Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №200/9042/20-а — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року справа №200/9042/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,

секретар судового засідання – Олєнікова О.Г.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача Поляцько О.Ю.

представника відповідачів 2, 3 – Сущенка В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 200/9042/20-а (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу генерального прокурора (далі – відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач 3), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16 листопада 2020 року, просить:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Дев`ятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року № 11/1 “Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації”;

2. визнати протиправним та скасувати наказ в. о. керівника Донецької обласної прокуратури від 12 жовтня 2020 року № 1377-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 15 жовтня 2020 року;

3. поновити ОСОБА_1 з 16 жовтня 2020 року на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області, в Донецькій обласній прокуратурі;

4. стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2020 року без урахування обов`язкових відрахувань.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року позов задоволений частково:

Визнано протиправним та скасовано рішення "Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації" №11/1 від 15.07.2020 року Дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, утвореної наказом Генерального прокурора від 02.06.2020 року № 251.

Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. керівника Донецької обласної прокуратури від 12.10.2020 №1377-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Донецької області з 15.10.2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 з 16.10.2020 року на рівнозначній посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Донецької області в Прокуратурі Донецької області.

Стягнуто з Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16.10.2020 року у сумі 134670 гривень 65 копійок (сума без урахування обов`язкових відрахувань).

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду 25 листопада 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. у справі № 200/9042/20-а – змінено.

В абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. у справі № 200/9042/20-а виключені слова “рівнозначній”.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. у справі № 200/9042/20-а - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2023 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі № 200/9042/20-а - скасовані.

Справу № 200/9042/20-а направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції – Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 позов задоволений частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15 липня 2020 року № 11/1 “Про неуспішне проходження прокурором атестації”;

- визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки керівника Донецької обласної прокуратури від 12 жовтня 2020 року № 1377-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 15 жовтня 2020 року;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 16 жовтня 2020 року;

- стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 жовтня 2020 року по 7 липня 2021 року в сумі 134670 гривень 65 копійок з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору;

- в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове про відмову у задоволені позову через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального, процесуального права.

Апелянт щодо проведеної атестації зазначає наступне.

ОСОБА_1 дотримано вимоги Закону № 113-IX, ним 04.10.2019 подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

За наслідками проведеної співбесіди з позивачем дев`ятою кадровою комісією, керуючись пп. 13, 17 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, п. 6 розд. І, п. 16 розд. IV Порядку, прийнято рішення від 15.07.2020 № 11/1 про неуспішне проходження ним атестації.

На підставі досліджених матеріалів атестації зокрема особової справи, запитальника і відповідей на нього, пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а саме: Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.10.2019, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 11.11.2019, у справі № 235/6131/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 176-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Відповідні відомості щодо нього внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення Національного агентства з питань запобігання корупції. Зазначені обставини, на думку комісії, унеможливлюють подальше здійснення прокурором ОСОБА_1 своїх повноважень.

Крім того, Комісією встановлено, недотримання порядку декларування майна ОСОБА_1 та існують обґрунтовані сумніви що відображення реальної вартості, значеного ним у щорічних деклараціях майна.

Так, відповідно до щорічної декларації ОСОБА_1 про майно доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік, прокурор набув 23.04.2013 автомобіль Mazda 6 за 149000 грн (18625 дол. США за тогочасним курсом). Зі слів прокурора зазначений автомобіль був проданий у квітні 2016 року за співрозмірну суму з вартістю його придбання. Водночас, у щорічній декларації, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік ОСОБА_1 не задекларував доходи від його продажу. Разом з тим у вказаній декларації прокурором відображено набуття у власність 26.04.2016 року автомобіля Skoda Superb 2008 року випуску за 149000 грн. (згідно тогочасного курсу 25.33 гривні за долар США - 5883 дол. США). Зазначена прокурором вартість автомобіля є сумнівною, оскільки на липень 2020 року аналогічний автомобіль коштує близько 8000 дол. США

Окрім того, відповідно до щорічної декларації прокурора за 2017 рік, Skoda Superb 2008 року був відчужений за 50000 грн, обгрунтовано пояснити низьку вартість проданого автомобіля під час співбесіди прокурор не зміг, зазначивши, що автомобіль потребував капітального ремонту. Також, відповідно до щорічної декларації за 2017 рік ОСОБА_1 10.11.2017 набув у власність автомобіль Кіа Optima 2012 року випуску за 149000 грн (26,55 гривні за долар США - 5620). У Комісії є обґрунтовані сумніви щодо достовірності відображення прокурором у декларації вартості придбанні автомобіля, оскільки на липень 2020 року аналогічний автомобіль коштував близько 10000 дол. США на спеціалізованих сайтах з продажу автомобілів. Відповідно до щорічної декларації за 2018 прокурор ОСОБА_1 продав зазначений автомобіль Кіа Optima 2012 року випуску за 300000 грн., тобто вдвічі дорожче, ніж придбав. Під час співбесіди прокурор пояснив, що відремонтував зазначений автомобіль, а саме здійснив капітальний ремонт двигуна за 2000 дол. США та пофарбував бампер за 100 дол. США, окрім того придбав літній та зимній комплект гуми, що жодним чином не пояснює зростання вартості автомобіля на 150000 грн.

Зважаючи на викладене, у рішенні Комісії від 15.07.2020 № 11/1 об`єктивно наведено аргументи його прийняття. Як вбачається із протоколу засідання дев`ятої кадрової комісії від 15.07.2020 № 11 на голосування комісії було поставлено пропозицію ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності вимогам компетентності, професійної етики та доброчесності. «за» вказану пропозицію проголосувало 5 членів комісії, «проти» - 1.

Саме за результатами обговорення членами комісії з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання, лише після надання прокурором відповідей на поставлені членами комісії запитання щодо його професійної компетентності та обговорення членами комісії результатів проведеної співбесіди, висловлюють свої пропозиції щодо рішення та проводять відкрите голосування.

Щодо первісного розгляду справи № 200/9042/20-а.

Скасовуючи судові рішення у цій справі та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у п. 67-87 постанови від 01.06.2023 вказав, що для правильного вирішення спору у цій справі суду необхідно, зокрема, дослідити та встановити таке: «71. Оцінюючи спірне рішення Комісії, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зміст оскаржуваного рішення містить у собі виключно висновок про наявність у Комісії «обґрунтованих сумнівів» щодо невідповідності позивача вимогам професійної етики, який зроблено винятково на підставі припущень та за відсутності будь яких належних доказів. 72. Фактично суди попередніх інстанцій обмежилися лише констатацією, що відповідачами не надано доказів, які підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні. 73. Водночас Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться матеріали атестації стосовно ОСОБА_1 , за результатами дослідження яких Кадрова комісія дійшла висновку та обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам доброчесності прокурора. 74. Також в матеріалах справи міститься опитувальник з поясненнями, які надані позивачем, для спростування обставин, встановлених комісією під час проведення співбесіди. 75. А тому, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, суди попередніх інстанцій мали б у процесі судового розгляду належно дослідити усі підтверджуючі документи, які б спростували або не спростували обґрунтовані сумніви Кадрової комісії, про які зазначено в оскаржуваному рішенні.».

Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. При цьому висновки, зроблені Донецьким окружним адміністративним судом у своєму рішенні від 17.11.2023, є протилежними зазначеним висновкам Верховного Суду у цій справі з огляду на таке.

Щодо адміністративного правопорушення.

Як вже зазначено, Верховним Судом у цій справі встановлено, що в матеріалах справи містяться матеріали атестації стосовно ОСОБА_1 , за результатами дослідження яких Кадрова комісія дійшла висновку та обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам доброчесності прокурора. Однак, зазначені висновки Верховного Суду суд першої інстанції фактично проігнорував. Так, Офісом Генерального прокурора 19.11.2020 подано відзив на позов ОСОБА_1 разом з копіями усіх документів, що стали підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, зокрема, запитальника з відповідями прокурора та оптичний диск з відеозаписом співбесіди.

Як підтверджено матеріалами справи, рішення дев`ятої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 від 15.07.2020 № 11/1 мотивовано тим, що «Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.10.2019, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 11.11.2019, у справі № 235/6131/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 176-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Відповідні відомості щодо нього внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення Національного агентства з питань запобігання корупції. Зазначені обставини, на думку комісії, унеможливлюють подальше здійснення прокурором Скиданом О.О. своїх повноважень.».

Змістовний аналіз спірного рішення свідчить про те, що підставами для прийняття рішення про непроходження позивачем атестації стали висновки комісії про його невідповідність вимогам доброчесності, які, у свою чергу, обґрунтовуються, поміж іншим, сумнівами членів кадрової комісії щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики в частині недопущення поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури. Отже, мотиви спірного рішення кадрової комісії в цій частині фактично зводиться до того, що ОСОБА_1 допущено поведінку, яка дискредитувала його як представника прокуратури та могла зашкодити авторитету прокуратури. Так, рішення комісії ґрунтується на беззаперечному факті, оскільки притягнення прокурора до адміністративної відповідальністю за правопорушення, пов`язане з корупцією підтверджується матеріалами атестації, а також відомостями, які є у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Членами кадрової комісії, як вбачається з відеозапису співбесіди (диск міститься в матеріалах справи), з підстав вище викладеного, ОСОБА_1 ставилися конкретні питання. Однозначної відповіді не зміг надати (з приводу наявності юридичної освіти та відповідно знань/вимог щодо внесення відомостей у декларацію), що також зафіксовано на відеозаписі.

Як вже зазначено, згідно з п.п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Пунктом 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VІІ врегульовано, що прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Таким чином, додержання позивачем правил прокурорської етики, зокрема недопущення поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури є обов`язком прокурора, та, у свою чергу, є предметом атестації, та як наслідок предметом дослідження кадровою комісією. Отже у контексті вказаних джерел права й актів їх застосування кадрова комісія не досліджувала питання та не надавала оцінку наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення або наявності адміністративного проступку, а надала у межах компетенції оцінку обставинам щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 29.01.2019 у справі № 9901/728/18), розглядаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (щодо визнання протиправним та скасування рішення КДКП про притягнення до дисциплінарної відповідальності) відхилила доводи скаржника на спростування вчинення ним дисциплінарного проступку у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки суд у межах розгляду цієї справи не досліджує питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення прокурором дисциплінарного проступку, у даному випадку - у частині порушення норм професійної етики.

Встановлені під час проведення атестації (співбесіди) кадровою комісією факти і обставини мають значення тільки для прийняття рішення у межах її компетенції щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності та професійної етики і жодним чином не свідчать про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, хоч як вже вказано вона доведена судом.

Як зазначає Верховний Суд у справі № 440/4268/20, на стадії атестації комісія не встановлює і не кваліфікує наявності в діях прокурора ознак складу адміністративного правопорушення. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки прокурора в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) прокурора, на підставі яких формується висновок про його здатність бути прокурором.

Обґрунтованість позиції Офісу Генерального прокурора підтверджується сформованою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2022 у справі 200/7541/20-а, згідно з якою відсутність факту притягнення позивача до кримінальної або дисциплінарної відповідальності не спростовує існування встановленого службовим розслідуванням існування в його діях проступку, який за переконанням чи обґрунтованим сумнівом членів кадрової комісії, свідчить про порушення вимог професійної етики прокурора чи його невідповідність таким вимогам.

Крім того, у постанові від 15.09.2022 у справі № 380/4314/21 Верховним Судом сформовано висновок, згідно з яким оцінка професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ) - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обґрунтований сумнів щодо доброчесності першого.

Кадрові комісії не обмежені інформацією щодо притягнення чи не притягнення прокурора до відповідальності, дані факти є лише джерелами інформації. Кадрові комісії наділені сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою прокурорів. Тому, як вже зазначалось, завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

Предметом спору у цій справі є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем через його невідповідність, між іншим, вимогам професійної етики та доброчесності. Отже, факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності, належать до обставин, що обґрунтовано враховані Комісією під час оцінювання відповідності позивача критерію доброчесності в межах процедури атестації.

Щодо висновків Комісії про допущені порушення порядку декларування майна

За змістом п. 12 розділу IV Порядку № 221 cспівбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації, утому числі щодо дотримання прокурором правил доброчесності. Тобто відомості, які містяться в декларації, поданій прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції, поряд з іншими відомостями, які отримано кадровою комісією відповідно до положень Порядку № 221, є матеріалами атестації, які досліджуються та обговорюються під час проведення співбесіди, за результатами якої кадрова комісія приймає рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації.

Як підтверджено матеріалами справи, рішення дев`ятої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 від 15.07.2020 №11/1 мотивовано, у тому числі тим, що «…Крім того, Комісією встановлено, недотримання порядку декларування майна ОСОБА_1 та існують обґрунтовані сумніви щодо відображення реальної вартості, значеного ним у щорічних деклараціях майна.

Змістовний аналіз спірного рішення у цій частині свідчить про те, що підставами для прийняття рішення про непроходження позивачем атестації стали висновки комісії про його невідповідність вимогам доброчесності, які обґрунтовуються сумнівами членів кадрової комісії щодо достовірності відомостей, вказаних у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

На виконання вимог п. 11 Порядку № 221 позивачу до початку проведення співбесіди направлено на електронну пошту низку запитань щодо майнового стану його та його близьких осіб, копія яких разом з відповідями наявні у матеріалах справи.

Виходячи із змісту пп. 3 п. 15 розділу ІІ Закону № 113-IX, п. 9 розділу ІV Порядку № 221, критеріями дотримання прокурорами правил професійної етики та доброчесності, зокрема є – відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики.

Водночас у справі, що переглядається, йдеться не про перевірку декларацій, а про надання кадровою комісією під час атестації оцінки відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності.

При цьому, пп. 3 п. 15 розділу ІІ Закону № 113-ІХ чітко визначено, що відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції є предметом дослідження кадровою комісією дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності.

Дев`ятою кадровою комісією не здійснювався у визначеному Законом України «Про запобігання корупції» порядку контроль та перевірка декларації позивача, або моніторинг способу його життя під час проведення з ним співбесіди, вивчення матеріалів атестації і прийняття рішення за наслідками атестації позивача.

Під час співбесіди кадрова комісія лише надавала оцінку дотримання ОСОБА_1 професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог пп. 2 п. 12 розділу ІІ Закону № 113-ІХ.

З відеозапису співбесіди, наданого Офісом Генерального прокурора, вбачається, що ні якої конкретної відповіді на питання члена кадрової комісії (серед іншого щодо здороження в два рази автомобіля при продажу) ОСОБА_1 не надано.

Цей же відеозапис доводить і виникнення обґрунтованого сумніву у членів кадрової комісії, оскільки вони неодноразово задавали уточнюючі питання. Позиція Офісу Генерального прокурора узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.07.2022 у справі №640/1083/20, від 30.08.2022 у справі № 420/7408/20.

Так, у згаданих постановах Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування п. 15 розділу ІІ Закону № 113-ІХ та пп. 3 п. 9, п. п. 11 та 13 Порядку № 221, в частині повноважень комісії здійснювати в рамках атестації прокурорів моніторинг способу життя прокурора або ж повної перевірки його декларацій з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Крім того, у постанові від 31.05.2023 № 160/5323/21 Верховний Суд зазначив: «99. Суд підкреслює, що у межах процедури атестації прокурор повинен не тільки надати пояснення з приводу питань, які виникли до нього у членів комісії, а й у разі необхідності маючи намір довести відповідність його вимогам доброчесності, а має бути готовим надавати відповідні докази на підтвердження своїх пояснень, які б спростували сумніви комісії щодо невідповідності його цьому критерію.».

Отже, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та досліджених Комісією матеріалів, зокрема запитальника із відповідями позивача та відеозапису співбесіди, позивач мав реальну можливість надати вичерпні пояснення та спростувати обґрунтовані сумніви Комісії щодо достовірності відображення ним у щорічних деклараціях вартості належного йому майна.

Водночас, як убачається з матеріалів справи та підтверджується відеозаписом співбесіди, позивач такою можливістю належним чином не скористався, не надавши переконливих пояснень і доказів, які б усували зазначені сумніви.

Фактично до аналогічних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначивши: «поряд із цим, крім цих даних, при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія мала можливість враховувати письмові відповіді на відповідні питання, які були надані позивачем, і містяться в матеріалах атестації.

Крім того, позивач мав можливість висловити свої міркування та обґрунтування з цього приводу під час співбесіди і, як свідчить її відеозапис співбесіди, питання щодо вартості транспортних засобів члени Комісії ставили позивачеві, а останній мав можливість навести Комісії свої доводи з цього приводу».

Отже, рішення дев`ятої кадрової комісії від 15.07.2020 № 11/1 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень.

Як вже зазначено, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні погодився, що досліджені Дев`ятою кадровою комісією матеріали атестації позивача з урахуванням проведеної з ним співбесіди могли викликати обґрунтовані сумніви щодо його відповідності критерію доброчесності.

Разом з тим, суд врахував, що рішенням Шістнадцятої кадрової комісії від 18.02.2022 № 1 «Про успішне прохолодження прокурорами атестації», яке прийнято одноголосно, керуючись п. 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 та п. 6 розділу І, п. 16 розділу ІV Порядку № 221, враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, визнала ОСОБА_1 таким, що успішно пройшов атестацію.

Суд виснував, що Дев`ята і Шістнадцята кадрові комісії мають однаковий статус і наділені однаковими повноваженнями, обидві комісії досліджували матеріали атестації ОСОБА_1 та проводили з ним співбесіди, на яких обговорювались питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією; щодо внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; щодо декларування позивачем його майна, доходів і витрат, зокрема в частині придбання і відчуження транспортних засобів та їх вартості, проте дійшли протилежних висновків щодо успішності проходження позивачем атестації.

Фактично суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування зазначеного рішення Дев`ятої кадрової комісії в зв`язку з наявністю рішення Шістнадцятої кадрової комісії від 18.02.2022 № 1 «Про успішне прохолодження прокурорами ОСОБА_1 атестації».

Щодо повторного проходження позивачем атестації.

Як вже зазначено, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у цій справі, яке змінено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду в частині скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді реально виконано.

Наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 10.01.2022 № 39-к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 15.10.2020. Згідно з положеннями пункту 3-2 розділу V Порядку № 221, у випадку прийняття судом рішення про поновлення прокурора на посаді такий прокурор допускається до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне її проходження.

У зв`язку з цим, Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі – Шістнадцята кадрова комісія) ОСОБА_1 включено до графіку та у визначений комісією час та місце позивачем взято участь у співбесіді (третій етап атестації).

За результатами співбесіди цією комісією, з урахуванням рішень Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 та Першого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021 у даній справі прийнято рішення від 18.02.2022 № 1 про успішне проходження позивачем атестації.

Надалі, постановою Верховного Суду від 01.06.2023 вказані рішення судів скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Предметом спору в цій справі є, зокрема, рішення Дев`ятої кадрової комісії від 15.07.2020 № 11/1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», як окремий акт індивідуальної дії. Водночас межі цієї справи не охоплюють питання оцінки рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішень судів (зокрема рішення Шістнадцятої кадрової комісії).

Виходячи із суті спірних правовідносин у цій справі, суд повинен був ретельно перевірити та надати правову оцінку з питання правомірності рішення Дев`ятої кадрової комісії від 15.07.2020 № 11/1, в контексті її ключових мотивів, що фактично він зробив але дійшов до неправильних остаточних висновків лише на підставі оцінки рішення Шістнадцятої кадрової комісії.

При цьому судом безпідставно не враховано той факт, що Шістнадцята кадрова комісія приймала рішення про успішне проходження прокурором атестації з урахуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції у цій справі, які надалі скасовані Верховним Судом з огляду на що не надано оцінку правомірності рішення Дев`ятої кадрової комісії від 15.07.2020 № 11/1.

Суд фактично не дослідив ключові обставини справи, які стосуються предмета доказування та мають істотне значення для встановлення наявності підстав для прийняття Дев`ятою кадровою комісією спірного рішення. Натомість суд зосередив свою увагу виключно на оцінці рішення Шістнадцятої кадрової комісії, яке, як уже зазначалося, не є предметом оскарження у цій справі та не підлягає перевірці в межах заявлених позовних вимог. Унаслідок цього поза належною правовою оцінкою залишилися обставини та докази, які безпосередньо обґрунтовують правомірність рішення Дев`ятої кадрової комісії.

Щодо правомірності наказу про звільнення позивача з посади.

Як вже зазначено, за наслідками проведеної співбесіди з позивачем дев`ятою кадровою комісією, керуючись пп. 13, 17 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, п. 6 розд. І, п. 16 розд. IV Порядку, прийнято рішення від 15.07.2020 № 11/1 про неуспішне проходження ним атестації. Факт наявності чинного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором є підставою звільнення такого прокурора на підставі пп. 2 п. 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ.

Рішення кадрової комісії не є рекомендаційним для суб`єкта звільнення, а є беззаперечною та остаточною підставою для видання керівником обласної прокуратури, зокрема, положеннями Закону № 113 наказу -ІХ. про звільнення прокурора згідно з

Таким чином, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію, наказом в.о. керівника Донецької обласної прокуратури від 12.10.2020 № 1377-к його звільнено з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до п. 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

Зважаючи на те, що наказ про звільнення прийнято на підставі рішення Дев`ятої кадрової комісії, законність та обґрунтованість якого наведена в цій апеляційній скарзі, підстави для його скасування відсутні.

Позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від первісних позовних вимог, які є безпідставним з огляду на викладене вище, а отже вони також необґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

До того ж, як вже зазначено, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у цій справі, яке змінено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 10.01.2022 № 39-к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 15.10.2020. Рішення суду в частині скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді реально виконано. Таким чином, враховуючи фактичне поновлення позивача на посаді, вимоги про поновлення на посаді судом першої інстанції задоволені безпідставно.

Щодо стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд у оскаржуваному рішенні правильно врахував фактичну сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що: «Факт виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2020 року по 06 липня 2021 року включно підтверджений розрахунковим листком за грудень 2021 року, роздруківкою з системи СДО ПАК «Клієнт Казначейства – Казначейство» за 05 січня 2022 року та платіжними дорученням від 30 грудня 2021 року № 4024 (військовий збір в сумі 2 020,06 грн) і від 30 грудня 2021 року № 4023 (податок на доходи фізичних осіб – 24 240,72 грн). Тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачеві фактично нарахований і виплачений. Разом з тим, враховуючи, що судові рішення першої та апеляційної інстанції у цій справі скасовані Верховним Судом, при новому розгляді справи суд вирішує по суті питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.».

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,– за її межами. Частиною першою статті 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Таким чином, з метою уникнення подвійного стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, ухвалюючи повторне рішення на його користь та ураховуючи фактично сплачену суму 134 670,65 грн, мав у резолютивній частині рішення зазначити, що вказана сума підлягає стягненню з урахуванням вже сплачених сум за судовими рішеннями у справі № 200/9042/20-а, оскільки у протилежному випадку виконавчий лист відповідно до вимог чинного законодавства знову буде виданий на суму 134 670,65 грн, яка і підлягатиме повторному стягненню органами Казначейства з Донецької обласної прокуратури.

Відповідач 3 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове про відмову у задоволені позову через порушення норм матеріального права.

Апелянт посилався на те, що справу № 200/9042/20-а направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції – Донецького окружного адміністративного суду.

Верховний Суд дійшов висновків, що оцінюючи спірне рішення Комісії, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зміст оскаржуваного рішення містить у собі виключно висновок про наявність у Комісії «обґрунтованих сумнівів» щодо невідповідності позивача вимогам професійної етики, який зроблено винятково на підставі припущень та за відсутності будь-яких належних доказів. Фактично суди попередніх інстанцій обмежилися лише констатацією, що відповідачами не надано доказів, які підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні.

Водночас Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться матеріали атестації стосовно ОСОБА_1 , за результатами дослідження яких Кадрова комісія дійшла висновку та обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам доброчесності прокурора. Також в матеріалах справи міститься опитувальник з поясненнями, які надані позивачем, для спростування обставин, встановлених комісією під час проведення співбесіди.

А тому, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, суди попередніх інстанцій мали б у процесі судового розгляду належно дослідити усі підтверджуючі документи, які б спростували або не спростували обґрунтовані сумніви Кадрової комісії, про які зазначено в оскаржуваному рішенні. При цьому, суди послались на те, що повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування віднесені до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Верховний Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції, а відповідач під час прийняття рішень, не повинен перебирати на себе компетенцію інших органів влади в частині встановлення фактів, що згідно з нормами чинного законодавства України не належать до компетенції кадрової комісії.

Так, наявність у Національного агентства з питань запобігання корупції виключних повноважень на здійснення повної перевірки декларацій, яка полягає, зокрема, у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення суб`єкта декларування, не обмежує кадрові комісії у здійсненні ними перевірок відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Встановлений Законом України «Про запобігання корупції» порядок перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.

Незважаючи на це, що судом першої інстанції проігноровано висновки Верховного Суду та не надано неправильну правову оцінку усупереч вказівкам суду касаційної інстанції.

В оскарженому рішенні суду зазначено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин – тобто до 27.11.2023. Однак, станом 04.03.2026 (майже два з половиною роки) суд першої інстанції повний текст рішення так і не склав. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права – не склав повний текст рішення суду та не навів обґрунтування прийнятого рішення.

Також, відповідачем 3 подані доповнення до апеляційної скарги, які обгрунтовані наступним.

Щодо неможливості повторного поновлення на посаді та подвійного стягнення середнього заробітку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно установив, що: наказом відповідача № 39к від 10.01.2022 позивача вже поновлено на попередній посаді; випискою з системи СДО ПАК «Клієнт Казначейства – Казначейство» та платіжними інструкціями № № 4023, 4024 від 30.12.2021 позивачу сплачено всю суму середнього заробітку 134 670,35 грн.

Разом з цим, суд надав неправильну правову оцінку вказаним обставинам, внаслідок чого прийняв неправильне процесуальне рішення – повторно задовольнив вже виконані вимоги замість закриття провадження за ними.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

З вказаної норми вбачається, що якщо суд вважає, що порушення мало місце, однак воно вже усунуто (виправлено), то він має закрити провадження за такими вимогами на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Однак, замість цього суд першої інстанції повторно задовільнив позовні вимоги ОСОБА_1 та фактично надав можливість повторного поновлення і подвійного стягнення грошових коштів з Донецької обласної прокуратури.

При цьому суд не врахував, що неможливо виконати рішення про поновлення вже поновленого працівника. До того ж на момент винесення рішення суду ОСОБА_1 вже перевівся до органів прокуратури Київської області та не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, у зв`язку з чим повторне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді апріорі є неможливим. Крім того, кошти середнього заробітку вже виплачено і повторне їх стягнення (видача виконавчого листа тощо) призведе до надміру сплачених коштів.

Таким чином, якщо суд першої інстанції вважав, що вимоги про поновлення та стягнення є обґрунтованими, він мав закрити провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України щодо стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо суперечностей у висновках суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дослідженні матеріали атестації позивача з урахуванням проведеної з ним співбесіди могли викликати обґрунтований сумнів щодо його відповідності критерію доброчесності. Тобто, фактично суд підтвердив законність рішення Кадрової комісії. Однак, оскільки після рішення суду ОСОБА_1 повторно пройшов атестацію та й визнаний таким, що успішно її пройшов, то рішення про неуспішне проходження атестації підлягає скасуванню. З останнім доводами неможливо погодитись з огляду на наступне.

По-перше, суд має оцінювати законність оскарженого рішення на момент його прийняття. Суд не може враховувати обставини, які на момент прийняття оскарженого рішення не існували.

Так, на час прийняття Дев`ятою кадровою комісією рішення ще не існувало рішення Шістнадцятої кадрової комісії. Відтак, суд не може посилатися на рішення Шістнадцятої кадрової комісії як підставу для скасування рішення Дев`ятої кадрової комісії.

По-друге, рішення Шістнадцятої кадрової комісії прийнято з урахуванням висновків суду про скасування рішення Дев`ятої кадрової комісії. Приймаючи рішення про успішне проходження атестації Шістнадцята кадрова комісія керувалась чинними на той час рішеннями суду у цій справі. Проте, у подальшому рішення судів про задоволення позову були скасовані, у зв`язку з чим втратили чинність.

Таким чином, рішення Шістнадцятої кадрової комісії прийнято на підставі судових рішень, які скасовані. У зв`язку з цим воно не може бути підставою для скасування рішення Дев`ятої кадрової комісії.

Позивачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому просив апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури, а також доповнення до апеляційної скарги Донецької обласної прокуратури - залишити без задоволення; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 200/9042/20-а - залишити без змін.

Відзив обґрунтований наступним.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції повністю виконав вказівки Верховного Суду, всебічно та безпосередньо дослідив усі наявні докази, надав їм належну оцінку та правильно застосував норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про прокуратуру» та інших актів законодавства.

Суд обґрунтовано встановив, що рішення Дев`ятої кадрової комісії не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та мотивованості, а наказ про звільнення є похідним адміністративним актом, який не може існувати за відсутності належної правової підстави.

При цьому суд не вийшов за межі своїх повноважень, не здійснював моєї повторної атестації та не підміняв собою кадрову комісію, а реалізував передбачену статтею 2 КАС України функцію судового контролю за законністю рішень суб`єктів владних повноважень Застосований судом спосіб захисту є ефективним, пропорційним та повністю відповідає характеру допущених порушень.

Доводи апеляційних скарг не спростовують установлених судом обставин, не містять нових доказів, які могли б вплинути на правильність прийнятого рішення, та фактично зводяться до повторення правової позиції відповідачів, яка вже була предметом належної судової оцінки.

Більше того, висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду щодо обов`язку кадрових комісій належним чином мотивувати свої рішення, допустимих меж реалізації дискреційних повноважень та повноважень адміністративних судів щодо перевірки законності таких рішень.

Представником позивача надані письмові пояснення від 01.09.2026, в яких просить апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також, просить долучити до матеріалів справи докази, які датовані після ухвалення судом першої інстанції рішення та характеризують професійні компетентності позивача, відсутність відомостей в реєстрі осіб які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, а саме: довідку з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; наказ № 2305к про призначення на посаду від 10.09.2025; наказ Генерального прокурора про заохочення № 38-з від 21.08.2024, подяки, посвідчення про нагородження нагрудним знаком «За сумлінну службу в органах прокуратури» від 21.08.2024.

Апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи зазначених вище доказів, які є додатком до письмових пояснень від 01.09.2026.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували про доводів апеляційних скарг.

Представник відповідачів 2, 3 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника позивача, представника відповідачів 2, 3, вивчив доводи апеляційних скарг, відзиву, письмових пояснень представника позивача, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

З 15 грудня 2013 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток, про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

У зв`язку з тимчасовою окупацією його населеного пункту позивач був вимушений залишити місце свого постійного проживання, перемістився на підконтрольну органам державної влади України територію і набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою від 28 листопада 2016 року № 26841.

Фактичне місце проживання/перебування позивача після переміщення: АДРЕСА_2 .

На підставі записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 суд встановив таке:

[…]

Запис 2 – 11 листопада 2010 року на підставі наказу від 11 листопада 2010 року № 1491 ОСОБА_1 призначений стажистом на посаду старшого помічника прокурора Олександрівського району прокуратури Донецької області.

Запис 3 – 16 червня 2011 року прийняв Присягу працівника прокуратури.

[…]

Запис 9 – 14 квітня 2016 року на підставі наказу від 14 квітня 2016 року № 1039-к призначений прокурором відділу забезпечення державного обвинувачення у регіоні управління підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Донецької області.

Запис 10 – 26 липня 2018 року на підставі наказу від 26 липня 2018 року № 594-к у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису прокуратури області вирішено вважати позивача прокурором відділу забезпечення обвинувачення у регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора відділу забезпечення обвинувачення у регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області.

11 вересня 2020 року на підставі наказів Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року № 410 та від 08 вересня 2020 року № 414 прокуратура Донецької області перейменована на Донецьку обласну прокуратуру, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань внесений відповідний запис.

Того ж дня до трудової книжки позивача внесений запис 11 про перейменування прокуратури Донецької області на Донецьку обласну прокуратуру.

Щодо проходження позивачем атестації суд встановив такі обставини.

04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

В цій заяві позивач зазначив, що на підставі п. 10 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113 просить перевести його на посаду прокурора в окружній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.

Позивач вказав, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними Порядком № 221, ознайомлений та погоджується.

Крім того, позивач погодився з тим, що під час проведення співбесіди та ухвалення рішення кадровою комісією може братися до уваги інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб, (у тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню.

Для цілі проходження атестації, яка включає оцінку його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, позивач надав згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної в п. 15 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що може містити персональні дані, а також надав згоду на надсилання йому комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності.

Позивач підтвердив, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених п. 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113, його буде звільнено з посади прокурора.

ОСОБА_1 успішно подолав перший та другий етапи атестації, (про що, з-поміж іншого, свідчать відомість про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора, звіт про результати іспиту, відомість про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки), та був допущений до третього етапу атестації – проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Дев`ята кадрова комісія утворена наказом Генерального прокурора від 02 червня 2020 року № 251 “Про створення дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур” (зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 300), з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур. Цим же наказом затверджений її персональний склад.

Для проходження третього етапу атестації позивач був включений до відповідного графіка на 15 липня 2020 року.

До проведення співбесіди Дев`ята кадрова комісія підготувала узагальнену Інформацію про прокурора ОСОБА_1 (Загальні (особисті) відомості).

Згідно з цією інформацію по таким критеріям як професійна компетентність та професійна етика позивач зауважень не мав.

Водночас за критерієм доброчесності в Інформації про прокурора наведені висновки щодо неповноти декларування ним інформації про майно, доходи і витрати, а також про заниження вартості його майна.

В Інформації про прокурора відзначена відсутність його декларацій до 2014 року.

Зазначено, що в декларації за 2015 рік позивач задекларував право власності на автомобіль Mazda 6, 2008 року випуску, вартістю 149 000 грн, набуте 23 березня 2013 року.

В декларації за 2016 рік це авто відсутнє, як і не зазначені доходи, отримані від його продажу, проте в розділі “Видатки та правочини” вказано, що припинено право власності на автомобіль. Водночас прокурор задекларував автомобіль Skoda Superb, 2008 року випуску, право власності на який набув 26 квітня 2016 року. Вартість цього автомобіля на дату набуття 149 000 грн, або 5 882 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України на 26 квітня 2016 року 1 долар США – 25,3389 грн).

В Інформації міститься висновок, що вартість автомобіля Skoda Superb очевидно занижена. На підтвердження чого наведено посилання на оголошення, оприлюднене на сайті http://www.autoprodazha.com 25 травня 2016 року, про продаж автомобіля Skoda Superb, 2008 року випуску, 195 тис. км, 1,8 л, бензин, механічна КПП, за 12 000 доларів США.

В Інформації також зазначено, що в декларації за 2017 рік позивач вказав дохід від продажу рухомого майна 50 000 грн (Skoda Superb, 2008 року випуску) та набуття права власності на автомобіль Kia Optima, 2012 року випуску, за 149 000 грн або 5 612 доларів США.

Інформація містить висновок про те, що ринкова вартість автомобіля Kia Optima вдвічі більша. На підтвердження чого наведено посилання на оголошення, оприлюднене на сайті http://www.auto.ria.com 07 квітня 2017 року, про продаж автомобіля Kia Optima Sport, 2012 року випуску, 106 тис. км, 2,4 л, бензин, автоматична КПП, автомобіль на гарантії до середини липня 2017 року, комплектація SPORT, придбаний у офіційного дилера, вартістю 17 300 долар США. Згідно з офіційним курсом Національного банку України на 10 жовтня 2017 року: 1 долар США – 26,5586 грн.

В наступному 2018 році цей автомобіль був проданий за 300 000 грн та придбано автомобіль Kia Optima, 2015 року випуску, за 273 681 грн, а також сплачено ввізне мито в сумі 107 800 грн.

До проведення співбесіди Дев`ята кадрова комісія звернулася до позивача з пропозицією надати відповіді на питання, які у неї виникли, на що отримала письмові пояснення ОСОБА_1 .

У запитальнику відображені такі питання Комісії та відповіді на них, надані позивачем:

Питання 1: “Відповідно до Вашої щорічної декларації за 2015 рік Вам на праві власності (з 24 квітня 2013 року) належав автомобіль Mazda 06, 2008 року випуску. Поясніть, чи за власні кошти Ви набули право власності на вказане майно? Якщо “так”, поясніть джерело походження коштів та надайте підтверджуючі документи. Якщо “ні”, поясніть, хто і на якій підставі надав Вам гроші чи оплатив придбання зазначеного майна і поясніть походження цих коштів. Надайте підтверджуючі документи”.

Відповідь на питання 1: “Так, за власні кошти. Дійсно з 2013 року у моїй власності перебував автомобіль Mazda 06, 2008 року випуску. Того ж року (навесні) мною був проданий автомобіль Honda Civic, 2008 року випуску, за 120 000 грн. На гроші від продажу автомобіля Honda, а також на заощаджені гроші, отримані з заробітної плати в прокуратурі, мною був придбаний автомобіль Mazda 06. Підтверджуючі документи щодо продажу автомобіля Honda, а також придбання автомобіля Mazda 06 на даний час не збереглися через значний проміжок часу, а також у зв`язку з тим, що оформлення договорів купівлі-продажу автомобілів здійснювалося у сервісних центрах м. Донецьк та м. Ясинувата Донецької області (відповідно), які на теперішній час тимчасово перебувають на непідконтрольній Україні території. Ніхто гроші мені не давав”.

Питання 2: “В щорічній декларації за 2016 рік Ви не декларуєте автомобіль Mazda 06, 2008 року випуску, в розділі 6 “Цінне рухоме майно – транспортні засоби” та не декларуєте отримання доходів від його відчуження в розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки”. Поясніть, яким чином Ви припинили право власності на автомобіль Mazda 06, 2008 року випуску? Надайте підтверджуючі документи”.

Відповідь на питання 2: “Так, автомобіль Mazda 06, 2008 року випуску, мною був проданий 13 квітня 2016 року за 149 000 грн. Підтверджуючі документи продажу автомобіля Mazda 06 на даний час не збереглися через значний проміжок часу, (в сервісних центрах документи зберігаються 3 роки). 26 квітня 2016 року мною був придбаний автомобіль Skoda Superb, 2008 року випуску, який був задекларований у звітному періоді”.

Питання 3: “Відповідно до Вашої щорічної декларації за 2016 рік Вам на праві власності з 26 квітня 2016 року належав автомобіль Skoda Superb, вартість якого на дату набуття задекларована Вами в сумі 149 000 грн. Поясніть, чи за власні кошти Ви набули права власності на вказане майно? Якщо “так”, поясніть джерело походження коштів та надайте підтверджуючі документи. Якщо “ні”, поясніть, хто і на якій підставі надав Вам гроші чи оплатив придбання зазначеного майна і проясніть проходження цих коштів. Надайте підтверджуючі документи. Поясніть, чим зумовлена така низька вартість автомобіля на дату набуття? Надайте підтверджуючі документи”.

Відповідь на питання 3: “Так, за власні кошти. На кошти від продажу автомобіля Mazda 06, 2008 року випуску, й був придбаний автомобіль Skoda Superb, 2008 року випуску. Підтверджуючі документи продажу автомобіля Mazda 06 на даний час не збереглися через значний проміжок часу, (в сервісних центрах документи зберігаються 3 роки). Ніхто гроші мені не давав. Технічний та косметичний стан автомобіля”.

Питання 4: “Відповідно до Вашої щорічної декларації за 2017 рік Ви отримали дохід за відчуження рухомого майна в сумі 50 000 грн. Поясніть, за відчуження якого саме майна Ви отримали зазначений дохід? Надайте підтверджуючі документи. У разі, якщо Ви отримали дохід за відчуження автомобіля Skoda Superb, поясніть, чим зумовлена така низька вартість автомобіля на момент його відчуження? Надайте підтверджуючі документи”.

Відповідь на питання 4: “Від продажу автомобіля Skoda Superb, 2008 року випуску. Підтверджуючі документи в додатку № 1. Технічним та косметичним станом автомобіля (зламалася коробка передач, необхідно було робити капітальний ремонт двигуна)”.

Питання 5: “Відповідно до Вашої щорічної декларації за 2017 рік Вам на праві власності належав автомобіль Kia Optima, 2012 року випуску, вартістю 149 000 грн. Поясніть, чим зумовлена така низька вартість автомобіля під час його набуття? Надайте підтверджуючі документи”.

Відповідь на питання 5: “Вартість автомобіля обумовлена домовленістю з продавцем з урахуванням його технічного та косметичного стану. Підтверджуючі документи покупки автомобіля в додатку № 2”.

Питання 6: “В 2018 році під час відчуження автомобіля Kia Optima, 2012 року випуску, Ви отримали дохід в сумі 300 000 грн. Поясніть, чому вартість автомобіля на дату його відчуження більша, ніж вартість на дату набуття? Надайте підтверджуючі документи”.

Відповідь на питання 6: “Автомобіль Kia Optima, 2012 року випуску, мною був значно поліпшений, а саме відремонтований та приведений у гарний технічний та косметичний стан. Підтверджуючі документи продажу автомобіля у додатку № 3”.

[…]

Питання 8: “Чи притягувались Ви до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією?”.

Відповідь на питання 8: “Постановою Красноармійського міського суду від 10 жовтня 2019 року мене притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення у виді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 грн штрафу. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року вищезазначене рішення залишено без змін. Штраф мною був одразу сплачений. У судових засіданнях провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, з урахуванням відсутності умислу на приховування майна та несвоєчасне повідомлення НАЗК про суттєві зміни у майновому стані”.

Разом з письмовими відповідями на питання Комісії позивач надав копію договору купівлі-продажу транспортного засобу за 149 000 грн (встановити будь-які інші відомості, зокрема, щодо сторін і предмета договору неможливо через низьку якість копії); договір купівлі-продажу транспортного засобу від 13 лютого 2019 року № 5152/2017/699138, за умовами якого ОСОБА_1 продав транспортний засіб – Skoda Superb, 2008 року випуску, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу становила 49 000 грн; договір купівлі-продажу транспортного засобу від 13 лютого 2019 року (з необумовленим виправленням на дату – “ 02 червня 2018 року”) № 1444/2018/967915, за умовами якого ОСОБА_1 продав транспортний засіб – Kia Optima, 2012 року випуску, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 295 444,21 грн.

15 липня 2020 року в рамках проходження третього етапу атестації ОСОБА_1 виконав практичне завдання.

Того ж дня Дев`ята кадрова комісія провела з ним співбесіду.

Суд дослідив відеозапис співбесіди (назва файлу “S1300007”, тип файлу МР4 (.МР4), розмір 1,48 ГБ) і встановив таке.

З 00:10:45 до 00:15:46 – відбувалось обговорення питань, пов`язаних з транспортними засобами, з 00:15:50 – 00:25:40 – щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також вартості автомобілів:

[…]

Комісія: “Ще раз по порядку, починаючи з Вашого першого автомобіля, як Ви його набули, яка вартість?”.

Позивач: “Перший автомобіль мені подарували мої батьки в 2010 році, це був Hyundai Accent, це було приблизно 80 000 грн”.

Комісія: “Це автомобіль новий був?”.

Позивач: “Ні, 2008 року”.

Комісія: “А подарували десь у 2010 році?”.

Позивач: “А подарували в 2010 році. Коли я пішов на роботу. […]”.

Комісія: “Вартість автомобіля 10 000 доларів США, так?”.

Позивач: “Плюс-мінус так, я зараз не пам`ятаю. Потім зазначений автомобіль я продав”.

Комісія: “За яку суму?”.

Позивач: “Там, трошки дешевше. Купив автомобіль Hyundai Coupe. Теж продав”.

Комісія: “Вартість придбання і продажу?”.

Позивач: “Там було щось або на 1 000 або на 2 000 доларів США дорожче. Потім я його продав, теж не набагато дорожче, там було на 200 або на 300 доларів США. Потім купив автомобіль Honda Civic, 2008 року. Це вже був 2012 рік. За 120 000 грн. Потім також його продав. За таку ж суму. Потім купив Mazda 6 за 149 000 грн в 2013 році”.

Комісія: “Яка це вартість була в доларах США на той час?”.

Позивач: “Це курс був 8, щось близько 18”.

Комісія: “Придбали Ви Mazda 6, так?”.

Позивач: “Mazda 6, так, 2008 року. Всі автомобілі були 2008 року випуску. Потім також його продав. Купив Skoda”.

Комісія: “В якому році продали Mazda 6?”.

Позивач: “Через рік, через два […] Через два”.

Комісія: “Тобто спочатку ще один автомобіль купили?”.

Позивач: “Ні, я продав його. Я продав цей автомобіль і купив Skoda Superb, 2008 року випуску. Продав його в квітні і в квітні купив, через пару тижнів, Skoda Superb”.

Комісія: “Тобто продали Ви в 2016 році, правильно? Перед придбанням автомобіля Skoda?”.

Позивач: “Перед автомобілем Skoda”.

Комісія: “Яка була сума продажу?”.

Позивач: “ 149 000 грн. Придбання і продажу”.

Комісія: “А чому Ви не вказуєте дохід від продажу автомобіля в декларації за 2016 рік?”.

Позивач: “В той рік не було необхідності повідомляти про суттєві зміни в майновому стані. Я питав у керівництва, в кадри дзвонив. Сказали облікувати таким чином”.

Комісія: “Яким?”.

Позивач: “В декларації наступного звітного періоду. Що ти продав, купив і вказав”.

Комісія: “Хто може слова Ваші підтвердити? […]”.

Позивач: “Моє керівництво”.

Комісія: “Яке саме?”.

Позивач: “Ну, на той час ОСОБА_2 , куратор, […]”.

Комісія: “Він спеціаліст з заповнення?”.

Позивач: “Не спеціаліст. В кадри я дзвонив. Я така особа, що якщо я чогось не розумію, я дзвоню, я питаю. Я розумію, що це певна відповідальність, що посадовій особі потрібно все декларувати. Тим більш, що всі свої автомобілі, які я придбав, я ставив на себе, тому що вважав, що я не від кого не залежу, не від кого гроші не отримую. Не хотів нікого обманювати, вводити в оману”.

Комісія: “Ви продали в 2016 році автомобіль. В 2015 році в декларації був, в 2016 році в декларації його нема. Нема ні автомобіля, ні доходів від продажу автомобіля. Тобто, якби я зараз Вас би не вислухав, у мене б склалось враження, що автомобіль кудись зник”.

Позивач: “Ні, він не зник. Я продав автомобіль”.

Комісія: “Ви отримали певну суму коштів за цей автомобіль, тобто це склало Ваш дохід, який в подальшому дозволив Вам купити Skoda Superb?”.

Позивач: “Так”.

Комісія: “Тоді виникає питання, за які кошти Ви купили Skoda Superb?”.

Позивач: “Це кошти від продажу”.

Комісія: “Це з Ваших слів. З Вашої заробітної плати сумніви виникають, що Ви його могли придбати”.

Позивач: “Я ж продав його”.

Комісія: “Ви ці гроші не показали”.

Позивач: “Я Вас розумію. Розумію, про що Ви кажете. Я тоді спитав, як воно робиться. Я тоді так вніс. Рівнозначний автомобіль продав. Рівнозначний купив”.

Комісія: “З цього приводу НАЗК Вам […]?”.

Позивач: “Ні, з іншого приводу”.

Комісія: “Розкажіть про ситуацію, чому НАЗК до Вас адміністративне стягнення застосувало?”.

Позивач: “В 2018 році у мене був автомобіль Kia Optima, я його реалізував за 300 000 грн. В мене був знайомий, який нещодавно пригнав автомобіль з ринку Америки, битий. З Грузії цей чоловік автомобіль купує, приганяє в Грузію, ремонтує, а особа приїжджає в Грузію, купує автомобіль і переганяє як битий під розмитнення сюди. Я спитав у нього, що це за особа, чи можна їй довіряти. Він сказав, що, так, цей чоловік може тобі допомогти в цьому питанні. З ним здзвонився, ми поспілкувалися, він сказав, що може мені допомогти, потрібна певна сума грошей, 50 000 грн, щоб він поїхав туди, вибрав автомобіль та пригнав його на поромі, поставив на облік та потім надав його мені. Він надав мені типову довіреність, яку я у нотаріуса погодив. Ми уклали договір, що він пригонить мені автомобіль, а потім ми здійснимо всі необхідні розрахунки. Він поїхав до Грузії, придбав там автомобіль. Там були певні труднощі з його придбанням, а також з доставкою, тому що там були проблеми з поромом. Він затримався в Грузії. Потім він приїхав до м. Києва, поставив його на облік. Я через 3-4 дні приїхав до м. Києва, а саме 30 червня, забрав цей автомобіль, приїхав додому та через 6 чи 7 днів поставив його на суттєві зміни в майновому стані. Я для себе вважав, що я як власник автомобіля, набувач, в мене виникають права на його власність з того моменту, коли я побачив його в натурі, та коли я міг ним розпоряджатися”.

Комісія: “У Вас є юридична освіта. Ви ж розумієте?”.

Позивач: “Я розумію, так для себе вважав. Я ні від кого не бажав цей автомобіль приховати. Я, коли отримав його, одразу вніс відомості щодо суттєвих змін в майновому стані. У мене не було бажання […]”.

Комісія: “Зрозуміло. Автомобіль Kia Optima, 2012 року, Ви придбали в 2017 році?”.

Позивач: “За рік до цього”.

Комісія: “Яка сума була придбання?”.

Позивач: “ 149 000 грн”.

Комісія: “Вона відповідала ринковій?”.

Позивач: “Ну, з урахуванням його стану, так”.

Комісія: “Чим Ви можете підтвердити його неналежний стан? […] Цей автомобіль просто дорожче коштує, ніж та сума, яку Ви заплатили, при чому значно дорожче. На AutoRia перше оголошення на автомобіль Kia Optima, 2012 року, це сума близько 10 000 доларів США. У Вас сума значно менше, при тому, що це було в 2017 році придбано”.

Позивач: “Так домовились з покупцем. Там були проблеми щодо косметичного його стану, а також технічного”.

Комісія: “Тобто Ви наполягаєте на тому, що це була реальна сума, яку Ви заплатили, чи це була домовленість, яку Ви […]?”.

Позивач: “Це домовленість була, а також сума договору. Ми ж уклали. Угода є документом”.

Комісія: “Фактично Ви передали більшу суму, чи рівно ту, яка зазначена в декларації?”.

Позивач: “Я вже не пам`ятаю. Мабуть, таку суму”.

Комісія: “Далі Ви цей автомобіль продали вдвічі дорожче, правильно?”.

Позивач: “Так. Привів його в значно […] кращий стан”.

Комісія: “Які саме заходи були здійснені Вами, щоб даний автомобіль зріс у ціні? Як Ви можете це підтвердити?”.

Позивач: “Якоюсь технічною документацією я не підтверджу, тому що певні роботи я робив сам з цим автомобілем. […]”.

Комісія” “Я так розумію, ззовні якісь були пошкодження?”.

Позивач: “Так, бампер, крило перефарбовувалось”.

Комісія: “Ви ці послуги неофіційно отримували?”.

Позивач: “Ну, у нас же є люди, які ці послуги […]”.

Комісія: “Квитанції у Вас?”.

Позивач: “Нічого немає”.

Комісія: “Тобто поліпшення були на половину вартості автомобіля? Міняли двигун? Коробку передач? Пофарбували?”.

Позивач: “Ні, не двигун. Там був капітальний ремонт двигуна”.

Комісія: “Яка вартість цього ремонту була?”.

Позивач: “Близько 2 000 доларів США”.

Комісія: “Крім двигуна, які ще витрати здійснювались Вами для покращення?”.

Позивач: “Поточне обслуговування, гума […]”.

Комісія: “Для бампера реставрація скільки коштувала?”.

Позивач: “ 100 доларів США”.

Комісія: “Це які там неполадки були? Ви виправили?”.

Позивач: “ […] поточне обслуговування, замінив всі мастила, поміняв гуму, зимову, літню. З диском була проблема. Виправив його”.

Комісія: “Дивіться, математика: 2 000 доларів США ремонт двигуна + 100 доларів США ремонт бампера + 500 […]”.

Позивач: “Я привів його в певну якість, в певний стан, потім […] у нас була з покупцем домовленість. Це наша з ним домовленість. Він міг купити його за ту суму, яку я визначив. Я міг сказати і 20 000 доларів США, і 30 000 доларів США, але ми домовились за таку суму. Розумієте?”

Комісія: “Так, а далі Ви придбали […] і зараз користуєтесь Kia Optima, 2015 року?”.

Позивач: “Так”.

[…]

Комісія: “На підставі якого нормативно-правового акта здійснюється заповнення декларацій?”.

Позивач: “Закон України “Про запобігання корупції”.

Комісія: “Ви його читали перед заповненням декларації?”.

Позивач: “Якої саме?”.

Комісія: “ […] зокрема, ст. 45. Відповідно до Ваших доходів, наприклад, за 2015-2016 рік, якщо Ви не задекларуєте доходи від продажу свого автомобіля Mazda 6, у Вас загальні доходи сім`ї складають […] 200 000 грн, це разом з податками, які вираховуються ще з Вашого доходу. Заробітної плати недостатньо для купівлі автомобіля”.

Позивач: “Але ж я продав автомобіль”.

Комісія: “Так, але Ви не зазначили дохід”.

Позивач: “Я розумію. Я отримав дохід від цього і через тиждень-два купив рівнозначний автомобіль. Я не від кого нічого не приховую. Не мав ніякого умислу. Всі ці автомобілі я декларував на себе. Свою заробітну плату […] я розподілив на проживання, утримання сім`ї, а також купівлю автомобіля”.

Комісія: “Чи визнавались Ви винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією?”.

Позивач: “Так, визнавався”.

Комісія: “Чи набрало зазначене судове рішення законної сили?”.

Позивач: “Воно набрало законної сили та я заплатив вже штраф”.

Комісія: “Чи внесено відомості щодо Вас до Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення?”.

Позивач: “Так. З цього приводу”.

Комісія: “Чи відомі Вам положення ст. 54 Закону України “Про прокуратуру”?”.

Позивач: “Так, воно говорить, що якщо особа вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, то вона підлягає звільненню”.

Комісія: “Не може продовжувати здійснювати свої повноваження”.

Позивач: “ […] я зауважу. Коли я скоїв казане правопорушення, діяла інша редакція закону, там було сказано, якщо особа вчинила корупційне правопорушення, пов`язане з певними обмеженнями, передбаченими Законом України “Про запобігання корупції”, а обмеження не стосуються суттєвих змін в майновому стані. 20 березня 2020 року були внесені змін до закону, де вказано, якщо особа вичинить корупційне правопорушення, вона не підлягає в подальшому проходженню служби в прокуратурі, проте тоді була інша редакція закону”.

[…]

15 липня 2020 року відбулось засідання Дев`ятої кадрової комісії.

Як свідчить протокол від 15 липня 2020 року № 11, на порядку денному було питання: “Про результати проведення співбесіди та виконання практичного (ситуаційного) завдання та оцінки рівня володіння практичними навичками, а також відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності”.

В рамках розгляду цього питання порядку денного Комісія провела співбесіди та оцінку рівня володіння практичними знаннями та навичками, а також відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності з 15 прокурорами, в тому числі ОСОБА_1 .

За результатами проведених співбесід щодо відповідності прокурорів вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності та таємного обговорення члени Комісії перейшли до голосування.

Зокрема, голова Комісії поставила на голосування пропозицію ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , враховуючи проведення співбесіди з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

За це рішення проголосували: “за” – 5, “проти” – 1, рішення прийнято.

Рішення Дев`ятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року № 11/1 “Про неуспішне проходження прокурором атестації” містить наведене нижче обґрунтування.

Комісія зазначила, що, приймаючи це рішення, керувалася п. 13, 17 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113 та п. 6 розділу І, п. 16 розділу ІV Порядку № 221 і під час проведення співбесіди з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу забезпечення державного обвинувачення в регіоні управління підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Донецької області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема:

“[…]

На підставі досліджених матеріалів атестації, зокрема особової справи, запитальника і відповідей на нього, пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Так, Комісією встановлено, що постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, у справі № 235/6131/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 176-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. Відповідні відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення Національного агентства з питань запобігання корупції. Зазначені обставини, на думку Комісії, унеможливлюють подальше здійснення прокурором ОСОБА_1 своїх повноважень.

Крім того, Комісією встановлено недотримання порядку декларування майна ОСОБА_1 та існування обґрунтованих сумнівів щодо відображення реальної вартості значеного ним у щорічних деклараціях майна.

Так, відповідно до щорічної декларації ОСОБА_1 про майно доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, прокурор набув 23 квітня 2013 року автомобіль Mazda 6 за 149 000 грн (18 625 доларів США за тогочасним курсом). Зі слів прокурора, зазначений автомобіль був проданий в квітні 2016 року за суму, співмірну з вартістю його придбання. Водночас, у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік ОСОБА_1 не задекларував доходи від його продажу. Разом з тим, у вказаній декларації прокурором відображено набуття у власність 26 квітня 2016 року автомобіля Skoda Superb, 2008 року випуску, за 149 000 грн (згідно з тогочасним курсом 25,33 грн за 1 долар США ? 5 883 доларів США). Зазначена прокурором вартість автомобіля є сумнівною, оскільки на липень 2020 року аналогічний автомобіль коштував близько 8 000 доларів США.

Крім того, відповідно до щорічної декларації прокурора за 2017 рік, Skoda Superb, 2008 року, був відчужений за 50 000 грн. Обґрунтовано пояснити низьку вартість проданого автомобіля під час співбесіди прокурор не зміг, зазначивши, що автомобіль потребував капітального ремонту. Також, відповідно до щорічної декларації за 2017 рік ОСОБА_1 10 листопада 2017 року набув у власність автомобіль Kia Optima, 2012 року випуску, за 149 000 грн (26,55 грн за 1 долар США – 5 620 доларів США). У Комісії є обґрунтовані сумніви щодо достовірності відображення прокурором у декларації вартості придбання автомобіля, оскільки на липень 2020 року аналогічний автомобіль коштував близько 10 000 доларів США на спеціалізованих сайтах з продажу автомобілів. Відповідно до щорічної декларації за 2018 рік прокурор ОСОБА_1 продав зазначений автомобіль Kia Optima, 2012 року випуску, за 300 000 грн, тобто вдвічі дорожче, ніж придбав. Під час співбесіди прокурор пояснив, що відремонтував зазначений автомобіль, а саме здійснив капітальний ремонт двигуна за 2 000 доларів США та пофарбував бампер за 100 доларів США, окрім того придбав літній та зимовий комплект гуми, що жодним чином не пояснює зростання вартості автомобіля на 150 000 грн.

[…]”.

З огляду на викладене вище обґрунтування Дев`ята кадрова комісія вирішила, що прокурор “відділу забезпечення державного обвинувачення в регіоні управління підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Донецької області” ОСОБА_1 не пройшов атестацію.

10 вересня 2020 року відбулося засідання Дев`ятої кадрової комісії.

Як свідчить протокол від 10 вересня 2020 року № 16, на порядку денному були питання про виправлення описок в рішеннях про проходження прокурорами атестації, в тому числі питання 2 “Про виправлення описки в рішенні від 15 липня 2020 року № 11/1 “Про неуспішне проходження прокурором атестації”.

З питання 2 порядку денного комісія заслухала голову, секретаря та її членів щодо виявлення описки в рішенні від 15 липня 2020 року № 11/1 “Про неуспішне проходження прокурором атестації”, а саме посада прокурора ОСОБА_1 помилково зазначена як “прокурор відділу забезпечення державного обвинувачення в суді прокуратури Донецької області” замість “прокурор відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області”.

Вирішили: виправити описку в рішенні від 15 липня 2020 року № 11/1 “Про неуспішне проходження прокурором атестації”, а саме у тексті вважати вірним посаду прокурора ОСОБА_1 як “прокурор відділу забезпечення обвинувачення у регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області”.

Голосували: “за” – одноголосно.

В подальшому у відповідь на запит позивача листом від 31 серпня 2020 року № 27/3-3947вих.20 Офіс Генерального прокурора:

- надав матеріали атестації, передані Дев`ятою кадровою комісією до Офісу Генерального прокурора, в тому числі копію рішення про неуспішне проходження атестації від 15 липня 2020 року № 11/1, відомості з протоколу засідання Дев`ятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року № 11 та копію практичного завдання;

- повідомив, що за даними автоматизованої системи розподілу дисциплінарних скарг в період з 18 липня 2017 року (з початку роботи вказаної системи) по даний час (31 серпня 2020 року) дисциплінарні скарги про вчинення позивачем дисциплінарного проступку […] не надходили; відповідно, дисциплінарні провадження щодо позивача відсутні;

- за інформацією Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора, перед проведенням співбесід в рамках атестації прокурорів Генеральної прокуратури України в 2019 році для внутрішнього користування членами кадрових комісій були розроблені рекомендації, в яких наведено перелік індикаторів, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Критерії обговорені на спільному засіданні кадрових комісій в листопаді 2019 року. Зазначений перелік є орієнтовним і не може тлумачитись як вичерпний, як і самі рекомендації не мають офіційного характеру, а мають лише рекомендаційне та методологічне спрямування;

- повідомив, що Дев`ята кадрова комісія передала Офісу Генерального прокурора відеозапис проходження ОСОБА_1 співбесіди. Інші матеріали стосовно позивача Дев`ята кадрова комісія до Офісу Генерального прокурора не передавала.

12 жовтня 2020 року, керуючись ст. 11 Закону № 1697, п. 3, 6, підп. 2 п. 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113, в. о. керівника Донецької обласної прокуратури видав наказ № 1377-к, яким звільнив ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 15 жовтня 2020 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

В якості підстави для видання цього наказу в. о. керівника Донецької обласної прокуратури покликався на рішення Дев`ятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року № 11/1 та протокол засідання Дев`ятої кадрової комісії від 10 вересня 2020 року № 9.

15 жовтня 2020 року до трудової книжки позивача на підставі наказу від 12 жовтня 2020 року № 1377-к внесений запис 12 про звільнення з займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

З приводу наявності/відсутності скорочення кількості прокурорів в прокуратурі Донецької області (Донецькій обласній прокуратурі) суд встановив такі обставини.

Як свідчить штатний розпис прокуратури Донецької області на 04 травня 2020 року затверджений заступником Генерального прокурора, штатом було передбачено 360 посад, в структурі прокуратури Донецької області, серед іншого, існував відділ забезпечення обвинувачення у регіоні управління підтримання обвинувачення в суді: начальник відділу – 1, заступник начальника відділу – 2, прокурор відділу – 8, а разом – 10.

П. 5 наказу Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 46ш “Про затвердження структури та штатної чисельності апаратів обласних прокуратур” затверджені структура та штатна чисельність апарату Донецької обласної прокуратури.

Цей наказ набрав чинності з дня початку роботи обласних прокуратур.

Як свідчить структура та штатна чисельність апарату Донецької обласної прокуратури, затверджена наказом від 08 вересня 2020 року № 46ш, штатом було передбачено 360 посад, в структурі Донецької обласної прокуратури, серед іншого, був передбачений відділ забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді: начальник відділу (посада прокурора) – 1, заступник начальника відділу (посада прокурора) – 1, прокурор відділу – 4, головний спеціаліст – 2, а разом – 8.

Щодо декларування позивачем його доходів і витрат суд встановив такі обставини.

Варто зауважити, що згідно з Роз`ясненням Національного агентства з питань запобігання корупції від 01 жовтня 2021 року № 9 “Щодо розмежування компетенції Національного агентства та інших суб`єктів у частині перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддями та прокурорами”:

- чинним законодавством […] передбачено повноваження інших суб`єктів публічного права щодо перевірки факту подання […], прокурорами декларацій та відомостей, що містяться в них, в рамках, зокрема: атестаційної процедури; […] (підп. 1.2 п. 1);

- отримання під час […], атестації прокурорів, […] висновку Національного агентства з питань, пов`язаних з перевіркою доброчесності відповідних осіб, дотримання ними вимог, встановлених законодавством у сфері запобігання корупції, зокрема щодо перевірки факту подання […], прокурорами декларацій та відомостей, що містяться в них, не є обов`язковим (п. 2);

- процедури […], атестації прокурорів, які здійснюють відповідні уповноважені суб`єкти ([…], комісії), та контроль, повна перевірка декларацій, які належать до виключних повноважень Національного агентства, мають різну мету, предмет, процедуру, результат (підп. 2.2 п. 2).

В рамках офіційного з`ясування обставин у справі суд вжив заходи щодо виявлення та витребування доказів, в тому числі майнових декларацій позивача.

Донецька обласна прокуратура надала письмові пояснення від 06 жовтня 2023 року, в яких повідомила про неможливість надання декларацій позивача через те, що наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 29 липня 2022 року № 624-к ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання публічного обвинувачення в суді Донецької обласної прокуратури в порядку переведення до Київської обласної прокуратури з 01 серпня 2022 року, а його особова справа передана до Київської обласної прокуратури.

Київська обласна прокуратура разом з листом від 05 жовтня 2023 року № 55/3-399вих-23 надала суду копію декларацію ОСОБА_1 за 2015 рік.

Декларації ОСОБА_1 про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період до 2015 року суду не надані. Разом з цим, суду також не надані докази, які б свідчили, що такі декларації були предметом розгляду Дев`ятої кадрової комісії і слугували підставою для прийняття рішення, яке є предметом спору.

Так, 15 березня 2016 року ОСОБА_1 подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік (далі – декларація за 2015 рік).

В підрозділі А. “Одержані (нараховані) з усіх джерел в Україні” розділу ІІ “Відомості про доходи” декларації за 2015 рік позивач задекларував власний дохід в сумі 113 285 грн, в тому числі заробітна плата – 112 985 грн, матеріальна допомога – 300 грн, а також дохід членів сім`ї – 44 686 грн, в тому числі заробітна плата – 44 686 грн.

В підрозділі А. “Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати на їх придбання (користування)” розділу ІV “Відомості про транспортні засоби” декларації за 2015 рік позивач задекларував автомобіль легковий Mazda 6, 2008 року випуску.

14 березня 2017 року ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (далі – декларація за 2016 рік).

В розділі 6. “Цінне рухоме майно – транспортні засоби” декларації за 2016 рік позивач задекларував автомобіль марки Skoda, модель Superb, рік випуску – 2008 рік, дата набуття права власності – 26 квітня 2016 року, вартість на дату набуття у власність – 149 000 грн.

В розділі 11. “Доходи, у тому числі подарунки” декларації за 2016 рік позивач задекларував власний дохід – заробітна плата за основним місцем роботи – 130 719 грн, а також дохід членів сім`ї – заробітна плата за основним місцем роботи – 76 884 грн.

В розділі 14. “Видатки та правочини суб`єкта декларування” декларації за 2016 рік позивач задекларував витрати на придбання у власність транспортного засобу в розмірі 149 000 грн.

Ні автомобіль Mazda 6, ні дохід від його продажу в декларації за 2016 рік позивач не відобразив.

19 березня 2018 року позивач подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (далі – декларація за 2017 рік).

В розділі 6. “Цінне рухоме майно – транспортні засоби” декларації за 2017 рік позивач задекларував автомобіль марки Kia, модель Optima, рік випуску – 2012 рік, дата набуття права власності – 10 листопада 2017 року, вартість на дату набуття у власність – 149 000 грн.

В розділі 11. “Доходи, у тому числі подарунки” декларації за 2017 рік позивач задекларував власний дохід – заробітна плата за основним місцем роботи – 263 933 грн, матеріальна допомога – 1 000 грн, подарунок у негрошовій формі – 161 грн, дохід від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) – 50 000 грн, а також дохід членів сім`ї – заробітна плата за основним місцем роботи – 2 709 грн.

В розділі 14. “Видатки та правочини суб`єкта декларування” декларації за 2017 рік позивач задекларував витрати на придбання у власність транспортного засобу в розмірі 149 000 грн.

Спірні правовідносини не пов`язані з майном, доходами і витратами позивача після 2017 року, а тому декларації, подані ним за 2018 рік і пізніше, суд не бере до розгляду на підставі ч. 4 ст. 73 КАС як такі, що не стосуються предмету доказування.

Щодо проходження позивачем таємної перевірки доброчесності судом встановено наступне.

Згідно з довідкою про проходження таємної перевірки доброчесності від 31 січня 2017 року № 2218, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону № 1697 та Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурора в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 16 червня 2016 року № 205, (далі – Порядок № 205) управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України провело таємну перевірку доброчесності прокурора ОСОБА_1 .

Перевіркою встановлено, що до управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України інформація, яка може свідчити про недостовірність, (в тому числі неповноту), тверджень, поданих прокурором в анкеті доброчесності, та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені, станом на 31 січня 2017 року не надходили.

З аналогічних підстав ОСОБА_1 визнаний таким, що пройшов таємну перевірку доброчесності, згідно з довідками від 07 серпня 2017 року № 8783 та від 01 серпня 2018 року № 25/2-8519 РА-18.

Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд встановив таке.

10 жовтня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області прийняв постанову у справі № 235/6131/19 (провадження № 3/235/2252/19), якою визнав винним ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 1 700 грн.

За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення № 235/6131/19 Красноармійський міськрайонний суд Донецької області встановив такі обставини і дійшов наступних висновків:

“[…]

[…] Скидан О.О є суб`єктом, на якого поширюється дія ЗУ “Про запобігання корупції”. […]

[…], Скидан О.О. зобов`язаний повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані, […].

[…]

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, також доказана наступними письмовими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 529 від 28.08.2019, згідно якого, ОСОБА_1 , займаючи посаду прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області, будучи відповідно до пп. “є” п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про запобігання корупції” суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, 09.06.2018 придбав з території Республіки Грузія, автомобіль марки КІА OPTIMA 2015 року випуску […] вартістю 3500 доларів США, що в еквіваленті на гривню згідно офіційного курсу НБУ станом на 08.06.2018 року становить 91 600,88 грн та несвоєчасно повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції” та вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП;

- листом керівника департаменту НАЗК, згідно якого розглянуто повідомлення Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України від 05.03.2019 № 25/2-35695-19 про можливе порушення ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 52 ЗУ “Про запобігання корупції”;

- повідомленням начальника управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України про виявлення скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП;

- реєстраційною карткою транспортного засобу;

- поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких 04.06.2018 він надав нотаріальну довіреність ОСОБА_5 на придбання від свого імені автомобіля із пошкодженням, який був куплений на аукціоні ОСОБА_6 (США), завезений на територію Грузії; транспортування придбаного автомобіля; здійснення митного оформлення; постановки автомобіля на реєстраційний облік та отримання відповідних документів. Також ним було надано ОСОБА_5 50 000 грн. Вказана особа на ринку “Автопапа” (Грузія), придбала автомобіль марки КІА OPTIMA 2015 року випуску за 3500 доларів. 14.06.2018 за митне оформлення ОСОБА_1 на рахунок Одеської митниці було внесено 108 000 грн. ОСОБА_7 транспортував автомобіль до порту м. Одеса, 18.06.2018 пройшов усі таможені процедури, пригнав автомобіль до м. Києва, де він був поставлений на український облік 21.06.2018. 30.06.2018 ОСОБА_1 поїхав у м. Київ та автомобіль марки КІА OPTIMA 2015 року випуску ОСОБА_5 переданий у володіння ОСОБА_1 , а ним в свою чергу з ОСОБА_5 були здійснені відповідні розрахунки. 03.07.2018 ОСОБА_1 перереєстрував вказаний автомобіль на свої особисті номера, які він залишав на зберіганні у сервісному центрі м. Покровська Донецької області. З урахуванням дати передачі автомобіля КІА OPTIMA 2015 року випуску ОСОБА_5 йому 30.06.2018, як набувачеві, 08.07.2018 ОСОБА_1 вніс відповідні повідомлення про суттєві зміни у майновому стані;

- копією листа ознайомлення з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, згідно якого ОСОБА_1 ознайомлений з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та зобов`язується керуватися ним при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою;

- копією наказу № 1039-к від 14.04.2016, згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу забезпечення державного обвинувачення в регіоні управління підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Донецької області;

- копією наказу № 594-к від 26.07.2018, згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу забезпечення державного обвинувачення в регіоні управління підтримання державного обвинувачення суді прокуратури Донецької області;

- інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно якої, ОСОБА_1 повідомив про суттєві зміни;

- копією заяви № 147598552 від 21.06.2018 ОСОБА_1 про первинну реєстрацію транспортного засобу марки КІА OPTIMA 2015 року випуску;

- копією довіреності від 04.06.2018, посвідченої державним нотаріусом П`ятої донецької державної нотаріальної контори Сафроновою Н.Л., згідно якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_5, […], бути його представником в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої організаційно-правової форми та форми власності галузевої належності компетентних органах Грузії та України перед усіма фізичними та юридичними особами, в тому числі в органах нотаріату, органах Державної автомобільної інспекції, митних органах, в Економічній зоні оформлення, Агентстві обслуговування МЗС (органах патрульної поліції), в Службі доходів, банківських установах, сервісних центрах МВС України тощо, з питань, пов`язаних з: придбання (купівлею) на ім`я ОСОБА_1 автомобіля в Грузії, що прибув на його ім`я в порт (м. Поті або м. Батумі) за ціну та на умовах на його власний розсуд; перегоном або транспортування придбаного на ім`я ОСОБА_1 автомобіля з країни його придбання до його місця мешкання; митним оформленням придбаного на ім`я ОСОБА_1 автомобіля, проходженням митного контролю та оформленням для цього всіх необхідних документів; постановки придбаного на ім`я автомобіля на реєстраційний облік та отримання відповідних документів;

- копією посвідчення про реєстрацію серії OD […], виданого Державною митною службою України, згідно якого транспортний засіб марки КІА OPTIMA 2015 року випуску […] 18.06.2018 був зареєстрований в підрозділі МВС України;

- копією договору № 1416028 від 09.06.2018 за угодою по передачу права власності на механічний транспортний засіб, згідно якого ОСОБА_8, який є представником ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_10 право власності на механічний транспортний засіб КІА OPTIMA 2015 року випуску, тип SEDAN, колір чорний, […];

- копією акта проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.06.2018, виданого Одеською митницею ДФС, згідно якого транспортний засіб КІА OPTIMA 2015 року випуску, тип SEDAN, колір чорний, […] був оглянутий 17.06.2018 в присутності ОСОБА_1 ;

- копією квитанції № 32834305 від 14.06.2018, згідно якої ОСОБА_1 сплатив за митне оформлення 107 800,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , займаючи посаду прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області, 04.06.2018 надав довіреність гр. ОСОБА_5 на придбання від його імені автомобіля із пошкодженнями з території Республіки Грузія, транспортування придбаного автомобіля, здійснення митного оформлення, постановки на реєстраційний облік та отримання відповідних документів. Вказаною особою на ринку “Автопапа” (Грузія), придбано автомобіль марки КІА OPTIMA 2015 року випуску […] договір купівлі-продажу (купча) № 1416028 від 09.06.2018 p., та подано для митного оформлення в режимі імпорт від імені ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС України.

Вартість автомобіля згідно договору купівлі-продажу (купча) становить 3500 доларів США, що станом на 08.06.2018 (9 червня, коли був придбаний автомобіль є вихідним днем) в еквіваленті на гривню згідно офіційного курсу НБУ становить 91 600,88 гривень […], та перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2018 року (88 100 гривень).

Надалі ОСОБА_1 , 14.06.2018 за митне оформлення вказаного автомобіля особисто на рахунок Одеської митниці ДФС України внесено 107 800 грн, тобто фактично ОСОБА_1 стало відомо про набуття ним у власність вказаного автомобіля 14.06.2018 під час сплати митних платежів від свого імені, що підтверджується квитанцією про оплату митного оформлення за № 32834305 від 14.06.2018 р.

Відповідно до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу у зоні митного контролю ВМО № 3 м/п “Чорноморський” від 17.06.2018 року, в графі 14 “Особи, що були присутні під час митного огляду (переогляду)” зазначений ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що підпис під актом йому не належить, а належить представнику ОСОБА_5 та він не був присутнім під час митного огляду зазначеного автомобіля.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 08.07.2018 повідомив НАЗК про суттєві зміни у майновому стані.

[…]

Відповідно п. 4.2 договору купівлі-продажу (купча) вказаного автомобіля у Республіки Грузія за № НОМЕР_4 від 09.06.2018 року продавець зобов`язаний передати покупцю предмет угоди відразу після отримання вартості предмету угоди.

В судовому засіданні встановлено, що представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 купив автомобіль за 3 500 доларів США та отримав автомобіль 09.06.2018 р., після чого транспортував цей автомобіль до м. Одеса, де здійснив митне оформлення автомобіля на Одеській митниці.

Факт сплати за автомобіль та отримання автомобіля у натурі від продавця 09.06.2018 підтверджено електронною митною декларацією, […].

Доказів того, що договір купівлі-продажу за № 1416028 від 09.06.2018 р. мав якісь застереження про розстрочку оплати за автомобіль, або наступної оплати за автомобіль за фактом його отримання, або перехід права власності ОСОБА_1 після передачі йому автомобіля довіреною особою ОСОБА_5, у судовому засіданні не здобуто.

Таким чином, відповідно договору купівлі-продажу (купча) вказаного автомобіля у Республіки Грузія за № […] від 09.06.2018 року ОСОБА_1 вже набув право власності на автомобіль КІА OPTIMA 2015 року випуску […], та мав не пізніше 20.06.2018 року повідомити НАЗК про суттєві зміни у майновому стані щодо придбаного на його ім`я на підставі довіреності гр. ОСОБА_5 зазначеного рухомого майна.

Суддя не може прийняти доводи ОСОБА_1 про набуття ним права власності на автомобіль саме 30.06.2018 р. в момент передачі йому ОСОБА_5 автомобіля на підставі договору про надання послуг – придбання (купівлі) автомобіля за кордоном та його транспортування від 05.06.2018 р. та акту приймання передачі ТЗ № 1 від 30.06.2018 р.

Відповідно до п. 6.4. вказаного договору факт передачі автомобіля Замовнику ( ОСОБА_1 ) як набувачеві відповідно до вимог ст. 334 ЦК України посвідчується актом приймання передачі.

Але, у відповідності до ст. 334 ЦК України продавцем за договором купівлі-продажу (купча) вказаного автомобіля у Республіки Грузія за № […] від 09.06.2018 року є ОСОБА_11, представник власника […], а не представник покупця ОСОБА_5.

Внаслідок чого , представник ОСОБА_1 за договором купівлі продажу ОСОБА_5 не є продавцем за договором, укладеним між ним та ОСОБА_1 05.06.2018 р., у розумінні ст. 334 ЦК України.

Тому й право власності у ОСОБА_1 відповідно до ст. 334 ЦК України виникло з моменту передачі майна власником автомобіля у Грузії його представнику ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу саме, з 09.06.2018 р., а не з моменту передачі довіреною особою ОСОБА_5 своєму довірителю ОСОБА_1 автомобіля.

[…]

Суддя також зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 достовірно було відомо, що на його ім`я ОСОБА_5 був куплений автомобіль, бо 14.06.2018 р. ОСОБА_1 сплачено передоплату за митне оформлення у сумі 107 800 грн, яка вираховується в тому числі з урахуванням вартості автомобіля.

Внаслідок чого, ОСОБА_1 мав можливість до 20.06.2019 р. подати декларацію про суттєві зміни у майновому стані.

Той факт, що автомобіль не був зареєстрований у сервісному центрі МВС не впливає на виникнення у ОСОБА_1 права власності на автомобіль 09.06.2018 р.

[…]

Таким чином, ОСОБА_1 в порушення встановленого законом десятиденного строку, передбаченого ч. 2 ст. 52 Закону, несвоєчасно повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані.

[…]

Згідно з положень ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції”, корупційним правопорушенням є тільки умисне діяння, а відтак, за діяння, передбачені ст. 172-6 КУпАП, вчинені через необережність, відповідальність особи за цією статтею настати не може.

Згідно наявної у матеріалах справи про адміністративні правопорушення декларації слідує, що раніше 14.11.2017 р. та 05.06.2018 р. ОСОБА_1 повідомляв про суттєві зміни в майновому стані у зв`язку набуттям права власності 10.11.2017 р. на автомобіль Кіа Optima, 2012 р., та продажем зазначеного автомобіля, декларації були подані у передбачений законом 10-денний строк, що свідчить про те, що ОСОБА_1 достеменно відомо про його обов`язок подати декларацію про суттєві зміни у майновому стані протягом 10 днів.

Крім того, у декларації про суттєві зміни у майновому стані, поданій ОСОБА_1 08.07.2018 р., він самостійно зазначив дату набуття права власності на автомобіль 21.06.2018 р., тобто дату реєстрації транспортного засобу в сервісному центрі м. Києва. Внаслідок чого, й у цьому випадку з визначеної ОСОБА_1 дати набуття права власності 21.06.2019 р., виник у нього обов`язок подати декларацію про суттєві зміни у майновому стані до 01.07.2018 р. включно.

Вказану є-декларацію ОСОБА_1 подав 08.07.2018 р. замість належної подачі декларації, як зазначалося вище, протягом 10 днів з моменту набуття права власності 09.06.2018 р., тобто до 20.06.2019 р.

Слід також зазначити, що у зазначений період ОСОБА_1 на лікуванні, у відрядженні не знаходився та мав можливість подати декларацію про суттєві зміни у майновому стані у передбачені законом строки.

Той факт, що у супереч вимогам законодавства ОСОБА_1 самостійно визначив набуття ним права власності на автомобіль, та як наслідок дату подачі декларації, при тому що ОСОБА_1 має вищу юридичну освіту, працює прокурором та ознайомлений з вимогами законодавства та роз`ясненнями НАЗК, які знаходяться у вільному доступі, не може свідчити про вчинення адміністративного правопорушення з необережності.

[…]”.

Постанова судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2019 року залишена без змін постановою судді судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року і набрала законної сили.

На підставі постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2019 року у справі № 235/6131/19 відомості про ОСОБА_1 внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вичини корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Зокрема, станом на 12 жовтня 2023 року в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, мітилась інформації про ОСОБА_1 , як особу, яка притягнена до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП “Порушення вимог фінансового контролю”; склад корупційного правопорушення – неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, порушення вимог фінансового контролю.

15 листопада 2019 року ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 235/6131/19 сплатив штраф, що підтверджено квитанцією від 15 листопада 2019 року № 18.

Разом з цим позивач продовжив вживати заходи, спрямовані на оскарження постанови у справі № 235/6131/19.

Однак 22 грудня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області прийняв постанову у справі № 235/6131/19, якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування постанови цього суду від 10 жовтня 2019 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 93814724).

01 лютого 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду прийняла постанову у справі № 235/6131/19, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року – без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 травня 2021 року у справі № 235/6131/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС […] або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений […] або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З приводу заробітної плати позивача за два місяці, що передували його звільненню, суд встановив такі обставини.

Згідно з довідкою-розрахунком середнього заробітку станом на 15 жовтня 2020 року від 08 червня 2021 року № 21-85-81, яка видана Донецькою обласною прокуратурою:

в серпні 2020 року заробітна плата позивача становила 15 633,73 грн, кількість робочих днів згідно з графіком роботи – 20, фактична кількість відпрацьованих робочих днів – 15;

у вересні 2020 року заробітна плата позивача становила 12 203,08 грн, кількість робочих днів згідно з графіком роботи – 22, фактична кількість відпрацьованих робочих днів – 22.

В серпні 2020 року у складі заробітної плати позивачу були нараховані такі складові: оклад – 4 297,50 грн, щомісячна премія – 6 575,18 грн, надбавка за виконання ОВР – 3 609,90 грн, індексація – 291,65 грн, надбавка за вислугу років – 859,50 грн, а разом – 15 633,73 грн.

У вересні 2020 року у складі заробітної плати позивачу були нараховані такі складові: оклад – 5 730,00 грн, щомісячна премія – 3 187,96 грн, надбавка за виконання ОВР – 1 750,25 грн, індексація – 388,87 грн, надбавка за вислугу років – 1 146,00 грн, а разом – 12 203,08 грн.

(15 633,73 грн + 12 203,08 грн) : 37 робочих днів = 752,35 грн – середньоденна заробітна плата.

752,35 грн х 21 робочий день = 15 799,35 грн – середньомісячна заробітна плата.

Утримання податків, передбачених Податковим кодексом України: податок на доходи фізичних осіб 18% - 2 843,88 грн, військовий збір 1,5% - 236,99 грн, до виплати – 12 718,48 грн.

07 липня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд за наслідками первісного розгляду справи, що розглядається, (№ 200/9042/20-а) ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправним та скасував рішення “Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації” № 11/1 від 15 липня 2020 року Дев`ятої кадрової комісії;

- визнав протиправним та скасував наказ в. о. керівника Донецької обласної прокуратури від 12 жовтня 2020 року № 1377-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 15 жовтня 2020 року;

- поновив ОСОБА_1 з 16 жовтня 2020 року на рівнозначній посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області в прокуратурі Донецької області;

- стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2020 року в сумі 134 670,65 грн (сума без урахування обов`язкових відрахувань).

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду від 07 липня 2021 року допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

25 листопада 2021 року Перший апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою змінив рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, виключивши в абз. 4 його резолютивної частини слово “рівнозначній”, в іншій частині це рішення суду було залишено без змін.

З приводу виконання Донецькою обласною прокуратурою рішення суду від 07 липня 2020 року у справі № 200/9042/20-а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд встановив таке.

Як свідчить довідка-розрахунок виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за справою № 200/9042/20-а за період з 16 жовтня 2020 року по 06 липня 2021 року, Донецька обласна прокуратура нарахувала йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 134 670,65 грн, з якої утриманий податок на доходи фізичних осіб – 24 240,72 грн, військовий збір – 2 020,06 грн, до виплати належало – 108 409,87 грн.

Факт виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2020 року по 06 липня 2021 року підтверджений розрахунковим листком за грудень 2021 року, роздруківкою з системи СДО ПАК “Клієнт Казначейства – Казначейство” за 05 січня 2022 року та платіжними дорученням від 30 грудня 2021 року № 4024 (військовий збір в сумі 2 020,06 грн) і від 30 грудня 2021 року № 4023 (податок на доходи фізичних осіб – 24 240,72 грн).

З приводу виконання Донецькою обласною прокуратурою рішення суду від 07 липня 2020 року у справі № 200/9042/20-а в частині поновлення позивача на посаді суд встановив таке.

10 січня 2022 року, керуючись ст. 11 Закону № 1697, керівник Донецької обласної прокуратури видав наказ № 39-к, яким скасував наказ в. о. керівника Донецької обласної прокуратури від 12 жовтня 2022 року № 1377-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області; поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 15 жовтня 2020 року.

Наказ від 10 січня 2022 року № 39-к виданий на підставі заяви ОСОБА_1 , виконавчого листа, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 200/9042/20-а, постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі № 200/9042/20-а.

10 січня 2022 року керівник Донецької обласної прокуратури видав наказ № 40-к, яким у зв`язку з поновлення на роботі ОСОБА_1 , посада якого не передбачена наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 2ш, з 10 січня 2022 року визначив останньому робоче місце у відділі забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання публічного обвинувачення в суді Донецької обласної прокуратури.

Також суд встановив, що в січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року про поновлення на посаді;

- стягнути з середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 07 липня 2021 року по 09 січня 2022 року (128 робочих днів) у розмірі 96 300,80 грн.

27 вересня 2022 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/1202/22, яким позов ОСОБА_1 задовольнив повністю, а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 200/9042/20-а, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 16 жовтня 2020 року;

- стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 200/9042/20-а, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Донецької області з 16 жовтня 2020 року, за період з 07 липня 2021 року по 09 січня 2022 року включно в сумі 96 300,80 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року і набрало законної сили.

Згідно з платіжною інструкцією від 23 травня 2023 року № 971 Донецька обласна прокуратура перерахувала до бюджету 17 334,14 грн з призначенням платежу “*101; 25707002; 0901010; 2800; податок на доходи фізичних осіб, утримані зі стягненої на користь ОСОБА_1 по справі № 200/1202/22”. Платіж проведено Казначейством 25 травня 2023 року, про що свідчить відповідний штамп на платіжній інструкції.

Згідно з платіжною інструкцією від 23 травня 2023 року № 972 Донецька обласна прокуратура перерахувала до бюджету 1 444,51 грн з призначенням платежу “-101; 257070024 0901010; 2800; 1,5% військовий збір, утриманий зі стягненої на користь ОСОБА_1 за справою № 200/1202/22”. Платіж проведено Казначейством 25 травня 203 року, про що свідчить відповідний штамп на платіжній інструкції.

24 травня 2023 року Донецька обласна прокуратура виплатила ОСОБА_1 77 522,15 грн з призначенням платежу (2800 0901010; 2800; Стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду згідно з виконавчим листом Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року по справі № 200/1202/22”, про що свідчить виписка з системи СДО (ПТК “Клієнт Казначейства – Казначейство”).

Також суд встановив, що наказом в. о. Генерального прокурора від 07 жовтня 2020 року № 473 “Про створення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур” з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил, утворена Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі – Шістнадцята кадрова комісія).

11 січня 2022 року керівник Донецької обласної прокуратури звернувся до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора з листом № 07-252вих-22, в якому у зв`язку з поновленням позивача на посаді рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 200/9042/20-а, з урахуванням змін, внесених постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, просив вирішити питання про допущення його до подальшого проходження атестації та включити його до відповідного графіка (третій етап – співбесіда).

17 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до голови Шістнадцятої кадрової комісії з заявою, в якій просив включити його до відповідного графіку співбесіди та допустити до її проходження.

25 січня 2022 року Департамент кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора у зв`язку з поновленням позивача на посаді рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 200/9042/20-а, з урахуванням змін, внесених постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, направив до Шістнадцятої кадрової комісії разом з листом № 07-480ВК-22 матеріали для розгляду питання щодо включення ОСОБА_1 до графіку атестації.

ОСОБА_1 був включений до графіку Шістнадцятої кадрової комісії для написання практичних завдань і проходження співбесіди на 18 лютого 2022 року.

18 лютого 2022 року в рамках проходження третього етапу атестації позивач виконав практичне завдання.

Того ж дня Шістнадцята кадрова комісія провела з позивачем співбесіду.

Суд дослідив відеозапис співбесіди (назва файлу “Співбесіда ОСОБА_1 _”, тип файлу МР4 (.МР4), розмір 594 МБ) і встановив таке.

З 00:01:43 до 00:08:36 та з 00:09:39 – 00:09:58 відбувалось обговорення питань, пов`язаних з притягненням позивача до адміністративної відповідальності і придбання нам транспортного засобу:

[…]

Комісія: “Ви поновлені на підставі рішення суду, правильно?”.

Позивач: “На підставі рішення суду”.

Комісія: “Повідомте, який етап атестації попередньо був пройдений Вами неуспішно та до яких висновків дійшли суди, розглядаючи Ваш адміністративний позов?”.

Позивач: “В 2019 році неуспішно пройшов третій етап – співбесіду. Комісія акцентувала увагу, що я не відповідаю, що у неї виник обґрунтований сумнів щодо моєї відповідності вимогам професійної етики, компетенції та доброчесності з приводу декларування майна, а саме купівлі-продажу автомобілів, вартості придбаних автомобілів. Також у 2019 році я був притягнутий за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ст. 172-6 КУпАП. Це вимоги фінансового контролю, необхідність внесення суттєвих змін до майнового стану. Вказане рішення набрало законної сили. З урахуванням змін і рішення Конституційного Суду України я намагався його оскаржити за виключними обставинами до того суду, який мене притягнув до відповідальності. Суд прийняв вказану заяву. Ми пішли за аналогією права відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Суддя зазначила, що так, є певні актуальні доводи у цій заяви, однак я вчасно сплатив штраф, одразу буквально, коли мене притягнуто до відповідальності, тому правовідносини […] з судом у мене припинені. З урахуванням ретроспективної функції мені відмовлено у закритті провадження з урахуванням того, що Конституційний Суд визнав банкетну норму ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції” неконституційною. В апеляційному порядку я також оскаржив. Суд […] відмовив. Касаційна інстанція не прийняла до розгляду з урахуванням неможливості оскарження вказаного рішення в касаційному порядку. Мною було оскаржено рішення кадрової комісії, а також наказу про звільнення до Першого апеляційного адміністративного суду Донецької області з урахуванням цих обставин, на що звертала увагу комісія. Суд з урахуванням перших моментів, а саме щодо декларування, зазначив, що учасники угоди, договору купівлі-продажу вільні у виборі контрагентів відповідно до ст. 628, а також ст. 632 щодо вартості майна, а також відповідно до роз`яснень НАЗК при декларуванні необхідно вказувати фактичну вартість майна, яка зазначена в певних договорах…”.

Комісія: “Стаття за несвоєчасне чи неповне подання відомостей?”.

Позивач: “Я подав. Я можу розповісти вказану […]”.

Комісія: “Несвоєчасне”.

Позивач: “Я несвоєчасно, так […]”.

Комісія: “А що Вам перешкодило?”

Позивач: “Дивіться, як це було. Я продав свій автомобіль. Знайшов через товариша в м. Києві особу, яка займається пригоном автомобілів з Грузії. Ну, якийсь грузин купує […] вказаний автомобіль, приганяє його в Грузію, проводить певні відновлювальні роботи з ним, а потім […]”.

Комісія: “І все це оформляється на Вас, так? […]”.

Позивач: “Я дав йому довіреність”.

Комісія: “Від Вашого імені вчиняти […]”.

Позивач: “Надав йому 50 000 грн попередньо […]”.

Комісія: “Все, я зрозуміла”.

Позивач: “Він поїхав і купив в Грузії автомобіль […]”.

Комісія: “На Ваше ім`я?”.