. Також позивач звертає увагу на те, велику кількість повітряних тривог, вибухів протягом 13 квітня 2026 року та знаходження представника позивача адвоката Бєлєвцової О.О. на тривалому лікарняному.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

За положеннями статей 294 та 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу (заявникові) (пункт 3 частини першої статті 294 КАС України) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованих доводів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною другою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування ч. 1 ст. 121 КАС України, уперше сформульовано у постанові від 20.11.2019 року у справі № 9901/405/19. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Однак, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що предметом позову є постанова від 09.02.2026 року № 1/188 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (вих. № 1/853 від 09 лютого 2026 року), яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів зауважує на наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 (далі - Інструкція № 3) визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 10 Інструкції № 3 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Згідно з пунктом 14 Інструкції № 3, постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи та вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис, а у разі коли постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у разі її невручення правопорушнику під розписку, така постанова має бути направлена особі поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2023 року (справа № 290/606/23) звернув у вагу на те, що під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, підлягає з`ясуванню дата отримання цієї постанови.

Такий правовий підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 31.01.2020 в справі №755/7433/19, від 25.02.2021 у справі №953/2781/20.

Отже, для належного з`ясування дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, суд має з`ясувати дату отримання постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 не було сповіщено про дату та час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому він був позбавлений можливості прибути 09 лютого 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для участі у розгляді справи.

Також представником позивача зазначено, що копію постанови № 1/188 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивачу не було вручено 09 лютого 2026 року, а також не було надіслано поштою. Зазначену копію постанови ОСОБА_1 та його представник отримали лише 01 квітня 2026 року разом із відповіддю т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено з матеріалів справи, відповідь на запит разом з вкладенням, а саме, як на те посилається позивач, з копією постанови № 1/188 у справі про адміністративне правопорушення, було отримано представником позивача на електронну адресу 01 квітня 2026 року (а.с. 22).

Будь-які інші докази отримання постанови, в матеріалах справи відсутні.

Отже, останнім днем для подання позову є 13 квітня 2026 року включно, що було встановлено судом першої інстанції.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою 14 квітня 2026 року.

Судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яких обґрунтувань щодо існування об`єктивних перешкод для звернення до суду протягом усього процесуального строку заявником не наведено.

Проте, колегія суддів не може погодитись з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на подані позивачем докази.

Так, в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку ОСОБА_3 зазначила, що позовна заява була написана 13 квітня 2026 року о 23:51 годині, однак у зв`язку з технічними «збоями» в роботі системи «Електронний суд» була підписана та надіслана спочатку стороні, а згодом до суду лише о 00:01 годині.

Окрім того, ОСОБА_3 звернула увагу на те, що протягом 13 квітня 2026 року у місті Харкові Харківської області неодноразово оголошувалась повітряна тривога через загрозу атак безпілотних літальних апаратів, а також лунали вибухи. У зв`язку з цим вона та позивач були змушені перебувати в укритті, що ускладнило доступ до мережі Інтернет, скоротило робочий час та призвело до подання позовної заяви наприкінці дня.

Також просила урахувати, що з 19 березня 2026 року по теперішній час вона перебуває на тривалому лікарняному після операції.

Вказані доводи, стосовно оформлення позовної заяви 13 квітня 2026 року о 23:51 год., а також факт відправлення представником позивача позову до електронного суду 14.04.2026 об 00:01 год. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме скріншотом з особистого кабінету ОСОБА_3 та карткою руху заяви в електронному суді (а.с. 33-35).

Враховуючи послідовність вчинених позивачем дій, колегія суддів зазначає, що такі були вчинені без зайвих зволікань.

Крім того, слід звернути увагу, що позовна заява дійсно була подана з затримкою, проте, лише в одну хвилину.

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2020 року (справа №826/13606/16) зробив висновок про те, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об`єктивні, але й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, повернення позовної заяви за таких обставин є надмірним формалізмом, який призвів до обмеження права позивача на доступ до суду та ефективний судовий захист.

Також, суд першої інстанції зробив висновок про те, що на момент подання ОСОБА_3 заяви про поновлення процесуального строку наданий судом строк для усунення недоліків позовної заяви, який обчислюється з моменту отримання позивачем 18 квітня 2026 року ухвали про залишення позовної заяви без руху, сплив.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 14.04.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом зазначення підстав для поновлення пропущеного процесуального строку протягом десяти днів.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно поштового повідомлення, ухвалу Основ`янського районного суду міста Харкова від 14.04.2026 року, позивачем ОСОБА_5 було отримано 18.04.2026 року (а.с. 29), відповідно до довідки про доставку електронного документу, ухвала суду була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_3 19.04.2026 року (а.с. 29).

Заява про поновлення процесуального строку, на виконання вимог ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова від 14.04.2026 була направлена через систему «Електронний суд» 29.04.2026 року та зареєстрована судом 30.04.2026 року.

Тобто, представник позивача 29.04.2026 року, а саме в останній день установленого судом строку, через підсистему «Електронний суд» подала заяву про уточнення позовних вимог.

За таких обставин дата реєстрації документів судом (30.04.2026) не може розцінюватися як доказ неусунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, оскільки реєстрація процесуальних документів є технічною дією, яка здійснюється судом та не залежить від волевиявлення учасника справи.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 січня 2026 року у справа № 420/23323/25.

Колегія суддів звертає увагу, що одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Як зазначено у пункті 36 рішення Європейського Суду у справі Golder United Kingdom, стаття 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.

Відповідні принципи викладені таким чином:

а) Право на доступ до суду, гарантоване частиною першою статті 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду "за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи".

б) При встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права.

в) Більше того, обмеження не буде сумісним із частиною першою статті 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Ці принципи визначають процес, що є невід`ємною частиною завдання Суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанцій порушив норму процесуального права, що призвело до невмотивованої відмови позивачу у доступі до правосуддя.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, зробив помилкові висновки, без з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 01.06.2026, прийнято з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням адміністративної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Основ`янського районного суду міста Харкова від 30.04.2026 по справі № 646/4157/26 - скасувати.

Справу № 646/4157/26 направити Основ`янського районного суду міста Харкова для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій