Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №199/1707/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2383/26 Справа № 199/1707/26 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю захисника Хомича А.М., у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Хомича А.М., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпро від 26 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 08.02.2026 року приблизно о 12-50 годині, за адресою: Донецька область, м. Білозерське, дорога Т0515, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: почервоніння очей, блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у медичному закладі. Своїми діями водій порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення захисник Хомич А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що працівниками поліції не законно було зупинено транспортний засіб, адже відеозапис є неповним та не містить фіксації причини зупинки транспортного засобу. Перелік ознак сп?яніння, названих поліцейським як підстава направлення ОСОБА_2 на огляд, є суперечливим та недостатнім. Процедура огляду проведена з грубим порушенням Інструкції №1452/735 та Постанови КМУ №1103. Матеріали справи не містять фіксації чіткої відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп?яніння. Крім того, ОСОБА_2 не було ознайомлено із протоколом про адміністративне правопорушення та не вручено його копію.

Захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Зазначає, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, про час та місце розгляд справи не був повідомлений та не отримував копію оскаржуваної постанови. При цьому, постанова судді була оскаржена в апеляційному порядку захисником, однак апеляційна скарга була повернута постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року, у зв?язку відсутністю повноважень. Повторно апеляційна скарга подана 06 серпня 2026 року, тобто у стислі строки, у зв?язку з чим просить визнати причини пропуску поважними та поновити строк на її апеляційне оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Тобто, можливість реалізації права апеляційного оскарження та його строк виникають і обчислюються саме з дня винесення постанови та не пов`язані з днем отримання копії судового рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана постанова була ухвалена 26 лютого 2026 року. При цьому, судовий розгляд відбувся за відсутності ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, та в матеріалах справи відсутні докази про вручення йому копії оскарженої постанови.

З огляду на викладене, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, у зв`язку з наявністю поважних причин його пропуску.

Апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення, у повній мірі забезпечено право ОСОБА_2 та його захисника на доступ до правосуддя. Їм була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до п. 2. 5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Так, факт порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджений відповідними даними, що містить протокол, направлення на огляд, відеозапис правопорушення, з яких вбачається, що дійсно останньому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп?яніння у встановленому законом порядку, проте він відмовився.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного сп`яніння або психотропної речовини є обов`язковим в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 9 зазначеної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Проведення лабораторних досліджень в медичному закладі є обов`язковим для визначення факту перебування особи в стані наркотичного сп`яніння або під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у згаданому вище висновку. Акт медичного огляду, на підставі якого видається висновок залишається у медичному закладі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 липня 2025 року у справі № 11-97сап25, припис розділу ІІ Інструкції № 1452/735 щодо огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу незастосовні до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тільки алкогольного. На це вказує і пункт 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735. Тобто, поліцейський не проводить огляду на стан таких різновидів сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.

Припис статті 266 КУпАП, якщо їх застосовувати без системного зв`язку з наведеними вище приписами Порядку № 1103 й Інструкції № 1452/735, а також не враховувати мету адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП і процедур, встановлених задля фіксації відповідних правопорушень, справді можуть допускати таке буквальне тлумачення, за якого огляд водія із використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу поліцейський проводить у випадку кожного виду сп`яніння, а не тільки алкогольного. Проте згідно із частиною шостою статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вищевикладене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №11-21сап21.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер, інспектором поліції було роз`яснено ОСОБА_2 , що в нього є ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до чинного законодавства, оскільки робітники поліції не мають медичної освіти для встановлення чіткого висновку про знаходження особи в стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Крім того, ознаки наркотичного сп`яніння виявлені у ОСОБА_2 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в графі місце скоєння, суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин, тому доводи апеляційної скарги про формальне зазначення ознак наркотичного сп`яніння, наведених робітниками поліції, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. При цьому, висловлення підозри щодо знаходження водія у стані наркотичного сп`яніння з перерахуванням таких ознак положення Інструкції № 1452/735 відносить виключно до компетенції працівника поліції. Наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб.

Натомість, ОСОБА_2 висловив відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не висловлював чітку відмову від проходення огляду спростовуються відеозаписом з бодікамер, згідно яких останній відмовився від проходження огляду на стан сп?яніння.

Перевіривши відеозапис адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що він надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отриманий відеозапис у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів.

На відеозаписі чітко зафіксовано, що працівниками поліції ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та в повній мірі було роз`яснено його права та обов`язки згідно зі ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Також, на відеозаписі відображено, що ОСОБА_2 був ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, шляхом зачитування його вголос працівником поліції. Романюку було запропоновано надати письмові пояснення та підписати протокол про адміністративне порушення, створено для цього всі необхідні умови, проте він відмовився від реалізації свого законного права.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими, як і законність дій поліцейських при цьому, не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння та законністю його результатів.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги не містять нових обставин чи доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції, та по суті зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас ця оцінка ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Невизнання ОСОБА_2 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Сукупність доказів є достатніми, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи доводять вину ОСОБА_2 , а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, то підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Хомичу А.М., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпро від 26 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 .

Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпро від 26 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя