Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №509/299/19 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/721/26

Справа № 509/299/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року с-ще. Овідіополь

Слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали заяви адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про здійснення судового контролю за виконання ухвали слідчого судді від 04 червня 2026 року та перевірку фактичного стану арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла заява адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про здійснення судового контролю за виконання ухвали слідчого судді від 04 червня 2026 року та перевірку фактичного стану арешту майна.

В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 від 04 червня 2026 року у справі № 509/299/19 (провадження № 1кс/509/456/26) відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 – про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 509/407/23 та ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.01.2025 у справі № 509/59/25 у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017, на так званий «пором «Кислицький». У мотивувальній частині зазначеної ухвали слідчий суддя дійшов висновку, що майно, на яке накладено арешт, не втратило ознак речового доказу, арешт майна необхідний для його збереження, а потреба у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження не відпала.

Заявник у клопотанні зазначає, що попри відмову у скасуванні арешту, представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 – разом з ОСОБА_6 не має наміру виконувати зазначену ухвалу від 04.06.2026. Натомість ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжують фактично користуватися так званим поромом «Кислицький», який перебуває під арештом, на підставі документів, підроблений характер яких неодноразово встановлено судовими рішеннями, включно з самою ухвалою від 04.06.2026.

Заявник вказує, що свідоме продовження користування арештованим майном одразу після відмови слідчого судді скасувати цей арешт, та на підставі документів, підробленість яких визнана самим слідчим суддею у мотивувальній частині ухвали від 04.06.2026, є демонстративною зневагою як до ухвали слідчого судді від 04.06.2026, так і до обов`язковості судових рішень в цілому.

Заявник також звертає увагу слідчого судді на те, що описана бездіяльність щодо забезпечення реального виконання ухвали про арешт зачіпає право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Заявник звертає увагу, що Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України листом від 08.07.2026 № 10866/02-1-1/15-26 підтвердила, що у Державному судновому реєстрі України наявні записи щодо накладення арешту на так званий пором «Кислицький» відповідно до ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2022 у справі № 500/2395/18 та ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.01.2025 у справі № 509/59/25, а постановою Одеського апеляційного суду від 27.02.2025 у справі № 500/2395/18 заборонено будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації порому «Кислицький». Разом з тим формальна наявність запису про арешт у реєстрі не є тотожною фактичному дотриманню цього арешту особами, які, за наявною у заявника інформацією, продовжують експлуатувати судно, а тому потребує окремої судової перевірки.

Відповідно ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

В свою чергу заявник не ставить перед судом питання щодо оскарження дій або бездіяльність слідчого щодо виконання ухвали про арешт, а звернувся до суду з метою встановлення слідчим суддею судового контролю за виконанням ухвали про арешт майна, та просить просить: 1) Здійснити судовий контроль за виконанням ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.06.2026 у справі № 509/299/19 (провадження № 1-кс/509/456/26), якою відмовлено у скасуванні арешту, накладеного на так званий пором «Кислицький»; 2) Витребувати від Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області та відповідного органу державної реєстрації суден інформацію про фактичний стан арешту, накладеного на так званий пором «Кислицький», а також про те, чи здійснюється станом на дату розгляду цього клопотання фактичне користування зазначеним поромом ОСОБА_6 , ОСОБА_5 чи будь-якими іншими особами; 3) Перевірити, чи дійсно арешт, накладений ухвалами від 07.02.2023 у справі № 509/407/23 та від 24.01.2025 у справі № 509/59/25 і залишений в силі ухвалою від 04.06.2026, станом на цей час не знято, і чи не вчинялися будь-якою особою дії, спрямовані на його фактичне або формальне скасування поза встановленою КПК України процедурою; 4) У разі підтвердження факту продовження користування так званим поромом «Кислицький» попри ухвалу від 04.06.2026, вжити передбачених законом заходів реагування на невиконання судового рішення та поінформувати про виявлені обставини орган досудового розслідування і прокурора, які здійснюють кримінальне провадження № 12017160150003076; 5) Розглянути це клопотання невідкладно, з огляду на те, що його розгляд є останнім етапом на національному рівні перед зверненням заявника до Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження.

Зазначена норма КПК не передбачає вирішення слідчим суддею питань щодо самостійного здійснення судового контролю за виконання ухвали слідчого судді від 04 червня 2026 року та перевірку фактичного стану арешту майна, оскільки зазначене не входить до компетенції слідчого судді при проведенні досудового провадження. Натомість дії або бездіяльність слідчого щодо виконання ухвали про арешт заявником не оскаржується.

Таким чином оскільки вимоги, які викладені в поданій до суду заяві, не передбачені в ч. 1 ст. 303 КПК України та не входять до компетенції слідчого судді при проведенні досудового провадження та не входять до компетенції слідчого судді при проведенні досудового розслідування, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 304, 372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про здійснення судового контролю за виконання ухвали слідчого судді від 04 червня 2026 року та перевірку фактичного стану арешту майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскільки ухвалу слідчого судді ухвалено без виклику особи, яка може її оскаржити, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1