Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №644/4257/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 644/4257/26

Провадження № 2/635/6259/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Загайко Ю.Я.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»,

представник позивача – Журавльов Станіслав Георгійович,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

20 квітня 2026 року позивач ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», в інтересах якого діє представник Журавльов С.Г., звернувся до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г в розмірі 17346,52 гривень, що складається з:

- заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої) – 14972,81 гривень;

- заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі простроченої) – 757,35 гривень;

- заборгованості по сплаті комісій (в тому числі простроченої) – 1616,36 гривень.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11200,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04 квітня 2018 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13-083-850-2-18-Г.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 17346,52 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 14972,81 гривень, заборгованість за відсотками – 757,35 гривень 27 797,12 гривень; заборгованість по сплаті комісій – 1616,36 гривень.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Рух справи

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 28 квітня 2026 року справу передано на розгляд Харківського районного суду Харківської області за підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року, зазначена справа передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Журавльов С.Г. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

04 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Мегабанк» з заявою № 80522 на отримання кредиту на споживчі цілі у ПАТ «Мегабанк», підписанням якої підтвердив, що інформація в цій анкеті є повною та правдивою, при цьому згодний негайно інформувати банк про всі зміни у відомостях, наведених у анкеті, чи суттєві зміни фінансового стану сім`ї.

04 квітня 2018 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13-083-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 16163,79 грн, строком з 04 квітня 2018 року до 03 квітня 2020 року включно, процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 15% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,5% від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Пунктом 2.9 кредитного договору № 13-083-850-2-18-Г визначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, складає 1192,70 грн, та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору № 13-083-850-2-18-Г, для обліку кредиту позичальнику було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а для обліку нарахованих процентів за кредитом – рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно з підпунктом 3.2.3 кредитного договору № 13-083-850-2-18-Г, ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору № 13-083-850-2-18-Г, повернення кредиту та сплата процентів за користування нею здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором. Згідно до пункту 4.2 – платіжним періодом встановлено календарний місяць.

Згідно з пунктом 4.3 кредитного договору № 13-083-850-2-18-Г, нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів («факт/360»).

Кредитний договір № 13-083-850-2-18-Г підписаний відповідачем власноручно.

Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку ОСОБА_1 в АТ «МЕГАБАНК» за період з 04 квітня 2018 року по 02 грудня 2022 року.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року, станом на 03 вересня 2024 року заборгованість позичальника складає 17346,52 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 14972,81 гривень, заборгованість за відсотками – 757,35 гривень, заборгованість за комісіями – 1616,36 гривень.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до пункту 4 договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21723211,51 гривень, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Пунктом 14 договору № GL1N426240 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Отже, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року, що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набуває право вимоги до боржників за основними договорами, вказаними у додатку № 1 до цього договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами).

Пунктом 2 Договору № 1/12 визначено, що права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку № 1.

Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Відповідно до умов Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги та додатку № 1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються) до вказаного договору ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень статей 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами частини 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Вказаний кредитний договір позичальник підписав власноручно.

З матеріалів справи слідує, що кредитний договір № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаним про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», яке в свою чергу відступило ТОВ «ФК Єврокредит» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року.

Відповідно до положень статей 526, 530, 610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Належним чином дослідивши та давши оцінку поданим доказам, врахувавши наведені вище норми права, суд висновує про те, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим позивач набув право вимагати повернення суми заборгованості по тілу кредиту та суми заборгованості за відсотками.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що сума заборгованості відповідача за кредитом у розмірі 14972,81 гривень та по сплаті відсотків у розмірі 757,35 гривень, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, тому суд висновує про задоволення позовних вимог в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року у розмірі 15730,16 гривень.

Щодо стягнення суми заборгованості по сплаті комісій суд зазначає таке

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника(за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що пунктом 2.8 Кредитного договору № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5% від суми кредиту, яка сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Суму нарахувань по комісії включено і до графіку платежів.

Разом із цим, у вказаному кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику ОСОБА_1 , та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.

Отже, враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту 2.8. договору щодо встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, на які посилається позивач, щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У зв`язку з чим суд висновує про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1616,36 гривень.

Щодо витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги

Дослідивши надані представником позивача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - адвокатом Журавльовим С.Г. докази на обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд висновує таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Частинами 1 та 2 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

У частині 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4-6 статті 137ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 3 статті 12 та частині 1 статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У позовній заяві представник ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - адвокат Журавльов С.Г. просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11200,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між АО «АЛЬЯНС ДЛС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та сплатити винагороду. Відповідно до пункту 3.2. договору сума гонорару за надання послуг по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг, зазначеного в додатку № 2 до цього договору, та зазначається об`єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг;

- ордер серії АЕ № 1414107;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 на ім`я Журавльова С.Г.;

- реєстр боржників від 21 липня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» передав, а адвокат отримав в роботу реєстр прав вимог щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року.

- акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12070720 від 05 січня 2026 року, згідно з яким клієнт отримав наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 Боржника вартістю 1200,00 гривень; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості вартістю 10000,00 гривень. Вказані в цьому акті послуги з правничої допомоги прийняті клієнтом у повному обсязі, без зауважень.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 11200,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору (у цьому випадку кредитного договору та договору факторингу), судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), у даному випадку адвокатом не проводився розрахунок сум, що стягуються, а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.

Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 11200,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.

Так, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» пред`явило вимогу про стягнення суми заборгованості за кредитним договором на суму 17346,52 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення позовних вимог на суму 15730,16 гривень, що становить 90,68 % від ціни позову.

За наведених обставин та відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4534,00 гривень (5000,00 х 90,68 %).

Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору

Згідно з платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 6213 від 09 березня 2026 року при пред`явленні позову через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» пред`явило вимогу майнового характеру (стягнення заборгованості за кредитним договором) на суму (ціну позову) 17346,52 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення позовних вимог на суму 15730,16 гривень, що становить 90,68 % від ціни позову.

За наведених обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2414,26 гривень (2662,40 х 90,68%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 13-083-850-2-18-Г від 04 квітня 2018 року у розмірі 15730 (п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом – 14972 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) гривні 81 (вісімдесят одна) копійка; заборгованості по сплаті відсотків – 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 26 (двадцять шість) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4534 (чотири тисячі п`ятсот тридцять чотири) гривні 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, місто Дніпро, провулок Ушинського, будинок № 1, офіс № 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1

Суддя Т.В. Бобко