Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №200/8967/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року справа №200/8967/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги Євдокімова Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 200/8967/25 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач 2) про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не здійснення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 19.05.2025 індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,15, здійснивши перерахунок та виплату пенсії починаючи з 19.05.2025, із врахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №051330000433 від 07.11.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 31.10.2025, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії, на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, періодів роботи з 27.03.2006 по 25.05.2006 на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі– 1 місяць 23 дні; з 26.05.2006 по 21.09.2006 на посаді гірника підземного 2 р. з повним робочим днем на підземній роботі – 3 місяці 26 днів; з 22.09.2006 по 22.03.2007 на посаді машиніста підземних установок ІІІ р. з повним робочим днем на підземній роботі – 6 місяців; з 23.03.2006 по 02.07.2007 на посаді учня забійника на відбійних молотках, з повним робочим днем на підземній роботі – 3 місяці 10 днів; з 03.07.2007 по 27.11.2007 на посаді забійника на відбійних молотках VI р. з повним робочим днем на підземній роботі – 4 місяці 24 дні; з 03.03.2008 по 01.12.2016 на посаді гірника очисного забою 5 р., з повним робочим днем на підземній роботі – 8 років 8 місяців 20 днів; з 06.12.2016 по 27.08.2018 на посаді гірника очисного забою V розряду підземним з повним робочим днем на підземній роботі– 1 рік 8 місяців 21 день; період перебування на інвалідності ІІІ групи у зв`язку з професійним захворюванням з 28.08.2018 по 31.10.2025; додаткових 9 років відповідно роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести з 31 жовтня 2025 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 19.05.2025 індексацію пенсії, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,15, здійснивши перерахунок та виплату пенсії починаючи з 19.05.2025, з врахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №051330000433 від 07.11.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 31.10.2025, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просив:

- скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 31.10.2025 з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: періоди роботи з 27.03.2006 по 25.05.2006 на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі– 1 місяць 23 дні; з 26.05.2006 по 21.09.2006 на посаді гірника підземного 2 р. з повним робочим днем на підземній роботі – 3 місяці 26 днів; з 22.09.2006 по 22.03.2007 на посаді машиніста підземних установок ІІІ р. з повним робочим днем на підземній роботі – 6 місяців; з 23.03.2006 по 02.07.2007 на посаді учня забійника на відбійних молотках, з повним робочим днем на підземній роботі – 3 місяці 10 днів; з 03.07.2007 по 27.11.2007 на посаді забійника на відбійних молотках VI р. з повним робочим днем на підземній роботі – 4 місяці 24 дні; з 03.03.2008 по 01.12.2016 на посаді гірника очисного забою 5 р., з повним робочим днем на підземній роботі – 8 років 8 місяців 20 днів; з 06.12.2016 по 27.08.2018 на посаді гірника очисного забою V розряду підземним з повним робочим днем на підземній роботі – 1 рік 8 місяців 21 день; -період перебування на інвалідності ІІІ групи у зв`язку з професійним захворюванням з 28.08.2018 по 31.10.2025; додаткових 9 років відповідно Роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; та перевести з 31 жовтня 2025 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у ціій справі;

- ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі та зобов`язати зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 31.10.2025 з зарахуванням до пільгового стажу позивача за Списком № 1, що дає позивачу право на призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: періоди роботи з 27.03.2006 по 25.05.2006 на посаді учня гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі– 1 місяць 23 дні; з 26.05.2006 по 21.09.2006 на посаді гірника підземного 2 р. з повним робочим днем на підземній роботі – 3 місяці 26 днів; з 22.09.2006 по 22.03.2007 на посаді машиніста підземних установок ІІІ р. з повним робочим днем на підземній роботі – 6 місяців; з 23.03.2006 по 02.07.2007 на посаді учня забійника на відбійних молотках, з повним робочим днем на підземній роботі 3 місяці 10 днів; з 03.07.2007 по 27.11.2007 на посаді забійника на відбійних молотках VI р. з повним робочим днем на підземній роботі – 4 місяці 24 дні; з 03.03.2008 по 01.12.2016 на посаді гірника очисного забою 5 р., з повним робочим днем на підземній роботі – 8 років 8 місяців 20 днів; з 06.12.2016 по 27.08.2018 на посаді гірника очисного забою V розряду підземним з повним робочим днем на підземній роботі– 1 рік 8 місяців 21 день; період перебування на інвалідності ІІІ групи у зв`язку з професійним захворюванням з 28.08.2018 по 31.10.2025; додаткових 9 років відповідно Роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; та перевести позивача з 31 жовтня 2025 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у цієї справі,

- в іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року – залишити без змін.

Апелянт зазначив, що суд, відмовляючи у задоволені вищезазначених вимог, не застосував висновків Верховного Суду зроблених у справах щодо застосування таких норм права, тому позивач потребує саме ефективного судового захисту, оскільки суд першої інстанцій порушив норми матеріального права та не здійснили ефективного захисту порушених прав позивача, як того вимагає законодавство України та практика Верховного Суду щодо ефективного судового захисту, зазначена у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16, від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 від 24.04.2019 року в справі №815/1554/17 ,.

Також, суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) та не оцінив у повному обсязі усіх підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, усіх мотивів, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про переведення на пенсію за віком, що також є підставою для скасування рішення суду у цієї частині.

Наявна єдність та сталість судової практики щодо застосування роз`яснень № 8 (шляхом зобов`язання зарахувати до стажу додаткові роки) та позицій суддів щодо зобов`язання саме призначити пенсію за віком на пільгових умовах, але при цьому суд першої інстанції не застосував таку єдину судову практику, що в свою чергу призвело до порушення норм матеріального права та порушення прав позивача на отримання пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим позивач вважає, що справу потрібно переглянути у суді апеляційної інстанції та виправити помилки суду першої інстанції, оскільки відсутні будь які підстави для відступу від висновків викладених у постановах Верховного Суду від 09. 09. 2019 року у справі № 242/5448/16-а, від 23.09.2021 у справі №227/4273/16-а, від 18.11.2024 у справі № 200/1009/24, у рішенні від 21.04.2021 року у справі № 360/3611/20, від 09.04.2025 року у справі № 200/6443/23.

Відповідач 1 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції помилково не врахував, що пенсії, призначені у 2020-2022 роках, з урахуванням показників середньої заробітної плати відповідно 7763,17 грн, 9118,81 грн, 10846,37 грн, з 1 березня 2022 та з 1 березня 2023 року, не індексуються. Проте, до таких пенсій встановлюється щомісячна доплата в розмірі 135 грн та 100 грн відповідно у межах максимального розміру пенсії.

Відповідно до даних електронної пенсійної справи позивача:

- з 01.03.2021 проведено перерахунок пенсії “Індексація заробітку” шляхом встановлення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 5426,60, оскільки проіндексований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки перевищив показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки — 5377,90. В результаті проведення перерахунку загальний розмір підвищення склав 23,92, у зв`язку з чим до розміру пенсії встановлено доплату до 100 грн індексації з 01.03.2021 в розмірі 76,08;

- з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсії “Індексація заробітку” шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні (встановленого з 01.03.2021 - 5426,60) на коефіцієнт 1,14, з 01.03.2023 на 1,197, з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115.

Приймаючи Постанови № 118, 168, 185, 209 Уряд передбачав, що внаслідок перерахунку з 01 березня певні пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058, не будуть підвищуватися. У зв`язку з цим для досягнення мети індексації, встановлюється щомісячна доплата до пенсії .

У постанові від 20 червня 2024 року у справі № 420/23990/23 Верховний Суд вже викладав позицію про те, що Кабінет Міністрів України має повноваження встановлювати порядок реалізації частини другої статті 42 Закону України №1058-IV, зокрема, щодо порядку та умов проведення щорічної індексації пенсій.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позиція Верховного Суду у цій справі зводиться до визнання того, що порядок реалізації індексації пенсій, передбачений частиною другою статті 42 Закону України №1058-IV, встановлений та деталізований у підзаконних нормативно-правових актах, зокрема у постановах Кабінету Міністрів України. Аналогічну позицію підтримано також Верховним Судом у постановах від 31 липня 2024 року у справі № 380/27728/23, від 24 жовтня 2024 року у справі № 440/3462/24 та від 13 лютого 2025 року у справі № 380/6159/24.

Порядок № 124 не суперечить змісту частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а, навпаки, встановлює деталізований механізм її реалізації, що й відповідає природі підзаконного нормативно-правового акта. Тобто, шляхом закріплення відповідної базової величини, Уряд реалізував делеговані йому повноваження з конкретизації порядку перерахунку пенсій, не виходячи за межі визначених Законом № 1058-IV приписів.

Такий підхід забезпечує внутрішню узгодженість правового регулювання та спрямований на практичне застосування норми матеріального права у динаміці бюджетного процесу.

Відповідно до пункту 43 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсії, призначені до 01 жовтня 2017 року, підлягали осучасненню із застосуванням базової величини 3764,40 грн, яка є середнім значенням показника заробітної плати за 2014-2016 роки. Цей показник було нормативно закріплено як відправну точку для реалізації подальших щорічних підвищень у рамках Порядку №124.

Отже, висновки зроблені судом першої інстанції стосовно того що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу, відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV, не діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, порушив механізм індексації пенсій, оскільки не застосував належний показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні не відповідають нормам права, які регулюють спірні відносини та мають бути скасовані.

Щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивачу апелянт вважає, що суд втрутився в його дискреційні повноваження.

Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначив, що предмет апеляційного оскарження - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 31 жовтня 2025 року з зарахуванням висновків суду.

Згідно з наданими до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Порядком № 637, страховий стаж позивача складає 21 років 10 місяці 29 днів, пільгового стажу не визначено, оскільки відсутня уточнююча довідка щодо підтвердження пільгового стажу, що судом першої інстанції не взято до уваги.

За таких обставин у позивача відсутнє право на перехід на пенсію за віком на пільгових умовах.

Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 263/14242/17 вказав, що аналіз частини другої статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 12.09.2018 отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що з 12.09.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2016-2017 роки 5377,90 грн. та передбачено ч. 2 ст.40 Закону № 1058, а саме: заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три

календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії.

31.10.2025 через веб-портал Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно екстериторіальності заява позивача щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону № 1058-IV розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, рішення якого віком № 051330000433 від 07.11.2025 року відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

З оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж позивача складає 21 рік 10 місяців 29 днів, пільгового стажу не визначено, оскільки відсутня уточнююча довідка щодо підтвердження пільгового стажу.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

За ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

За статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії).

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону №1282-XII).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» № 2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.

Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 2040-ІХ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до пункту 4 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 124).

Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%

К = ------------------------ + 1%,

100%

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої

сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках),

що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення; Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

За пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно із абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» також передбачено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного у цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

В подальшому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» (далі - Постанова №251) установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; перерахунок пенсій, передбачений цим пунктом, проводиться з 1 травня 2020 року.

Кабінет Міністрів України постановою від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі - Постанова № 127) установив, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Пунктом 2 Постанови № 127 передбачено, що якщо пенсії, призначені відповідно до Закону за зверненнями, які надійшли по 31 грудня 2020 року включно, не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови, а також не підвищувалися із січня по липень 2021 року включно у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої та частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, пункту 4 розділу II, «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», з 1 липня 2021 року до таких пенсій установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Пунктом 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

Пунктом 6 Постанови № 168 установлено з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185) з 01 березня 2024 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 (пункт 1).

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 185 установлено з 1 березня 2024 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115 (пункт 1 Постанови №209).

Тобто, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року № 124, «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року №251, «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року № 185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209 проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.

Разом з цим, норми Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону); показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058 загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки.

Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Отже, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Тобто, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-ІV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію якості закону.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України про «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року № 124, «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року №251, «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року № 185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2019 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV норм пункту 5 Порядку №124, є протиправним.

Тобто, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-ІV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 16.05.2025 по справі № 560/12170/24, від 11.02.2025 по справі № 340/2785/24, від 11.02.2025 по справі № 280/3620/24 та від 28.01.2025 по справі № 400/4663/24 та постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 № 200/5836/24.

Судом встановлено, що у зв`язку з перерахунком пенсії позивача у 2021 році відповідачем 1 застосовано середній заробіток у розмірі 3764,40 грн, замість правильного середнього заробітку - 5377,90 грн.

Тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058, встановлюючи щомісячну доплату до пенсії та змінивши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачу (2016-2017), діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 19.05.2025 індексацію пенсії, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,15, здійснивши перерахунок та виплату пенсії починаючи з 19.05.2025, з врахуванням раніше виплачених сум

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №051330000433 від 07.11.2025 про відмову у призначенні пенсії позивача на пільгових умовах, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і при наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають такого стажу роботи з шкідливими й важкими умовами праці, але мають не менш як половину стажу на таких роботах, за наявності передбаченого загального страхового стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам на один рік за кожний повний рік такої роботи.

Порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджений наказом Мінпраці України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок), зареєстрованим у Мін`юсті України 01.12.2005 за №1451/11731.

За цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи, затвердженні постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 (за період роботи до 1 січня1992 року); Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36 і від 24.06.2016 № 461. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше, ніж один раз на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992, тому для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 відповідне право впродовж цього періоду має бути підтверджене за результатами атестації.

Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За пунктом 20 цього Порядку, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Форма довідки затверджена додатком 5 до вказаного Порядку.

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку.

Згідно зі ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в період 27.03.2006 по 25.05.2006 позивач працював учнем гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 8); з 26.05.2006 по 21.09.2006 працював гірником підземним ІІ розряду з повним робочим днем на підземній роботі ( запис № 9 ); з 22.09.2006 по 22.03.2007 працював машиністом підземних установок ІІІ розряду з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 10); з 23.03.2006 по 02.07.2007 працював учнем забійника на відбійних молотках, з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 11); з 03.07.2007 по 27.11.2007 працював забійником на відбійних молотках VI розряду з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 12-13); з 03.03.2008 по 01.12.2016 працював гірником очисного забою V розряду, з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 14-15 ); з 06.12.2016 по 27.08.2018 працював гірником очисного забою V розряду підземним з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 15-16); 27.08.2018 року звільнений з роботи за станом здоров`я згідно висновку МСЕК по ст. 40 п. 2 КЗпП України і як пенсіонера по інвалідності з виплатою допомоги згідно колективного договору (запис № 16).

Всі записи в трудовій книжці позивача про періоди роботи виконані роботодавцями у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і не містять неточних або неправильних записів чи будь-яких виправлень.

У формі ОК-5 зазначені суми нарахованої заробітної плати позивачу за спірні періоди роботи.

Отже, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Постанови КМУ № 637.

Відповідно п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати її внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Тобто, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13, 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

З врахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства судом встановлено, що стаж роботи позивача в період з 27.03.2006 по 25.05.2006; з 26.05.2006 по 21.09.2006; з 22.09.2006 по 22.03.2007; з 03.07.2007 по 27.11.2007; з 03.03.2008 по 01.12.2016 ; з 06.12.2016 по 27.08.2018 визначений у його трудовій книжці, підлягає зарахуванню до його пільгового стажу за Списком № 1 (підземні роботи, Постанова №202).

Щодо незарахування до пільгового стажу часу перебування позивача на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 28.08.2018 по 31.10.2025 суд зазначає наступне.

Як встановлено наданими позивачем документами, зокрема, довідками МСЕК, ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності 23.08.2018 року з причин професійного захворювання та 07.11.2019 року встановлено ІІІ групу інвалідності довічно та у зв`язку з втратою працездатності позивача 27.08.2018 року було звільнено з посади провідної посади гірника очисного забою V розряду підземний з повним робочим днем на підземній роботі.

За ч. 5 ст. 56 Закону №1788-XII час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1058 час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

За ч. 4 статті 9 Закону України “Про охорону праці” час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 05.12.2019 року у справі №185/8991/16-а.

За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 392/17/17, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

До пільгового стажу зараховується період до того часу, коли особа вийшла на пенсію за віком на пільгових умовах. Отже, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу (провідні професії) позивача період з 28.08.2018 по 31.10.2025 перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, який склав 7 років 2 місяці 4 дні.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні №051330000433 від 07.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не наведено розрахунку пільгового стажу позивача, а лише зазначено, що його страховий стаж складає 21 рік 10 місяців 29 днів, згідно документів доданих до заяви (трудова книжка, військовий квиток, дані персоніфікованого обліку), розрахунку стажу відповідачем 2 не надано.

Відповідач 2 в спірному рішенні не зазначив взагалі, щодо зарахування до будь-якого стажу 7 років 2 місяці 4 дні період перебування на інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 28.08.2018 по 31.10.2025 та враховуючи, що відповідач 2 визначив страховий стаж 21 рік 10 місяців 29 днів, а також, враховуючи період інвалідності 7 років 2 місяці 4 дні, загальний стаж позивача повинен становити 29 років 1 місяць 3 дні, у тому числі, стаж роботи в підземних умовах ст.114 Закону № 1058.

Крім того, під час розрахунку стажу позивача відповідач 2 повинен був врахувати роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8, яким передбачено, що працівникам зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за 9 місяців ( далі Роз`яснення № 8 ).

Обов`язковість застосування Роз`яснень № 8 підтверджена актуальними правовими висновками Верховного Суду у постанові від 18.11.2024 року у справі № 200/1009/24 та у постанові від 09.04.2025 року у справі №200/6443/23.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, але не відпрацювавших повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Згідно частини 1 статті 14 Закону № 1788 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Аналогічні за змістом приписи ч.3 ст. 114 Закону № 1058.

Тобто, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи, на підземних роботах, стажу якого позивачу достатньо.

Посади на яких позивач працював (гірник підземний, машиніст підземних установок, забійник на відбійних молотках, гірник очисного вибою) за період всієї трудової діяльності з повним робочим днем у шахті передбачені відповідними розділами Списку №1 постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” та постанови Кабінету Міністрів № 461 від 24 червня 2016 року “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”

Таким чином, стаж роботи позивача за Списком 1 підлягає зарахуванню як кожний повний рік за 9 місяців.

Враховуючи вищевикладене, позивач при зверненні до Пенсійного фонду України із заявою від 31.10.2025 року мав більше 25 років пільгового стажу роботи, що достатньо для переведення з одного виду пенсії (по інвалідності III гр. професійне захворювання) на інший (за віком) відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 даної статті визначає критерії, за якими адміністративні суди перевіряють рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, а саме чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність наведеним критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

Отже, в межах розгляду даної справи суд може перевірити на відповідність нормам законодавства прийняте пенсійним фондом рішення. Натомість визначати конкретні періоди служби та порядок їх обліку в даній справі адміністративний суд не має повноважень, оскільки це перебуває за межами визначеного Кодексом завдання адміністративного судочинства.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд встановив, що предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача 2, прийняте за результатами розгляду заяви позивача, яким визначено страховий стаж.

Разом з цим, позовні вимоги у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області врахувати конкретні періоди страхового стажу, які не були предметом оцінки та не зазначені в оскаржуваному рішенні, фактично спрямовані на первинне вирішення питання щодо їх зарахування.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно визначати та зараховувати періоди страхового стажу замість органу Пенсійного фонду України, оскільки такі дії віднесені до компетенції відповідача та здійснюються за результатами розгляду заяви.

Також, позивач просить зобов`язати відповідача 2 перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

Суд наголошує, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється органом Пенсійного фонду України за результатами розгляду відповідної заяви особи та встановлення наявності всіх передбачених законом умов.

На момент розгляду справи відповідачем не прийнято рішення щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням періодів, тому суд позбавлений можливості перевірити правомірність такого рішення.

За таких обставин вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком є втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та фактично зобов`язує відповідача ухвалити рішення з наперед визначеним результатом, що виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права у справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки суду, позовні вимоги у частині зобов`язання врахувати конкретні періоди страхового стажу та перевести на пенсію за віком є передчасними.

Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилаються апелянти, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №051330000433 від 07.11.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 31.10.2025, з урахуванням висновків суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Євдокімова Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 200/8967/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 2 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: І.В. Сіваченко

Е.Г. Казначеєв