Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №494/2013/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

02.09.2026

Справа № 494/2013/26

Провадження № 1-кп/494/95/26

В И Р О К

Іменем України

02.09.2026 р. Березівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14 травня 2026 року за №12026162260000281 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтнівка Березівського району Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не маючого судимості

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України

В С Т А Н О В И В:

05.05.2026 приблизно о 22:00 годині, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4 перебував зі своїм знайомим ОСОБА_7 у приміщенні веранди будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де під час вживання алкогольних напоїв у них виник словесний конфлікт.

У ході конфлікту, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, виник умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров`ю потерпілому та свідомо бажаючи їх настання, діючи протиправно та умисно, перебуваючи у приміщенні веранди вищевказаного будинку ОСОБА_4 завдав ОСОБА_7 множинні удари кулаками обох рук в область голови та тулубу.

В продовження своїх злочинних дій, ОСОБА_4 перемістив шляхом волочіння та виштовхування потерпілого ОСОБА_7 на ділянку місцевості навпроти домоволодіння за вищевказаною адресою, де продовжив завдавати множинні удари кулаками рук в область голови та тулубу.

Своїми неправомірними діями, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 наступні тілесні ушкодження: 3 забиті рани обличчя, садна та синці голови, 4 крововиливи в м`які тканини голови, перелом основи черепа, крововилив під тверду мозкову оболонку та в речовину головного мозку, що складають єдиний комплекс черепно-мозкової травми; 3 крововиливи в м`які тканини грудної клітки, закритий прямий перелом 2-го ребра праворуч з крововиливом в м`які тканини, крововиливи в легенях, що складають єдиний комплекс закритої травми грудної клітки.

Унаслідок перелому основи черепа, що супроводжувався крововиливом під тверду мозкову оболонку та в речовину головного мозку, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Таким чином, своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння спричинив ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння, що складають поєднану травму у вигляді єдиного комплексу черепно-мозкової травми та єдиного комплексу закритої травми грудної клітки, та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Потерпіла ОСОБА_6 , сестра потерпілого ОСОБА_7 до початку розгляду справи по суті подала до суду цивільний позов, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 800 000 грн. моральної шкоди, отриманої внаслідок кримінального правопорушення та 19540 грн. на відшкодування матеріальної шкоди. Позов мотивувала тим, що є рідною сестрою ОСОБА_7 , батьки їх померли, брат не був одружений та не мав своєї сім`ї, інших близьких родичів першого ступеню спорідненості у загиблого ОСОБА_7 не має. Потерпіла зазначає, що внаслідок вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення їй було завдано глибокої та непоправної моральної шкоди. Вона полягає у безповоротному руйнуванні сімейних зв`язків, постійних та тривалих душевних страждань, психологічному шоці та стресі, викликаних раптовою та насильницькою смертю моєї єдиної близької людини. Втрата брата призвела до порушення звичайного життєвого укладу, постійного почуття самотності, безпорадності та хронічного психоемоційного напруження. За життя брата вони були близькими, він підтримував потерпілу морально, вони багато та часто спілкувалися та проводили час разом. Брат постійно допомагав потерпілій у веденні домашнього господарства. 23.03.2026 р. ОСОБА_6 зазначає, що перенесла важку онкологічну операцію. Ввесь час її перебування в лікарні та опісля, її брат постійно опікувався нею та її родиною.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю. цивільний позов, пред`явлений потерпілою визнав частково в розмірі заподіяної матеріальної шкоди.

Також надав покази, що травні 2026 року, більш точну дату не пам`ятає, він перебував зі своїм знайомим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у приміщенні веранди свого будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 . Всі троє розпивали спиртні напої. В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вирішили піти. В цей же вечір до нього прийшов ОСОБА_7 . Обвинувачений зазначив, що намагався його відпровадити, однак останній відмовився. Між ними виник словесний конфлікт у приміщенні веранди. Обвинувачений зазначив що почав бити ОСОБА_7 , завдаючи множинні удари руками, в подальшому витягнув останнього за межі будинку та продовжив завдавати удари по голові ОСОБА_7 . Останній був ще живий, хрипів та рухав руками. Тоді обвинувачений зазначив, що залишив його на вулиці та пішов спати. На наступний день, ще було темно, прокинувся та пішов перевірити ОСОБА_7 , останній вже не подавав ознаки життя, тіло було холодне. В подальшому затягнув тіло в ліс та прикопав землею та пішов вживати спиртне. Ствердив обвинувачений, що знав ОСОБА_7 близько 20 років, часто розпивав з ним спиртні напої, протягом останнього періоду практично кожен день. Між ними інколи виникали бійки. Також пояснив, що за межі веранди та в ліс витягував ОСОБА_7 за руки та тягнув по землі. Вдома залишились велосипед, шльопанець та мобільний телефон потерпілого. Про скоєне жалкує, щиро розкаявся.

Крім того, обвинувачений в судовому засіданні просив розгляд справи проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України. При цьому ствердив, що правильно зрозумів зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Пояснення ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільний позов підтримала в повному обсязі з підстав, які в ньому зазначені, просила його задовольнити, щодо розгляду справи на підставі ч.3 ст.349 КПК України не заперечувала, просила призначити обвинуваченому максимальний строк покарання.

Також потерпіла надала суду наступні покази. Зазначила, що 05.05.2026 року ОСОБА_7 вивіз її на електричку та повернувся додому. Ввечері, цього ж дня о 17 год. 30 хв. вона повернулась додому, зателефонувала брату ОСОБА_7 , щоб той її зустрів. Однак він зазначив, що не вдома, відчула, що він перебуває у стані сп`яніння. Також останній повідомив, що перебуває у селі Виноград. Потерпіла вже зранку зателефонувала, але брат не брав слухавку. 07.05.2026 року зв`язок з телефоном брата взагалі пропав. Вдома його теж не було. 08.05.2026 року вона зателефонувала до обвинуваченого та запитала за брата, однак ОСОБА_4 зазначив, що брата не бачив. Далі знайшла телефон ОСОБА_10 зателефонувала останньому, однак він трубки не брав. Тоді зателефонувала до обвинуваченого, щоб він пішов до ОСОБА_10 та опитав останнього, де подівся її брат. В подальшому викликала поліцію, поїхали до обвинуваченого, знайшли його у сусідів, останній повідомив, що він з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 випивали, а потім двоє останніх пішли, а він приліг вдома. Далі була розмова в потерпілої з ОСОБА_11 , який повідомив її та поліцію, що він пішов першим, а ОСОБА_7 залишився в обвинуваченого. В подальшому поліція повідомила, потерпілй, що її брат знаходиться в обласному ТЦК та СП, а пізніше у Вінницькій області. На дев`ятий день потерпіла повідомила, що до неї виїхала оперативна група поліції, попросила паспорт брата. Далі її кума зателефонувала та повідомила, що брата знайшли у лісі. В подальшому потерпіла впізнала ОСОБА_7 в морзі.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив суд врахувати повне визнання вини його підзахисним, його щире каяття. Враховуючи повне визнання вини його підзахисним та не оспорювання стороною захисту фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення, вважав можливим розгляд даного кримінального провадження провести на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

В постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 Верховний Суд зазначив, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, встановивши всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Вирішуючи питання про наявність умислу у ОСОБА_4 на вчинення кримінального правопорушення за ч.2. ст. 121 КК України, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема врахував, спосіб нанесення ушкодження, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч.2 ст. 121 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні повністю.

Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України. Також суд враховує особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога, згідно наданих довідок, - не перебуває, наявність 2 групи інвалідності, його негативну характеристику за інформацією Голови Раухівської селищної ради та розгорнуту позитивну характеристику надану депутатом Раухівської селищної ради ОСОБА_12 .

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченому є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого, його щире каяття, що є обставиною, яка пом`якшує покарання, а також обставину, яка обтяжує покарання, що зазначена вище, суд, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, наближене до мінімальної межі в межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі. На думку суду, саме такий розмір покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання слід рахувати з 14.05.2026 року, тобто із дня затримання, що підтверджується відповідним протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Вирішуючи цивільний позов, суд враховує таке.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Так, ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою що до неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 3постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі по тексту - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 даної Постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як убачається з пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, частково визнаний обвинуваченим, є частково обґрунтованим і підлягає задоволенню частково, виходячи з положень ст.ст.1166, 1167, 1168 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини та з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено особу, протиправними діями якої потерпілій була завдана шкода і частково доведено потерпілою розмір такої шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 , суд враховує глибину завданих їй душевних страждань, які полягали у раптовій втраті близької людини, брата, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан, а також вимоги розумності та справедливості, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

При цьому суд бере до уваги висновок, висвітлений у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 року по справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 слід стягнути 19540 грн. матеріальної шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення - затримання з 14.05.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 19540 гривень та моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 19.05.2026 року на джинсові штани синього кольору, що належить ОСОБА_4 , які вилучені 14.05.2026 в ході затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України; синтетичні шорти синього кольору та синтетичні труси сірого кольору, що належать ОСОБА_7 , що вилучені 14.05.2026 у ході проведеного огляду у приміщенні Північного міжрайонного відділення №2 ДСУ «ООБСМЕ» за адресою: вул. Лікарняна, 6, м. Березівка, Одеська область; змив РБК, ззовні схожої на кров з внутрішньої поверхні вхідних дерев`яних дверей веранди; змив РБК, ззовні схожої на кров з поверхні дверної коробки до вхідних дверей в приміщення веранди; дерев`яна дошка з краплями РБК, ззовні схожими на кров, що знаходилася в приміщенні веранди; фрагмент шпалер з приміщення веранди з краплями РБК, ззовні схожими на кров; рукавиця з плямами РБК, ззовні схожими на кров, на підвіконнику в приміщенні веранди; фрагмент тканини з плямами РБК, ззовні схожими на кров, на підлозі веранди; виріз фрагменту скатертини зі столу веранди з плямами РБК, ззовні схожими на кров, з бокової зовнішньої частини скатертини; мобільний телефон з сім-картою на шафі в приміщенні спальної кімнати, що належить ОСОБА_4 ; тапочок з плямами РБК, ззовні схожими на кров, в приміщенні кухні; змив РБК, ззовні схожої на кров з поверхні дверної коробки (прохід з приміщення веранди до приміщення коридору); виріз фрагменту ковра з плямами РБК, ззовні схожими на кров, з приміщення коридору; покривало з плямами РБК, ззовні схожими на кров, в приміщенні сараю на підлозі на відстані; лопата на території городу біля дерева; змив РБК, ззовні схожої на кров, з поверхні вхідних дерев`яних дверей до приміщення кухні, що вилучені 14.05.2026 у ході проведеного обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; три уламки керамічної чашки, що вилучені 14.05.2026 у ході проведення огляду місця події - ділянки місцевості, що знаходиться на відстані 40 м від домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Речові докази, а саме: джинсові штани синього кольору повернути ОСОБА_4 .

Речові докази: мобільний телефон з сім-картою, синтетичні шорти та синтетичні труси ОСОБА_7 - повернути ОСОБА_6 .

Речові докази, а саме: змив РБК, ззовні схожої на кров з внутрішньої поверхні вхідних дерев`яних дверей веранди; змив РБК, ззовні схожої на кров з поверхні дверної коробки до вхідних дверей в приміщення веранди; дерев`яна дошка з краплями РБК, ззовні схожими на кров, що знаходилася в приміщенні веранди; фрагмент шпалер з приміщення веранди з краплями РБК, ззовні схожими на кров; рукавиця з плямами РБК, ззовні схожими на кров, на підвіконнику в приміщенні веранди; фрагмент тканини з плямами РБК, ззовні схожими на кров, на підлозі веранди; виріз фрагменту скатертини зі столу веранди з плямами РБК, ззовні схожими на кров, з бокової зовнішньої частини скатертини, тапочок з плямами РБК, ззовні схожими на кров, в приміщенні кухні; змив РБК, ззовні схожої на кров з поверхні дверної коробки (прохід з приміщення веранди до приміщення коридору); виріз фрагменту ковра з плямами РБК, ззовні схожими на кров, з приміщення коридору; покривало з плямами РБК, ззовні схожими на кров, в приміщенні сараю на підлозі на відстані; лопата на території городу біля дерева; змив РБК, ззовні схожої на кров, з поверхні вхідних дерев`яних дверей до приміщення кухні, три уламки керамічної чашки - знищити.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та потерпілій.

Суддя ОСОБА_1