Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №642/2504/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/2504/26

Провадження № 2/642/1371/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Гриценко О.С.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коваль О.Ю. звернувся через систему «Електронний суд» до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики в розмірі 20000,00 доларів США, та 1740,94 Євро, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу. Крім того просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8240,49грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 17294,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, істотні умови якого були викладені у складеній Відповідачем розписці від 25.12.2018. Згідно змісту боргової розписки від 25.12.2018, Відповідач отримав від Позивача грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США та 10 000,00 ЄВРО, які зобов`язався повернути до 25.12.2019. Всупереч домовленості сторін та складеній розписці, Відповідач порушив строки повернення отриманих від Позивача коштів, оскільки строк їх повернення вже настав. Станом на сьогоднішній день сума боргу Відповідача перед Позивачем складає: 20 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2026 ( 43,7955 гривень за 1 долар США) складає 875 910,00 грн.; 1740,94 ЄВРО, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2026 (50,3123 гривень за 1 ЄВРО) складає 87 590,70 грн. Однак, не дивлячись на те, що строки повернення коштів вже минули, Відповідач не вчиняє жодних дій для виконання своїх зобов`язань перед Позивачем та повернення боргу, всіляко ухиляється від виконання своїх зобов`язань. Позивач вбачає у таких діях Відповідача грубе порушення умов договору позики, а також прав та законних інтересів Позивача, як учасника вказаних правовідносин. Підтвердженням факту укладення договору позики, передачі Позивачем та отримання Відповідачем грошових коштів є складена Відповідачем Розписка від 25.12.2018, оригінал якої знаходяться у Позивача, що свідчить про те, що Відповідач дотепер не повернув отримані кошти.

Одночасно з позовом представником позивача – адвокатом Коваль О.Ю. подано заяву про забезпечення позову, в якій сторона позивача просить: накласти заборону (арешт) на відчуження будь-яким способом на 3/5 частин у праві власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 07.04.1999 виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2026 року заяву представника позивача – адвоката Коваль Олександра Юрійовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2026 року виправлено описку в ухвалі суду від 02 квітня 2026 року. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 та будь-яким іншим особами вчиняти дії, спрямовані на відчуження майна, а органам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії спрямовані на відчуження нерухомого майна: 3/5 частин у праві власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 299416536101), яка зареєстрована за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 07.04.1999 виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 20 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

10.06.2026 року до суду надійшла заява представника заявників - адвоката Лойко Вероніки Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якій просить: поновити процесуальний строк та прийняти дану заяву; постановити ухвалу про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02 липня 2026 року у задоволенні заяви представника заявників - адвоката Лойко Вероніки Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про вступ у справу як третіх осіб у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики – відмовлено.

11.08.2026 року та повторно 14.08.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Кіпенко Я.І. надійшов відзив на позовну заяву. До відзиву додано заяви, в яких представник просив поновити процесуальний строк для подачі відзиву та повернення на стадію підготовчого провадження, посилаючись на те, що відповідач перебуває за межами території України, копію ухвали про відкриття провадження не отримував, та з врахуванням обставини воєнного стану в Україні не міг отримувати кореспонденція та вчасно реагувати на процесуальні дії у справі.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2026 року в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Кіпенко Я.І. про поновлення процесуального строку на подання відзиву – відмовлено та повернуто представнику відповідача відзив на позовну заяву.

Подану представником позивача відповідь на відзив суд не бере до уваги у зв`язку із поверненням відзиву на позов відповідачу.

11.08.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Кіпенко Я.І. надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2026 року клопотання представника відповідача - адвоката Кіпенко Я.І. про скасування заходів забезпечення позову - залишено без задоволення.

11.08.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Кіпенко Я.І. надійшла заява про витребування доказів, а саме: усі документи, що підтверджують фактичну передачу Позивачем Відповідачу грошових коштів у розмірі 20 000 USD та 10 000 EUR у дату 25.12.2018; документи, які підтверджують походження валюти у Позивача; Документи про правовідносини сторін до і після 25.12.2018; Документи про доходи Позивача за період 2018-2025; Документи про іншу нерухомість, активи та доходи Позивача.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2026 року клопотання представника відповідача - адвоката Кіпенко Я.І. про витребування доказів – задоволено частково. Витребувано у позивача ОСОБА_1 оригінал розписки про передачу грошових коштів від 25.12.2018 року. В іншій частині клопотання – відмовлено.

27.08.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Кіпенко Я.І. надійшла заява про участь у судовому засіданні та в наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Кіпенко Яна Ігоровича про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції - задоволено.

27.08.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Кіпенко Я.І. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 25.12.2018 у повному обсязі. Відмовити у задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 17 294,00 грн. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що Відповідач категорично заперечує факт передачі коштів за розпискою від 25.12.2018. Між Позивачем і Відповідачем протягом тривалого часу існували взаємовідносини, пов`язані з передачею грошових коштів для використання у проектах Відповідача та Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.08.2026 1 подальшими взаєморозрахунками. У межах цих відносин Позивач неодноразово передавав Відповідачу кошти, які надалі поверталися або зараховувалися сторонами. Проекти стосувались підприємницької діяльності Відповідача. Наприкінці 2018 року сторони обговорювали можливість наступного фінансування проекту Відповідача. Для підтвердження наміру отримати кошти у борг Відповідач 25 грудня 2018 року склав і передав Позивачу розписку, у якій було зафіксовано саме намір — «беру в займ», — а не факт отримання коштів. Однак фактичної передачі коштів за цією розпискою не відбулося. Сторони з тих чи інших причин не реалізували попередньо обговорений намір про наступне фінансування. Це заперечення підтримується сукупністю обставин: послідовною і логічною версією Відповідача про обставини появи розписки; тривалою бездіяльністю Позивача протягом понад 6 років; відсутністю будь-яких ознак реального грошового обігу між сторонами; відсутністю розрахунку зміненої суми у позовній заяві; буквальним текстом самої розписки. Щодо витрат на правову допомогу позивача представник відповідача зазначив, що Відповідач заперечує проти цієї вимоги, оскільки заявлені Позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 17294,00грн. не відповідаю типовому обсягу робіт за позовом такого характеру; відсутній деталізований розрахунок годин і ставок.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коваль О.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Кіпенко Я. І. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в письмових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування первісного позову та зустрічного позову, а також до заперечень, дійшов наступних висновків.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 25 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір позики у формі розписки, відповідно до якого 25 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США та 10 000,00 ЄВРО строком до 25.12.2019 року, що підтверджується оригіналом розписки, яка долучена до матеріалів справи.

Представник позивача посилаючись на невиконання відповідачем умов договору позики просить стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 20000,00 доларів США, та 1740,94 Євро, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту повернення (повного або часткового) грошових коштів позивачу за договором позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 серпня 2019 року по справі № 369/3340/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 369/11450/19 (провадження № 61-10412св21) вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до висновків викладених в постанові Об`єднаної Палати КЦС ВС від 06.04.2026 по справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24) відповідно до статті 1051 ЦК України боргова розписка, з огляду на реальний характер договору позики, є доказом факту його укладення (як дотримання письмової форми договору, так і факту передачі грошової суми позичальнику). При цьому саме на відповідача покладається обов`язок спростування презумпції правомірності правочину та/або факту його вчинення, який це заперечує.

Як вбачається із дослідженої судом розписки, в ній зазначені дата написання розписки, прізвище, ім`я, по-батькові та місце проживання фізичної особи позичальника, а також прізвище, ім`я та по-батькові фізичної особи позикодавця, крім того, зазначені такі істотні умови договору як надання грошових коштів саме в позику, сума позики, найменування валют та строк повернення коштів.

Таким чином, сам факт підписання відповідачем ОСОБА_4 договору позики грошових коштів від 25.12.2018 року за умови відсутності належних та допустимих доказів на спростування цього факту, свідчить про укладення сторонами договору позики, на зазначених у ньому умовах, а також засвідчує отримання боржником від кредитора обумовлених цим договором грошових коштів у розмірі у розмірі 20 000,00 доларів США та 10 000,00 євро.

Згідно зі статтею 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

При цьому, наявність у позивача оригіналу власноручно написаного відповідачем договору позики грошових коштів від 25.12.2018 року свідчить про те, що відповідач (позичальник) грошові кошти не повернув.

Факт складання та підписання вказаного документу відповідачем не заперечується.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч.1,2 цієї статті).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до висновків викладених в постанові Об`єднаної Палати КЦС ВС від 06.04.2026 по справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24) тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця лежить на позичальнику, який за допомогою ексцепції заперечує проти позову. Коли боргова розписка складена власноручно позичальником, оспорюючи факт укладення договору позики (одержання грошових коштів у борг), спростуванню підлягає не лише належність підпису на розписці позичальнику, але й факт її виконання відповідачем. При цьому за наявності оригіналу розписки у позикодавця (позивача) простого заперечення позичальником (відповідачем) недостатньо (заперечення факту), якщо останній заперечує справжність підпису та факт отримання грошей, це заперечення потребує доведення цих обставин і тягар їх доведення лежить на відповідачеві (позичальникові).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України диспозитивність є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Стороною відповідача не було доведено того, що розписка від 25.12.2018 року мала безгрошовий характер та стосувалася лише наміру отримати кошти у борг з метою фінансування проекту.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженні належними доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Стягнення боргу за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).

Згідно з практикою Верховного Суду (зокрема постановою Великої Палати у справі №500/5194/16), якщо стягується заборгованість в еквіваленті іноземної валюти, у самому рішенні суду зазначається сума в іноземній валюті, а гривневий еквівалент визначає виконавець безпосередньо на момент здійснення платежу. Це повністю відповідає частині другій статті 533 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 17294,00 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.03.2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Коваль О.Ю. було укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до вказаного договору, адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення боргу за договором позики. Крім того, суду надано попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого адвокатом були надані юридичні послуги, вартість яких склала 17294,00грн.

Відповідач вважає, що витрати позивача на правову допомогу у розмірі 17294,00грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Крім того зазначив, що до позову не надано деталізованого розрахунку годин і ставок.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оскільки, як зазначено вище у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Судом встановлено, що в ході розгляду цивільної справи №642/2504/26 представником позивача, адвокатом Коваль О.Ю., надані всі послуги, передбачені умовами договору. Так, представником позивача адвокатом Коваль О.Ю., підготовлено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики готувались та подавались до суду процесуальні документи (клопотання) в інтересах позивача (а.с. 19, а.с. 139). Крім того, адвокат приймав участь у судових засіданнях: 04.05.2026, 02.07.2026, 17.08.2026, 01.09.2026, де представляв та відстоював інтереси позивача.

Суд, при вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, враховує визначення сторонами фіксованого розміру гонорару, який не залежить від кількості витраченого часу, а залежить від результату наданих послуг, які, як встановлено судом, були надані адвокатом позивачу у справі №642/2907/24.

При визначенні суми відшкодування суд враховує складність справи, яка відповідно до положень ЦПК України не є малозначною, та розглядається у порядку загального позовного провадження, ціну позову, яка становить у грошовому еквіваленті 963 500,7 грн., обсяг виконаних адвокатом робіт та час, необхідним адвокату для вчинення відповідних процесуальних дій. Водночас, суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу до 12970,50 грн., що є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 8 240 грн. 49 коп., а саме 7 708 грн. 01 коп. за подання позову та 532 грн. 48 коп. за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджено наданими платіжними дорученнями.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість за договором позики від 25.12.2018 в розмірі еквівалентному 20 000,00 ( двадцять тисяч) доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день виконання рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість за договором позики від 25.12.2018 в розмірі еквівалентному 1 740 ( одна тисяча сімсот сорок) євро 94 центи, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день виконання рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 240 (вісім тисяч двісті сорок) грн. 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 12970 (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.09.2026.

Суддя В.В. Вікторов