Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №620/6807/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6807/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, право на яку було набуте ОСОБА_2 відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене протоколом №8 від 14.01.2026, в частині відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 року, як таке, що порушує право ОСОБА_1 на отримання належного загиблому військовослужбовцю грошового забезпечення, право на яке у нього виникло до дня загибелі.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлену листом №10/27/14-П-109-ЕП від 13.05.2026, у виплаті ОСОБА_1 ,як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, право на яку було набуте ОСОБА_2 відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, право на яку було набуте ОСОБА_2 відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 набув право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 (один) мільйон гривень (в повному обсязі), передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025. У зв`язку з загибеллю, ОСОБА_2 не міг оскаржити дії Відповідача для отримання даної винагороди та, відповідно, не отримав дану винагороду за життя. Станом на 13.02.2025 року ОСОБА_2 вже набув безумовне право на отримання винагороди згідно Постанови № 153, ця сума є частиною належного йому грошового забезпечення, що підлягає обов`язковій виплаті позивачу, дружині загиблого військовослужбовця.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_2 не набув права на виплату грошової винагороди за Постановою № 153, оскільки станом на 11.02.2025 не приймав участь у бойових діях протягом 180 днів (сумарно обчислених). Також вказує, що доказів звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення загиблого військовослужбовця матеріали справи не містять, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що позивач набув право на отримання грошового забезпечення загиблого військовослужбовця.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 02.09.2026 продовжено строк для подачі відзиву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , шо підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.02.2023.

27.01.2026 ОСОБА_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, загинув, що підтверджується сповіщенням сім`ї від 30.01.2026 №231, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 09.02.2026, Актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) №82/26 від 21.02.2026, Актом розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 21.02.2026, витягом із наказу командира військової частини №152 від 26.05.2026.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану 29.09.2023 року, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, що підтверджується записами у військовому квитку ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 05.11.2020.

Відповідно до довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №1969 від 09.12.2025, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, з якої вбачається: «солдат ОСОБА_2 , сапер 3 відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти батальйону підтримки, дійсно в період з 05.12.2023 по 29.01.2024 , з 28.10.2024 по 13.02.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Харківській області».

29.01.2024, внаслідок ворожого мінометного обстрілу позиції «АЛЬФА-1» в районі східної околиці н.п. Ямпіль Донецької області (Серебранського лісництва), солдат ОСОБА_2 одержав бойове поранення, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №352 від 04.03.2024.

У зв`язку з отриманим пораненням, у період з 29.01.2024 по 20.09.2024, ОСОБА_2 перебував на лікуванні та проходив реабілітацію.

За результатами проведеного медичного огляду, госпітальною військово-лікарською комісією Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_5 ) винесено постанову, оформлену Довідкою №1402, якою було встановлено причинний зв`язок травм, поранення, отриманих солдатом ОСОБА_2 29.01.2024 – ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (підстава: Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №352 від 04.03.2024).

Відповідно до витягу з протоколу від 14.01.2026 № 8 комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України по призначенню виплат одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153 ОСОБА_2 відмовлено у виплаті винагороди, оскільки він брав безпосередню участь у бойових діях строком, що за сукупністю становить менше шести місяців.

На звернення представника позивача військова частина НОМЕР_1 листом від 13.05.2026 повідомила, що оскільки станом на дату набрання чинності Постановою № 153 ОСОБА_2 брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становив менше шести місяців підстави для виплати винагороди, нажаль, не вбачаються.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

30.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», якою пункт 4 постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 26.06.2025 №5601/уд встановлено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (після 13.02.2025), який набув право на отримання Винагороди, виплату необхідно здійснити у військовій частині (установі), в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець на день смерті, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Винагорода зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у разі загибелі військовослужбовця, який набув право на отримання винагороди відповідно до Постанови №153, право на отримання такої винагороди має дружина загиблого.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану 29.09.2023 року, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Відповідно до довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №1969 від 09.12.2025, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, з якої вбачається: «солдат ОСОБА_2 , сапер 3 відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти батальйону підтримки, дійсно в період з 05.12.2023 по 29.01.2024 , з 28.10.2024 по 13.02.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Харківській області».

29.01.2024, внаслідок ворожого мінометного обстрілу позиції «АЛЬФА-1» в районі східної околиці н.п. Ямпіль Донецької області (Серебранського лісництва), солдат ОСОБА_2 одержав бойове поранення, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №352 від 04.03.2024.

Таким чином, ОСОБА_2 набув право на отримання винагороди відповідно до Постанови №153, оскільки брав безпосередню участь у бойових діях та станом на дату набрання чинності Постановою №153 отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини.

За наведених обставин, покликання відповідача на відсутність участь у бойових діях не менше шести місяців є безпідставними, оскільки позивач набув право на отримання винагороди відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови № 153.

Оскільки, станом на момент розгляду комісією матеріалів (14.01.2026) щодо ОСОБА_2 (який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ), останній набув право на отримання винагороди відповідно до Постанови №153, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене протоколом №8 від 14.01.2026, в частині відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 року.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу та визнання протиправною відмови, оформленої листом №10/27/14-П-109-ЕП від 13.05.2026 задоволенню не підлягають, оскільки належним захистом прав позивача буде вище наведений спосіб, визначений судом. Право дружини загиблого військовослужбовця на отримання винагороди відповідно до Постанови №153 залежить від набуття права загиблим на таку винагороду, яке в даному випадку вирішено судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: угоду про надання правничої допомоги від 20.02.2026, додаток №2 до Угоди, квитанцію про оплату. Відповідно до наданих доказів сума гонорару адвоката становить 10 000,00 грн.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.

Крім того, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 4 500,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Крім того, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене протоколом №8 від 14.01.2026, в частині відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 від 11.02.2025 року.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5564,96 грн, що складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн та судового збору в розмір 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Повне судове рішення складено 02.09.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА