Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №580/5745/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року справа № 580/5745/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 31 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 липня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 2018 року до 01.08.2022 проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , яка в період з 2018 року до 01.08.2022 знаходилась на всіх видах забезпечення втому числі і грошовому у ІНФОРМАЦІЯ_3 , посадові особи якого відповідно здійснювали нарахування та виплату грошового забезпечення. Відповідач протиправно, починаючи з 29.01.2020 до 31.07.2022 розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив відповідача нарахувати та виплатити відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та просив надати інформацію, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, однак листом відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення було використано прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року, а підстав для перерахунку та виплати належного грошового забезпечення немає.

Ухвалою від 09 червня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.06.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що з доданих до позовної заяви матеріалів не вбачається, що Позивач отримував грошове забезпечення та інші виплати у військовій частині НОМЕР_1 в період з 29.01.2020 до 31.07.2022. При подачі позивачем позовної заяви до суду відсутні будь-які данні щодо звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 про неправильність нарахування та виплати йому грошового забезпечення та інших виплат за час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (докази до суду не надано). Зазначив, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення. Крім того зазначив, що всі зобов`язання які перебувають у військові частині НОМЕР_1 переходять до його правонаступника, а саме до військової частини НОМЕР_2 .

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що 17.04.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 02.07.2018 до 01.08.2022 із застосування розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Листом від 11.05.2026 № 1021/7/1944 відповідач повідомив, що нарахування грошового забезпечення здійснювалося відповідно до Постанови КМУ № 704, підстави для перерахунку відсутні.

Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в період з 29 січня 2020 року по 31 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Суд врахував, що предметом позовних вимог є бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення, у тому числі його одноразових додаткових видів, за період служби з 29 січня 2020 року до 31 липня 2022 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення за період служби з 29 січня 2020 року до 31 липня 2022 року, обчисливши його із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року.

У позові позивач вказав, зокрема, що в період з 2018 року до 01.08.2022 року він проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , яка в період з 2018 року до 01.08.2022 знаходилась на всіх видах забезпечення в тому числі і грошовому у ІНФОРМАЦІЯ_3 , посадові особи якого здійснювали нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

Суд звертає увагу, що до позову позивач не додав належних доказів, які б підтверджували вказані обставини, а також не вказав про неможливість подання таких доказів із зазначенням причин неможливості подання.

З урахуванням зазначеного, ухвалою від 09 червня 2026 року Черкаський окружний адміністративний суд запропонував позивачу протягом двадцяти днів з дня отримання копії ухвали надати Черкаському окружному адміністративному суду докази про те, що в період з 2018 року до 01.08.2022 проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , яка в період з 2018 року до 01.08.2022 знаходилась на всіх видах забезпечення, в тому числі і грошовому, у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також докази виплати за спірний період всіх складових грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд виходить з того, що відповідно до частин 1, 4, статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 79 вказаного Кодексу позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини 6 статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів КАС України покладає на позивача. У свою чергу, не надання, на пропозицію суду, позивачем доказів для підтвердження обставин, на які він посилається, без поважних причин має наслідком вирішення судом справи на підставі наявних доказів.

Станом на час розгляду цієї справи позивач не надав до позову належних доказів проходження військової служби у період з 2018 року до 01.08.2022 у військовій частині НОМЕР_1 . До матеріалів справи позивач додав лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.05.2026 № 1021/7/1944, який не містить відомостей про проходження позивачем військової служби у спірний період у Військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, позивач не надав жодних доказів виплати йому за спірний період всіх складових грошового забезпечення, у тому числі його одноразових додаткових видів, які є предметом цього спору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає непідтвердженими належними доказами зазначені позивачем у позові обставини про те, що він у спірний період проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 та обставини виплати йому грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки наявні у справі докази не підтверджують зазначені позивачем у обґрунтування позовних вимог обставини, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача вчинити дії, які є предметом цього спору.

Отже, суд доходить висновку, що відсутність доказів, що підтверджують обставини, з якими позивач пов`язує порушення її прав у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки, звільненої від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 );

2) відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК