Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №440/2851/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 440/2851/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/2851/26

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2

до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтава

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтава (далі - відповідач) , в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтаві в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтаві оформити та видати на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що у зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року для малолітнього сина вона звернулась у 30.10.2025 року до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтаві з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року без надання згоди на збір і обробку його персональних даних, однак відповідачем протиправно відмовлено.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтава в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язано Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтава оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без надання згоди на збір і обробку її персональних даних.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що справа, що розглядається відповідає ознакам, наведеним у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), адже спір між сторонами виник саме з підстав відмови органу ДМС у видачі особі паспорту у формі книжечки за відмови у наданні згоди на обробку персональних даних.

Суд першої інстанції вважав, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_2 у в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтовані та підлягають задоволенню за умови дотримання, всіх необхідних вимог, закріплених в нормах, що регулюють дані правовідносини.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 440/2851/26 та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що за обставинами справи 30.10.2025 до Шевченківського відділу у місті Полтава УДМС України в Полтавській області звернулася позивачка із заявою, в якій просила надати адміністративну послугу по оформленню та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку із досягненням 14-річного віку. У заяві позивач також зазначила про відмову від передачі будь-яких даних про дитину та її батьків до Єдиного державного демографічного реєстру, присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі та використання будь-яких засобів ЄДДР. Вказану заяву було зареєстровано за вх. №К-13/6/5312-25, розглянуто в межах компетенції та 08.11.2025 за вих. №К-13/6/5312-25/5312/14-25 та повідомлено про неможливість оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з тим, що нею було подано неповний пакет необхідних документів, зокрема не надано рішення суду відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456.

Вказує, що у позивача відсутнє порушене право чи законний інтерес на момент звернення до суду, оскільки вона звернулась з питання оформлення паспортного документу дитині до настання його правосуб`єктності, тобто 16-річного віку.

Вважає, що безпідставним є посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 (зразкова справа), оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів. Однак, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 29.03.2016, орган видачі 5301, внаслідок чого йому присвоєно УНЗР 20110120-00731. Це підтверджується заявою-анкетою від 12.03.2016, підписаною та поданою законним представником (матір`ю) ОСОБА_1 до УДМС, та інформацією з Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Єдиного державного демографічного реєстру. Зазначена заява-анкета була подана з проханням ОСОБА_1 внести інформацію про ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Однак незважаючи на це, суд першої інстанції своїм рішенням визнав протиправною правомірну відмову відповідача, здійснену в межах повноважень, визначених законодавством.

Вказує, що позивач не обгрунтовує, яким чином оформлення такого ж паспорта засобами ЄДДР у формі картки становить втручання держави в особисте і сімейне життя, тобто виникає питання чи справді є оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки для позивача «надмірним тягарем», з огляду на те, що особою вже оформлено паспорт громадянина України виїзду за кордон з внесенням біометричних даних, що виданий засобами ЄДДР.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що вона особисто та безпосередньо разом із сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг 14-річного віку, звернулася до Шевченківського відділу у м. Полтаві Управління державної міграційної служби України в Полтавській області із заявою, в якій просила надати адміністративну послугу по оформленню та видачі паспорта громадянина України, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків до ЄДЦР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР. В заяві повідомлялося про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки документа Єдиного державного демографічного реєстру, про ненадання згоди на обробку персональних даних у зв`язку із неприпустимістю втручання держави в особисте і сімейне життя.

Вказує, що ОСОБА_2 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія. При цьому, при оформленні документів на видачу паспорту ОСОБА_1 представниками Управління державної міграційної служби України в Полтавській області взагалі не роз`яснювалося про необхідність внесення даних про її сина до державних реєстрів, зокрема, до Єдиного державного демографічного реєстру, і свого погодження на таке внесення позивачка не надавала, що підтверджується наданою апелянтом копією заяви, яка взагалі не містить підпису позивачки.

Вважає, що саме по собі формування відповідачем анкети-заяви та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру відомостей про ОСОБА_2 з присвоєнням йому УНЗР не є свідченням наміру позивачки на вчинення таких дій, оскільки згоди на обробку персональних даних позивачкою не надавалася і про внесення інформації до ЄДДР вона дізналася лише з апеляційної скарги.

Вказує, що подана Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтаві апеляційна скарга на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 440/2851/26 не спростовує законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, є абсолютно безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.10.2025 року позивачка ОСОБА_1 в інтересах сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг 14-ти річного віку, звернулась до Шевченківського відділу у місті Полтави Головного управління Державної міграційної служби України в Полтавській області із заявою в якій просила надати адміністративну послугу по оформленню та видачі паспорта громадянина України, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України під 20.06.1992 №2503-X1I, без передачі будь-яких даних про дитину і про нас, її батьків, до ЄДЦР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

До заяви надано: заяву про видачу паспорта (Додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України); дві фотокартки 3,5x4,5 ОСОБА_2 ; оригінал та копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 28.01.2011 року; оригінал та копія паспорта ОСОБА_1 ; оригінал та копія довідки про реєстрацію місця проживання від 25.09.2025 № 3087.

Листом від 08.11.2025 за №К-13/6/5312-25/5312/14-25 відповідач повідомив про неможливість оформлень паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з тим, що не: було подано неповний пакет необхідних документів, зокрема не надано рішення суду відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерств, внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18 січня 2001року №2235-III «Про громадянство України» (далі – Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Пунктами 2, 3 Положення № 2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі – Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

За змістом частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово відмова.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25.03.2015 № 302 (далі – Порядок №302), паспорт громадянина України (далі – паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для подальшого використання (підпункт 5 пункт 6 Порядку №302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.

Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи; 7) у разі смерті заявника або оголошення його померлим.

Згідно з пунктом 1 розділу I Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 (далі – Тимчасовий порядок №456), такий визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Відповідно до пункту 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Це узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20 та від 08 червня 2023 року у справі №380/5977/21.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтаві щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до органу міграційної служби, ОСОБА_1 у заяві від 30 жовтня 2025 року зазначила, що не надає згоду на обробку персональних даних у зв`язку з неприпустимістю втручання держави в особисте і сімейне життя людини.

Поряд із цим, у своїй заяві до органу ДМС ОСОБА_1 не зазначала про наявність у неї релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.

Крім того, судом апеляційної інстанції, що позивач, звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.

У зв`язку з чим 12 березня 2016 року ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , який оформлений за допомогою засобів Реєстру внаслідок волевиявлення позивача, яка надала згоду на обробку його персональних даних та внесення інформації до Реєстру. У зв`язку із внесенням інформації щодо ОСОБА_2 , до Реєстру було автоматично сформовано УНЗР 20110120-00731.

Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях у реєстрі.

Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі.

Таким чином, на момент звернення до Шевченківського відділу у м. Полтаві Управління державної міграційної служби в Полтавській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, ОСОБА_2 вже був внесений до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і йому було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20110120-00731 у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2016 році.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність посилань апелянта на небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що отримання ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого внаслідок волевиявлення його матері, тобто остання надала згоду на обробку персональних даних та її сину було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, жодним чином не порушує права ОСОБА_2 та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Разом з тим, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам відповідача щодо оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон та присвоєнню йому УНЗР, який є незмінним.

З наведеного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.12.2025 у справі №440/3168/23, від 19.03.2025 у справі №300/5845/23, від 06.02.2025 у справі №420/26651/23, від 28.11.2024 у справі №420/6552/24.

Посилання позивача виключно на відсутність підпису на заяві-анкеті не спростовує факту її волевиявлення щодо оформлення паспорта сину та не є достатньою підставою для висновку про неправомірність внесення відповідних відомостей до Реєстру. Визначальним у цьому випадку є не формальна наявність чи відсутність підпису на окремому документі, а сукупність обставин, за яких паспорт було оформлено та видано, а також фактична поведінка позивача як законного представника.

Колегія суддів зазначає, що відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.03.2024 у справі №540/4500/21, від 06.02.2025 у справі №420/26651/23.

Колегія суддів апеляційної інстанції також звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 21.12.2022 у справі №160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в оформлені та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо посилань апелянта та суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, колегія суддів зазначає наступне.

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, колегія суддів зазначає, що визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, те, що ОСОБА_1 в інтересах свого неповнолітнього сина звернулась до відповідача із заявою про видачу останньому паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв`язку з досягненням ним 14-річного віку; при зверненні до органу міграційної служби із заявою не було зазначено про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.

Натомість, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних з мотивів релігійних переконань.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для врахування висновків у зразковій справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18) при розгляді цієї справи

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України” (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі “Трофимчук проти України”, заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 440/2851/26 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 440/2851/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Шевченківського відділу у місті Полтава про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна