Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №520/5237/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 31 серпня 2026 р.

Справа: №520/5237/25

Суддя: Бегунц А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. Справа № 520/5237/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.06.26 по справі № 520/5237/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у незарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком №1 періоду роботи з 01.01.2003 по 31.12.2003.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком №1 періоду роботи з 01.01.2003 по 31.12.2003.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 13.03.2021 року з урахуванням 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, визначених у довідках про заробітну плату від 25.06.2021 №1831 та від 25.05.2021 №871 виданих Державним унітарним підприємством Луганської Народної Республіки "Республіканська паливна компанія "Востокуголь".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.03.2021 року з урахуванням 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, визначених у довідках про заробітну плату від 25.06.2021 №1831 та від 25.05.2021 №871 виданих Державним унітарним підприємством Луганської Народної Республіки "Республіканська паливна компанія "Востокуголь".

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі №520/5237/25 набрало законної сили 05.08.2025.

16 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення по справі №520/5237/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 пд`їзд, 2 поверх м.Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), нараховану, але невиплачену пенсію з 13.03.2021 року по 28.02.2026 року в сумі 20946,90 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що на теперішній час рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №520/5237/25 відповідачем до теперішнього часу в частині виплати заборгованості з пенсії позивачу відповідачем у повному обсязі не виконано, що є підставою для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №520/5237/25 задоволено частково.

Змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №520/5237/25 та встановлено спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену пенсію з 13.03.2021 року по 28.02.2026 року в сумі 17946,90 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок шість грн. 90 коп.) грн.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права.

Зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №520/5237/25 має зобов`язальний характер. При цьому, судом першої інстанції при розгляді даної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стянення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування пенсії позивачу.

Враховуючи, що розрахунок належної позивачу пенсії судом не здійснювався, вважає, що змінивши спосіб виконання такого рішення із стягненням конкретної суми виплати, суд першої інстанції змінив рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 адміністративний позов задоволено.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання рішення суду, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.10.2025 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 13.03.2021 (з урахуваням 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року) та з 23.09.2025 зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.01.2003 по 31.12.2003.

В реєстрі судових рішень по ОСОБА_1 наявне рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/5237/25 від 17.06.2025 із нарахованою на виконання рішення суду за період з 13.03.2021 по 28.02.2026 сумою 101616,37 грн.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення суду по справі №520/5237/25 в листопаді 2025 року проведено виплату в сумі 39648,47 грн, в грудні 2025 року в сумі 44021,00 грн.

Таким чином, станом на 09.02.2026 заборгованість за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі 3520/5237/25 за період з 13.03.2021 по 28.02.2026 складає 17946,90 грн.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №520/5237/25, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у даній справі, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь позивача перерахованої пенсії у повному обсязі та позивачу не виплачено грошову суму у розмірі 17946,90 грн. Тобто, відповідачем не виконано рішення суду, яке набрало законної сили, щодо перерахунку та виплати пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адмністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 Кодексу адмністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 29-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 Кодексу адмністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 адміністративний позов задоволено.

Тобто, резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі №520/5237/25 має зобов`язальний характер лише щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

В свою чергу, судом при ухваленні рішення суду від 17.06.2025 по справі №520/5237/25 не зобов`язано відповідача вчинити дії щодо виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи встановлено, позивачем не заперечувалось, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі №520/5237/25 нараховано пенсію ОСОБА_1 за період з 13.03.2021 по 28.02.2026 у сумі 101616,37 грн. Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання вказаного рішення в листопаді 2025 року проведено виплату в сумі 39648,47 грн, в грудні 2025 року в сумі 44021,00 грн. Отже станом на 09.02.2026 заборгованість за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі №520/5237/25 за період з 13.03.2021 по 28.02.2026 складає 17946,90 грн.

Отже, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі №520/5237/25 відповідачем здійснено перерахунок пенсії.

Колегія суддів зауважує, що в розумінні положень частини 3 статті 378 КАС України самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат є саме невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили.

Разом з тим, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі №520/5237/25 виконане, перерахунок пенсії проведено.

В своїй заяві позивач просить змінити спосіб і порядок виконання рішення по справі №520/5237/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , нараховану, але невиплачену пенсію з 13.03.2021 року по 28.02.2026 року в сумі 20946,90 грн.

Разом з тим, рішенням суду не покладено на ГУ ПФУ в Харківській області обов`язку щодо виплати заборгованості з пенсії, а тому і відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання наведеного рішення.

В свою чергу, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість з недоплаченої пенсії є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються ним при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку заявник просить змінити не спосіб і порядок виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити позовну вимогу про виплату перерахованої пенсії, яка позивачем не заявлялась і судом відповідно не вирішувалась.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 378 КАС України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі №520/5237/25 підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі № 520/5237/25 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №520/5237/25 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua