Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №447/2198/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1584/26

Справа №447/2198/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

02.09.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участю: секретаря судового засідання – Бойко О. Г.,

представника відповідача – адвоката Гивеля В. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.08.2025-100001724, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 500,00 грн. строком на 217 днів, зі строком повернення 18 березня 2026 року. Процентна ставка встановлена у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. При цьому в умовах кредитного договору зазначено, що розмір процентної ставки не може бути змінено в односторонньому порядку.

17 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, відповідно до якого товариство надало відповідачці додатково 1 000,00 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «Споживчий Центр» виконало умови договору про надання кредиту, перерахувало кредитні кошти на наданий відповідачем рахунок, а саме картку НОМЕР_1 , проте, відповідачка не виконала у повному обсязі обов`язку щодо повернення коштів за договором кредиту, у результаті чого станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 18 870,00 грн. при цьому 13 вересня 2025 року відповідачкою було сплачено 1 800,00 грн.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Споживчий Центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2025 року у загальному розмірі 18 870,00 грн, яка складається з: 5 500,00 грн. – прострочене тіло кредиту, 6 790,00 грн. – відсотки за користування кредитом, 90,00 грн. – комісія, 990,00 грн – додаткова комісія, 5 500,00 – відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України, та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судове засідання на 13 серпня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 12 серпня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача – адвоката Гивеля В. П. про участь у справі в режимі відеоконференції – відмовлено.

Протокольною ухвалою від 13 серпня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02 вересня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 27 серпня 2026 року заяву представника відповідача – адвоката Гивеля В. П. про участь у справі в режимі відеоконференції – задоволено. Вирішено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

У судові засідання 13 серпня 2026 року, 02 вересня 2026 року представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судові засідання 13 серпня 2026 року, 02 вересня 2026 року не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив.

Інтереси відповідачки в судових засіданнях представляв представник – адвокат Гивель В. П.

Доводи особи, яка подала відзив на позовну заяву

21 липня 2026 року від представника відповідачки на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено про те, що поданий представником позивача розрахунок позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому вказує, що відповідачка визнає факт укладення кредитного договору та отримання коштів у розмірі 5 500,00 грн. Водночас відповідачка визнає позовні вимоги лише в частині непогашеного тіла кредиту у розмірі 3 700,00 грн. (5 500,00 грн – 1 800,00 грн.).

Представник зазначає, що чоловік відповідачки – ОСОБА_2 з 11 березня 2022 року є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , отже, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Доводи особи, яка подала додаткові пояснення у справі

21 серпня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що представником відповідача не долучено до матеріалів справи належних доказів на підтвердження факту проходження чоловіком відповідачки військової служби на момент укладення, під час дії кредитного договору та протягом періоду, за який здійснено нарахування заборгованості.

Доводи особи, яка подала заперечення на пояснення представника позивача

24 серпня 2026 року представником відповідача надано заперечення на пояснення представника позивача, у яких зазначено та долучено актуальну довідку від 03.08.2026 року про те, що чоловік відповідачки є військовослужбовцем та на їхню сім`ю розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 14 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.08.2025-10000017242, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 500,00 грн. строком на 217 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. При цьому в умовах кредитного договору зазначено, що розмір процентної ставки не може бути змінено в односторонньому порядку.

17 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, відповідно до якого товариство надало відповідачці додатково 1 000,00 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 14.08.2025-1000001724 від 19.06.2026 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 18 870,00 грн, яка складається з: 5 500,00 грн. – прострочене тіло кредиту, 6 790,00 грн. – відсотки за користування кредитом, 1 080,00 грн. – комісія, 5 500,00 грн – неустойка.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-906 від 09.06.2026 року, 14.08.2025 року на суму 4 500,00 грн номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі Ipay.ua – 832941928, призначення платежу – видача за договором кредиту «14.08.2025-100001724.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-906 від 09.06.2026 року, 17.09.2025 року на суму 1 000,00 грн номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі Ipay.ua – 865863251, призначення платежу – видача за договором кредиту «14.08.2025-100001724.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 01 березня 2019 року, 01 березня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11 березня 2022 року, молодшого сержанта по мобілізації ОСОБА_2 , який прибув 11 березня 2022 року з ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду водія взводу забезпечення артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, НОМЕР_5 , ШПК «солдат», ЩДК № 3758.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 15 вересня 2025 року молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 03.08.2026 року молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 2, 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна стороні повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.08.2025-100001724, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 500,00 грн. строком на 217 днів, зі строком повернення 18 березня 2026 року. Процентна ставка встановлена у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. При цьому в умовах кредитного договору зазначено, що розмір процентної ставки не може бути змінено в односторонньому порядку. 17 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, відповідно до якого товариство надало відповідачці додатково 1 000,00 грн.

Судом враховано, що ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. Вказана обставина визнається відповідачкою.

Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 5 500,00 грн, отже, позивачем доведено виконання ним кредитного договору. При цьому у матеріалах справи наявні докази, які свідчать про частковн виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором, а саме докази сплати 1 800,00 грн.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідачка за вказаним договором зобов`язань у повному обсязі не виконала, у результаті чого наявна заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З наданої представником відповідача копій документів суд встановив, що чоловік відповідачки – ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 11 березня 2022 року.

Строк дії кредитного договору, в межах якого нараховані відсотки за користування кредитом, почався 14 серпня 2025 року зі строком повернення 18 березня 2026 року.

З огляду на заначене, наявні підстави для застосування до укладеного відповідачкою кредитного договору вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині не нарахування відсотків, штрафних санкцій за користування кредитом за весь час служби.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 1 080,00 грн, то суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні простроченої заборгованості за комісією, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. При цьому банк не мав права встановлювати до кредитного договору щомісячну комісію за обслуговування кредиту, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, обставини зазначені у позові не спростував, на день винесення судом рішення, доказів оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 серпня 2025 року у загальному розмірі 3 700,00 грн, яка складається з: 3 700,00 грн. – прострочене тіло кредиту - слід задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь вимоги ТОВ «Споживчий Центр» підлягають стягненню 521,83 грн сплаченого судового збору, 24,97 грн – поштових витрат, оскільки позов задоволено на 19,60%.

На підставі наведеного, керуючись статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,статтями 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, статтями 5, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2025 року № 14.08.2025-100001724 у розмірі розмірі 3 700 (три тисячі сімсот) гривень 00 копійок, яка складається з:

3 700,00 грн. – прострочене тіло кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 521 (п`ятсот двадцять одна) гривня 83 копійки сплаченого судового збору, та 24 (двадцять чотири) гривні 97 копійок – поштових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ,.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 02 вересня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун