Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №299/2902/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/2902/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року м. Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Леньо В.В., за участі представника притягуваного до адміністративної відповідальності – адвоката Попович В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №696635 від 18.06.2026 року 18.06.2026 року о 20 год. в м.Виноградів, вул. Комунальна громадянин Азербайджану ОСОБА_2 керував т/з марки мерседес бенс днс НОМЕР_1 не маючи права керування, чим порушив п.2.1, а ПР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Представник притягуваного до адміністративної відповідальності адвокат Попович В.І. подав клопотання про закриття провадження у справі.

Доводи клопотання мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 знаходиться за кермом автомобіля, який знаходиться в русі, зокрема відео матеріали із зафіксованим в русі автомобілем марки Мерседес, як відсутні докази зупинки даного т/з під керуванням ОСОБА_4 ..

Пояснення ОСОБА_5 в матеріалах справи так само відсутнє., не відбирали.

Пояснення свідків до матеріалів справи так само не приєднано, свідки відсутні.

Рапорт працівники поліції про виявлене правопорушення не писали і до матеріалів не приєднували.

Вважає, що протокол складений відносно ОСОБА_5 не відповідає вимогам закону, а зафіксовані в ньому дані є такими, що суперечать матеріалам адміністративної справи та обставинам події, а відтак є неналежним доказом, а зібрані всі інші документи не дають підстави суду поза розумним сумнівом зробити висновки про вчинення мною правопорушення за яке настає відповідальність за ст.126 ч.2 КУпАП.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за якими керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія підчас навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що « само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху ( знаходиться в нерухомому стані), не є доказом вчинення останнім адмінправопорушення, передбаченого ст.126 ч.2 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

ОСОБА_5 заперечує факт керування транспортним засобом .

Натомість, інших відеозаписів (боді камера, відео реєстратор) , які б зафіксували факт керування Багіров транспортним засобом 18.06.2026 року до матеріалів додано не було, бо такі відсутні.

У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд не можу збирати докази.

Поліцейські своїм правом скористались і подали до суду один документ – протокол про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_6 пояснив, що знаходився в салоні автомобіля Мерседес Бенц припаркованим по вул.Комунальна м.Виноградів, за 5-7 метрів від супермаркету «ВИШИВАНКА», з включеним двигуном, і включеним кондиціонером, знаходився на місці водія. Його батько ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в цей час пішов за покупками в магазин.

Працівники поліції виявили його за кермом стоячого автомобіля на місці водія і тому склали на нього протокол, зазначає ОСОБА_4 .

Згідно статті 283 КУпАП "Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення» вимагає щоб в постанові, крім інших даних, був викладений опис обставин, установлених при розгляді справи, в даному випадку встановлених судом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального равопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а.

Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст.280 КУпАП необхідно з`ясувати : «чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність», які мають значення для повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи і прийняття єдино правильного рішення по даній справі.

Стаття 8 Конституції України проголошує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Положеннями ст.ст. 59, 60 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу та захист. Особам, які притягаються до адміністративної відповідальності таке право передбачено також ст.268 КУпАП.

Згідно статті 9 КУпАП (Поняття адміністративного правопорушення), - «Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Стаття 247 КУпАП (Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення), - «Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення».

Згідно ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.

Відповідно до приписів ст.251 КУпАП, доказами у справах про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Зі змісту вказаної статті та змісту ч.4 ст.55 Конституції України випливає, що воля держави, спрямована на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, тому що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе тільки на підставах, установлених у законі. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні діяння з цих підстав не доведена, особу не може бути піддано будь-якому заходу адміністративного стягнення.

Зазначене в своїй сукупності дає підстави дійти висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а відтак, підлягає закриттю провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні адвокат Попович В.І. доводи клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення підтримав.

Додатково зазначив, що притягуваний до адмінвідповідальності не зміг з`явитися на розгляд справи, оскільки виїхав на навчання.

Він із свого боку подав до поліції запит для отримання відео з боді камер, однак йому на запит повідомили, що за минуванням строку відео не збережено.

Його довіритель автомобілем не керував.

Автомобіль був припаркований на узбіччі з ввімкненим двигуном, осеільки було дуже жарко та працював кондиціонер. Батько притягуваного разом з притягуваним приїхали на автомобілі і батько вийшов до магазину на декілька хвилин. Саме в цей час до автомобіля підійшли працівники поліції і виявивши ввімкнений двигун автомобіля та притягуваного в салоні авто, склади протокол за керування автомобілем без прав.

Разом з тим, жодних доказів, що притягуваний керував автомобілем до протоколу не надано.

Фактично до протоколу долучено довідку, що у притягуваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні водійські права відповідної категорії.

Вважає, що протокол складено безпідставно.

Заслухавши представника, дослідивши протокол та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія підчас навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

У рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначено, керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не є доказом вчинення останнім адмінправопорушення, передбаченого ст.126 ч.2 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Разом з тим, протокол не містить достовірних відомостей та обставин вчинення особою правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП. При цьому, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення неправомірних дій, відповідальність за які визначено у ст. 126 ч.2 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Під час оформлення матеріалів справи, не надано доказів того що притягуваний керував транспортним засобом.

Наявності довідки про відсутність у притягуваного водійських прав відповідної категорії та перебування в салоні автомобіля не утворює складу адмінправопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП.

Інших доказів (фото, відео фіксація, пояснення свідків та інших очевидців) до матеріалів не долучено.

Натомість доводи представника пригуваного зводяться до того, що ОСОБА_8 перебував в салоні автомобіля, який перебував у нерухомому стані із включеним двигуном для охолодження салону.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним до допустимим доказам вини особи, оскільки такий є лише засобом фіксації обставин, які мають доказуватися іншими долученими до матеріалів справи доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того що дійсно ОСОБА_8 керував автомобілем, а тому неможливо встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями Багірова з наслідками, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення. Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.

У відповідності до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ "розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення".

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

З огляду на викладене, дослідивши та перевіривши в ході розгляду матеріали справи, суд прийшов до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ним неправомірних дій.

Таким чином, дослідивши усі наявні у справі докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про відсутність доказів вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та відповідно наявності в діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 9, 247, 280, 283, 284, 289 КупАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, через даний місцевий суд.

Суддя В. В. Леньо