Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 01 вересня 2026 р.
Справа: №522/4375/26-Е
Суддя: Бобуйок І. А.
Справа № 522/4375/26-Е
Номер провадження № 2/521/5387/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року
Хаджибейського районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання – Наконечна А.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні з викликом учасників справи в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
23.03.2026 року позивачка звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з вищевказаним позовом, та просила суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третини) від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше мінімального гарантованого розміру, встановленого ч. 2 ст. 183 СК України, починаючи з дня подання цього позову і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути заборгованість по аліментах на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_3 за минулий час — з 19 травня 2025 року (дати першого задокументованого звернення позивачки до відповідача) по день подання цього позову — у розмірі, визначеному судом відповідно до чинного законодавства. Стягнути кошти на утримання матері дитини за період з березня 2023 року по вересень 2025 року (30 місяців) у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатної особи за кожен місяць, а всього 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, стягнути витрати на правничу допомогу та судовий збір.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2026 року матеріали справи передано за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
22.04.2026 року автоматизованою системою розподілу справ між суддями матеріали справи передано судді Бобуйку І.А.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.04.2026 року позовну заяву залишено без руху.
12.05.2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків, якою усунув всі недоліки, що були визначені в ухвалі від 23.04.2026 року.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.05.2026 року відкрито спрощене провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 17.06.2026 року розгляд справи відкладено на 02.09.2026 року.
Сторони в судові засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву відповідача суду не надав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є матір`ю малолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Посольством України в Румунії 22 листопада 2022 року, актовий запис №39. Батьком дитини є відповідач — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який записаний батьком у свідоцтві про народження дитини.
Позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували та не перебувають.
Відповідач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.06.2019 року №5137 50001363008, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Зі слів позивачки суду стало відомо, що на теперішній час як позивач, так і відповідач перебувають за межами України.
Дитина з моменту народження проживає з матір`ю — позивачем. Відповідач участі в утриманні дитини не бере, аліменти не сплачує, матеріальної допомоги не надає. Протягом усього періоду від народження дитини до цього часу відповідач систематично ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання дитини.
Угоди про сплату аліментів між сторонами не укладалося. Виконавчий лист або судовий наказ про стягнення аліментів не видавався.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третини) від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше мінімального гарантованого розміру, встановленого ч. 2 ст. 183 СК України, починаючи з дня подання цього позову і до досягнення дитиною повноліття, суд позовну вимогу задовольняє частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В Декларації прав дитини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримає захист та допомогу.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Батьки дітей мають рівні обов`язки з надання утримання дітей, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
?стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
?стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
?наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
?наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
?доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
?інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Також, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.
Згідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд керується статтею 182 СК України та враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, дружини, чоловіка, батьків, які потребують його матеріальної допомоги; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що визначення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача відповідає принципу справедливого балансу інтересів дитини та платника аліментів, є співмірним з фактичним матеріальним становищем відповідача та забезпечує гідний рівень утримання дитини.
При цьому суд враховує, що відповідно до частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому в разі, якщо обчислена за визначеною часткою сума виявиться меншою за встановлений законом мінімум (зокрема, у періоди відсутності чи зменшення доходу відповідача), стягненню підлягає саме цей мінімальний гарантований розмір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 180–183 СК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 23.03.2026 року, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборгованість по аліментах на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_3 за минулий час — з 19 травня 2025 року (дати першого задокументованого звернення позивачки до відповідача) по день подання цього позову — у розмірі, визначеному судом відповідно до чинного законодавства, суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги, виходячи з наступного.
Згідно до ч.2. ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Згідно до ч. 1 ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Згідно до протоколу огляду листування у месенджері Telegram від 18.03.2026 року адвокат Матвійчук Дмитро Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5442 від 07.11.2013, видане Радою адвокатів міста Києва, ЄРАУ №47224, діючи на підставі договору про надання правничої допомоги, в інтересах клієнта ОСОБА_1 , провів огляд листування у месенджері Telegram.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України надане листування є електронним доказом. Згідно з ч. 2, 3 ст. 100 ЦПК України електронний доказ подається в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом; паперова копія електронного доказу письмовим доказом не вважається.
Зазначений протокол лише відображає сприйняте адвокатом на екрані та не дає змоги ідентифікувати дійсних учасників переписки і не гарантує цілісності та незмінності даних, з огляду на що не може вважатися достовірним у розумінні ст. 79 ЦПК України.
Крім того, наведені у протоколі відомості не одержано з джерела, яке забезпечує можливість перевірки їх походження та незмінності, адвокатом самостійно зафіксовано лише зображення на екрані пристрою. За таких умов джерело походження повідомлень, їх авторство та цілісність є непідтвердженими, що додатково виключає визнання цього доказу достовірним у розумінні ст. 79 ЦПК України.
Також суд зазначає, що адвокат не наділений спеціальними знання для формування протоколу огляду листування у месенджері Telegram.
Суд звертає увагу, що адвокат не здійснив належним чином оформлені запити до відповідних юридичних установ, щодо підтвердження такого листування та в подальшому формування протоколу огляду листування у месенджері Telegram.
Перевірка автентичності та цілісності електронних даних потребує спеціальних знань і здійснюється шляхом проведення відповідної експертизи оригіналу носія, тоді як стороною такий доказ не забезпечено й експертного дослідження не проводилося. Складений одноособово представником сторони протокол вказаних обставин не підтверджує.
За таких умов наданий протокол огляду листування не відповідає вимогам достовірності та достатності (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
Згідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, у відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України.
Та за ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, згідно ст. 80 ЦПК України.
З огляду на вищезазначене, суд не може встановити автентичність та достовірність наданих доказів суду, не може встановити мережу листування, оскільки жодних підтверджень, що листування відбувалось у соціальній мережі Telegram не надано, розпізнавальних знаків та емблем, які б вказували на соціальну мережу Telegram немає. Суд не може встановити сторін листування, оскільки крім «назви» учасника листування більше немає жодних інших розпізнавальних ознак.
Суд приходить до висновку, що сторона не довела фактичні обставини за даною позовною вимогою, докази того, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років, у сукупності вищезазначеного суд вимовляє у заявленій вимозі.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , коштів на утримання матері дитини за період з березня 2023 року по вересень 2025 року (30 місяців) у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатної особи за кожен місяць, а всього 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).
Відповідно до ч.1 ст. 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно до ч. 1 та 2 статті 91 України, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з частиною 2 статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до частини 4 статті 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (частина 6 статті 84 СК України).
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Вищевказаними положеннями сімейного законодавства України передбачене право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що дитина сторін народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до частини другої статті 84 СК України право матері, з якою проживає дитина, на утримання від батька дитини триває до досягнення дитиною трьох років. Отже, право позивачки на утримання існувало до 19.09.2025 року та на день звернення до суду припинилося.
Позовну заяву подано 23.03.2026 року, тобто після припинення зазначеного права. За частиною першою статті 79 СК України аліменти присуджуються від дня подання позовної заяви; станом на цю дату право позивачки на утримання вже сплило, у зв`язку з чим присудження утримання на підставі частини першої статті 79 СК України є неможливим.
Заявлений до стягнення період з березня 2023 року по вересень 2025 року (30 місяців) повністю є минулим часом. Згідно з частиною другою статті 79 СК України стягнення аліментів за минулий час допускається лише за умови, що позивач вживав заходів щодо одержання утримання від відповідача, але не міг його одержати внаслідок ухилення відповідача від сплати, і в будь-якому разі — не більш як за один рік.
Позивачкою не надано належних і допустимих доказів вжиття таких заходів та ухилення відповідача від надання утримання. За відсутності цих обставин підстави для стягнення утримання за минулий час, у тому числі в межах одного року, відсутні. Заявлений же період (30 місяців) у будь-якому разі перевищує встановлену законом межу.
За таких обставин позовна вимога про стягнення коштів на утримання матері дитини задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ч. ч. 1, 6 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь держави суму неоплаченого судового збору у розмірі 1331,20 гривень.
Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Керуючись ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 80, 84, 86, 88, 75-76, 79-80, 141,180- 183, 191-192, 200 СК України, ст.ст. 9-13, 76-83, 95, 100, 128-131, 133, 141, 191, 223, 229, 247, 263-265, 268, 272, 273, 279-280, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянки України № НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23.03.2026 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , орган, що видав № 1436 від 06.12.2017 року, дійсний до 06.12.2017 року, ІПН: НОМЕР_3 , зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
С У Д Д Я: І.А. Бобуйок
Оригінал: reyestr.court.gov.ua