Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №346/5729/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/5729/24

Провадження № 22-ц/4808/1752/26

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Романюка Валерія Ілліча на ухвалу Яремчанського міського суду від 15 липня 2026 року, постановлену в складі судді Остап`юк М. В. у м. Яремче, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ТОВ «ЕКО БУД БЕРҐХАУС», про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заявленого клопотання

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Романюк Валерій Ілліч, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 315 000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

У липні 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Вайда Валерія Василівна подала до суду клопотання про зупинення розгляду справи.

В обґрунтування клопотання зазначила, що її довіритель з 30.06.2026 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Посилаючись на положення ст. 251 ЦПК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, просила зупинити розгляд справи на час проходження ОСОБА_2 військової служби.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Яремчанського міського суду від 15 липня 2026 року клопотання про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №346/5729/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ТОВ «ЕКО БУД БЕРҐХАУС» про стягнення грошових коштів у зв`язку із перебуванням відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України до закінчення воєнного стану в Україні.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романюк Валерій Ілліч, подала апеляційну скаргу. Вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а також з порушенням конституційних прав позивача.

Вказує, що суд першої інстанції формально застосував пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України без врахування фактичних обставин справи та дослідження об`єктивних підстав для подальшого розгляду справи. Вважає, що формальний підхід до вирішення цього питання суперечить низці фундаментальних принципів правосуддя та конституційних гарантій, а зупинення провадження у справі на невизначений строк – до закінчення воєнного стану – суперечить завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справи та засаді розумності строків.

Зазначає про відсутність об`єктивної неможливості участі відповідача у розгляді справи. Справа перебуває у провадженні суду першої інстанції з 20 листопада 2024 року, і за цей час відповідач жодного разу не брав участі у її розгляді особисто. Представництво його інтересів здійснює адвокат Вайда В. В., яка подала відзив на позов та бере активну участь у розгляді справи, вправі заявляти будь-які клопотання та надавати додаткові пояснення по справі.

Вказує, що у даній справі особиста участь відповідача не є обов`язковою. У відзиві відповідач уже висловив свою позицію щодо позову.

Звертає увагу, що клопотання представниці відповідача про зупинення провадження не містить жодних обґрунтувань щодо того, яким чином розгляд справи без особистої участі відповідача при наявності його представника може порушувати права та законні інтереси відповідача; в яких конкретно процесуальних діях необхідна особиста участь відповідача; які дії не вправі вчиняти адвокат Вайда В. В. як представник; що заважало відповідачу за майже два роки перебування справи на розгляді суду особисто прибути і надати власні усні чи письмові пояснення. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості прийняття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Вважає, що відсутні об`єктивні перешкоди для розгляду справи, оскільки інтереси відповідача належним чином представляє адвокат.

Зазначає, що воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2022 року та продовжується по цей час, а термін його закінчення є невизначеним. Зупинення провадження на невизначений строк порушує право позивача на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, ставить позивача в нерівне становище порівняно з відповідачем, оскільки позбавляє його можливості захистити свої порушені права, та створює дисбаланс інтересів сторін, коли інтереси однієї сторони задовольняються на шкоду інтересам іншої. Інститут зупинення провадження не може бути застосований на шкоду інтересам інших учасників справи, меті цього інституту та принципам цивільного судочинства.

Вважає, що саме лише перебування особи на військовій службі не є безумовною підставою для зупинення провадження, якщо ця особа має представника та не доведено об`єктивної неможливості її участі у справі.

Посилається на практику Верховного Суду у постанові від 30 червня 2026 року у справі № 699/1569/25 про те, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України та застосовано норми Конституції як норми прямої дії. Аналогічний висновок щодо незастосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24.

Крім того, зазначає, що Верховний Суд ініціював звернення до Конституційного Суду України щодо перевірки конституційності пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Вважає, що застосування судом першої інстанції норми, конституційність якої поставлена під сумнів та яка, за висновками Верховного Суду, суперечить Конституції України, є неправомірним.

Просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Також 02.09.2026 представником апелянтки – адвокатом Романюком В. І. надіслано до апеляційного суду додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає, що вважає дії відповідача ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами, оскільки у провадженні Яремчанського міського суду є також інша справа № 354/775/26, в якій він виступає позивачем, і в такій не заявляв клопотання про зупинення провадження. Крім того, незважаючи на проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , 15.07.2026 останній перебував у АДРЕСА_1 .

Позиція інших учасників справи

Відповідач у справі правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 (щодо зупинення провадження у справі), 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Яремчанського міського суду від 15 липня 2026 року вказаним вимогам в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи

З наявної у матеріалах справи копії довідки начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2026 № 1200/148/9/63/897 встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.06.2026.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що перебування сторони у складі Збройних Сил України є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Оскільки ОСОБА_2 з 30 червня 2026 року перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до закінчення воєнного стану в Україні.

Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком, з огляду на наступне.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України, в якій визначено таке право.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції формально застосував пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України без урахування фактичних обставин справи та дослідження об`єктивних підстав для подальшого її розгляду, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції, оскільки зазначена норма встановлює обов`язок суду зупинити провадження у разі наявності передбачених нею обставин.

Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 зазначила, що Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закони України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗCУ та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, зокрема від перебування в районі воєнних (бойових) дій та участі в них.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – військовослужбовця – у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Як вбачається з матеріалів справи, до клопотання про зупинення провадження представником відповідача долучено довідку начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 від 13 липня 2026 року № 1200/148/9/63/897, згідно з якою ОСОБА_2 з 30 червня 2026 року перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, обставина перебування відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України, з якою пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України пов`язує обов`язкове зупинення провадження у справі, підтверджена належним доказом.

Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

За чинної редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22.

У цій справі відсутні відомості про те, що відповідач висловлював волю на продовження розгляду справи по суті за його відсутності або заперечував проти зупинення провадження у справі. Натомість клопотання про зупинення провадження у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України подано його представником – адвокатом Вайдою В. В., яка діє в його інтересах.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має представника, який подав відзив на позов, бере активну участь у розгляді справи, вправі заявляти клопотання та надавати пояснення, не спростовують наявності підстав для зупинення провадження. Сам по собі факт здійснення представництва інтересів військовослужбовця адвокатом не усуває передбаченої пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження, якщо військовослужбовець не висловив волі на продовження розгляду справи. Також вказана норма не пов`язує обов`язок суду зупинити провадження з обов`язковістю особистої участі військовослужбовця у вчиненні конкретної процесуальної дії, відсутністю у нього представника чи неможливістю участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Не спростовує наявності підстав для зупинення провадження й твердження апелянтки про те, що відповідач до призову на військову службу особисто не брав участі у розгляді справи та вже виклав свою позицію щодо заявлених позовних вимог у відзиві на позов. Зазначені обставини не свідчать про волевиявлення відповідача на продовження розгляду справи після початку проходження ним військової служби.

Щодо наданих пояснень представника апелянти про наявність зловживання процесуальними правами у діях ОСОБА_2 , оскільки у провадженні Яремчанського міського суду є також інша справа № 354/775/26, в якій він виступає позивачем, і в такій не заявляв клопотання про зупинення провадження, то такі також не спростовують наявності підстав для зупинення провадження ц цій справі. Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 виснувано, що якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.

Також твердження сторони позивача про те, що 15.07.2026 відповідач перебував у с. Поляниця Івано-Франківської області, не спростовують факт проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено матеріалами справи.

Посилання апелянтки на постанови Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 та від 30 червня 2026 року у справі № 699/1569/25 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки такі не є ревелантними до цієї справи, вони стосуються спорів щодо утримання дітей та ґрунтуються, зокрема, на необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини і своєчасного захисту її права на утримання.

Зокрема, у справі № 699/1569/25 Верховний Суд дійшов висновку про суперечність пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України статтям 8, 51, 55 Конституції України саме у справах, пов`язаних з утриманням дітей. Верховний Суд також виходив з того, що конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, а затримка у судовому захисті такого права може призвести до фактичної втрати ефективності такого захисту.

Натомість у справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення грошових коштів.

Відтак, порушення у постанові Верховного Суду питання щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не свідчить про неможливість застосування цієї норми у спірних правовідносинах, оскільки саме по собі не припиняє чинності відповідного положення закону.

Таким чином, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 з 30 червня 2026 року перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , та врахувавши подання його представником відповідного клопотання про зупинення провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження.

З огляду на викладене, ухвала Яремчанського міського суду від 15 липня 2026 року в частині наявності правових підстав для зупинення провадження у справі є обґрунтованою.

Водночас колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції строком зупинення провадження – до закінчення воєнного стану в Україні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, визначення судом першої інстанції строку зупинення провадження у справі до закінчення воєнного стану в Україні не відповідає положенням пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Відтак, ухвалу Яремчанського міського суду від 15 липня 2026 року в частині визначення строку зупинення провадження у справі слід змінити, зазначивши, що провадження у справі зупиняється до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – зміні в частині визначення строку зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Романюка Валерія Ілліча задовольнити частково.

Ухвалу Яремчанського міського суду від 15 липня 2026 року змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: «Зупинити провадження у справі № 346/5729/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ТОВ «ЕКО БУД БЕРҐХАУС», про стягнення грошових коштів – до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.