Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №314/4563/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4563/25

Провадження № 2/314/426/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01.09.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі

головуючого судді Швець О.В.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 314/4563/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про визнання права власності на 1/6 частини земельної ділянки без зміни цільового призначення, на якій розміщено житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/6 частку земельної ділянки, кадастровий номер 2321510100:13:001:0002, загальною площею 0,0532 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , визнавши право власності на цю частку за нею.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що у квітні місяці 2008 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , придбали у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.07.2008 (цивільна справа №2-1232/2008) угоду купівлі –продажу житлового будинку АДРЕСА_4 та земельної ділянки біля цього будинку між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано виконаною та дійсною. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/6 частини житлового будинку АДРЕСА_4 та на 5/6 частин земельної ділянки розміром 0,0532 га., розташовану біля цього будинку, надану для обслуговування житлового будинку. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_4 та на 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,0532 га., розташовану біля цього будинку, надану для обслуговування житлового будинку.

Відповідно до рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.10.2014 (цивільна справа № 314/5746/14-ц, провадження №2/314/1560/2014) право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_4 було припинено шляхом визнання права власності на цю частку житлового будинку за ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_1 у наступних частках: 5/6 згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.07.2008 справа №2-1232/2008 та 1/6 згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.10.2014 справа №314/5746/14-ц.

Тобто, право власності на житловий будинок, загальною площею - 58,3 кв.м., житловою площею – 43,2 кв.м., разом із складовими частинами об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 до якого входить: службова прибудова, а; службова прибудова, а1; сарай, В; душ, Ж; погріб з шийкою, пг; вбиральня, Г; літня кухня, Д; гараж, Е; альтанка, З; водопровід, №2; водомір, №2-1; ворота, №3; паркан, №4; замощення, І, в цілому належить ОСОБА_1 .

Житловий будинок АДРЕСА_4 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2321510100:13:001:0002, загальною площею 0,0532 га., цільове призначення земельної ділянки – для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Але зазначена земельна ділянка біля цього будинку для обслуговування житлового будинку належить на праві спільної часткової власності з визначеними частками за ОСОБА_1 – 5/6 частки земельної ділянки та за ОСОБА_2 1/6 частки земельної ділянки, згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.07.2008 №2-1232/2008.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно ч.1 ст.30 ЗК України в редакції 1991 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду, разом з цими об`єктами переходить, у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни і цільового призначення і якщо інше не передбачено у договорі відчуження-будівлі та споруди.

З метою оформлення договору дарування житлового будинку АДРЕСА_4 позивач, ОСОБА_1 звернулася до приватної нотаріальної контори Запорізької області, але їй було відмовлено у вчинені даного правочину та роз`яснено, що вона не зможе оформити правочин, так як, вищевказана земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності з іншою особою. Також було роз`яснено, що відповідно до ст.120 ЗК України ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду з заявою про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явились, надійщла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги позивач підтримала, просила їх задовольнити та, при цьому не заперечували проти заочного розгляду справи.

Представник позивача, адвокат Шевченко К.О. в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Відповідач про причини неявки в судові засідання суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов до суду не подав.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на правах приватної власності належить житловий будинок, загальною площею - 58,3 кв.м., житловою площею – 43,2 кв.м., разом із складовими частинами об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 до якого входить: службова прибудова, а; службова прибудова, а1; сарай, В; душ, Ж; погріб з шийкою, пг; вбиральня, Г; літня кухня, Д; гараж, Е; альтанка, З; водопровід, №2; водомір, №2-1; ворота, №3; паркан, №4; замощення, І, на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.07.2008 (цивільна справа №2-1232/2008) на 5/6 частки житлового будинку АДРЕСА_4 та на 5/6 частки земельної ділянки розміром 0,0532 га., розташованої біля цього будинку, надану для обслуговування житлового будинку та на підставі рішення Вільнянського районного суду від 29.10.2014 (цивільна справа № 314/5746/14-ц, провадження №2/314/1560/2014) на 1/6 частку цього ж житлового будинку.

Відомості про таке право внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.07.2008 №2-1232/2008, земельна ділянка на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2321510100:13:001:0002, площею 0,0532 га., цільове призначення земельної ділянки – для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, належить на праві спільної часткової власності з визначеними частками за ОСОБА_1 – 5/6 частки цієї земельної ділянки та за ОСОБА_2 1/6 частини земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 зазначила наступне: «Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Так, частина перша статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від них.

Наведений підхід підтверджується також і ретроспективним аналізом норм законодавства щодо переходу прав на земельну ділянку у випадку відчуження права власності на нерухоме майно. Радянське законодавство оперувало терміном «основні фонди». Термін «нерухомість» і класифікація майна на нерухоме та рухоме були відображені в Основах цивільного законодавства Союзу РСР і республік від 31 березня 1991 року (введених в дію з 1 січня 1992 року). Так, відповідно до частини другої статті 4 цих Основ майно поділяється на нерухоме та рухоме; до нерухомого майна належать земельні ділянки і «все, що міцно з ними зв`язано», як-от: будівлі, споруди тощо, а до рухомого належить майно, переміщення якого можливе без неспіврозмірної шкоди його призначенню.

Стаття 30 Земельного кодексу Української РСР (далі - ЗК УРСР) (1991 року) в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду. Стаття 120 ЗК України (у чинній редакції), стаття 377 ЦК України (у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42))».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2000 року у справі 689/26/17 вказала на те, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки ( закріпленому у цивільному та земельному законодавстві ) та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, який належить позивачу на праві власності у наступних частинах: 5/6 згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.07.2008 справа №2-1232/2008 та 1/6 згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.10.2014 справа №314/5746/14-ц.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268, 273,274-279,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про визнання права власності на 1/6 частини земельної ділянки без зміни цільового призначення, на якій розміщено житловий будинок, про визнання права власності на земельну ділянку, задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 2321510100:13:001:0002, загальною площею 0,0532 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 2321510100:13:001:0002, загальною площею 0,0532 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ольга Валеріївна Швець

01.09.2026