Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 01 вересня 2026 р.
Справа: №620/8821/26
Суддя: Дар'я ВИНОГРАДОВА
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8821/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 що полягала у ненаданні відповіді на запит позивача на отримання інформації від 31.05.2026 року та заяви від 01.06.2026 року;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відповіді на запит ОСОБА_1 від 31.05.2026 року у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» спосіб та строк і на заяву від 01.06.2026 року у встановлений Законом України « Про звернення громадян» спосіб та строк.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач вказав, що надав відповіді на зазначені у позовній заяві звернення позивача (на запит від 31.05.2026 та на заяву від 01.06.2026), що підтверджується листами № 10/1661 від 09.06.2026 та № 10/1622 від 04.06.2026. Вказує, що вихідна кореспонденція направляється на адресу, зазначену у зверненні заявника, засобами поштового зв`язку Укрпошта або фельд`єгерською поштовою службою простими (не рекомендованими) листами. Відправка відповідей на звернення рекомендованими листами зі зворотнім повідомленням про вручення не передбачена.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувався з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та просив задовольнити позов у повному обсязі, посилаючи на обставини, викладені у позові. Позивач зазначив, що відповіді на запит від 31.05.2026 та заяви від 01.06.2026 не отримував.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача докази, а саме відповіді на запит на інформацію позивача від 31.05.2026 та на заяву позивача від 01.06.2026, у разі їх надання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
31.05.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом, у якому просив направити на вказану адресу належним чином завірену копію довідки ВЛК щодо проходження позивачем медичного огляду, копії документів, які підтверджують отримання «бойової» повістки, військового квитка, інші документи на підтвердження мобілізації позивача (а.с. 10). Відповіді на запит не отримав.
У подальшому позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 01.06.2026, у якій просив внести дані (на підставі архівних даних) про виключення позивача з військового обліку до відповідних реєстрів, якими є Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та «Резерв+» (а.с.11-12). Відповіді на заяву не отримав.
У зв`язку з не неотриманням позивачем відповідей на заяву від 01.06.2026 та запит від 31.05.2026, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно частин першої та другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
У силу положень частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Частинами першою та другою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтями 21 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
При цьому, орган, до якого направлений запит на інформацію, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, надати відповідь та інформацію на запит особи.
Як встановлено судом раніше, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом від 31.05.2026, у якому просив направити на вказану адресу належним чином завірену копію довідки ВЛК щодо проходження позивачем медичного огляду, копії документів, які підтверджують отримання «бойової» повістки, військового квитка, інші документи на підтвердження мобілізації позивача та із заявою від 01.06.2026, у якій просив внести дані (на підставі архівних даних) про виключення позивача з військового обліку до відповідних реєстрів, якими є Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та «Резерв+». Однак відповіді позивач на запит від 31.05.2026 та на заяву від 01.06.2026 не отримав.
Судом також було встановлено, що запит від 31.05.2026 на публічну інформацію позивача, надісланий до відповідача, відповідає положенням Закону України «Про доступ до публічної інформації», містить ім`я запитувача та адресу, загальний опис обставин та дані про те, яку інформації позивач бажає отримати, а тому такий запит мав бути розглянутий відповідачем та позивачу мала бути надана відповідь на цей запит в строки, передбачені законодавством України, тобто, протягом п`яти робочих днів.
У свою чергу, відповідачем до відзиву долучено відповіді на запит позивача від 31.05.2026, а саме лист від 09.06.2026 № 10/1661 та на заяву від 01.06.2026, а саме лист від 04.06.2026 № 10/1622.
Крім того, суд звертає увагу, що у силу положень частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем ОСОБА_1 ні листа від 09.06.2026 № 10/1661, ні листа від 04.06.2026 № 10/1622.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_4 відповіді на заяву від 01.06.2026 та запит від 31.05.2026 позивачу надіслано не було.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не довів правомірність дій і доводи позивача не спростував, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 відповідей на запит від 31.01.2026 та на заяву від 01.06.2026; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відповіді на запит від 31.01.2026 та заяву від 01.06.2026.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до абзацу дев`ятого частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Так, пунктом 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Відтак, рішення суду у частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відповіді на запит від 31.01.2026 та на заяву від 01.06.2026 підлягає негайному виконанню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи (а.с.14) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1340,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Таким чином за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 відповідей на запит від 31.05.2026 та на заяву від 01.06.2026.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відповіді на запит від 31.05.2026 та на заяву від 01.06.2026.
Звернути до негайного виконання рішення суду у частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відповіді на запит від 31.05.2026 та на заяву від 01.06.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 02 вересня 2026 року.
Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua