Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №510/104/24 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/104/24

Провадження № 2/510/476/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно, яке складається з будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , після смерті дідуся ОСОБА_4 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за законом, після смерті ОСОБА_4 , отримав спадщину шляхом постійного проживання з померлим за однією адресою. Пізніше, 23.11.2023 р. позивач звернувся до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивач та його представник, адвокат Златі Н.С. у судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачі, у підготовче судове засідання не з`явились, направили до суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено наступне, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , згідно довідці Ренійського БТІ Ренійської міської ради № 57 від 26.05.2026 року), який розташований по АДРЕСА_1 . Під час життя ОСОБА_4 заповіту не залишив, у зв`язку з чим спадкоємство здійснювалось за законом. Спадкоємцем першої черги були його донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 . Разом з тим судом встановлено, що ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.09.2019 року. У зв`язку зі смертю ОСОБА_5 до відкриття спадщини після смерті його батька, право на спадкування належної йому частки спадщини перейшло до його дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року. Відповідно до частини другої статті 529 ЦК УРСР онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем, та спадкують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом їх померлому родителю. Тобто, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є онуками спадкодавця ОСОБА_4 та синами ОСОБА_5 , який помер раніше спадкодавця. За таких обставин позивач та відповідач набули право на спадкування за законом після смерті діда за правом представлення в частці, яка належала б їх батькові, якби той був живим на час відкриття спадщини. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували спадщину шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, на момент смерті спадкодавця, вони мешкали разом із померлим.

Пізніше, 23.11.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено, у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Ця обставина змусила позивача звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, позивач прийняв спадщину, що залишилася після смерті дідуся ОСОБА_4 шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, на момент смерті спадкодавця, він мешкав разом із померлим за однією адресою, вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на вищевказане майно, оскільки до держави воно не перейшло, відумерлого не визнана. Інші спадкоємці першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відмовились від спадщини, не заперечують проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Згідно до п. 20 ППВСУ від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, сторони у справі є спадкоємцями за законом першої черги (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця батька ОСОБА_5 , який, в свою чергу, успадкувала майно після смерті свого батька ОСОБА_4 . В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляв. Відповідачі ніяких дій для прийняття спадщини не вчиняли, не заперечують проти прийняття спадщини позивачем, про що свідчить їх заяви, які долучені до матеріалів справи. Інших спадкоємців першої черги судом не встановлено.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв про відмову від неї, однак оформити її не може у зв`язку з обставинами, які не залежать від нього.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 524, 527, 548, 549 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області від 13.09.2002 р., РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін