Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №452/1375/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1375/26

Провадження № 2/452/1330/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права власності на спадкове майно та майно бувшого колгоспного двору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 10 квітня 2026 року звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права власності на спадкове майно та майно бувшого колгоспного двору. Позовні вимоги обґрунтовані тими обсавинами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області у віці 61 рік помер ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області у віці 90 років померла ОСОБА_8 .

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, та були її батьками.

18 жовтня 1975 року у зв`язку з реєстрацією шлюбу, вона своє дівоче прізвище ОСОБА_9 змінила на прізвище чоловіка - " ОСОБА_10 ".

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 проживали разом в житловому будинку АДРЕСА_1 , який в минулому належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 24 березня 1989 року, що видане на підставі рішення виконкому Самбірської районної ради від 23.03.1989 року і зареєстровано 24 березня 1989 року в Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на майно, яке належало їй при житті і на яке вона мала право. ОСОБА_8 не розпорядилася своїм майном, на випадок смерті, а тому спадкування її майна здійснюється за законом.

Проживаючи в житловому будинку разом з ОСОБА_8 на день її смерті та, будучи спадкоємцем за законом першої черги, вона звернулася до Самбірської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Державний нотаріус прийняв її заяву про прийняття спадщини, видав їй свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, але відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, мотивуючи свою відмову тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить колишньому колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_7 , а членами колгоспного двору згідно довідки виданої Стрілковицьким старостинським округом виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 26.03.2025 року № 75 є: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Посилаючись на зазначені обставини позивачка просить визнати за нею право власності в цілому на житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_1 загальною площею 64,5 кв.м. житловою 44,5 кв. м. із яких 1/8 частка як члену бувшого колгоспного двору, 1/24 частку в порядку спадкування внаслідок смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , 8/24 частки в порядку спадкування внаслідок смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/8 частки внаслідок відмови від своєї частки ОСОБА_3 , 1/8 частки внаслідок відмови від своєї частки ОСОБА_4 , 1/8 частки внаслідок відмови від своєї частки ОСОБА_6 , 1/8 частки внаслідок відмови від своєї частки ОСОБА_5 (дів. Ціта).

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано з Самбірської державної нотаріальної контори копії спадкових справ після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 46).

Копія спадкової справи після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшла 30 травня 2026 року. Крім того, Самбірська державна контора повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , не заводилась (а.с. 52-98).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду з викликом учасників справи (а.с. 133).

Позивачка та її представник адвокат Михалойко Б.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, подали до суду відзиви на позовну заяву, у якій просять розглянути справу за їх відсутності, позов визнають повністю та не заперечують проти його задоволення (а.с. 33, 39, 43)..

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, згідно поданого позивачкою сповіщення ОСОБА_6 під час перебування у відрядженні у в/ч НОМЕР_1 19 липня 2024 року зник безвісти внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області (а.с. 104).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, беручи до уваги визнання позову відповідачами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 04 березня 2000 року Стрілковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Стрілковицької сільської ради, на підставі рішення виконкому Самбірського міської ради від 23.03.1989 року № 159, житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_7 (а.с. 2).

Згідно довідки, виданої Стрілковицьким старостинським округом виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 26.03.2025 року № 75 відомо, що станом на 15.04.1991 року у житловому будинку в АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (голова двору), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (син), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (син), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (внук), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (внук), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (внучка) (а.с.31).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на майно, на яке він мав право, а саме на 1/8 частку в майні бувшого колгоспного двору.

ОСОБА_7 не розпорядився своїм майном, на випадок смерті, а тому спадкування його майна здійснюється за законом.

Спадкоємцями майна ОСОБА_7 були: його дружина ОСОБА_8 , його сини: ОСОБА_11 і ОСОБА_3 , і дочка ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_9 ).

На день смерті ОСОБА_7 , в житловому будинку разом з ним проживали: дружина ОСОБА_8 , син – ОСОБА_11 і ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_9 ), що підтверджується довідкою виданою старостою Стрілковицького старостинського округом виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 26 березня 2025 року № 69, які прийняли спадщину внаслідок смерті ОСОБА_7 , але не оформили своїх спадкових прав (а.с.32).

ОСОБА_3 спадщину внаслідок смерті ОСОБА_7 не прийняв, оскільки на день смерті спадкодавця разом з ним в житловому будинку не проживав, вибувши в інше жиле приміщення 22.11.1998 року, що підтверджується довідкою старости Стрілковицького старостинського округу виконавчого комітету Самбірської міської ради від 16 березня 2026 року № 05, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався (а.с. 33).

Таким чином право на частки в майні колишнього колгоспного двору ОСОБА_8 . ОСОБА_11 та ОСОБА_1 збільшилися з 1/8 до 4/24 частки.

ІНФОРМАЦІЯ_13 в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області помер ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , видане 05 жовтня 2010 року Стрілковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина на майно, на яке він мав право, а саме: на 4/24 частки, в майні колишнього колгоспного двору в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_11 не розпорядився своїм майном, на випадок смерті, а тому спадкування його майна здійснюється за законом.

Спадкоємцем майна ОСОБА_11 за законом першої черги була його мама ОСОБА_8 , яка на день його смерті проживала разом з спадкодавцем в житловому будинку, що підтверджується довідкою виданою старостою Стрілковицького старостинського округом виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області № 73 і тому прийняла спадщину внаслідок смерті ОСОБА_11 , але не оформила своїх спадкових прав (а.с.29).

Таким чином право на частку в майні колишнього колгоспного двору ОСОБА_8 збільшилося до 8/24 частки.

ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 , що підтверджується свідоцтвом про її народження НОМЕР_4 (а.с. 13).

ОСОБА_7 та ОСОБА_13 24 травня 1957 року зареєстрували шлюб, після чого ОСОБА_14 змінила прізвище на прізвище чоловіка " ОСОБА_9 ", підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_5 (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області у віці 90 років померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 27 лютого 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15 відкрилася спадщина на майно, на яке вона мала право, а саме: на 8/24 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_8 не розпорядилася своїм майном, на випадок смерті, а тому спадкування її майна здійснюється за законом.

Спадкоємцями майна ОСОБА_8 є її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 і донька ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_9 ).

ОСОБА_1 проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_8 на день її смерті в житловому будинку в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою старостою Стрілковицького старостинського округом виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 16 березня 2026 року № 05, де і по даний час зареєстрована в строк до шести місяців звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а.с.33,34).

ОСОБА_3 спадщину внаслідок смерті ОСОБА_8 не прийняв, оскільки на день смерті спадкодавця разом з ним в житловому будинку не проживав, вибувши в інше жиле приміщення 22.11.1998 року, що підтверджується довідкою старости Стрілковицького старостинського округу виконавчого комітету Самбірської міської ради від 16 березня 2026 року № 05 (а.с.33), до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, що підтверджується копією спадкової справи (а.с. 52-98).

Отже, в порядку спадкування в наслідок смерті ОСОБА_8 право ОСОБА_1 на частку в майні колишнього колгоспного двору збільшилося до 12/24, із яких 1/8 частка як члена двору, 1/24 частка в порядку спадкування в наслідок смерті ОСОБА_7 , 8/24 в порядку спадкування в наслідок смерті ОСОБА_8 .

Відповідачами у справі позивачка визначила: рідного брата ОСОБА_3 і своїх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_10 ), що підтверджується їх свідоцтвами про народження та свідоцтвом про одруження (а.с.19, 20, 21, 22, 23,25).

ОСОБА_3 в ІНФОРМАЦІЯ_16 вибув з житлового будинку колишнього колгоспного двору і з заявою про витребування частки з майна колишнього колгоспного двору не звертався і є таким, що втратив право на частку в майні колгоспного двору. Після смерті ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, і погоджується щоб спадщину яка відкрилася в наслідок смерті ОСОБА_7 і ОСОБА_8 прийняла ОСОБА_1 , і була єдиним власником житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_17 вибув з житлового будинку колишнього колгоспного двору, що підтверджується довідкою старости Стрілковицького старостинського округу виконавчого комітету Самбірської міської ради від 16 березня 2026 року № 05 і з заявою про витребування частки з майна колишнього колгоспного двору не звертався і є таким, що втратив право на частку в майні колгоспного двору (а.с.33).

ОСОБА_6 в 22.11.1998 року вибув з житлового будинку колишнього колгоспного двору і з заявою про витребування частки з майна колишнього колгоспного двору не звертався і є таким, що втратив право на частку в майні колгоспного двору.

ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_10 ) в 1995 році вибула з житлового будинку колишнього колгоспного двору і з заявою про витребування частки з майна колишнього колгоспного двору не зверталася і є такою, що втратила право на частку в майні колгоспного двору.

Державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 належить колишньому колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_7 , а членами колгоспного двору згідно довідки виданої Стрілковицьким старостинським округом виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 26.03.2025 року № 75 є: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 28).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема відповідні норми ЦК Української РСР щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц .

Оскільки правовідносини, що є предметом судового розгляду, виникли, як до набрання чинності ЦК України 2003 року, так і після, до вказаних правовідносин слід застосовувати як положення ЦК Української РСР 1963 року так і ЦК України в чинній редакції.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності 01.07.1990 року, майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.

Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 № 885-12 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 15 квітня 1991 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п. 6 постанови від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами) положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі,

хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" ( 885-12 ) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті

останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом аналогічними Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69. Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з`ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств колгоспний двір є помилковим.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом та заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно стаття 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (частини перша статті 549 ЦК Української РСР).

Як встановлено судом житловий будинок АДРЕСА_1 належав колишньому колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (голова двору), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (син), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (син), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (внук), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (внук), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (внучка), що підтверджується довідкою виданою Стрілковицьким старостинським округом виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 26.03.2025 року № 75.

Голова колгоспного двору ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , після його смерті спадкоємці заяви до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини (частини перша статті 549 ЦК Української РСР) не подавали, спадкова справа після його смерті заведена не була, що підтверджено листом завідувача Самбірської державної нотаріальної контори від 29.04.2026 року (а.с.52).

Разом з тим, спадкоємця які на час відкриття спадщини були зареєстровані та фактично проживали по АДРЕСА_1 вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки фактично вступили в управління або володіння спадковим майном (частини перша статті 549 ЦК Української РСР).

Як встановлено судом, та не спростовано відповідачами, ОСОБА_3 є таким, що втратив це право, оскільки з 22.11.1998 року вибув в інше жиле приміщення, ОСОБА_4 з 14.10.1998 року вибув з житлового будинку колишнього колгоспного двору, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_16 вибув з житлового будинку колишнього колгоспного двору, ОСОБА_15 в 1995 році вибула з житлового будинку.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 в с. Дубрівка Самбірського району Львівської області.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За положеннями ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1. ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_15 , після її смерті спадкоємцями є: ОСОБА_3 - син, ОСОБА_1 - дочка.

Із копій матеріалів спадкової справи № 199/2025 вбачається, що позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом. Проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину з тих мотивів, що майно належить учасникам колгоспному двору, частки яких не є визначені (а.с.53-98).

Таким чином на теперішній час позивачка позбавлена права на спадщину та в позасудовому порядку не має можливості вирішити це питання.

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачі визнали позовні вимоги, не спростували обставини, на які посилається позивачка.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, а саме: що позивачка набула у спадок спірний будинок, інших спадкоємців, яким би належало право на обов`язкову частку у спадщині кожного з спадкодавців, судом не встановлено, а належність спірного майна до суспільної групи «колгоспний двір» унеможливлює позивачці належним чином оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачкою при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий збір в сумі 1331, 29 грн. (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачка при зверненні до суду не просила відшкодувати їй понесені судові витрати.

Отже, враховуючи такий принцип цивільного судочинства як диспозитивність, понесені позивачкою судові витрати при ухваленні рішення не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання права власності на спадкове майно та майно бувшого колгоспного двору– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в цілому на житловий будинок та господарські будівлі колишньому колгоспному двору в АДРЕСА_1 загальною площею 64,5 кв.м. житловою 44,5 кв. м.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , місце проживання:

АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , місце проживання:

АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .

Судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Головуюча суддя