Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №200/1956/24 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року справа №200/1956/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року (головуючий суддя І інстанції – Шинкарьова І.В.), складене у повному обсязі 31 травня 2024 року, у справі № 200/1956/24 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач), в якій просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ш» Головного управління ДПС у Донецькій області за № 280/05-99-04-09/03337119 від 25.12.2023.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Ш» Головного управління ДПС у Донецькій області від 25.12.2023 № 280/05-99-04-09/03337119

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що на виконання рішення суду, яким частково скасовано ППР, контролюючим органом прийнято спірне ППР щодо застосування штрафних санкцій.

Вважає свої дії правомірними.

Представники сторін в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» зареєстроване у якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за кодом 03337119, місцезнаходження юридичної особи: 84207, Донецька обл., Краматорський район, місто Дружківка, вул. Космонавтів, буд.39, Код КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний).

28.11.2019 відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 30.09.2017 по 13.11.2019, за результатом якої складено акт №310/05-99-52-04/3337119. Встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1, п.57.3 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №2а/0570/21291/2011 від 24.11.2011, рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 07.12.10 № 927 №2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012, рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, наказу ДПА України від 07.12.2010 № 927 №2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012, рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №805/2426/15а від 28.07.2015, рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №805/16715/13-а від 28.11.2013, рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу №805/2079/14 від 28.11.2016 та згідно декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.

26.12.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020955204, яким відповідно до акту перевірки від 28.11.2019 №№310/05-99-52-04/3337119 за затримку на 700, 705, 706, 707, 708, 711, 712, 728, 729, 730, 751, 752, 1030, 1031, 1036, 1459, 1462, 1550, 1553, 1555, 1556, 2360, 2361, 2367, 2398, 2399, 2406, 2419, 2420, 2521 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 1 026 460,77 грн.

З розрахунку фінансових санкцій вбачається, що сума штрафних санкцій у розмірі 20% погашеної заборгованості складає 1026460,77 грн, в т.ч. 162959,25 грн. у зв`язку із надходженням сум в рахунок погашення податкового боргу та 863501,52 грн. - надходження сум в системі електронного адміністрування ПДВ.

Не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій позивач звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 200/4094/20-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2019 №0020955204 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 613 583,71грн. У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд зазначав, що штрафні санкції у розмірі 412 877,06 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, визначених позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2017 року (9191939390), за вересень 2017 року (9218590078), за жовтень 2017 року (9244601155) та відповідачем в податкових повідомленнях-рішеннях від 13.07.2017 №0000465008, №0000455008 на загальну суму погашення – 2 064 385,30 грн, застосовані відповідачем у межах строків притягнення платника податків до відповідальності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду частково щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Донецькій області від 26.12.2019 №0020955204 з застосування штрафних санкцій в сумі 410 062,87 грн, нарахованих за грошовими зобов`язаннями відповідно до декларацій з ПДВ з серпня по жовтень 2017 року, ухвалити нове рішення у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Донецькій області від 26.12.2019 № 0020955204 з застосуванням штрафних санкцій в сумі 410 062,87 грн, нарахованих за грошовими зобов`язаннями відповідно до декларацій з ПДВ з серпня по жовтень 2017 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції в частині відмови в позові взагалі не містить позиції суду стосовно порушення відповідачем порядку погашення податкового боргу за деклараціями з податку на додану вартість за серпень 2017 року – жовтень 2017 року, які зазначав позивач у позовній заяві та щодо підстав застосування штрафних санкцій в цій частині, які було залишено до стягнення з позивача.

На переконання скаржника, на момент прийняття оскаржуваного ППР, а також на момент розгляду цієї справи судом 1-ї інстанції, у відповідача не було судових рішень щодо стягнення з рахунків позивача у податкового боргу, який виник на підставі декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017 року – жовтень 2017 року, що свідчить про порушення відповідачем встановленого законом порядку.

Зауважує, що є достатньо підстав для часткового скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 200/4094/20-а та ухвалення нового рішення, в частині задоволення позовних вимог про скасування ППР з застосування штрафних санкцій у розмірі 410062,87 грн., нарахованих за грошовими зобов`язаннями відповідно до декларацій з ПДВ з серпня по жовтень 2017 року внаслідок неправомірної поведінки відповідача.

У той же час, позивач не заперечує щодо обґрунтованості прийнятого судом 1-ї інстанції рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2814,19 грн., нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями від 13.07.2017 за № 0000455008, № 0000465008, оскільки передбачений строк для їх судового оскарження минув.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 апеляційні скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та Головного управління ДПС у Донецькій області – задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 200/4094/20-а – скасовано частково. Прийняти нову постанову. Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.12.2019 № 0020955204 на суму 860 687,33 грн. У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Разом з тим, у матеріалах справи мається податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 280/05-99-04-09/03337119 від 25.12.2023 (на підставі рішення ДОАС від 18.12.2023 по справі №200/4094/20-а), яке прийнято відповідачем та яким встановлено порушення строку плати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 57.1 ст.57, п.203.2 ст. 203 ПК України та на підставі ст.126 ПК України застосовано штраф у розмірі 412 877,06 грн.

11.01.2024 позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 280/05-99-04-09/03337119 від 25.12.2023, у який вказано, що податкове повідомлення-рішення № 280/05-99-04-09/03337119 від 25.12.2023 є передчасним, оскільки 29.12.2023 через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС у Донецькій області направило апеляційну скаргу на рішення суду по справі № 200/4094/20-а. Позивач вказав, що ГУ ДПС у Донецькій області склав податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, за результатами Рішення Донецького окружного адміністративного суду, яке не набрало законної сили.

06.03.2024 рішенням №6197/6/99-00-06-03-01-06 ДПС України залишено скаргу без розгляду, обґрунтовуючи тим, що ППР від 25.12.2023 №280/05-99-04-09/03337119 прийнято ГУ ДПС у Донецькій області, зокрема, на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/409420а від 18.12.2023, яким адміністративний позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ГУ ДПС у Донецькій області на ППР ГУ ДПС у Донецькій області від 26.12.2019 № 0020955204 визнано протиправним та скасовано ППР ГУ ДПС у Донецькій області від 26.12.2019 № 0020955204 в частині застосування штрафу у сумі 1 026 460,77 грн.

Водночас, не погоджуючись з правомірністю ППР форми «Ш» від 25.12.2023 за № 280/05-99-04-09/03337119, позивач звернувся до суду з цим позовом, вказуючи на те, що станом на 25.12.2023 відповідачем було прийняте спірне ППР на підставі рішення суду у справі № 200/4094/20-а, яке на дату прийняття ППР не набрало законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції надав визнав протиправним спірне податкове повідомлення-рішення та скасував його.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України, податковий орган має право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно п.58.1 ст.58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 60.1 ст.60 ПК України визначає, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1);

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2);

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3);

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4);

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5).

Зі змісту п.60.3, 60.4, 60.5 ст.60 ПК України вбачається, що у випадках, визначених п.п.60.1.2 п.60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги; у випадках, визначених п.п.60.1.3 і 60.1.5 п.60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу; у випадках, визначених п.п. 60.1.4 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначає Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (далі Порядок №1204).

Відповідно до п.7 розділу ІІ Порядку №1204, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Отже, з врахуванням вимог наведених норм ПК України та Порядку №1204, податковим органом після отримання рішення суду, яке набуло законної сили (у даному випадку постанова ПААС від 21.03.2024 у справі 200/4094/20-а), в якому судом було зменшено суму нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.12.2019 № 0020955204 на суму 860 687,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 200/4094/20-а, яке на дату винесення цього спірного ППР, не набуло законної сили.

Водночас, постановою ПААС від 21.03.2024 у справі №200/4094/20-а рішення суду першої інстанцій, а саме - рішення ДОАС від 18.12.2023, було скасовано, та прийнято нову постанову, якою позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено частково та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.12.2019 № 0020955204 на суму 860 687,33 грн.

Суд враховує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2 КАС України). Ця мета перегукується зі ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістовне наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції що у зв`язку зі скасуванням рішення ДОАС від 18.12.2023 у справі №200/4094/20-а, на час вирішення даної справи відсутні підстави для сплати штрафу у розмірі 20% у сумі 412877,06 грн. за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів, оскільки така сума була визначена саме вказаним судовим рішенням від 18.12.2023 у справі №200/4094/20-а та була скасована постановою ПААС від 21.03.2024 у цій же справі, а отже спірне податкове повідомлення-рішення №280/05-99-04-09/03337119 від 25.12.2023 є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 311, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 200/1956/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г.Гаврищук

Е.Г.Казначеєв