Суд: Чернівецький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 01 вересня 2026 р.
Справа: №723/4078/25
Суддя: Литвинюк І. М.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 року м. Чернівці Справа №723/4078/25
Провадження №22-ц/822/1825/26
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача - Литвинюк І.М.,
суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О.,
за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 липня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Пташник А. М.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що вони з відповідачкою проживають окремо та подружні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, збереження шлюбу неможливе і суперечить його інтересам.
Просив шлюб між ними розірвати.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 липня 2026 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.01.2003 Виконкомом Новобросковецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис № 01.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зберегти сім`ю неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам позивача, а тому згідно зі статтею 112 СК України є всі підстави для розірвання шлюбу.
На зазначене рішення суду відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню.
Також вказує на те, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення скасувати із ухваленням нового судового рішення за таких підстав.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія 97" проти України»; заява № 19164/04).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
У ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу.
Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 03 липня 2026 року, проте в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення відповідача ОСОБА_2 чи її представника ОСОБА_3 про дату, час і місце засідання суду.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Щодо суті спору суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебувають у шлюбі з 22.01.2003, який зареєстрований Виконкомом Новобросковецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис № 01.
Від шлюбу у сторін дітей немає.
Ухвалою суду першої інстанції від 28.01.2026 надано сторонам по справі строк на примирення терміном три місяці.
Ухвалою суду першої інстанції від 11.05.2026 провадження у справі відновлено.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен з подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.
Відповідно до вимог статті 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно з пунктом 10 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
За приписами статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності із частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, і суду не надано будь-яких заперечень щодо розірвання шлюбу, не заявлено клопотань для надання строку на примирення подружжя з метою збереження сім`ї, як і не спростовано доводи позивача про фактичне припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, наполягав на розірванні шлюбу, а тому, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом першої інстанції під час розгляду цієї справи вживалися заходи для примирення сторін та збереження шлюбу.
Колегія суддів звертає увагу, що надання строку для примирення подружжя та визначення перебігу такого строку є правом суду, а не його обов`язком.
Крім того, слід зазначити, що надання подружжю строку на примирення у даному випадку, з урахуванням тривалості перебування справи в провадженні суду першої інстанції, відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що відповідачем вживаються будь-які заходи для примирення з позивачем, є недоцільним та суперечитиме моральним засадам суспільства.
Враховуючи, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що сторони не підтримують шлюбних відносин, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюб існує формально, отже позивач вважає, що сім`я розпалась та збереженню не підлягає.
Встановивши, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а також враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, колегія суддів дійшла до висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_2 , яка не повідомлена належним чином про дату, час і місце засідання суду і яка обґрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 січня 2003 року Виконкомом Новобросковецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис № 01.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач І.М. Литвинюк
Судді: М. І. Кулянда
О. О. Одинак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua