Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №629/5650/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5650/26

Номер провадження 3/629/1338/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді - Харабадзе К.Ш., за участю секретаря – Колісник О.О., Петренко Ю.С., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Нечитайло М.О., розглянувши адміністративний матеріал стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, який є військовослужбовцем, обіймає посаду водія комірника в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , якому відповідно до ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП роз`яснені права

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

22.06.2026 о 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 в с-щі Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, пров. Весняний, керував автомобілем ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка вимова), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні 09.07.2026 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав в повному обсязі, вказав, що не керував транспортним засобом, факт керування транспортним засобом не зафіксовано. Вказав, що 22.06.2026, він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їхали з м. Лозова до м. Златопіль на авто Таврія, яке він та ОСОБА_4 придбали для служби за довіреністю. За кермом був ОСОБА_3 . В с-щі ОСОБА_5 зупинив транспортний засіб, забрав ключи та пішов відвідати свою дівчину, яка там живе. Він та ОСОБА_6 залишилися чекати. ТЗ є дводверним. Він пересів з заднього пасажирського сидіння на водійське, щоб йому було зручніше, бо там можна відкрити двері. ТЗ не рухався, не був увімкнений, габарити включені, вони сиділи пили пиво. До них підійшли працівники поліції, оскільки ТЗ був неправильно припаркований. Він повідомив, що керувала ТЗ інша особа, і вважав, що на нього був складений протокол лише за відсутність страхового полісу. В м. Златопіль вони їхали з дозволу керівництва, працівники поліції на місце події не викликали ВСП, склали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_7 був відсутній приблизно 20-25 хв., приїхав на місце в ТЗ, яким керувала його дівчина.

Представник особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Нечитайло М.О. в судовому засіданні просила провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зазначила, що до матеріалів справи не додано відеофіксації керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Протокол не містить жодних належних та допустимих доказів, якими підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення – керування ТЗ. У матеріалах справи та наданих доказів не вбачається підстав зупинки транспортного засобу та повідомлення про такі підстави. Зупинення ТЗ взагалі не відбувалося, а поліцейські підійшли вже до припаркованого ТЗ, який не був в русі. Крім того, в направленні на медичний огляд, та в акті огляду не вказані конкретні ознаки алкогольного сп`яніння. Також, у відношенні ОСОБА_1 , як військовослужбовця, неправомірно складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП, поліцейським не було вжито заходів для повідомлення ВСП.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом перебували в м. Лозова, де він та ОСОБА_9 вживали алкогольні напої. Потім вони поїхали в м. Златопіль, ТЗ керував Кирил, який не вживав алкоголь. В с-щі ОСОБА_5 відлучився до своєї дівчини, а вони залишилися чекати в ТЗ. Працівники поліції склали протокол на ОСОБА_9 , який сидів на водійському сидіння, але він не керував ТЗ.

Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, поліцейський ОСОБА_11 в судовому засідання показав, що 22.06.2026 на мобільний телефон надійшов дзвінок він співробітника поліції Шаровського, який повідомив, що в с-щі ОСОБА_5 неадекватно рухається транспортний засіб, заїжджає на бордюр, та можливо водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння. В ході патрулювання, в с-щі ОСОБА_5 на «п`ятачку», було виявлено транспортний засіб, який був неправильно припаркований, знаходився на тротуарі. В салоні авто перебували дві особи, ключі знаходилися у замку запалювання. На задньому сидінні перебували вудочки, вільного місця для сидіння не було. ОСОБА_9 перебував за кермом транспортного засобу. В ході спілкування, ОСОБА_9 зізнався, що він керував транспортним засобом, та йому було повідомлено, про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ВСП не викликали, оскільки ОСОБА_9 попросив цього не робити, і вони пішли йому на зустріч. Потім вони телефонували третій особі, просили його приїхати, забрати авто.

ОСОБА_12 був допитаний в судовому засіданні у якості свідка, був очевидцем подій, надав показання не з чужих слів. Показав, що працює поліцейським Лозівського РВП ГУНП в Харківської області, проживає та працює в с-щі Краснопавлівка Лозівського району Харківської області. 22.06.2026 поліцейський ОСОБА_13 патрулював в с-щі Краснопавлівка, де свідок його зустрів у пізній час, після 21:00 год., вони поспілкувалися. Після цього, через деякий час свідок побачив ТЗ «Таврія» бурякового кольору, який рухався виляючи з боку у бік по проїзній частині, та не впевнено, зі швидкістю 50 км/год, що викликало у нього підозру щодо стану водія. В ТЗ, під час його руху, він побачив двох осіб чоловічої статі, які сиділи на передніх сидіннях. На задньому сидінні нікого не було. Прозорість вікон ТЗ дозволяла йому це побачити. У зв`язку з чим він зателефонував ОСОБА_14 , якому повідомив про побачене. Він не приймав участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, про подальші події йому нічого невідомо. Чоловік, який сидів на водійському сидінні, та керував транспортним засобом, зовні схожий за статурою на особу, яка була відображена у відеозапису з бодікамери поліцейського та є ОСОБА_1 .

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвокат Нечитайло М.О. в наданому суду клопотання просила зупинити провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Перевіривши доводи, викладені у клопотанні про зупинення провадження у справі, доходжу до такого.

Відповідно до , завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 статті 268КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Слід зазначити, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, що передбачено вимогами ст.277 КУпАП.

01.05.2022 законодавцем були внесені зміни у чинний КПК України щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесені. Зазначене свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану, оскільки статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою, на відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7,187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Отже, чиним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з частиною першою статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КупАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України був введений воєнний стан.

Згідно положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України "Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань" (Указ схвалено Законом № 2106-IX від 03.03.2022) було постановлено застосувати Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, для відсічі збройній агресії проти України.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

ОСОБА_1 до 02.09.2026 приймав участь у справі особисто, з`являвся безпосередньо в суд, надавав свої пояснення, приймав активну участь в судовому засіданні, заявляв клопотання, задавав питання, висловлював свою думку, тощо, користувався наданими йому правами без обмежень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання правової допомоги та його інтереси у суді при розгляді вказаної справи з 02.09.2026 представляв адвокат Нечитайло М.О.

У клопотанні адвокат Нечитайло М.О. не вказала, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, враховуючи, що він вже приймав участь в судових засіданнях, а також не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав через свого захисника, міг надати додаткові письмові пояснення, долучити письмові докази.

Таким чином, зважаючи на відсутність процесуально визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі, одночасно враховуючи, що введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства, підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі немає.

Відтак об`єктивної неможливості розгляду справи суд не вбачає.

Зважаючи на відсутність процесуально-визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі за частиною 1 статті 130 КУпАП, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВС України 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, що підтверджується доказами, наданими з протоколами серії ЕПР1 № 700313 від 22.06.2026 про адміністративне правопорушення: супровідним заступника начальника ВП з ПД, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння від 22.06.2026, постановою серії ЕНА № 7423436 від 22.06.2026, довідками, відеозаписом на диску CD-R.

Так, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, такі як запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка вимова.

Суд критично відноситься до викладеної ОСОБА_1 в судовому засіданні версії та наданих свідком ОСОБА_8 показань щодо того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а сприймає її як надуману з метою уникнути відповідальності за вчинене з огляду на досліджені письмові докази, зміст доданого відеозапису події, продемонстрованого в судовому засіданні. Стороною ОСОБА_1 не було забезпечено явку до суду особи, названої ОСОБА_15 , на яку ОСОБА_1 посилався, як на особу, яка керувала транспортним засобом.

Щодо посилань ОСОБА_1 та його представника на те, що він є діючим військовослужбовцем, який виконує завдання військової служби, що його дії повинні були фіксуватися ВСП, а не працівниками поліції, на відсутність підстави для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на те, що він є водієм, а позбавлення його права керування транспортними засобами вплине на його мобільність, виконання службових завдань та повсякденного забезпечення військової служби, то суд зазначає на таке.

Питання стосовно кваліфікації діяння військовослужбовця та порядку проведення його огляду на стан сп`яніння вирішується судом у кожному конкретному випадку з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Так, у разі не встановлення факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції , або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння має здійснюватися за правилами ст. 266 КУпАП.

Суду відповідних даних на підтвердження того, що під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, не надано.

Протокол за ст. 130 КУпАП складено у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння

Таким чином, підстав кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ст.172-20 КУпАП, а саме виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, не має.

Щодо доводів представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, суд зазначає, що за приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

А саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У даному випадку поліцейським було перевірено та виявлено відсутність чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з чим інспектором було виненсено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу, який, як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_1 , ним був сплачений, отже ним було визнано правомірність його накладення, в тому числі як на водія ТЗ.

Щодо доводів представника ОСОБА_16 про відсутність факту керування транспортним засобом, то дослідженням відеодоказів з бодікамери поліцейського встановлено, що ОСОБА_1 визнавав факт керування транспортним засобом, повідомив, що здійснив зупинку транспортного засобу на зупинці, випив пляшку пива, намагався домовитися з поліцейським, благав не викликати ВСП. ОСОБА_1 перебував за кермом ТЗ, на якому були увімкнені задні габаритні вогні, його поведінка вказувала на те, що він щойно керував вказаним ТЗ. Водію пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та медичному закладі, на що останній відмовився. Суд вбачає в діях водія ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення відповідно до ст. 10 КУпАП. Водію роз`яснювалися його права в тому числі право на правову допомогу.

Щодо доводів представника ОСОБА_16 про недопустимість показань свідка ОСОБА_12 , то суд враховує, що свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час провадження, і яка викликана для давання показань. Законодавство передбачає виключний перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки, до якого працівники поліції не входять, а отже, їх показання є допустимими доказами.

ОСОБА_12 був допитаний в судовому засіданні у якості свідка, був очевидцем подій, надав показання не з чужих слів. Показав, що працює поліцейським Лозівського РВП ГУНП в Харківської області, проживає та працює в с-щі Краснопавлівка Лозівського району Харківської області. 22.06.2026 поліцейський ОСОБА_13 патрулював в с-щі Краснопавлівка, де свідок його зустрів у пізній час, після 21:00 год., вони поспілкувалися. Після цього, через деякий час свідок побачив ТЗ «Таврія» бурякового кольору, який рухався виляючи з боку у бік по проїзній частині, та не впевнено, зі швидкістю 50 км/год. В ТЗ, під час його руху, він побачив двох осіб чоловічої статі, які сиділи на передніх сидіннях. На задньому сидінні нікого не було. Прозорість вікон ТЗ дозволяла йому це побачити. У зв`язку з чим він зателефонував ОСОБА_14 , якому повідомив про побачене. Він не приймав участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, про подальші події йому нічого невідомо. Чоловік, який сидів на водійському сидінні, та керував транспортним засобом, зовні схожий за статурою на особу, яка була відображена у відеозапису з бодікамери поліцейського та є ОСОБА_1 .

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння була зафіксована в протоколі про адміністративне правопорушення, в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в направленні на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, в протоколі зазначені дії водія щодо ухилення від огляду, доданий відеозапис події.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Переконання суду у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зібраних правоохоронцями доказах.

У рішенні по справі « О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При накладенні адміністративного стягнення, враховується характер скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , який є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовцем, є учасником бойових дій, ступінь його вини, майнове положення, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а тому до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка не містить альтернативи, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Суд відхиляє клопотання представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвоката Нечитайло М.О. щодо не призначення ОСОБА_1 такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом і нагадує, що ч. 1 ст. 130 КУпАП містить безальтернативну санкцію у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. Таке адміністративне стягнення є неподільним і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень.

Приймаючи до уваги положення ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя вважає необхідним також стягнути на користь держави судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.130 ч. 1, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень 00 копійок, на р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081300, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу в 15-денний термін з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дати вилучення документу, що підтверджує право керування транспортними засобами - посвідчення водія серія НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 .

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Стягнути з ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 665 гривень 60 копійок.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ