Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №727/4349/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 вересня 2026 року м. Чернівці справа № 727/4349/26

провадження №22-ц/822/1418/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І. М.

секретар Черновська А.К.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 травня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Войціховський Андрій Васильович, про встановлення факту втрати особистих та майнових прав між дитиною та її біологічним батьком, звільнення дитини від обов`язків щодо свого біологічного батька -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Войціховський А.В., про встановлення факту втрати особистих та майнових прав між дитиною та її біологічним батьком, звільнення дитини від обов`язків щодо свого біологічного батька.

ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Войціховському А.В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину у спадковій справі №5/2024 року до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначила, що позивач є рідною сестрою померлого ОСОБА_3 . Спадкова справа вже відкрита за заявою біологічної доньки померлого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А.В.

Позивач також подала заяву про право на спадщину за законом. Зазначає, що предметом цього позову є право на спадкування та визначення законного спадкоємця. Оскільки строк на прийняття спадщини вже сплинув, відповідач, як спадкоємиця першої черги, може отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно та розпоряджатися, відчужувати дане майно що може призвести до його втрати, пошкодження або зміни фактичного стану.

Водночас задоволення позовних вимог, може призвести до виключення відповідача із кола спадкоємців першої черги, а тому розпорядження спадковим майном ОСОБА_2 може істотно ускладнити або зробити неможливим отримання позивачем спадкового майна.

Застосування таких заходів на думку заявника є необхідним для того, щоб до моменту ухвалення рішення суду жодна особа з числа потенційних спадкоємців не могла розпоряджатися спадковим майном, а саме майно залишалося у незмінному та збереженому стані, що у подальшому дозволить передати його у користування та власність особі, яка матиме на це право.

У разі отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину вона набуде можливості оформити право власності на спадкове майно, здійснювати реєстраційні дії, відчужувати майно, передавати його у користування третім особам, змінювати його фактичний стан або створювати інші юридичні наслідки, усунення яких у майбутньому вимагатиме нових судових спорів та додаткових процесуальних механізмів захисту.

Застосування заходу забезпечення позову у вигляді тимчасової заборони видачі свідоцтва про право на спадщину не позбавляє відповідача будь-якого вже набутого права, а лише тимчасово унеможливлює оформлення нового права до остаточного судового вирішення спору, який прямо стосується правових підстав такого оформлення.

Враховуючи вищенаведене вважала, що з метою збереження майна є необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони приватному нотаріусу Чернівецького нотаріального округу Войціховському А.В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину у спадковій справі №5/2024 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 травня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає ухвалу суду незаконною, та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до помилкового вирішення питання про забезпечення позову.

Предметом позову у цій справі є встановлення факту втрати особистих та майнових прав між дитиною та її біологічним батьком, а також звільнення дитини від обов`язків щодо біологічного батька. Водночас суд першої інстанції помилково обмежився лише формальною оцінкою позову, як немайнового та дійшов висновку, що заявлений спосіб забезпечення не пов`язаний із предметом спору. Позов ОСОБА_1 безпосередньо спрямований на встановлення юридичних обставин, які визначають наявність або відсутність у ОСОБА_2 правового зв`язку з померлим ОСОБА_3 , а відтак - і правових підстав для набуття спадкових прав як спадкоємця першої черги.

Таким чином, незважаючи, що позов формально має немайновий характер, його вирішення прямо впливає на спадкові правовідносини та на можливість відповідача оформити право на спадщину.

Отже, тимчасова заборона видачі свідоцтва про право на спадщину не обмежує наявні права відповідачки, а лише тимчасово унеможливлює оформлення нового права до моменту судового встановлення законності підстав такого оформлення.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, неправильно застосував норми процесуального права, не забезпечив баланс інтересів сторін, не врахував реальних ризиків для ефективного захисту прав позивачки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Вказує на те, що заявлені позовні вимоги жодним чином не впливають на її спадкові права, оскільки встановлення факту, про який просить позивачка, не породжує для неї жодних правових наслідків, і не скасовують чинності судових рішень у справах № 2-2594/2006 (про скасування усиновлення) та № 727/10356/24 (про зміну черговості спадкування).

Вжиття у цій справі заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Войціховському А. В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі № 5/2024 є не співмірним предмету позову.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Войціховський А.В., про встановлення факту втрати особистих та майнових прав між дитиною та її біологічним батьком, звільнення дитини від обов`язків щодо свого біологічного батька.

ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Войціховському А.В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину у спадковій справі №5/2024 року до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що предметом позову у цій справі є вимога про встановлення юридичного факту втрати особистих майнових прав і обов`язків між дитиною та її біологічним батьком і звільнення відповідача від обов`язків щодо свого біологічного батька.

В свою чергу фактичний зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про незгоду із віднесенням відповідача до спадкоємців першої черги її померлого біологічного батька через втрату правового зв`язку, що, на думку позивачки, безпосередньо впливає на можливість набуття відповідачкою спадкових прав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з урахуванням предмету та підстав позову у цій справі невжиття заявленого заходу забезпечення позову не призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту права позивачки, нею та її представником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого заходу забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90 гс 20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88 цс 20) зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, – навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову в даній справі є вимога про встановлення юридичного факту втрати особистих майнових прав і обов`язків між дитиною ОСОБА_2 та її біологічним батьком ОСОБА_3 і звільнення ОСОБА_2 від обов`язків щодо свого біологічного батька ОСОБА_3 .

В свою чергу фактичний зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про незгоду із віднесенням ОСОБА_2 до спадкоємців першої черги її померлого біологічного батька ОСОБА_3 через втрату правового зв`язку, що, на думку позивачки, безпосередньо впливає на можливість набуття відповідачкою спадкових прав.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вже подавалась заява про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 09.04.2026р. була задоволена та були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Чернівецького нотаріального округу Войціховському А.В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину у спадковій справі №5/2024 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15.05.2026р. ухвала суду від 09.04.2026р. була скасована і в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2026 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника позивача.

Звертаючись повторно із заявою про забезпечення позову, позивачем не зазначені нові підстави чи зміна обставин справи або виникнення потреб в інших заходах забезпечення.

Заявницею не доведено наявності обставини, які свідчать про те, що невжиття заходу забезпечення позову у виді заборони приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Войціховському А. В. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі № 5/2024, унеможливить ефективний захист порушеного права позивача, адже предметом спору у цій справі не є оспорювання права відповідача на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , або захист права позивачки на спадкування, а є вимоги про встановлення факту.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у цій справі, оскільки заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачкою вимогами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, отже апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

І. М. Литвинюк