Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №646/2271/24 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/2271/24

№ провадження 1-кп/646/212/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020001004 від 22.02.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городківка, Крижопільського району, Вінницької області, громадянина України, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, який перебуває на посаді радіотелефониста 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «молодший сержант», перебуваючи на посаді радіотелефоніст 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 28, 29, ЗО, 31, 32, 37, 16, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1,2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 04.11.2023 близько 14 год. 00 хв., знаходячись в районі н.п. Куп`янськ-Вузловий, Куп`янського району, Харківської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати бойовий наказ командира НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону ОСОБА_6 №7 від 31.10.2023, на зайняття позиції по передньому краю оборони ротного опорного пункту 2 механізованої роти НОМЕР_2 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 окремої мотопіхотної бригади, в районі АДРЕСА_2 , на спільне виконання завдань на позиціях переднього краю, стійке утримання та оборону займаних позицій, недопущення захоплення позицій по передньому краю, бути в готовності до відбиття наступу противника та ведення бойових дій, при цьому основні зусилля зосередити на напрямку н.п. Лиман-1, Куп`янського району Харківської області, доведеного до нього в усному порядку, який був виданий уповноваженою особою – командиром 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України капітаном ОСОБА_7 , у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також, ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, зібраними матеріалами справи та необхідність призначення останньому покарання в межах санкції відповідної частини статті КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі положень ст.58 КК України замінивши покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження строком на 2 роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 в дохід держави 20 %.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтвердив фактичні обставини вчиненого, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчиненого так, як вони встановлені судом. Щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 звертала увагу суду, що її підзахисний одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. Також вказала, що ОСОБА_3 на даний час продовжує проходити військову службу.

Враховуючи те, що обвинувачений винуватим себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини вчиненого: дату, час, місце спосіб і інші обставини вчиненого обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні.

Оскільки обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його як особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведеною та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 402 КК України – непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, судом враховується, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких, не настали, протиправне діяння обвинуваченого ОСОБА_3 не носило систематичний характер.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є військовослужбовцем, його критичне ставлення до скоєного, наявність позитивної характеристики за місцем служби, де на теперішній час проходить службу обвинувачений, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_3 покарання нижчого від найнижчої межі, ніж зазначено у санкції ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст.58 КК України, замінивши покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 в дохід держави.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69-1, 75 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідає таким принципам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимність мети та невідворотність покарання.

Ухвалою слідчого судді Ленінького районного суду м. Харкова від 06.02.2024 у справі №642/61/24 (провадження №1-кс/642/467/24) стосовно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 60 560, 00 грн. Строк дії запобіжного заходу визначено до 02.04.2024.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 №15 (далі-Порядок) встановлений порядок повернення застави, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.8 Порядку застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заяву особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копію платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

На підстав викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави останнім не був порушений, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді застави підлягає продовженню з встановленими обов`язками до набрання вироком законної сили, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю, після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 468-475 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі стоком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України, замінити призначене ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави 15 % (п`ятнадцять) відсотків.

Строк покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, за період з 06.02.2024 по 07.02.2024, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді застави з покладеними обов`язками до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов`язками – скасувати.

Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 06.02.2024 у справі №642/61/24 (провадження №1-кс/642/467/24) у розмірі 60 560, 00 грн., внесену 06.02.2024 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – заставодавцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Харківській області згідно квитанції від 06.02.2024 №9332-0441-6498-9149 – повернути заставодавцю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком суду законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим – у той же строк з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: ОСОБА_1