Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №496/3743/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3743/25

Провадження № 2/496/690/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю секретаря судового засідання Агаджанян Д.Х.,

представника позивача – адвоката Корягіної В.М. в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександр Євгенович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат,-

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до ТОВ ФК «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису від 14.01.2021 року за реєстровим номером 8, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» боргу у сумі 835 045,07 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2021 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» боргу у сумі 835 045,07 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. було відкрито виконавче провадження. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис було вчинено з порушенням норм законодавства, тому він не підлягає виконанню, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.07.2025 р. відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.07.2025 р. задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.

В підготовчому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в підготовче засідання не з`явився, однак до суду надійшов відзив у якому просить провести розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги визнає, та у зв`язку з визнанням позову, просить повернути позивачу половину сплаченого судового збору. Зменшити витрати на правничу допомогу до 1 000 грн.

Треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д., третя особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль Л.Є. в судове засідання не з`явились, пояснень, заперечень на позов та клопотань до суду не подавали.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частинами 3, 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

14.01.2021 р. за реєстровим номером 8, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» боргу у сумі 835 045,07 грн.

11.05.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. відкрито виконавче провадження № 65378281 на підставі вище вказаного виконавчого напису № 8, виданого 14.01.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» боргу у сумі 835 045,07 грн., що підтверджується копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

За приписами ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до ст.87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно пп. пп. 1.1, 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на день вчинення спірного правочину), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на день вчинення спірного правочину), нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Як визначено у пп. 3.4 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

В силу вимог пп. 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 16.07.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Перш ніж вчинити виконавчий напис, нотаріус повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Окрім того, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідачем не надано суду будь-яких заперечень по суті позовних вимог суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, що дає підстави для задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису таким, який не підлягає виконанню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті та звільнення позивача від сплати судового збору, 50 % судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави, а іншу частину судового збору віднести за рахунок держави.

Відповідно 1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою – сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3028 грн., таким чином за позовну заяву немайнового характеру подану фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Також, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Також, позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Згідно пп.4 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення позову, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату подання позовної заяви з урахуванням коефіцієнту складає 484,48 грн.

Отже, з відповідача на користь держави слід стягнути 726,72 грн.

Доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, позовна заява не містить.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (адреса 03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок, 2, код ЄДРПОУ 40340222), третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович (адреса: м. Харків, пров. Короленка, 19), третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександр Євгенович (адреса: 65000, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, БЦ «Меркурій» офіс 901) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 14.01.2021 за реєстровим номером 8, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим Станіславом Давидовичем про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222) боргу у сумі 835 045,07 грн.

Стягнути з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 726,72 грн.

Іншу частину судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Буран