Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №503/1117/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1117/26

Провадження № 1-кп/503/137/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Кодима

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт разом із угодою про визнання винуватості, у кримінальному провадженні за №62026150020002543 від 15.07.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. СтратіївкаЧечельницького району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, до відсторонення обіймав посаду лісничого Кодимського лісництва Балтського надлісництва філії «Південного лісого офісу» державного підприємства «Ліси України», зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, має на утриманні малолітню дитину, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Кодимського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, разом із угодою про визнання винуватості.

На підставі обвинувального акту судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він перебуваючи на посаді лісника філії «Балтське лісове господарство» Південного регіонального офісу ДП «Ліси України» та незважаючи на обізнаність з вимогами законодавчих положень Лісового кодексу України, Кримінального кодексу України, Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», Закону України «Про запобігання корупції», Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.09.2009 року №976, спільно з цивільною особою, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, який виконував роль людини, яка створює проблеми для працівників лісгоспу, з метою отримання за попередньою змовою групою осіб неправомірної вигоди та не створення перешкод працівникам лісгоспу, розумів значимість посади працівника лісгоспу, та протиправність всупереч кримінальному закону дій, всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з метою особистого збагачення за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, став на шлях злочинної діяльності та обвинувачується в умисному вчиненні корисливого корупційного злочину, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, а особа, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, у тому числі виконував роль пособника

(ч. 2 ст. 27 КК України) та вчинили злочин при наступних обставинах.

Так, з метою вимагання та отримання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб під час виконання своїх посадових обов`язків та цілей незаконного збагачення ОСОБА_4 не пізніше листопада 2025 року спільно із цивільною особою, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження та який виконував роль пособника та в силу своєї діяльності розумів вчинювані ним протиправні дії та діяв як пособник злочину, будучи посередником у даній злочинній схемі, спільно розробили злочинний план незаконного збагачення, який полягав в отриманні неправомірної вигоди від працівників лісгоспу, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших працівників, погрожуючи звільненням їх із займаних посад у разі відмови та надання їм права проведення незаконної порубки лісонасаджень на ділянках в закріпленому за ними лісовому господарстві на території Кодимського лісництва Балтського надлісництва філії «Південний лісовий офіс» Державного підприємства «Ліси України».

Після призначення на посаду у 2024 році ОСОБА_4 почав вимагати від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 10 000 грн задля покриття розтрат на особисті потреби, та після відмови почались штучні перепони з боку ОСОБА_4 шляхом невидачі білетів на рубку лісу, при цьому останній ставив план по реалізації, змушував їх здійснювати рубку лісу, збут, та вимагав, щоб кожного місяця вони збували ліс на загальну суму 100 000 грн кожен, а також, здійснювали збір та передачу ОСОБА_4 грошові кошти на носіння акацій та жолуді. В той же час в обов`язки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 збут лісу не входить.

Приблизно восени 2024 року ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 до себе в службовий кабінет Кодимського лісництва за дресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Мічуріна, 33 викликав ОСОБА_4 , де погрожуючи звільненням, почав вимагати від них по 10 000 грн з кожного, що еквівалентно вартості однієї машині дров, які необхідно передати колишньому працівнику (ліснику) Кодимського лісгоспу Слобідського лісництва особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, в противному випадку останній, за вказівкою ОСОБА_4 буде створювати штучні перешкоди в діяльності. У зв`язку із відмовою надавати грошові кошти ОСОБА_4 та особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, в своїх обходах лісництв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали виявляти зрубані клейма з пеньків, змінену нумерацію дерев взятих на облік, та самовільну рубку дерев.

В подальшому, приблизно на початку листопада 2025 року ОСОБА_6 зустрівся із ОСОБА_4 , який вказав, про необхідність надання йому 85 000 гривень, для безперешкодного здійснення посадових обов`язків та не вжиття заходів щодо звільнення, а при зустрічі ОСОБА_7 зазначив суму 72 000 гривень, у зв`язку із цим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вимушено погодилися.

В подальшому, 23.12.2025 року майстром лісу ОСОБА_6 передано частину грошових коштів особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, у розмірі 6500 гривень, яку обумовлено раніше з ним та ОСОБА_4 . Надалі, 24.12.2025 року майстр лісу ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 64 000 гривень, яку обумовлено з ним раніше.

В той же час, 30.12.2025 року майстер лісу ОСОБА_7 передав особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 24 000 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

В подальшому, 31.12.2025 року майстер лісу ОСОБА_6 передав особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 52 000 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

19.02.2026 року майстер лісу ОСОБА_7 за адресою: Одеська область, Подільський район, н.п. Кодима, вулиця Соборна, буд. 61 передав особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 6500 гривень, яку обумовлено останнім раніше. Також, під час зустрічі, особа, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, попросив передати ОСОБА_6 , що він повинен розрахуватися за січень 2026 року.

Наступного дня, 20.02.2026 року майстер лісу ОСОБА_6 , перебуваючи в районі комунального закладу «Кодимський заклад загальноосвітня школа №1», що за адресою: Одеська область, Подільський район, н.п. Кодима, вулиця Соборна, буд. 113 передав особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 6 500 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

Під час зустрічі 13.03.2026 року ОСОБА_4 та особи, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, останній повідомив, що відповідно до виданих лісорубних квитків, потрібно зрізати 81 дерево та на виході буде недостача близько 40 складометрів. При цьому, ОСОБА_4 , зазначив, що необхідно шукати грошові кошти на носіння акації у сумі 20 000 гривень та 6500 гривень з метою розрахунку особи, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження.

На виконання домовленостей 26.03.2026 року ОСОБА_7 передав особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 6 500 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

На виконання домовленостей 27.03.2026 року ОСОБА_6 , перебуваючи на околиці н.п. Лабушне у напрямку н.п. Сергіївка Подільського району Одеської області (координати як орієнтир 48.0173168, 29.1043972) передав особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 6 500 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

На виконання домовленостей 29.04.2026 року ОСОБА_7 , перебуваючи на околиці н.п. Лабушне, при в`їзді у село зі сторони н.п. Писарівка Подільського району Одеської області передав особі, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, частину грошових коштів, які вимагалися у розмірі 13 000 гривень, яку обумовлено останнім раніше.

Так, 30.04.2026 року о 09:40 год., перебуваючи на території Кодимського лісництва до ОСОБА_6 підійшов лісничий Кодимського лісництва ОСОБА_4 та передав останньому згідно попередньо висунутих вимог грошові кошти в сумі 20300 гривень за насіння акації, які він поклав до своєї сумки.

В подальшому, 30.04.2026 року о 09:45 год., перебуваючи на території Кодимського лісництва в підсобці відбулася зустріч із лісничим Кодимського лісництва ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , який на вимогу передав ОСОБА_4 , раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 26000 гривень, з яких 20000 гривень за насіння акації та 6000 гривень за борг по збору коштів на жолуді.

Після цього, протиправна діяльність ОСОБА_4 , 30.04.2026 року приблизно о 09 годині 52 хвилини була припинена працівниками правоохоронного органу та в подальшому приблизно об 11 годині 10 хвилин припинено протиправну діяльність особи, матеріали відносно якої виділено в інше кримінальне провадження, і зазначених осіб затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Разом з тим, на стадії досудового розслідування 20.07.2026 рокув місті Одеса між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до вимог статей 468, 469, 470 та 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, погоджену першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , яку разом із обвинувальним актом подано на розгляд суду для вирішення питання про її затвердження.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану до суду угоду про визнання винуватості, зазначивши, що вона укладена уповноваженим прокурором із додержанням вимог кримінального процесуального закону, відповідає вимогам статей 468-472 КПК України, є добровільною та такою, що ґрунтується на беззастережному визнанні обвинуваченим своєї винуватості. Просив суд затвердити зазначену угоду та постановити вирок, яким призначити ОСОБА_4 погоджене сторонами покарання на умовах, визначених її положеннями.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що угоду про визнання винуватості укладено ним добровільно, без застосування будь-якого фізичного чи психологічного примусу, насильства, погроз, обіцянок або інших незаконних засобів впливу. Пояснив, що зміст пред`явленого йому обвинувачення, характер інкримінованого кримінального правопорушення, його правову кваліфікацію, права, передбачені кримінальним процесуальним законом, а також наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди йому повністю роз`яснені та зрозумілі. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, визнав повністю та беззастережно в обсязі пред`явленого обвинувачення, підтвердив усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, відмовився від здійснення процесуальних прав, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, підтримав укладену угоду та просив суд її затвердити.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 підтримав правову позицію свого підзахисного та прокурора, зазначивши, що угоду укладено після конфіденційного спілкування з обвинуваченим, за його вільним волевиявленням, після надання йому повної професійної правової допомоги та роз`яснення всіх правових наслідків її укладення. На думку захисника, умови угоди відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, права та законні інтереси обвинуваченого не порушують, а погоджене сторонами покарання є справедливим, необхідним і достатнім для досягнення мети кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та постановити вирок на її підставі.

Дослідженням змісту поданої на затвердження угоди про визнання винуватості судом встановлено, що між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості, погоджену першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та учасниками угоди досягнуто згоди щодо всіх її істотних умов угоди, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Так, сторони погодили остаточне формулювання обвинувачення, відповідно до якого ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. Крім того, сторонами погоджено фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які обвинувачений визнав у повному обсязі без будь-яких застережень чи заперечень, а також підтвердив правильність їх правової кваліфікації.

Відповідно до умов угоди ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі повідомленої йому підозри та надати повні, детальні, правдиві викривальні показання щодо всіх учасників та обставин скоєнння зазначеного кримінального правопорушення під час досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні №62025150020004753 від 17.11.2025 року, а також викривальні покази під час досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні №62026150020002518 від 13.07.2026 року за ч.4 ст.191 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 перерахував на користь військової частини НОМЕР_1 та центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України військової частини НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 1 000 000 гривень для підтримки їх обороноздатності.

Сторони також врахували відомості про особу обвинуваченого, який є соціально адаптованим, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце зареєстрованого проживання, на обліку у лікарів-психіатра та нарколога не перебуває та своєю поведінкою сприяв з`ясуванню обставин вчинення злочину, надаючи на допиті в порядку ст.615 КПК України показання стосовно себе та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що він повністю усвідомив суспільну небезпеку своїх дій; погодили, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Крім того, сторони погодилися визнати обставиною, що пом`якшує покарання, наявність батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має захворювання з діагнозом цукровий діабет 2 типу, канцероматоз очеревини, тоді як обставини, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, відсутні. Також на утриманні обвинуваченого є тесть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має захворювання атеросклеротичний міокардіосклероз, склероз аорти. Синдром WPW, пароксизмальна супервентрикулярна тахікардія, стан після катетерної деструкції, гіпертонічна хвороба ІІ стадії першого ступеню та 28.12.2020 року йому проведено операцію – радіочастотна катетерна абляція задньосептального шляху, ефект операції частковий.

Також сторонами узгоджено вид, розмір та порядок призначення покарання, а саме призначення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, установах чи організаціях посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки, із подальшим звільненням від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Крім цього, угода містить підтвердження обвинуваченого про те, що йому повністю роз`яснено процесуальні наслідки її укладення та затвердження, передбачені статтею 473 КПК України, зокрема щодо обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження вироку, а також наслідки невиконання умов угоди, визначені статтею 476 КПК України, і кримінальну відповідальність, передбачену статтею 389-1 КК України за умисне невиконання угоди про визнання винуватості.

Таким чином, предметом укладеної між сторонами угоди стало остаточне врегулювання кримінально-правового конфлікту шляхом беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості, узгодження фактичних обставин кримінального правопорушення, його кримінально-правової кваліфікації, взаємних процесуальних прав та обов`язків сторін, а також виду, розміру та порядку відбування покарання, яке підлягає призначенню судом у разі затвердження зазначеної угоди.

Надаючи правову оцінку поданій на затвердження угоді про визнання винуватості, суд виходить із положень глави 35 Кримінального процесуального кодексу України, якою врегульовано порядок укладення, зміст, судовий розгляд та правові наслідки затвердження угод у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 468 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладені угоди, зокрема угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з положеннями статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів у випадках, передбачених законом. При цьому така угода є результатом добровільного волевиявлення сторін кримінального провадження та укладається виключно за взаємною згодою прокурора і підозрюваного чи обвинуваченого.

Вимоги до змісту угоди визначені статтею 472 КПК України, відповідно до якої угода повинна містити, зокрема, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене сторонами покарання та згоду особи на його призначення, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, а також інші відомості, прямо передбачені кримінальним процесуальним законом.

Положеннями статті 473 КПК України визначено правові наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості. Зокрема, наслідком її затвердження є обмеження права сторін на оскарження вироку з підстав, визначених кримінальним процесуальним законом, а також відмова обвинуваченого від реалізації окремих процесуальних прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Водночас невиконання умов затвердженої судом угоди тягне наслідки, визначені статтею 476 КПК України.

Відповідно до статті 474 КПК України суд, незалежно від досягнутих сторонами домовленостей, зобов`язаний перевірити, чи укладено угоду добровільно, чи розуміє обвинувачений характер пред`явленого обвинувачення, свої процесуальні права, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, чи не є її умови наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, а також чи відповідає угода вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства і чи відсутні підстави для відмови у її затвердженні, визначені частиною сьомою цієї статті.

Згідно зі статтею 475 КПК України, у разі якщо суд дійде висновку про відповідність угоди вимогам закону та відсутність передбачених законом підстав для відмови у її затвердженні, він постановляє обвинувальний вирок, яким затверджує угоду про визнання винуватості та призначає узгоджене сторонами покарання.

Отже, під час розгляду кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості суд здійснює не розгляд кримінального провадження у загальному порядку та не перевіряє доведеність винуватості особи шляхом безпосереднього дослідження всіх доказів, а реалізує судовий контроль за додержанням сторонами вимог глави 35 КПК України, перевіряючи законність укладення угоди, її добровільність, усвідомленість волевиявлення сторін, відповідність її змісту вимогам закону та наявність правових підстав для її затвердження.

Перевіряючи наявність правових підстав для затвердження поданої сторонами угоди про визнання винуватості, суд виходить із необхідності встановлення її відповідності вимогам кримінального процесуального закону, а також відсутності обставин, які відповідно до частини сьомої статті 474 КПК України виключають можливість її затвердження.

Насамперед судом встановлено, що кримінальне провадження здійснюється за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Відповідно до положень статті 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості допускається у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів у випадках, визначених законом. Отже, кримінальне провадження даної категорії не належить до тих, щодо яких законом встановлена заборона на укладення угоди про визнання винуватості, а тому сторони були наділені процесуальним правом на її укладення.

Дослідивши зміст поданої на затвердження угоди, суд встановив, що вона відповідає вимогам статті 472 КПК України. Угода містить формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням відповідної статті Кримінального кодексу України, виклад істотних фактичних обставин кримінального правопорушення, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості, узгоджений сторонами вид та розмір покарання, відомості про обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, зобов`язання обвинуваченого, правові наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, а також інші обов`язкові умови, передбачені кримінальним процесуальним законом.

Судом також встановлено, що укладення та затвердження зазначеної угоди не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілі у даному кримінальному провадженні відсутні, кримінальним правопорушенням майнової шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам не завдано, цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлено, а тому затвердження угоди не призведе до обмеження чи порушення прав осіб, які не є її сторонами.

Окрім цього, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про наявність юридичної особи, щодо якої існували б підстави для застосування заходів кримінально-правового характеру, а відтак укладення угоди не впливає на права та обов`язки інших учасників кримінального провадження або третіх осіб.

Оцінюючи зміст угоди в аспекті її відповідності інтересам суспільства, суд враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, погоджений сторонами обсяг кримінально-правових наслідків, беззастережне визнання ним винуватості, взяті на себе зобов`язання щодо сприяння розкриттю даного кримінального правопорушення та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України в іншому кримінальному провадженні, а також факт перерахування ним благодійної допомоги на користь Сил оборони України, суд приходить до висновку, що укладення угоди спрямоване на досягнення завдань кримінального провадження, забезпечує реалізацію принципу процесуальної економії, не створює умов для уникнення особою кримінальної відповідальності та не суперечить інтересам суспільства і держави.

Таким чином, за результатами перевірки судом встановлено, що угода про визнання винуватості укладена у кримінальному провадженні, в якому її укладення допускається законом, відповідає вимогам статті 472 КПК України, не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб, не зачіпає прав потерпілих, які у даному кримінальному провадженні відсутні, не пов`язана з вирішенням цивільного позову, який не заявлявся, та не суперечить інтересам суспільства, а тому відсутні перешкоди для вирішення питання щодо її затвердження.

Вирішуючи питання про призначення узгодженого сторонами покарання, суд виходить із того, що відповідно до умов угоди про визнання винуватості сторони дійшли взаємної згоди щодо виду, розміру та порядку відбування покарання, яке підлягає призначенню ОСОБА_4 у разі її затвердження.

Як убачається зі змісту угоди, при узгодженні покарання сторони врахували характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який є соціально адаптованим, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце зареєстрованого проживання, за яким також характеризується позитивно, на обліку у лікарів-психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину – 9-ти річну доньку, своєю поведінкою сприяв з`ясуванню обставин вчинення злочину, надаючи на допиті в порядку ст.615 КПК України показання стосовно себе та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; погодили, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Крім того, сторони погодилися визнати обставиною, що пом`якшує покарання, наявність батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має захворювання з діагнозом цукровий діабет 2 типу, канцероматоз очеревини, тоді як обставини, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, відсутні. Також на утриманні обвинуваченого є тесть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має захворювання атеросклеротичний міокардіосклероз, склероз аорти. Синдром WPW, пароксизмальна супервентрикулярна тахікардія, стан після катетерної деструкції, гіпертонічна хвороба ІІ стадії першого ступеню та 28.12.2020 року йому проведено операцію – радіочастотна катетерна абляція задньосептального шляху, ефект операції частковий. ОСОБА_4 добровільно погодився на укладення угоди про визнання винуватості, взяв на себе додаткові зобов`язання щодо сприяння розкриттю кримінального правопорушення за ч.4 ст.191 КК України та надав благодійну допомогу на користь Сил оборони України, що у своїй сукупності стало підставою для досягнення сторонами домовленості щодо погодженого покарання.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги щодо його необхідності й достатності для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Як убачається зі змісту угоди, сторонами погоджено, що обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також інші обставини, які сторони погодили як пом`якшуючі та визнали такими, що характеризують особу обвинуваченого позитивно, зокрема факт перебування на утриманні ОСОБА_4 його хворого батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також його (обвинуваченого) благодійна матеріальна допомога Збройним Силам України. Водночас сторони дійшли згоди про відсутність обставин, що відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання.

Оцінюючи погоджене сторонами покарання, суд також бере до уваги дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце зреєстрованого проживання, позитивно характеризується як за місцем проживання так і за місцем роботи, має на утриманні малолітню дитину, а після повідомлення про підозру не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності чи перешкоджання кримінальному провадженню.

Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає вимогам статей 50 та 65 КК України, є співмірним тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує як характер суспільної небезпечності вчиненого, так і дані про особу обвинуваченого, а також узгоджується із принципами індивідуалізації кримінальної відповідальності, справедливості та пропорційності.

Крім того, сторонами угоди погоджено застосування до ОСОБА_12 положень статті 75 КК України із звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, а також покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України. Судом встановлено, що таке волевиявлення сторін прямо відображене в умовах укладеної угоди та є її невід`ємною складовою.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що погоджене сторонами покарання є необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, забезпечує належний баланс між інтересами держави, суспільства та особою обвинуваченого, відповідає принципам справедливості, індивідуалізації та пропорційності кримінальної відповідальності, а тому може бути призначене судом при затвердженні угоди про визнання винуватості.

Оцінюючи наявність правових підстав для затвердження угоди, суд також враховує сформовану практику Верховного Суду щодо застосування положень глави 35 КПК України.

Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що під час розгляду питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд не здійснює судовий розгляд кримінального провадження у загальному порядку та не перевіряє винуватість особи шляхом безпосереднього дослідження всіх доказів, оскільки предметом судового контролю в такому випадку є відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону та наявність чи відсутність підстав для відмови у її затвердженні, визначених частиною сьомою статті 474 КПК України.

Верховний Суд звернув увагу, що положення статті 474 КПК України не покладають на суд обов`язку досліджувати докази у тому самому обсязі та за правилами, які застосовуються під час судового розгляду кримінального провадження у загальному порядку. Межі перевірки судом угоди обумовлені спеціальною процедурою, встановленою главою 35 КПК України, та полягають у перевірці добровільності її укладення, відповідності вимогам закону, правильності правової кваліфікації, усвідомлення сторонами правових наслідків укладення угоди, а також наявності фактичних підстав для визнання винуватості.

Крім того, Верховний Суд виходить із того, що при вирішенні питання про затвердження угоди суд не вправі формально обмежитися лише констатацією факту її підписання сторонами. Суд зобов`язаний безпосередньо пересвідчитися у тому, що волевиявлення обвинуваченого є добровільним, усвідомленим та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок або інших незаконних засобів впливу, а також перевірити, чи розуміє обвинувачений характер пред`явленого обвинувачення, зміст угоди, погоджене покарання та процесуальні наслідки її затвердження.

Отже, з урахуванням наведених правових підходів Верховного Суду, предметом перевірки у даному кримінальному провадженні є не доведеність винуватості ОСОБА_4 у загальному порядку дослідження доказів, а відповідність укладеної сторонами угоди вимогам кримінального процесуального закону, її добровільність, законність, усвідомленість волевиявлення сторін та відсутність передбачених законом перешкод для її затвердження. Саме в цих межах суд здійснив перевірку поданої на затвердження угоди про визнання винуватості та дійшов висновку про можливість постановлення обвинувального вироку на її підставі.

Оцінюючи відповідність укладеної сторонами угоди вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини щодо допустимості укладення угод про визнання винуватості (plea agreements) у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, не виключає можливості добровільної відмови особи від реалізації окремих процесуальних гарантій, якщо така відмова є вільною, недвозначною, усвідомленою та супроводжується мінімальними процесуальними гарантіями, достатніми для захисту прав особи.

Так, у рішенні від 29 квітня 2014 року у справі Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia (заява № 9043/05) Європейський суд з прав людини визнав, що інститут угоди про визнання винуватості сам по собі не суперечить положенням статті 6 Конвенції. Суд зазначив, що укладення такої угоди є допустимою процесуальною формою завершення кримінального провадження за умови, що особа добровільно погоджується на її укладення, повністю усвідомлює характер обвинувачення, зміст угоди та правові наслідки її затвердження, а національний суд здійснює належний контроль за добровільністю волевиявлення сторін і законністю самої угоди.

Аналогічний підхід висловлено Європейським судом з прав людини у рішенні від 27 лютого 1980 року у справі Deweer v. Belgium (заява № 6903/75), в якому Суд наголосив, що особа може добровільно відмовитися від окремих гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, якщо така відмова здійснена за власною волею, є недвозначною та не суперечить будь-якому важливому суспільному інтересу.

З урахуванням наведених правових підходів Європейського суду з прав людини судом перевірено, що ОСОБА_4 уклав угоду про визнання винуватості добровільно, після отримання професійної правничої допомоги захисника, повністю усвідомлюючи зміст пред`явленого йому обвинувачення, характер погодженого покарання, процесуальні наслідки затвердження угоди, а також обмеження окремих процесуальних прав, пов`язаних із постановленням вироку на підставі угоди.

Під час судового розгляду не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про застосування до обвинуваченого насильства, примусу, погроз, обману чи інших незаконних способів впливу під час укладення угоди. Обвинувачений підтвердив, що його волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає його внутрішній волі, а захисник підтвердив дотримання права обвинуваченого на професійну правничу допомогу.

Отже, суд доходить висновку, що порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні відповідають гарантіям справедливого судового розгляду, передбаченим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також правовим підходам, сформульованим у рішеннях Європейського суду з прав людини Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia та Deweer v. Belgium.

Таким чином, перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, порядок її укладення, повноваження прокурора, участь захисника, добровільність та усвідомленість волевиявлення обвинуваченого, відповідність угоди вимогам статей 468-472 КПК України, а також наслідки її укладення, затвердження та невиконання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для її затвердження.

Судом не встановлено підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України. Зокрема, умови угоди не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать інтересам суспільства, не містять положень, виконання яких є очевидно неможливим, а укладення угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших незаконних засобів впливу.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що повністю розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення, зміст угоди про визнання винуватості, вид та розмір погодженого сторонами покарання, наслідки затвердження угоди, обмеження права на оскарження вироку, а також наслідки невиконання угоди. Його позиція є послідовною, недвозначною та узгоджується з позицією захисника, який підтвердив добровільність укладення угоди та дотримання права обвинуваченого на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , погоджена першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є добровільною, законною, зрозумілою для сторін, такою, що може бути виконана, а тому підлягає затвердженню.

Відповідно до статті 475 КПК України, у разі затвердження угоди суд постановляє обвинувальний вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджене сторонами покарання.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Частиною 1 ст. 77 КК України передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Тобто призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна не передбачено у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо корупційного кримінального правопорушення, кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути також призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна за умови його узгодження сторонами угоди (ч. 2 ст. 77 КК України). Умовами угоди не передбачено призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним затвердити угоду про визнання винуватості та постановити обвинувальний вирок на її підставі, визнавши ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, із призначенням йому покарання, погодженого сторонами угоди.

30.04.2026 р. ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 01.15.2026 р. ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави в розмірі 1200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3 993 600 грн. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.06.2026 року вищевказану ухвалу суду І-ї інстанції було скасовано та постановлено нову, якою ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.06.2026 року, з можливістю внесення застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає суму в розмірі 1 664 000 гривень. Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23.06.2026 року такий запобіжний захід був продовжений до 21.08.2026 року включно та ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20.07.2026 року ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд виходить із положень статті 331 КПК України, відповідно до яких під час ухвалення вироку суд зобов`язаний вирішити питання про доцільність подальшого застосування, зміну чи скасування запобіжного заходу. З огляду на те, що вирок на час його постановлення не набрав законної сили, а також беручи до уваги відсутність підстав для зміни чи скасування обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання без змін до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Вирішуючи питання про арешт майна, суд виходить із положень статті 174 КПК України, відповідно до яких одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання щодо подальшої дії заходів забезпечення кримінального провадження.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 06.05.2026 року (Справа № 523/8583/26) на майно, вилучене 30.04.2026 року під час затримання ОСОБА_4 у порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, із забороною володіння, користування та розпорядження, в частині накладення на: посвідчення лісничого Кодимського лісництва Балтського надлісництва філії Південний лісовий офіс ДП «Ліси України» на ім`я ОСОБА_4 №172 від 01.08.2024 року та страховий поліс № ЕР-19417-9656 від 01.11.2019 року на ТЗ державний номер НОМЕР_3 на 1-му аркуші, - скасувати. В іншій частині арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 06.05.2026 року слід залишити в силі до вирішення питання щодо речових доказів в рамках кримінального провадження №62025150020004753, внесеного до ЄРДР від 17.11.2025 року.

За твердженням прокурора речові докази не виділялися у кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , питання про їх долю підлягає вирішенню в іншому кримінальному провадженні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України з урахуванням їх правової природи, доказового значення та подальшої необхідності використання після завершення кримінального провадження.

Тому, враховуючи, що посвідчення лісничого Кодимського лісництва Балтського надлісництва філії Південний лісовий офіс ДП «Ліси України» на ім`я ОСОБА_4 №172 від 01.08.2024 року та страховий поліс № ЕР-19417-9656 від 01.11.2019 року на ТЗ державний номер НОМЕР_3 на 1-му аркуші належать ОСОБА_4 , їх слід повернути власнику.

Разом з тим, 5 листів формату А4 із чорновими записами, що поміщено до сеф-пакету М 002910; мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Galaxy» А345G, IMEI: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 із сім-карткою НОМЕР_6 , який поміщено до сейф-пакету S 000894; банкноти зовні схожі на долари США, а саме: 2 банкноти кожна номіналом 100 на загальну суму 200 доларів США та банкноти зовні схожі на гривню на загальну суму 26920 гривень, які поміщено до сейф-пакету S 00893; банкноти зовні схожі на гривню, а саме 40 банкнот кожна номіналом 1000 гривень, 11 банкнот кожна номіналом 500 гривень. 2 банкноти кожна номіналом 200 гривень та 1 банкнота номіналом 100 гривень на загальну суму 46000 гривень, які поміщено до сейф-пакету S 00089, а також інші речові докази відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві підполковника ДБР ОСОБА_13 про визнання речовими доказами від 01.05.2026 року, враховуючи їх статус речових доказів у рамках кримінального провадження №62025150020004753, внесеного до ЄРДР від 17.11.2025 року, слід залишити на зберіганні до вирішення долі речових доказів саме в цьому кримінальному провадженні.

Підстав для застосування спеціальної конфіскації в рамках даного кримінального провадження суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475, п.15 ст.615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20.07.2026 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , погоджену першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду, - 28 серпня 2026 року.

Контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на орган пробації за місцем його проживання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення, починаючи з 30 квітня 2026 року по 20 липня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, на державних чи комунальних підприємствах, установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - у вигляді особистого зобов`язання.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 06.05.2026 року (Справа № 523/8583/26) на майно, вилучене 30.04.2026 року під час затримання ОСОБА_4 у порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, із забороною володіння, користування та розпорядження, в частині накладення на: посвідчення лісничого Кодимського лісництва Балтського надлісництва філії Південний лісовий офіс ДП «Ліси України» на ім`я ОСОБА_4 №172 від 01.08.2024 року та страховий поліс № ЕР-19417-9656 від 01.11.2019 року на ТЗ державний номер НОМЕР_3 на 1-му аркуші, - скасувати. В іншій частині арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 06.05.2026 року залишити в силі до вирішення питання щодо речових доказів в рамках кримінального провадження №62025150020004753, внесеного до ЄРДР від 17.11.2025 року.

Речові докази: посвідчення лісничого Кодимського лісництва Балтського надлісництва філії Південний лісовий офіс ДП «Ліси України» на ім`я ОСОБА_4 №172 від 01.08.2024 року та страховий поліс № ЕР-19417-9656 від 01.11.2019 року на ТЗ державний номер НОМЕР_3 на 1-му аркуші, - повернути власнику ОСОБА_4 .

Речові докази: 5 листів формату А4 із чорновими записами, що поміщено до сеф-пакету М 002910; мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Galaxy» А345G, IMEI: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 із сім-карткою НОМЕР_6 , який поміщено до сейф-пакету S 000894; банкноти зовні схожі на долари США, а саме: 2 банкноти кожна номіналом 100 на загальну суму 200 доларів США та банкноти зовні схожі на гривню на загальну суму 26920 гривень, які поміщено до сейф-пакету S 00893; банкноти зовні схожі на гривню, а саме 40 банкнот кожна номіналом 1000 гривень, 11 банкнот кожна номіналом 500 гривень. 2 банкноти кожна номіналом 200 гривень та 1 банкнота номіналом 100 гривень на загальну суму 46000 гривень, які поміщено до сейф-пакету S 00089, а також інші речові докази відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві підполковника ДБР ОСОБА_13 про визнання речовими доказами від 01.05.2026 року - залишити на зберіганні до вирішення долі речових доказів у рамках кримінального провадження №62025150020004753, внесеного до ЄРДР від 17.11.2025 року.

Роз`яснити ОСОБА_4 про його обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 20.07.2026 року та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.

Роз`яснити ОСОБА_4 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга через Кодимський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомоюстатті 474 цього Кодексу, в тому числі, нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертоюстатті 469 цього Кодексуугода не може бути укладена.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя

Кодимського районного суду ОСОБА_1