Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №398/1926/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1926/26

провадження №: 2/398/2691/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"01" вересня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Дорош Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами №200315317247 від 23.06.2023 та №1002174563701 від 28.11.2023, яка в загальному розмірі становить 82713,19 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що 23.06.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено договір №200315317247, за умовами якого останній було видано кредит у сумі 30400,00 грн. та 28.11.2023 укладено договір №1002174563701, згідно з яким позичальнику надано кредит у сумі 40000,00 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, тому заборгованість відповідача перед позивачем станом на 02.02.2026 склала: по кредитному договору від 23.06.2023 у розмірі 44251,75 грн., з яких: 18911,74 грн. заборгованість за кредитом, 1,82 грн. заборгованість за процентами, 19547,88 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 28.11.2023 у розмірі 38461,44 грн. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 02.02.2026 склала 82713,19 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача.

Ухвалою суду від 22.04.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань не надходило.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Судова повістка, направлена відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, повернулась до суду із відміткою про причини повернення: адресат відсутній.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Положеннями частини 1 статті 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Отже, судом були застосовані всі заходи для сповіщення відповідача про розгляд цивільної справи.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складіВерховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б ).

Оскільки, як зазначено вище, на адресу місця реєстрації відповідача направлялися судові документи, однак, відповідач їх не отримує, а направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, враховуючи позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, суд доходить висновку, що відповідач була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 23.06.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено договір №200315317247 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого АТ «ПУМБ» зобов`язалося надати кредит відповідачу в розмірі 5000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит строком 12 місяців згідно з графіком платежів та сплатити відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 35,88 % річних.

Крім того, 28.11.2023 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 власноручно підписано заяву №1002174563701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого АТ «ПУМБ» зобов`язалося надати кредит відповідачу в розмірі 40000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит строком 36 місяців згідно з графіком платежів та сплатити відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 0,01 % річних.

АТ «ПУМБ» виконало свої зобов`язання за вищевказаними кредитними договорами та перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується платіжними інструкціями від 23.06.2023 та від 28.11.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 02.02.2026 склала: по кредитному договору від 23.06.2023 у розмірі 44251,75 грн., з яких: 18911,74 грн. заборгованість за кредитом, 1,82 грн. заборгованість за процентами, 19547,88 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 28.11.2023 у розмірі 38461,44 грн. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 02.02.2026 склала 82713,19 грн.

Зазначене також підтверджується випискою по рахунку відповідача.

АТ «ПУМБ» направило відповідачу письмову вимогу (повідомлення), у якій просить погасити заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 82713,19 грн не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення.

Отже, АТ «ПУМБ» виконало свої зобов`язання перед позичальником, надавши йому кредитні кошти в обумовлених кредитними договорами розмірах.

Однак ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань не виконала і не повернула кредити та платежі за користування кредитними коштами у визначений строк та розмірах, що призвело до виникнення заборгованості.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як зазначено у ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У ч.1 ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст.626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначено у ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено у ч.1 ст.1048 ЦК України, норми якої в силу ч.2 ст.1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2).

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач погодилася на умови кредитних договорів шляхом їх підписання та в подальшому, порушила строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості за договорами.

Позивачем доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем за кредитними договорами №200315317247 від 23.06.2023 та №1002174563701 від 28.11.2023, які нею в повному обсязі не повернуто.

ОСОБА_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася, викладених в позовній заяві обставин належними та допустимими доказами не спростувала, власного розрахунку заборгованості не надала.

Матеріали справи містять достатні докази, що підтверджують наявність боргу позичальника за кредитними договорами №200315317247 від 23.06.2023 та №1002174563701 від 28.11.2023 у загальному розмірі 82713,19 грн., яка підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача, а саме по кредитному договору від 23.06.2023 у розмірі 24703,87 грн., з яких: 18911,74 грн. заборгованість за кредитом, 1,82 грн. заборгованість за процентами; по кредитному договору від 28.11.2023 у розмірі 38461,44 грн. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 02.02.2026 склала 63165,31 грн.

Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 19547,88 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16.

Також, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 19547,88 грн. необхідно - залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л ИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №200315317247 від 23.06.2023 у загальному розмірі 24703,87 грн., та кредитним договором №1002174563701 від 28.11.2023 у загальному розмірі 38461,44 грн., а всього 63165,31 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 2033,18 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01.09.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО