Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №401/1230/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

01.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 401/1230/26 Провадження № 2-а/401/30/26

25 серпня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя Мельничик Ю.С.,

з участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,

представника позивача, адвоката Васечка О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови від 30 листопада 2025 року по справі №461/25 про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Відповідач) про скасування постанови у справі №460/2025 від 30 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.2 та ч.6 ст.12, ч.1 ст.120, ч.ч. 1-3 ст.257, ч.5 ст.262 КАС України ухвалою суду від 28 квітня 2026 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Аргументи позивача, ОСОБА_1 :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васечко О.І., свої вимоги обґрунтував тим, що 17 листопада 2025 року уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант Бєлов В.Г. стосовно ОСОБА_1 склав Протокол №461/25 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. З фабули викладеної в Протоколі про адміністративне правопорушення №461/25 від 17 листопада 2025 року, який складено в сел. Онуфріївка, вбачається, що 17 листопада 2025 року о 12 годині військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що не має проходження ВЛК, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. 30 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено Постанову №461/25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. У вказаній Постанові №461/25 зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 в ході проведення оповіщення за призовом під час мобілізації в особливий період, не проходив військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності під час воєнного стану, чим порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» де встановлено, «що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленному порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Стосовно ОСОБА_1 , якого було доставлено працівником поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , був складений Протокол про адміністративне правопорушення №461/25 від 17 листопада 2025 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Представник позивача вважає, що Відповідачем оскаржувана Постанова №461/25 від 30 листопада 2025 року винесена з грубим порушенням ч.2 ст.19 Конституції України та норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що відсутня подія та об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення з огляду на таке. У державному реєстрі відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 коли-небудь проходив військово-лікарську комісію за результатами якої його було б визнано «Обмежено придатним». Оскільки ОСОБА_1 ніколи не мав юридичного статусу «обмежено придатний», імперативна норма п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» де встановлено, «що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленному порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, Відповідачем безпідставно застосована до позивача.

Крім того, в обґрунтування позову представник позивача зазначав, що Відповідачем порушено вимоги ч.3 ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, 17 листопада 2025 року о 12 год. ОСОБА_1 працівниками поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де одночасно було складено щодо ОСОБА_1 три Протокола про адміністративні правопорушення, зокрема, Протокол №460/25 від 17.11.2025 року, Протокол №461/25 від 17.11.2025 року, і Протокол №462/25 від 17.11.2025 року. На підставі кожного з вказаних Протоколів 30 листопада 2025 року Відповідачем було винесено три Постанови про адміністративні правопорушення, зокрема, Постанова №460/25 по справі про адміністративне правопорушення, Постанова №461/25 по справі про адміністративне правопорушення, та Постанова №462/25 по справі про адміністративне правопорушення, якими було накладено на ОСОБА_1 адміністративні стягнення у виді трьох адміністративних штрафів в розмірі по 17000 грн. за кожною Постановою. Проте, відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП Відповідач за вказані адміністративні правопорушення, справи про які одночасно розглядалися 30 листопада 2025 року, мав накласти одне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.

Крім того, в обґрунтування позову представник позивача зазначав, що Відповідачем порушено примітка до ст.210 КУпАП, яка застосовується і до ст.210-1 КУпАП, згідно якої положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Так, в розпорядженні Відповідача станом на час складання Протоколу №461/25 була виписка з реєстру Оберіг, яку було долучено до Протоколу №462/25, проте, хоча Відповідач мав доступ до реєстру «Оберіг», до Протоколу №461/25 вказана виписка долучена не була, щоб створити видимість «відсутності даних» для штучного обгрунтування притягнення позивача до відповідальності, при тому, що дані про ОСОБА_1 були наявні в реєстрі «Оберіг», які доводять, що позивач не є «обмежено придатним».

Крім того, в обґрунтування позову представник позивача зазначав, що Протоколі №461/25 та в Постанові №461/25 відсутні посилання на будь-які докази на підставі яких Відповідач встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка була визнана обмежено придатною до військової служби, що є порушенням ст.ст.251, 256, 280, 282 КУпАП.

Крім того, представник позивача зазначив, що Відповідач не врахував, що згідно довідки начальника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради №01-18/525 від 09.10.2025 року ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_1 , та з 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року перебуває на обліку в УСЗН і отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за своїм місцем проживання доглядає за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1960 року народження.

З Витягу військово-облікового документа військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1984 року народження, сформованного у мобільному застосунку «Резерв+» видно, що ОСОБА_1 уточнив свої дані 17.06.2024 року, та має відстрочку до завершення мобілізації (тип відстрочки п.9 ч.1 ст.23).

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача вважає, що оскаржувана Постанова №461/25 має бути скасована, оскільки винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача надав суду копії доказів: - Постанови №461/25 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 30.11.2025 року стосовно ОСОБА_1 ; - Протоколу №461/25 про адміністративне правопорушення від 17.11.2025 року; - постанови державного виконавця Олександрійського відділу ДВС від 06.04.2026 року про відкриття виконавчого провадження за постановою №461/25 від 30.11.2025 року; - повідомлення керівника комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 від 22.10.2025 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу через відсутність висновку ЛКК про потребу в сторонньому догляді, документ про отримання компенсації або акт; - виписного епікризу №14134 від 11.10.2025 на ОСОБА_2 ; - висновку №4/59 КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Світловодської міської ради від 06.03.2026 про те, що у ОСОБА_2 , 1960 р.н., наявне порушення функцій організму, через які вона не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду; - Довідки начальника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради №01-18/525 від 09.10.2025 року про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_1 , та з 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року перебуває на обліку в УСЗН і отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за своїм місцем проживання доглядає за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1960 року народження; - Акту проведення обстеження сім' ї ОСОБА_1 , як особи, яка надає соціальні послуги з догляду ОСОБА_2 за місцем їх проживання в будинку АДРЕСА_1 ; - виписного епікризу №13295 від 22.09.2025 р. КНП «ОКОЦ КОР» стосовно хворої ОСОБА_2 ; - свідоцтва про народження ОСОБА_3 , 1984 р.н., з якого видно, що його матір ОСОБА_2 ; - пропозиції комісії від 14.10.2025 р. про надання ОСОБА_1 відстрочки на підставі абзацу 9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; - Витягу військово-облікового документа військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1984 року народження, сформованного у мобільному застосунку «Резерв+» з якого видно, що ОСОБА_1 уточнив свої дані 17.06.2024 року, та має відстрочку до завершення мобілізації (тип відстрочки п.9 ч.1 ст.23).

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних доказів, позовну заяву просив задовольнити.

Позиція відповідача:

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши матеріали справи та зміст заяви по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та мешкає в будинку АДРЕСА_1 .

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , видно, що його мати ОСОБА_2 .

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З повідомлення керівника комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 від 22.10.2025 року видно, що комісією відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу через відсутність висновку ЛКК про потребу в сторонньому догляді, документ про отримання компенсації або акт.

З виписного епікризу №13295 від 22.09.2025 р. КНП «ОКОЦ КОР» видно, що ОСОБА_2 тяжкохвора.

З висновку №4/59 КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Світловодської міської ради від 06.03.2026 видно, що у ОСОБА_2 , 1960 р.н., наявне порушення функцій організму, через які вона не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду.

З Довідки начальника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради №01-18/525 від 09.10.2025 року про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_1 , та з 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року перебуває на обліку в УСЗН і отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за своїм місцем проживання доглядає за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1960 року народження.

З Акту проведення обстеження сім' ї видно, що ОСОБА_1 , є особою, яка надає соціальні послуги з догляду ОСОБА_2 за місцем їх проживання в будинку АДРЕСА_1 .

14.10.2025 року наявна пропозиція комісії від 14.10.2025 р. про надання ОСОБА_1 відстрочки на підставі абзацу 9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З виписного епікризу №14134 від 11.10.2025 видно що ОСОБА_2 тяжкохвора.

Згідно Протоколу №461/25 від 17 листопада 2025 року уповноважений представник ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант Бєлов В.Г. стосовно ОСОБА_1 склав вказаний Протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. З фабули викладеної в Протоколі про адміністративне правопорушення №461/25 від 17 листопада 2025 року, який складено в сел. Онуфріївка, вбачається, що 17 листопада 2025 року о 12 годині військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що не має проходження ВЛК, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Станом на час перевірки 17 листопада 2025 року у ОСОБА_1 був встановлений та активований мобільний застосунок «Резерв+» з електронним військово-обліковим документом, який має юридичну силу як і паперовий.

Постановою №461/25 по справі про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП наклав штраф в сумі 17000 гривень за те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 в ході проведення оповіщення за призовом під час мобілізації в особливий період, не проходив військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності під час воєнного стану, чим порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» де встановлено, «що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленному порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, про що при його доставленні працівником поліції був складений протокол №461/25 від 17.11.2025 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Позивачу ОСОБА_1 не було відомо про наявність матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності і вказана справа була розглянута без його участі. Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 13 квітня 2026 року коли він отримав поштою копію постанови про відкриття виконавчого провадження у Світловодському відділі державної виконавчої служби від 06.04.2026 року.

Відповідно до ч.2 та ч.6 ст.12, ч.1 ст.120, ч.ч. 1-3 ст.257, ч.5 ст.262 КАС України ухвалою суду від 28 квітня 2026 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідачів в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не наддав, отже, про можливі заперчення проти позову Відповідач суд не повідомив.

Оцінка (джерела права) та висновок суду:

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст. ст. 7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Разом з тим, вказані норми закону не були дотримані посадовими особами відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Зі змісту статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема, Закони України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону".

У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

П.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» встановлено, «що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленному порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Стосовно ОСОБА_1 , якого було доставлено працівником поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , був складений Протокол про адміністративне правопорушення №461/25 від 17 листопада 2025 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП про те, що 17 листопада 2025 року о 12 годині військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що не має проходження ВЛК, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

З Постанови №461/25 по справі про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 видно, що на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП накладено штраф в сумі 17000 гривень за те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 в ході проведення оповіщення за призовом під час мобілізації в особливий період, не проходив військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності під час воєнного стану, чим порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» де встановлено, «що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленному порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Суд погоджується з доводами представника позивача що у державному реєстрі відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 коли-небудь проходив військово-лікарську комісію за результатами якої ОСОБА_1 було б визнано «Обмежено придатним». Оскільки ОСОБА_1 ніколи не був визнаний «обмежено придатний», імперативна норма п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» де встановлено, «що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленному порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, Відповідачем безпідставно застосована до позивача.

Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача що Відповідачем порушено вимоги ч.3 ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, 17 листопада 2025 року о 12 год. ОСОБА_1 працівниками поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де одночасно було складено щодо ОСОБА_1 три Протокола про адміністративні правопорушення, зокрема, Протокол №460/25 від 17.11.2025 року, Протокол №461/25 від 17.11.2025 року, і Протокол №462/25 від 17.11.2025 року. На підставі кожного з вказаних Протоколів 30 листопада 2025 року Відповідачем було винесено три Постанови про адміністративні правопорушення, зокрема, Постанова №460/25 по справі про адміністративне правопорушення, Постанова №461/25 по справі про адміністративне правопорушення, та Постанова №462/25 по справі про адміністративне правопорушення, якими було накладено на ОСОБА_1 адміністративні стягнення у виді трьох адміністративних штрафів в розмірі по 17000 грн. за кожною Постановою. Проте, відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП Відповідач за вказані адміністративні правопорушення, справи про які одночасно розглядалися 30 листопада 2025 року, мав накласти одне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.

Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача що Відповідачем порушено примітка до ст.210 КУпАП, яка застосовується і до ст.210-1 КУпАП, згідно якої положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Так, в розпорядженні Відповідача станом на час складання Протоколу №461/25 була виписка з реєстру Оберіг, яку було долучено до Протоколу №462/25, проте, хоча Відповідач мав доступ до реєстру «Оберіг», до Протоколу №461/25 вказана виписка долучена не була при тому, що дані про ОСОБА_1 були наявні в реєстрі «Оберіг», які доводять, що позивач не є «обмежено придатним».

Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача, що Протоколі №461/25 та в Постанові №461/25 відсутні посилання на будь-які докази на підставі яких Відповідач встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка була визнана обмежено придатною до військової служби, що є порушенням ст.ст.251, 256, 280, 282 КУпАП.

Відповідач на виконання ухвали суду від 28 квітня 2026 року не надав суду доказів на підтвердження вказаних обставин.

Суд також враховує, що згідно довідки начальника Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради №01-18/525 від 09.10.2025 року ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_1 , та з 01 березня 2025 року по 28 лютого 2026 року перебуває на обліку в УСЗН і отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за своїм місцем проживання доглядає за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1960 року народження.

Суд також враховує, що з Витягу військово-облікового документа військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1984 року народження, сформованного у мобільному застосунку «Резерв+» видно, що ОСОБА_1 уточнив свої дані 17.06.2024 року, та має відстрочку до завершення мобілізації (тип відстрочки п.9 ч.1 ст.23).

Таким чином, будь-які докази того, що ОСОБА_1 був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд як особа обмежено придатна з метою визначення придатності до військової служби, відсутні, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, за приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Аналізуючи вищенаведені правові положення, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення слід розпочинати зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.

Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 року у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі № 205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі № 465/5145/16-а.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП було проведено за його відсутності, що не тільки позбавило позивача можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі й права на захист, а й суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивача всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013).

Враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Правом на подання відзиву та надання доказів в обґрунтування своєї позиції відповідач не скористався.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, всупереч ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесеної постанови та не спростовано доводів позивача, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню та відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України провадження у справі за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає закриттю.

Вимога позову про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення, виходячи зі змісту ч.3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, не підлягає задоволенню, оскільки виходить за межі прав суду при розгляді даної категорії справ.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 210-1, 245-249, 251, 252, 256, 268, 279, 283, 284, 293 КУпАП, ст.ст. 12, 72-79, 90, 139, 243-246, 250, 262, 271, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови від 30 листопада 2025 року по справі №461/25 про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі про адміністративне правопорушення №461/25 від 30 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Дата складання повного рішення суду 01 вересня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом